Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 20

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Ніна Петрівна була в себе на кухні і пила чай з печивом. Раптом жінка почула якісь дивні звуки, які долинали з вулиці. Вона здивовано відставила чашку, поволі підвелася й підійшла до вікна. – І що ж там таке робиться в садку в мене? – здивовано подумала вона і відкрила віконце. Ніна Петрівна визирнула на вулицю й ахнула від несподіванки. У її садку копав землю її сусід Сергій… – Привіт, Сергію! – гукнула Ніна Петрівна. – А що ж ти тут робиш у мене? Жінка з подивом дивилася на сусіда й не розуміла, що відбувається

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна Петрівна була в себе на кухні і пила чай з печивом. Раптом жінка почула якісь дивні звуки, які долинали з вулиці. Вона здивовано відставила чашку, поволі підвелася й підійшла до вікна. – І що ж там таке робиться в садку в мене? – здивовано подумала вона і відкрила віконце. Ніна Петрівна визирнула на вулицю й ахнула від несподіванки. У її садку копав землю її сусід Сергій… – Привіт, Сергію! – гукнула Ніна Петрівна. – А що ж ти тут робиш у мене? Жінка з подивом дивилася на сусіда й не розуміла, що відбувається

Весняний вечір зі згасаючим за лісом сонцем зібрав сусідок у селі, як завжди на посиденьки на найзручнішій лавці, біля будинку пенсіонерів Ковальчуків. Сергій Миколайович був хорошим господарем і спеціально зробив чудову довгу й широку лавку зі спинкою, щоб вечорами дружина…

Федір був на роботі, коли зненацька задзвонив телефон. Чоловік глянув на екран – номер був незнайомий. Зазвичай він на такі дзвінки не відповідав, але тут щось стрепенулося, і Федір натиснув зелену кнопку. Дзвонив Іван Михайлович – сусід його діда, Федора Васильовича. – Здрастуй, Федьку, – сказав сусід. – Одним словом, не стало його. Як дрова рубав, так і сталося все… На поминки зібралася нечисленна рідня – дві доньки Федора Васильовича з чоловіками та дітьми й молодша сестра бабусі Марії, яка жила тут у селі. Родичі як зайшли на подвірʼя, то так і ахнули від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Федір був на роботі, коли зненацька задзвонив телефон. Чоловік глянув на екран – номер був незнайомий. Зазвичай він на такі дзвінки не відповідав, але тут щось стрепенулося, і Федір натиснув зелену кнопку. Дзвонив Іван Михайлович – сусід його діда, Федора Васильовича. – Здрастуй, Федьку, – сказав сусід. – Одним словом, не стало його. Як дрова рубав, так і сталося все… На поминки зібралася нечисленна рідня – дві доньки Федора Васильовича з чоловіками та дітьми й молодша сестра бабусі Марії, яка жила тут у селі. Родичі як зайшли на подвірʼя, то так і ахнули від побаченого

Робочний день уже закінчувався, коли зненацька задзвонив телефон. Федір глянув на екран – номер був незнайомий. Зазвичай він на такі дзвінки не відповідав, а тут щось стрепенулося всередині, і Федір натиснув зелену кнопку. Дзвонив Іван Михайлович – сусід його діда….

Дід Петро мав великий бізнес. Чоловік вирішив передати фірму сину Івану. – Знаєш, Іванку, – сказав він якось. – Пора тобі генеральним директором ставати. Втомився я. – Так раніше треба було, – усміхнувся Іван. – Раніше не можна було. Давай, синку, одружуйся на своїй коханій Лізі. А там весілля зіграємо і вступиш на посаду. Домовилися? – Звісно! – сказав Іван… Почалася підготовка до весілля. За тиждень до свята у діда Петра задзвонив телефон. Дзвонив Іван. – Так, Іванку, слухаю! – радісно відповів чоловік, але тут же його обличчя спохмурніло. Говорив незнайомий чоловік. Дід Петро дослухав і раптом гірко заплакав

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дід Петро мав великий бізнес. Чоловік вирішив передати фірму сину Івану. – Знаєш, Іванку, – сказав він якось. – Пора тобі генеральним директором ставати. Втомився я. – Так раніше треба було, – усміхнувся Іван. – Раніше не можна було. Давай, синку, одружуйся на своїй коханій Лізі. А там весілля зіграємо і вступиш на посаду. Домовилися? – Звісно! – сказав Іван… Почалася підготовка до весілля. За тиждень до свята у діда Петра задзвонив телефон. Дзвонив Іван. – Так, Іванку, слухаю! – радісно відповів чоловік, але тут же його обличчя спохмурніло. Говорив незнайомий чоловік. Дід Петро дослухав і раптом гірко заплакав

Олег виріс у багатій родині. Його дід Петро налагодив досить великий бізнес – пощастило. Мріяв згодом передати його єдиному синові – Івану, батькові Олега. Той здобув економічну освіту, працював поруч із батьком, набирався досвіду, готувався прийняти від батька керівництво фірмою….

– Олю, виручай! Ти можеш позичити гроші? З Іваном біда, він занедужав, терміново потрібна процедура, – почула Оля в слухавці заплаканий голос своєї подруги Алли. – Звісно, допоможу! Тільки в мене гроші в банку, я сьогодні зніму, і привезу, – погодилася Оля і закінчила виклик. Оля засмутилася від таких розмов. Такий молодий, і занедужав… Жінка вирішила не тягнути, і пішла до банку, пішки, він був неподалік. Та й погода чудова, гріх не прогулятися. Тільки-но жінка вийшла з будинку, глянула на дорогу і аж рота відкрила від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Олю, виручай! Ти можеш позичити гроші? З Іваном біда, він занедужав, терміново потрібна процедура, – почула Оля в слухавці заплаканий голос своєї подруги Алли. – Звісно, допоможу! Тільки в мене гроші в банку, я сьогодні зніму, і привезу, – погодилася Оля і закінчила виклик. Оля засмутилася від таких розмов. Такий молодий, і занедужав… Жінка вирішила не тягнути, і пішла до банку, пішки, він був неподалік. Та й погода чудова, гріх не прогулятися. Тільки-но жінка вийшла з будинку, глянула на дорогу і аж рота відкрила від побаченого

– Олю, виручай! Нам із Михайлом пропонують машину купити недорого, терміново продають люди, гроші потрібні. А нам не вистачає, і взяти ніде, кредиту не дадуть, історія кредитна погана. – Алла, а з чого раптом така терміновість? Нема грошей – підзбирайте,…

Ліда тільки-но заснула, коли у двері постукали. Ліда механічно подивилася на годинник, четверта ранку. – Хто це може бути? У Юри є свої ключі, – подумала жінка, неохоче підвелася і пішла відкривати. На порозі стояв трохи «веселий» Юрій. – Що сталося? – захвилювалася дружина. – Вибач. Був привід. Ключі залишив у машині, – поясним чоловік. – Привід? Який привід? Що ти «святкував»? – невдоволено запитала Ліда. – Я сьогодні дещо дізнався! Дізнався те, що від мене приховували багато років, – сумно сказав Юрій, важко зітхнув і все розповів дружині. Ліда вислухала чоловіка і застигла від почутого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда тільки-но заснула, коли у двері постукали. Ліда механічно подивилася на годинник, четверта ранку. – Хто це може бути? У Юри є свої ключі, – подумала жінка, неохоче підвелася і пішла відкривати. На порозі стояв трохи «веселий» Юрій. – Що сталося? – захвилювалася дружина. – Вибач. Був привід. Ключі залишив у машині, – поясним чоловік. – Привід? Який привід? Що ти «святкував»? – невдоволено запитала Ліда. – Я сьогодні дещо дізнався! Дізнався те, що від мене приховували багато років, – сумно сказав Юрій, важко зітхнув і все розповів дружині. Ліда вислухала чоловіка і застигла від почутого

Годинник показував третю годину ночі, або ранку. Ліда не спала, лише зрідка відключалася від думок, але відразу розплющувала очі і знову дивилася на годинник. Минало всього п’ять, десять хвилин, а здавалося, що пройшла вічність. Телефон мовчав, не було жодних повідомлень….

Олег з дружиною Діаною приїхали до матері на ювілей. – З Днем Народження! – вигукнув чоловік, зайшовши в квартиру. – Дякую! – усміхнулася Марія Михайлівна. – О, а я дивлюся, ви вже сіли за стіл, – сказав син, почувши гомін із сусідньої кімнати. – Так, – підтвердила мама. – Ну то що, ходімо і ми сядемо, – Олег пропустив дружину вперед себе. – Ні! Не йдіть туди! – вигукнула Марія Михайлівна і перегородила шлях. – Вам краще на кухні сісти! Там бутерброди є, можете поїсти! – Як на кухні?! А чому не з усіма? – Олег здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олег з дружиною Діаною приїхали до матері на ювілей. – З Днем Народження! – вигукнув чоловік, зайшовши в квартиру. – Дякую! – усміхнулася Марія Михайлівна. – О, а я дивлюся, ви вже сіли за стіл, – сказав син, почувши гомін із сусідньої кімнати. – Так, – підтвердила мама. – Ну то що, ходімо і ми сядемо, – Олег пропустив дружину вперед себе. – Ні! Не йдіть туди! – вигукнула Марія Михайлівна і перегородила шлях. – Вам краще на кухні сісти! Там бутерброди є, можете поїсти! – Як на кухні?! А чому не з усіма? – Олег здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається

– Ой, ні, дякую! Маріє Михайлівно, ми до вас на ювілей не зможемо прийти, – затараторила в трубку Діана. – Чому це? – За голосом жінки стало зрозуміло, що вона зовсім не рада такій відповіді. – У нас зараз дуже…

– Ганнусю, приїжджайте до нас на обід, – сказала в слухавку Юлія Павлівна. – Мамо, так а привід який?! – здивувалася її дочка. – Поговорити треба, – відповіла жінка. – Це не телефонна розмова. – Що за секрети, мамо?! – здивувалася дочка. – Чекаємо на вас у неділю, – сказала мати… У неділю Ганна з сімейством всі гуртом прибули в гості. Сіли за стіл. Юлія Павлівна свій фірмовий борщик і котлетки приготувала. Нагодувала всіх. А потім озирнулася на чоловіка. – Одним словом, ми тут із татом дещо вирішили… – якось загадково сказала вона. Ганна сиділа і вже не знала, що й думати

  • 8 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ганнусю, приїжджайте до нас на обід, – сказала в слухавку Юлія Павлівна. – Мамо, так а привід який?! – здивувалася її дочка. – Поговорити треба, – відповіла жінка. – Це не телефонна розмова. – Що за секрети, мамо?! – здивувалася дочка. – Чекаємо на вас у неділю, – сказала мати… У неділю Ганна з сімейством всі гуртом прибули в гості. Сіли за стіл. Юлія Павлівна свій фірмовий борщик і котлетки приготувала. Нагодувала всіх. А потім озирнулася на чоловіка. – Одним словом, ми тут із татом дещо вирішили… – якось загадково сказала вона. Ганна сиділа і вже не знала, що й думати

– Ганнусю, приїжджайте до нас у неділю на обід, – сказала в слухавку Юлія Павлівна. – Мамо, так а привід який?! Начебто ж не свято? – здивувалася дочка. – Поговорити треба, приїдете і ми вам все розповімо, – Юлія Павлівна посміхнулася….

Христину з чоловіком Валентином виселили з квартири. Молода пара як не намагалася вирішити проблему з житлом, але нічого не виходило. – Ну що, доведеться до мами проситися, – запропонував Валентин. – Так, іншого виходу немає, – погодилася Христина. Валентин подзвонив до матері і про все домовився. У вечері подружжя вже було у квартирі  Катерини Миколаївни. Свекруха накрила стіл, пригостила вечерею, а потім прийнявши душ молоді заснули. Наступного дня Христина прокинулася рано, вийшла на кухню, щоб приготувати сніданок. Раптом, на столі, вона помітила якусь записку. Христина взяла її, прочитала і аж рота відкрила від прочитаного

  • 8 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Христину з чоловіком Валентином виселили з квартири. Молода пара як не намагалася вирішити проблему з житлом, але нічого не виходило. – Ну що, доведеться до мами проситися, – запропонував Валентин. – Так, іншого виходу немає, – погодилася Христина. Валентин подзвонив до матері і про все домовився. У вечері подружжя вже було у квартирі  Катерини Миколаївни. Свекруха накрила стіл, пригостила вечерею, а потім прийнявши душ молоді заснули. Наступного дня Христина прокинулася рано, вийшла на кухню, щоб приготувати сніданок. Раптом, на столі, вона помітила якусь записку. Христина взяла її, прочитала і аж рота відкрила від прочитаного

– Мамо, нас виставили з квартири, – похмуро повідомив матері Валентин. – Ми залишилися практично на вулиці. – За що, цікаво? – похмуро поцікавилася жінка. – Сусіди поскаржилися, що ми шумимо. Але ми лише раз, – з гіркотою зітхнув чоловік….

– Любі мої! Мій синочку, Ігоре, і Галя, – урочисто сказала Марина Петрівна. – Вітаю вас із законним шлюбом! Ігор уважно слухав матір. – Щастя молодим, кохання, діточок! – продовжувала жінка. – А ось вам від мене подаруночок. Путівочка у весільну подорож на тиждень! Все включено! А там на вас чекає ще один сюрприз! Останні слова жінка сказала якось особливо весело й загадково… Молоді попрощалися з гостями й поїхали у відпустку. Номер виявився непоганим. Раптом хтось постукав у двері. – Напевно, обслуговування номерів, – сказав Ігор. – Я відкрию… Чоловік відчинив двері й остовпів на порозі від побаченого

  • 8 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Любі мої! Мій синочку, Ігоре, і Галя, – урочисто сказала Марина Петрівна. – Вітаю вас із законним шлюбом! Ігор уважно слухав матір. – Щастя молодим, кохання, діточок! – продовжувала жінка. – А ось вам від мене подаруночок. Путівочка у весільну подорож на тиждень! Все включено! А там на вас чекає ще один сюрприз! Останні слова жінка сказала якось особливо весело й загадково… Молоді попрощалися з гостями й поїхали у відпустку. Номер виявився непоганим. Раптом хтось постукав у двері. – Напевно, обслуговування номерів, – сказав Ігор. – Я відкрию… Чоловік відчинив двері й остовпів на порозі від побаченого

– Любі мої! Мій синочку, Ігоре, і Галя, – урочисто сказала Марина Петрівна. – Вітаю вас із законним шлюбом! Наречений Ігор уважно слухав матір. Він полегшено видихнув. Добре, що мама не сказала, як завжди, «Ігорчику». Було б дуже ніяково. – Щастя…

Віра Іванівна вирішила поїхати в село на дачу. Вона зібрала собі продуктів на кілька днів і пішла на залізничну станцію. Електричка їхала дві години, потім маршруткою до села, а далі недалеко вже. Вони із чоловіком часто взимку на дачу їздили. В них там гарно і лісок є і річечка. Віра Іванівна і пічку вміла розтопити, і води є запас – впорається! Та й зима вже відступила, сонце пригріває на повну… З самого вечора Віра Іванівна розтопила пічку – тепло стало. А вранці жінка визирнула у вікно й очам своїм не повірила

  • 8 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра Іванівна вирішила поїхати в село на дачу. Вона зібрала собі продуктів на кілька днів і пішла на залізничну станцію. Електричка їхала дві години, потім маршруткою до села, а далі недалеко вже. Вони із чоловіком часто взимку на дачу їздили. В них там гарно і лісок є і річечка. Віра Іванівна і пічку вміла розтопити, і води є запас – впорається! Та й зима вже відступила, сонце пригріває на повну… З самого вечора Віра Іванівна розтопила пічку – тепло стало. А вранці жінка визирнула у вікно й очам своїм не повірила

– Мамо, досить мене повчати, я сама розберуся! – вигукнула Поліна. – І взагалі, що ти зможеш мене навчити? Ви самі з татом розійшлися, не змогли вжитися, бо ти до всіх любиш докопатися! Та й тато наш теж зі своєю рибаловлею…

Повернутись вверх