Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 19

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Марина готувала коханому сюрприз. Все мало бути ідеально. Вона вже втретє переставила келихи. Марина ніяк не могла вибрати, як ефектніше вони виглядатимуть на столі! У маленькій квартирці чувся аромат свіжої випічки і пряних трав. У духовці була лазанья – улюблена страва її Сашка. Старенький радіоприймач муркотів романтичну музику. Але телефон мовчав. На останнє повідомлення Сашко не відповів. Вона всоте перевірила повідомлення: «Коханий, нам треба зустрітися! Тепер ми можемо бути разом!» – Але чому ж він мовчить? – думала Марина. Дзвінок у двері пролунав, коли вона вже зневірилися. Жінка підбігла до дверей, відкрила їх і посмішка застигла на її губах від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина готувала коханому сюрприз. Все мало бути ідеально. Вона вже втретє переставила келихи. Марина ніяк не могла вибрати, як ефектніше вони виглядатимуть на столі! У маленькій квартирці чувся аромат свіжої випічки і пряних трав. У духовці була лазанья – улюблена страва її Сашка. Старенький радіоприймач муркотів романтичну музику. Але телефон мовчав. На останнє повідомлення Сашко не відповів. Вона всоте перевірила повідомлення: «Коханий, нам треба зустрітися! Тепер ми можемо бути разом!» – Але чому ж він мовчить? – думала Марина. Дзвінок у двері пролунав, коли вона вже зневірилися. Жінка підбігла до дверей, відкрила їх і посмішка застигла на її губах від побаченого

– Марино, ти зовсім вже! – Ірина взяла подругу за руку. – Якій порядній дівчині спаде на думку припертися до дружини чоловіка? – Я не просто так іду, – Марина забрала руку. – Я хочу поговорити з нею по-людськи. Може,…

Олег був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила його дружина. – Привіт, Оля! Щось сталося? Я трохи зайнятий, – сказав він піднявши слухавку. – Сталося, – крізь сльози відповіла Ольга. – Нам жити тепер немає де! – В сенсі? – здивувався Олег. – Щось з нашою квартирою? – З квартирою все добре! Але тепер нам в ній заборонено жити, – схлипнула дружина. – Це як так?! Хто нам може заборонити жити у нашій власній квартирі? – запитав Олег. – Хто-хто…Твоя мама! – несподівано сказала жінка. – Мама? А вона тут до чого? – здивовано запитав Олег, не розуміючи, що відбувається

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олег був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила його дружина. – Привіт, Оля! Щось сталося? Я трохи зайнятий, – сказав він піднявши слухавку. – Сталося, – крізь сльози відповіла Ольга. – Нам жити тепер немає де! – В сенсі? – здивувався Олег. – Щось з нашою квартирою? – З квартирою все добре! Але тепер нам в ній заборонено жити, – схлипнула дружина. – Це як так?! Хто нам може заборонити жити у нашій власній квартирі? – запитав Олег. – Хто-хто…Твоя мама! – несподівано сказала жінка. – Мама? А вона тут до чого? – здивовано запитав Олег, не розуміючи, що відбувається

Олег та Ольга вже двадцять із лишком років жили в Києві. Виїхали туди, коли донькам було п’ять та сім років. Олега запросив однокласник Валентин, який працював у невеликій рекламній агенції. Агентство зростало, їх цінували. Ольга теж добре влаштувалася. Вони винаймали…

– Як це батько живий?! – перепитала Валя. Її мама відвела погляд. – Живий, – повторила мати. – Вибач, що я сказала тобі неправду… Я подзвонила йому. Він згоден здати аналізи, щоб тобі допомогти. Якщо він підійде – тобі зроблять процедури. І все буде гаразд. Ти видужаєш… Валя дуже засмутилася. Мати її обманювала, а рідний батько покинув. Кому вона тепер потрібна?! Тому й занедужала, мабуть… – Я не хочу! – вигукнула Валя. – Не треба ніяких процедур. Ну вас усіх! Валя побігла в свою кімнату. Коли вона почула кроки, то подумала, що це мама йде просити вибачення. Але то була не мати! Валя застигла від несподіванки

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Як це батько живий?! – перепитала Валя. Її мама відвела погляд. – Живий, – повторила мати. – Вибач, що я сказала тобі неправду… Я подзвонила йому. Він згоден здати аналізи, щоб тобі допомогти. Якщо він підійде – тобі зроблять процедури. І все буде гаразд. Ти видужаєш… Валя дуже засмутилася. Мати її обманювала, а рідний батько покинув. Кому вона тепер потрібна?! Тому й занедужала, мабуть… – Я не хочу! – вигукнула Валя. – Не треба ніяких процедур. Ну вас усіх! Валя побігла в свою кімнату. Коли вона почула кроки, то подумала, що це мама йде просити вибачення. Але то була не мати! Валя застигла від несподіванки

Про те, що батько живий, Валя дізналася, коли занедужала. Вона давно недобре почувалася. Валя попросила маму її записати до лікаря, але та забула і потім довго докоряла собі, розмірковуючи про те, як би все могло скластися, дізнайся вони про все…

Олена Павлівна з чоловіком та донькою приїхали до сина та невістки у гості. Подзвонили у двері, за декілька хвилин двері відкрилися і їх зустріла усміхнена невістка, Оксана. – Доброго дня, ну як доїхали? – запитала вона. – Ой,  та все добре! – відповіла Олена Павлівна. – Ну, де моя внучка? – Проходьте, будь ласка, – Оксана спробувала посміхнутися, забираючи пальта. – Аліса зараз спить. Ви краще проходьте за стіл, мабуть зголодніли з дороги. – Так, від обіду не відмовився, – сказав свекор і пройшов на кухню. Олена Павлівна пройшла слідом за чоловіком, глянула на накритий стіл і… застигла від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Олена Павлівна з чоловіком та донькою приїхали до сина та невістки у гості. Подзвонили у двері, за декілька хвилин двері відкрилися і їх зустріла усміхнена невістка, Оксана. – Доброго дня, ну як доїхали? – запитала вона. – Ой,  та все добре! – відповіла Олена Павлівна. – Ну, де моя внучка? – Проходьте, будь ласка, – Оксана спробувала посміхнутися, забираючи пальта. – Аліса зараз спить. Ви краще проходьте за стіл, мабуть зголодніли з дороги. – Так, від обіду не відмовився, – сказав свекор і пройшов на кухню. Олена Павлівна пройшла слідом за чоловіком, глянула на накритий стіл і… застигла від побаченого

– Оксано, вони приїжджають за дві години! – голос чоловіка в телефоні звучав схвильовано. – Ти все встигла? – Миколо, я… – Оксана подивилася на сплячу нарешті після безсонної ночі Алісу і мало не розплакалася. – Я тільки збиралася до…

Ірина пила чай, коли у двері подзвонили. – Кого це принесло? – здивувалася вона. На порозі стояла жінка років тридцяти і хлопчик. – Ви Ірина? Я Христина, це Олексій, будемо знайомі, – заявила гостя, відсторонила Ірину і увійшла до квартири. – Ви хто така і що тут робите? – запитала хазяйка. – Я хто така? Я ж представилася, я Христина, – повторила незнайомка, і сунула Ірині якусь папку, а сама повела хлопчика на кухню, де одразу ж загуркотіла чайником. Хазяйка будинку сіпнулася слідом, бажаючи зупинити свавілля, але погляд зачепився за папку. Ірина відкрила її і  застигла від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина пила чай, коли у двері подзвонили. – Кого це принесло? – здивувалася вона. На порозі стояла жінка років тридцяти і хлопчик. – Ви Ірина? Я Христина, це Олексій, будемо знайомі, – заявила гостя, відсторонила Ірину і увійшла до квартири. – Ви хто така і що тут робите? – запитала хазяйка. – Я хто така? Я ж представилася, я Христина, – повторила незнайомка, і сунула Ірині якусь папку, а сама повела хлопчика на кухню, де одразу ж загуркотіла чайником. Хазяйка будинку сіпнулася слідом, бажаючи зупинити свавілля, але погляд зачепився за папку. Ірина відкрила її і  застигла від побаченого

– Ви Ірина? Я Христина, це Олексій, будемо знайомі. Жінка років тридцяти, що стояла на порозі, відсторонила Ірину і увійшла до квартири, тягнучи за собою маленького хлопчика. Схвильована господиня будинку машинально посунулася, але тут же обурилася: – Ви хто така…

Від Ольги пішов чоловік. Жінка дуже переживала і сумувала… Одного дня вона отримала листа. Не електронного, а саме звичайного паперового листа! Простий білий конверт, підписаний недбалим чоловічим почерком: «…Ользі». Відкрити його Ольга не наважувалася. Але лист, вона була впевнена, абсолютно точно був від її колишнього – Сергія. Цей почерк вона впізнала б навіть через багато років. Самотня чашка чаю ніби натякала, що їй не годиться сумувати в такий світлий весняний день. Ольга наважилася відкрити конверт. Всередині лежав аркуш паперу, вирваний із зошита в клітинку. Ольга почала читати і сльози пішли з її очей

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Від Ольги пішов чоловік. Жінка дуже переживала і сумувала… Одного дня вона отримала листа. Не електронного, а саме звичайного паперового листа! Простий білий конверт, підписаний недбалим чоловічим почерком: «…Ользі». Відкрити його Ольга не наважувалася. Але лист, вона була впевнена, абсолютно точно був від її колишнього – Сергія. Цей почерк вона впізнала б навіть через багато років. Самотня чашка чаю ніби натякала, що їй не годиться сумувати в такий світлий весняний день. Ольга наважилася відкрити конверт. Всередині лежав аркуш паперу, вирваний із зошита в клітинку. Ольга почала читати і сльози пішли з її очей

Кімната ще ніколи не здавалася такою порожньою. Навіть коли донька вийшла заміж і переїхала з батьківського будинку у власне, звите з чоловіком, гніздечко, квартира Степанюків все ще дихала теплом надії. Побачити онуків, приїжджати до дочки у гості, передавати гостинці та…

Діана прийшла до своєї подруги на роботу, і чекала, коли Світлана закриє салон. – Світлано, ну чому я така не розумна? Відчуваю, щось не те відбувається у нас з Олегом, а зробити нічого не можу, – Діана втомлено витягнулась в кріслі. – Ти про що? – Світлана якраз закінчила прибирання, і зняла гумові рукавички. – Я думаю, що Олег мені зраджує! – раптом сказала Діана. – Зраджує… Цікаво… А хочеш, запитаємо у книги? – несподівано сказала Світлана. – В сенсі у книги? У якої ще книги? – Діана здивовано дивилася на подругу, не розуміючи, що відбувається 

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Діана прийшла до своєї подруги на роботу, і чекала, коли Світлана закриє салон. – Світлано, ну чому я така не розумна? Відчуваю, щось не те відбувається у нас з Олегом, а зробити нічого не можу, – Діана втомлено витягнулась в кріслі. – Ти про що? – Світлана якраз закінчила прибирання, і зняла гумові рукавички. – Я думаю, що Олег мені зраджує! – раптом сказала Діана. – Зраджує… Цікаво… А хочеш, запитаємо у книги? – несподівано сказала Світлана. – В сенсі у книги? У якої ще книги? – Діана здивовано дивилася на подругу, не розуміючи, що відбувається 

– Світлано, ну чому я така не розумна? Відчуваю, щось не те відбувається з Олегом, а зробити нічого не можу, – Діана втомлено витяглася в кріслі. Світлана спідлоба подивилася на подругу, вичавлюючи ганчірку над відром, але на запитання не відповіла….

Оля ще спала, як раптом її розбудив дзвінок у двері. Жінка нікого так рано не чекала. Вона подумала і навіть не змогла уявити, хто ж це там до неї прийшов… Оля відкрила двері і застигла від здивування! – Ви чого тут?! – ахнула вона, побачивши своїх колег з роботи. – Вихідні ж у нас… – Ось саме тому ми і тут, – не чекаючи на запрошення, її колега Рита зайшла в квартиру. – Бо вихідні. А де твоя донька? – Спить… – сказала Оля. – А що таке? – Буди, і збирайся сама, – сказала Рита. – Ти їдеш із нами. Оля застигла, не розуміючи, що відбувається

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля ще спала, як раптом її розбудив дзвінок у двері. Жінка нікого так рано не чекала. Вона подумала і навіть не змогла уявити, хто ж це там до неї прийшов… Оля відкрила двері і застигла від здивування! – Ви чого тут?! – ахнула вона, побачивши своїх колег з роботи. – Вихідні ж у нас… – Ось саме тому ми і тут, – не чекаючи на запрошення, її колега Рита зайшла в квартиру. – Бо вихідні. А де твоя донька? – Спить… – сказала Оля. – А що таке? – Буди, і збирайся сама, – сказала Рита. – Ти їдеш із нами. Оля застигла, не розуміючи, що відбувається

Стояла нестерпна спека. Серпень, схоже, і не здогадувався, що незабаром осінь. Не збирався він здаватись. Пляжі були повні людей. Вода була теплою, а сонце гріло, як у липні. Усі були задоволені, окрім тих, кому довелося насолоджуватися останнім літнім теплом у…

Наталка з чоловіком Ігорем відпочивали у великій компанії на березі озера. Вони відзначали день народження друга чоловіка. Було весело. Багато хто пішов купатися. Наталя теж покупалася, а потім пішла в лісок, щоб переодягнутися серед густих ялинок, щоб сховатися від чужих очей. І тут раптом вона побачила неподалік, під густою великою ялинкою… Свого чоловіка… І він був не сам! Вона придивилася, що робить Ігор і очі вирячила від побаченого. Наталка застигла, її серце стрепенулося. Вона не стала ховатися, а вийшла на крок уперед. – Я вам не заважатиму? – тільки й запитала вона

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталка з чоловіком Ігорем відпочивали у великій компанії на березі озера. Вони відзначали день народження друга чоловіка. Було весело. Багато хто пішов купатися. Наталя теж покупалася, а потім пішла в лісок, щоб переодягнутися серед густих ялинок, щоб сховатися від чужих очей. І тут раптом вона побачила неподалік, під густою великою ялинкою… Свого чоловіка… І він був не сам! Вона придивилася, що робить Ігор і очі вирячила від побаченого. Наталка застигла, її серце стрепенулося. Вона не стала ховатися, а вийшла на крок уперед. – Я вам не заважатиму? – тільки й запитала вона

«Рожеві окуляри» у Наталки злетіли з очей досить швидко після заміжжя. Якось у теплий червневий день вони відпочивали з чоловіком у великій компанії на березі озера, відзначаючи день народження одного з друзів її Ігоря. Було весело, а коли компанія «розігрілася»,…

У Юлі не стало матері. Жінка, як тільки отримала цю сумну звістку, вирушила в село до батьківського дому. Прощання пройшло, як у тумані. Жінка важко переживала втрату найріднішої людини. – Мамо, як же я тепер без тебе буду, – плакала Юля. Після прощання, та поминок, Юля навела порядок в будинку матері і вирішила повертатися у місто. Потібно було виходити на роботу. Жінка приїхала у місто пізно ввечері, прийшла до свого будинку, піднялася до квартири. Юля тихо відкрила двері квартири своїм ключем, зайшла всередину і…ахнула від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Юлі не стало матері. Жінка, як тільки отримала цю сумну звістку, вирушила в село до батьківського дому. Прощання пройшло, як у тумані. Жінка важко переживала втрату найріднішої людини. – Мамо, як же я тепер без тебе буду, – плакала Юля. Після прощання, та поминок, Юля навела порядок в будинку матері і вирішила повертатися у місто. Потібно було виходити на роботу. Жінка приїхала у місто пізно ввечері, прийшла до свого будинку, піднялася до квартири. Юля тихо відкрила двері квартири своїм ключем, зайшла всередину і…ахнула від побаченого

Юля не думала, що через свекруху розлучатиметься, але все до того йшло. З Сашком вона познайомилася у темні для неї часи: щойно не стало її матері, а коли повернулася з похорону, застала у квартирі громадянського чоловіка їхню спільну співробітницю Катю…

Повернутись вверх