Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Олена не знаходила собі місця. Її чоловік пішов на зустріч з подругою Настею і вона чомусь ревнувала його до неї… Зрештою, жінка не витримала і вирішила простежити за Володимиром. Те саме кафе Олена знайшла швидко. А потім побачила Володимира і Настю. Вони так мило говорили, перешіптувалися про щось. Якоїсь миті Настя поклала свою руку на руку Володимира, і він… Не відсторонився! І тут Олена не витримала… Вона попрямувала до їхнього столика! – Ну, як, весело вам?! – ще не дійшовши гукнула вона. Володимир застиг від несподіванки

Володимир з Оленою познайомилися на дні народження спільного друга. Іскра між ними проскочила якось одразу, і вже через пів року молоді з’їхалися. Єдине, що Олену бентежило у їхніх стосунках із Володимиром, це те, що в нього була близька подруга… Як…

Олег був на день народженні у своєї старшої доньки. Святкували в ресторані. Наприкінці вечірки деякі гості почали розходитися додому. Олег проводжав гостей до машин, і дякував за те, що відвідали свято. Раптом, за рогом ресторану, чоловік почув голос своєї доньки, яка розмовляла з подругою. Чоловік не хотів підслуховувати, але мимоволі до нього почали долинати уривки фраз подруг. Олег прислухався до розмови доньки з подругою і…заціпенів від почутого 

– Серйозно?! Ти розумієш взагалі, що наробив? – Тамара сварилася на чоловіка, Олега, не приховуючи емоцій. І якщо спочатку вона почувала себе не у своїй тарілці, присутня на 18-річчі його старшої дочки, то тепер і зовсім зрозуміла, що зробила велику…

Зайшовши в свою квартиру, Люда застигла. Вона відчула різкий запах. Пахло… Їжею! Причому пахло – смачно. – Юрко! – Люда покликала чоловіка. – Прийшла, радість моя? – чоловік вийшов із зали. – А я й не почув. Проходь, сонечко. Давай допоможу… Люда здивувалася знову. Це що ще за ніжність?! – А твоя сестра де? – запитала вона. – Це ж вона їсти мабуть готувала? – Яка сестра? – здивувався Юрій. – Нема нікого! Тільки ти і я! Чоловік допоміг їй зняти плащ, почепив його на вішалку і, сівши навпочіпки, став знімати чоботи. – Все, сонечко, – сказав Юрко. – Давай мий руки й до столу. Люда помила руки, зайшла у вітальню й оторопіла

Зайшовши в квартиру, Люда застигла. Вона відчула різкий запах… Але не звичний “аромат” шкарпеток та пінного, який супроводжував її чоловіка Юрка в дні, коли той був удома. Зараз пахло… Їжею! Причому пахло – смачно. За приготування у домі відповідали вона…

Олег був у відрядженні. Його дружина Віра, в цей час відвідувала свою бабусю в селі. Одного вечора, Олег вирішивши перевірити, як справи вдома. Чоловік відкрив сайт системи відеоспостереження, ввів логін та пароль і почав чекати, коли відео з камер завантажиться. – Щось у мене погане передчуття! Чи не сталося чогось? – хвилювався він. Напевно, сум за рідними стінами дався взнаки і захотілося хоча б трохи домашнього затишку. Відкривши відео з камери, встановленої у величезній вітальні, Олег так і ахнув від побаченого. А чого-чого, а такого чоловік, аж ніяк не очікував побачити

Слухаючи лагідний шум хвиль, що доноситься з боку моря, Олег дивився в екран ноутбука і думав, як йому змінити проєкт, щоб все повністю влаштувало замовника. Переговори тривали. Здавалося, що повернеться додому куди швидше, але тепер знову слід було перелопатити чимало…

Аліна та Руслан вийшли з полового будинку. – Дякую, кохана за сина! – радісно сказав чоловік, тримаючи маленький пакуночок на руках.. Родичі та друзі почали вітати молодих батьків. – О, а ось і твоя мама приїхала, – сказала Аліна, помітивши, як до них наближається свекруха. – Таки змогла відпроситися з роботи, – додав Руслан. Ольга Іванівна рішуче підійшла до молодих батьків. – Руслане, не роби цього! – несподівано заявила вона. – Ти про що? – здивувався чоловік. – Не приймай цю дитину! Це не твій син! – додала мати. – Мамо, що ти таке кажеш? – Руслан здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається

Ольга Іванівна дивилася на обраницю сина, намагаючись чути слова Руслана, але нічого не виходило. – Ми з Аліною збираємося одружитися, тож скоро в тебе з’явиться одразу двоє онуків, – радісно розповідав Руслан. – А як давно ви знайомі? – намагалася…

Оксана сиділа в декреті. Сидіти вдома їй було трохи нудно. Вона завжди з радістю зустрічала свого чоловіка Івана з роботи. І ось Іван прийшов додому ввечері. – Як там справи на роботі?! – запитала Оксана в чоловіка те саме, що й кожного дня. Іван раптом трохи забарився… – Уявляєш, бувають же ж такі співпадіння! – нарешті сказав він. – Не дарма наше місто називають великим селом! – Ти про що? – здивовано запитала Оксана. Вона розуміла, що явно щось сталося… – Та до нас співробітниця новенька прийшла! – сказав Іван. – Я коли її побачив, то оторопів! Це Катя, уявляєш? Оксана аж побіліла від почутого

– Як справи на роботі? – Оксана питала це в чоловіка щодня. Можливо, тому що вона сама сиділа у декреті, і їй було справді цікаво, як тече життя за дверима квартири. У неї все однаково, все рутинно. А чоловік спілкується,…

Віра повернулася додому з двома важкими пакетами у руках. Жінка зайшла в коридор, поставила пакети на підлогу. – Це що Валя до нас у гості забігла? – здивувалася вона, почувши з вітальні голоси сестри та чоловіка. – Дивно, наче не попереджала, що зайде! Віра швидко віднесла пакети з продуктами на кухню і вирушила у вітальню, привітатися з сестрою. Віра рішуче зайшла у вітальню і застигла від побаченої картини. – Та як ви могли! – тільки й вигукнула Віра до чоловіка та сестри, і вибігла з квартири 

– Віро, я на роботі втомився … Помий посуд сама сьогодні, – втомлено сказав Андрій, тому що прийшов з роботи на дві години пізніше, і ноги просто не тримали. Дружина почала обурюватися і говорити, що взагалі правило «кожен миє посуд…

В Ірини не стало чоловіка. Вона дуже сумувала за Миколою. Щонеділі жінка ходила на цвинтар, розповідала Миколці, що сталося за тиждень… Їй було легше на душі. Здавалося, ніби чоловік її чує і підтримує… І ось Ірина знову сиділа на лавці біля могилки. З фотографії на хресті на неї дивиться її коханий Миколка. Строгий такий, у піджаку й білій сорочці. На документи фотографувався… – До мами твоєї заходила, Микольцю, – сказала Ірина. – Все добре в них, Світланка в перший клас пішла, твоя племінниця… – Тітонько, не плачте, у вас буде донька! – раптом пролунав голосок. Ірина обернулася й застигла від несподіванки

Ірина дуже сумувала за чоловіком Миколою, якого не стало п’ять місяців тому. Переходив дорогу і раптово виїхала машина… Вона часто відвідувала свекруху, вже колишню. У них були хороші стосунки з першого дня знайомства. Ганна Валеріївна була розумною, доброю, чуйною жінкою….

Вітя заїхав до матері в гості. – Привіт, мамо! – сказав він зайшовши у квартиру. – Ну, що там у тебе за розмова? Ніна почувши голос сина, вийшла в коридор. – Привіт, сину. Дякую, що приїхав. Поговорити нам треба, – сказала Ніна. Через декілька хвилин мати з сином сиділи на кухні, попиваючи чай. – Ну що там за розмова буде? – поцікавився Віктор, побачивши, що мати ніяк не наважиться почати. – Сину, я маю тобі дещо розповісти, – почала Ніна і зупинилася, потім зібралася з думками, і відкрила синові свою найбільшу таємницю. Віктор вислухав матір і… аж рота відкрив від почутого

Сказати, що Вітя – його син Ніна збиралася кілька разів. Першого разу, коли вранці стало зле від запаху яєчні, що звично скварчить на сковорідці, зі шматочками докторської ковбаси і кружальцями помідор з дачі. Чомусь Ніна відразу зрозуміла, в чому справа,…

Галина Петрівна приймала гостей. Жила вона одна і до неї часом приходив онук. Він допомагав по господарству, приносив продукти. Тепер Олексій прийшов зі своєю дівчиною Настею. А потім сказав, що це його наречена! Дівчина була дуже красива. Молоді одразу взялися до справи. Олексій поклав у холодильник продукти, витяг з комори пилосос. Настя зайнялася квітами, а потім почала мити підлогу на кухні. Вони закінчували прибирання, як раптом бабуся підійшла до Насті. Вона уважно подивилася на неї. – То значить, ти і є та сама хороша людина? – запитала старенька. Дівчина рота відкрила від подиву. – Яка та сама? – тільки й сказала вона

– Мамо, давай Галину Петрівну запросимо? Ви ж давно не бачилися? – Дочка знала, чим порадувати свою літню маму довгою зимою. – Непогано було б, – погодилася Олена Олександрівна. – Якщо вона погодиться, звичайно, їхати в таку погоду в нашу…

Повернутись вверх