Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Віктор заслаб і лежав у лікарні. Раптом двері палати відчинилися, і він побачив двох своїх сусідок-пенсіонерок! – Де тут наш Вітя?! – почув Віктор. Бабусі сусідки йшли до його ліжка і несли в пакетах гостинця. – Ви?! – здивувався Віктор. – Та як ви добралися сюди? Мабуть, мокро на вулиці, все тане?! А сусідки посміхалися й викладали на тумбочку пиріжки, апельсини і пляшки з водою… – Куди ж ви принесли стільки?! – ахав і охав чоловік. Коли сусідки пішли, медсестра Ліда сказала: – Чудова у вас група підтримки! Віктор усміхнувся спочатку, а потім раптом змінився на обличчі

Віктор лежав у палаті і дивився у вікно, де на весняному сонечку, стрибаючи по гілках старої липи, весело щебетали птахи. – Треба ж було мені потрапити до лікарні в такий час… Хоча у будь-який час сюди краще не потрапляти… –…

– Мамо, готуйся до знайомства з майбутнім зятем! – сказала по телефону Жанні її дочка Світлана. – Олегу вже не терпиться побачити тебе… Настав день знайомства. Вареники були наліплені. Жанна й сметанки домашньої купила на базарі. На десерт зробила чізкейк. Дочка Світлана дуже його любила. У квартирі порядок, залишилося накрити на стіл і вбратися. У шафі припадала пилом святкова сукня, якраз для таких випадків… – А от і ми! – почулося через годину в коридорі. – Знайомся, мамо, це Олег. Олег – це Жанна Іванівна, моя мама… Жанна глянула на гостя й дуже зашарілася від побаченого

– Мамо, готуйся до знайомства з майбутнім зятем! – сказала по телефону Жанні її дочка Світлана. – Олегу вже не терпиться побачити тебе, поспілкуватися, скуштувати твоїх фірмових вареничків і домашньої настоянки звісно ж… – Ой, доню, так швидко?! – ахнула Жанна….

Микола Іванович та Ганна Павлівна святкували річницю свого весілля. Вони, як завжди, всю свою велику родину зібрали в себе вдома. Ганна Павлівна за традицією спекла свій фірмовий пиріг. На столі стояли цукерки до чаю й улюблені тістечка. Ганна Павлівна смаки своїх дітей, зятя з невісткою й онуків знала добре. Посеред столу в свічнику стояла красива свічка. Це ж їхнє головне свято – день народження їхньої великої родини! Всі сіли за стіл. Настрій був просто чудовий. – Тату, мамо! – раптом встали Марина з Юрком. Ганна Павлівна та Микола Іванович застигли від несподіванки

Останнім часом чоловік Ганни Павлівни Микола Іванович ходив якийсь стурбований. – Що він задумав? – думала жінка. – Треба б з ним поговорити, може щось не так зі здоров’ям? Ганна Павлівна варила на кухні борщ. Вона нарізала монотонно капусту, цибулю…

Світлана пізно ввечері поверталася додому. – Боже! Як же я втомилася, – думала жінка. – Зараз прийму гарячу ванну і одразу у ліжко. Світлана підійшла до дверей своєї квартири, як раптом помітила кілька валіз перед входом. Валізи були її! – А це ще що таке? – здивувалася вона. Жінка спробувала відкрити двері своїм ключем, але їй це не вдалося. Світлана почала стукати у двері – ніхто не відкривав. Раптом, за дверима її квартири, вона почула якісь голоси. Світлана прислухалася і застигла від почутого

Світлана та Оля були рідними сестрами. Один батько, одна мати, але важко було уявити різних за характером дітей. Світлана була старша на 2 роки, спокійна та добра дівчинка з твердим характером. Дівчатка росли. Прірва взаєморозуміння між ними ставала все більшою….

Діана зайшла в квартиру, і одразу вловила аромат жіночих парфумів. Вона прислухалася, вирішивши, що в них хтось у гостях. – Андрію? – покликала Діана чоловіка. Однак на її поклик ніхто не відповів. Жінка хмикнула і підійшла до вікна, щоб впустити всередину свіже повітря. У цей момент з роботи повернувся Андрій. – Хто в нас був? – запитала Діана. – Нікого, – відповів Андрій. – Я відчуваю запах жіночих парфумів, – пояснила дружина. – Ах так! Зовсім забув, – Андрій посміхнувся. – Була моя сестра. – Яка ще сестра? У тебе ж немає сестер! – Діана здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Діана переступила поріг квартири, і одразу вловила солодкий аромат жіночих парфумів. Тридцятирічна жінка зупинилася і прислухалася, вирішивши, що в них хтось у гостях. – Андрію? – Діана голосно покликала чоловіка. Однак на її поклик ніхто так і не відповів. Жінка…

Андрій пиляв на подвірʼї дрова. – Андрій, йди скоріше сюди, новину тобі скажу, – радісно вигукнула Віра, виглянувши у вікно. – Ну що за новина, інтриганко, кажи вже, – чоловік підійшов до вікна. – Я тут на обід борщ варила, як раптом почула, що в коридорі задзвонив стаціонарний телефон, – почала здалеку Віра. – Дивно, хто зараз дзвонить на стаціонарні телефони? – підвів брови чоловік. – Я теж так подумала, – відповіла дружина. – Ти ніколи не здогадаєшся хто дзвонив! – Ну, не тягни, говори, – поквапив Віру Андрій. – Олена! – несподівано сказала дружина. – Олена?! – повторив чоловік і застиг від здивування

– Андрій, йди скоріше, новину тобі скажу, – радісно вигукнула Віра, виглядаючи у відчинене вікно, там у дворі щось робив чоловік. – Ну що за новина, інтриганко, кажи вже, – підійшов до вікна чоловік. – Уявляєш, Олена дзвонила, завтра прїжджає,…

Ганна була на дискотеці. Додому дівчину проводив хлопець. Майже годину вони сиділи на лавці біля будинку Ганни, не в змозі розлучитися… Мати Ганни побачила з темної кімнати, що її дочка сидить під вікном із якимось кавалером! – Не зрозумію з ким вона там висиджує так пізно, – прошепотіла вона своєму чоловікові. – Хто? – запитав той. – Та Ганна наша! На лавці добру годину обіймаються, як солодка парочка. Невже закохалася дівка наша? Господи, благослови… Ось це так поворот! – шепотіла мати, поглядаючи на вулицю. Батько встав глянув і собі у вікно, й застиг від несподіванки

Ганна була найактивнішою дівчинкою у сільській школі. Її голос завжди чувся на перервах, вона була всюди першою, про всіх все знала. Її батьки сміялися спочатку на такий характер доньки, але, коли прийшла пора юності, і до Ганни не стали підходити…

Ірина прийшла на роботу у відмінному настрої. – Що, Ірино, завершенню робочого тижня радієш? – сказала її колега Ніна. – У нас велика радість! Завтра приїжджає свекруха! – заявила Ірина. – І ти так цьому радієш? – здивувалися всі присутні в кабінеті. – Так! Моя свекруха просто золото! – пояснила Іра. У понеділок усі помітили, що настрій у Ірини вже не такий хороший. – Що, цей візит свекрухи радості не приніс? – єхидно запитала Ніна. – Ой дівчата, – важко видихнула Ірина. – Біда у нас! – Ти про що? – не зрозуміла Ніна. І Ірина все розповіла. Подруги вислухали її і застигли від почутого 

Ірина Сергіївна у п’ятницю прийшла на роботу у відмінному настрої. – Що, Іра, кінцю робочого тижня радієш? А ти ж зовсім недавно з відпустки, ще не повинна була втомитися, – сказала Ніна Семенівна – її колега. У кабінет заглянула Світлана…

Віра прокинулася рано. Нагодувала чоловіка сніданком, провела на роботу. Свекруха вкотре пояснила невістці, як правильно доглядати за чоловіком. Несподівано хтось подзвонив у домофон. Дівчина побігла в коридор і, знявши слухавку, натиснула кнопку і впустила когось в під’їзд. – Хто це з ранку до тебе прийшов? Пам’ятай, ти дівчина заміжня, тому будь-кого я в будинку не потерплю, – суворо попередила невістку Ніна Борисівна. – Не хвилюйтеся, це «свої», – єхидно посміхнулася Віра. За кілька хвилин вхідні двері відчинилися, свекруха глянула на «гостя» і аж рота відкрила від несподіванки

У двадцять шість років Віра вийшла заміж за Миколу, а за два роки у них з’явилася прекрасна донька. Жила молода сім’я у квартирі, яка дісталася дівчині у спадок від бабусі. Якось навесні Ніна Борисівна, мати Миколи, затіяла у себе в…

– Ви зібралися святкувати день народження Катрусі? – запитала по телефону Христина у сестри Карини. – Так, зібралися! – відповіла та. – Доньці виповнюється п’ять років, хочемо її порадувати. Вибираємо дитяче кафе. Скрізь є свої плюси й мінуси… – Хм, а коли? – зупинила сестра Карину. – Через три дні, як і має бути, – сказала та. – У п’ятницю, значить… – задумливо пробурмотіла Христина. – Перенесіть на суботу! Ми із сином хотіли тоді сходити на атракціони! – Не можу! – Карина поклала слухавку… Настав день народження Катрусі. Все йшло, як і планувалося, аж раптом на порозі кафе зʼявилися несподівані гості

– Ви зібралися святкувати день народження Катрусі? – сухо поцікавилася по телефону Христина у Карини, яка була її рідною сестрою. – Так, зібралися! Доньці виповнюється п’ять років, хочемо її порадувати. Вибираємо дитяче кафе, поки зупинилася на двох варіантах. Скрізь є…

Повернутись вверх