Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 173

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Катя пекла пиріжки. Вчора син приїжджав, онука привіз. – Михайлик, йди їсти. – Іду, бабусю, тільки сніговика доліплю. Раптом у двері постукали. – Хто там? – повернулася старенька до дверей. – Це я, Настя, – до хати зайшла сусідка. – А я ось пиріжки для онука печу. – А про якого онука ви говорите? – запитала сусідка. – Та глянь у віконце, там він, снігом бавиться. Сусідка підійшла до вікна, але нікого не побачила

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя пекла пиріжки. Вчора син приїжджав, онука привіз. – Михайлик, йди їсти. – Іду, бабусю, тільки сніговика доліплю. Раптом у двері постукали. – Хто там? – повернулася старенька до дверей. – Це я, Настя, – до хати зайшла сусідка. – А я ось пиріжки для онука печу. – А про якого онука ви говорите? – запитала сусідка. – Та глянь у віконце, там він, снігом бавиться. Сусідка підійшла до вікна, але нікого не побачила

Баба Катя сьогодні з ранку пече пиріжки з капустою, муркочучи щось собі під ніс. Ну а чого не муркотіти – настрій добрий, та й не турбує сьогодні нічого. Вчора син приїжджав, онука на три дні привіз, канікули у Михайлика зимові. …

Катя готувала пиріжки з капустою для чоловіка, як раптом пролунав голос Марини. – Мамо, чим це так пахне? Знову ця свої пиріжки затіяла? Все, що не робила Катя, було для мами та сестри чоловіка погано. Через годину Андрій прийшов з роботи і почув, як мама з сестрою щось бурхливо обговорюють. – Почекай, доню, зараз я йому скажу! Що і кому скаже, Андрій дізнався за кілька хвилин

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя готувала пиріжки з капустою для чоловіка, як раптом пролунав голос Марини. – Мамо, чим це так пахне? Знову ця свої пиріжки затіяла? Все, що не робила Катя, було для мами та сестри чоловіка погано. Через годину Андрій прийшов з роботи і почув, як мама з сестрою щось бурхливо обговорюють. – Почекай, доню, зараз я йому скажу! Що і кому скаже, Андрій дізнався за кілька хвилин

Катя прокинулася в маленькій кімнатці, яку свекруха виділила молодій сім’ї. Зирнула на будильник. Звичайно, Андрій вже пішов. Чоловік не будив Катю, останнім часом вона почувала себе не дуже добре. Він тихо збирався, пив чай ​​на кухні і йшов на роботу….

Оксана поралася на городі, коли почула, що у двір хтось зайшов. Жінка аж присіла, ось він, синочок її, повернувся таки, нарешті. – Дмитрик! Синочку! – вигукнула Оксана, вибігши на ганок, що навіть кури розбіглися вбік. – Оксано Іванівно, я не Дмитро. Я Віктор. Мені потрібно з вами поговорити, – раптом сказав чоловік

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана поралася на городі, коли почула, що у двір хтось зайшов. Жінка аж присіла, ось він, синочок її, повернувся таки, нарешті. – Дмитрик! Синочку! – вигукнула Оксана, вибігши на ганок, що навіть кури розбіглися вбік. – Оксано Іванівно, я не Дмитро. Я Віктор. Мені потрібно з вами поговорити, – раптом сказав чоловік

Округлий живіт Оксани об’єднав усіх сільських пліткарок. – Зовсім совість втрачати стали. Я б з сорому, не знала куди подітися, – казала баба Зіна, – а ця ходить, усміхається. – Часи зараз інші, моральності тепер нема, — відповідала їй Марія…

Даринка стояла біля тата і плакала. – Тату, мама нас із собою брати не хоче! Ну, чому ми не їдемо з вами? – Рито, ну ти чого? Чому ти їх не хочеш брати? – запитав він дружину. – Сашко, ми їдемо вдвох, і крапка. Дітей ми брати не будемо! Я все сказала. Через годину Рита стояла біля машини і тільки й повторювала: – Боже! Дякую тобі, що не дав відбутися цьому

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Даринка стояла біля тата і плакала. – Тату, мама нас із собою брати не хоче! Ну, чому ми не їдемо з вами? – Рито, ну ти чого? Чому ти їх не хочеш брати? – запитав він дружину. – Сашко, ми їдемо вдвох, і крапка. Дітей ми брати не будемо! Я все сказала. Через годину Рита стояла біля машини і тільки й повторювала: – Боже! Дякую тобі, що не дав відбутися цьому

-Тату, а мама нас із собою брати не хоче. Ми ж стільки чекали цього дня! Ну, чому ми не їдемо з вами? – Даринка стояла перед татом і плакала. -Рито, ну ти чого? Що трапилося? Ми наче все вирішили ще…

Оксана з Василем купили квартиру. Ввечері Оксана приготувала сир і фрукти, запалила свічки – треба ж відсвяткувати! Раптом у двері подзвонили. Вони переглянулись – нікого ж не чекали. На порозі стояла жінка у халаті та капцях. Вона безцеремонно зайшла в квартиру. – Я ваша сусідка, Ліза. А діти у вас є? А за скільки ви купили квартиру? За свої, чи в борг? Василь з Оксаною тільки кліпали очима

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана з Василем купили квартиру. Ввечері Оксана приготувала сир і фрукти, запалила свічки – треба ж відсвяткувати! Раптом у двері подзвонили. Вони переглянулись – нікого ж не чекали. На порозі стояла жінка у халаті та капцях. Вона безцеремонно зайшла в квартиру. – Я ваша сусідка, Ліза. А діти у вас є? А за скільки ви купили квартиру? За свої, чи в борг? Василь з Оксаною тільки кліпали очима

Оксана з Василем купили квартиру. Витратили всі гроші, що їм подарували на весілля, і ті, що самі назбирали за три роки. У квартирі було все, як вони мріяли – три світлі кімнати, велика кухня, гарний вид з вікна, тепло та…

– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй дочці після того, як познайомилася з її “кавалером”. – Він хороший, от побачиш, – заступилася за Сергія дочка. – І що, вийдеш за нього заміж? – здивувалася мама. – Вийду. Я дуже його кохаю, – промивила Вероніка. І тільки після весілля Зінаїда Петрівна, нарешті зрозуміла, чим їй не подобався зять

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй дочці після того, як познайомилася з її “кавалером”. – Він хороший, от побачиш, – заступилася за Сергія дочка. – І що, вийдеш за нього заміж? – здивувалася мама. – Вийду. Я дуже його кохаю, – промивила Вероніка. І тільки після весілля Зінаїда Петрівна, нарешті зрозуміла, чим їй не подобався зять

– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй дочці після того, як познайомилася ближче з її «кавалером». – І де ти його знайшла? – У поліклініці познайомилися,- тихо відповіла Вероніка,- він там лікарем працює. – І добре отримує? –…

Оля сиділа за столом та плакала. А може, даремно вона так із Сергієм? Напередодні, чоловік прийшов з роботи і заявив: – Коли я приходжу з роботи, я хочу щоб мене чекала смачна вечеря. – Ти вважаєш, що материнство це легко? Що я цілий день нічого не роблю? – А що ти особливого робиш? – з сарказмом запитав чоловік. Олі було неприємно чути таке. Але він продовжував

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля сиділа за столом та плакала. А може, даремно вона так із Сергієм? Напередодні, чоловік прийшов з роботи і заявив: – Коли я приходжу з роботи, я хочу щоб мене чекала смачна вечеря. – Ти вважаєш, що материнство це легко? Що я цілий день нічого не роблю? – А що ти особливого робиш? – з сарказмом запитав чоловік. Олі було неприємно чути таке. Але він продовжував

Оля сиділа за порожнім новорічним столом та плакала від горя. А може, даремно вона так із Сергієм розмовляла? Зрозуміло, що емоції і таке інше, але невже не можна було перечекати, потерпіти, коли свято закінчиться? “Ось і сиди тепер одна» –…

– Ти що в село поїдеш жити? Та продай будинок у селі, а свекруху до себе забери. Може, пощастить, не довго протягне, – казала подруга Вірі. – Як ти можеш таке казати, Оксано? – А що? Мені моя свекруха стільки нервів вимотала, що я й не засмутилася, коли її не стало. – Різні ми з тобою. Добре, поїду я, мені ще свекруху треба забрати. – Біжи, біжи. Ось залишишся без квартири, згадаєш мене

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ти що в село поїдеш жити? Та продай будинок у селі, а свекруху до себе забери. Може, пощастить, не довго протягне, – казала подруга Вірі. – Як ти можеш таке казати, Оксано? – А що? Мені моя свекруха стільки нервів вимотала, що я й не засмутилася, коли її не стало. – Різні ми з тобою. Добре, поїду я, мені ще свекруху треба забрати. – Біжи, біжи. Ось залишишся без квартири, згадаєш мене

– Усі в місто тягнуться, а ти в села. Квартиру – то навіщо продавати, продай будинок у селі, а свекруху до себе забери. Може, пощастить, не довго протягне. – Як ти можеш таке казати, Оксано? – А що? Мені моя…

Аліна тихенько пройшлася по квартирі і швидко зазирнула на кухню. Нікого нема. Вона увімкнула світло, поставила чайник, взяла хліб, ковбасу, зробила бутерброди і так само тихо повернулася в кімнату. – Сплять? – запитав її Дмитро. – Тихіше ти! Сплять. На ось, тримай, – Аліна тихенько дала чоловікові тарілку

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Аліна тихенько пройшлася по квартирі і швидко зазирнула на кухню. Нікого нема. Вона увімкнула світло, поставила чайник, взяла хліб, ковбасу, зробила бутерброди і так само тихо повернулася в кімнату. – Сплять? – запитав її Дмитро. – Тихіше ти! Сплять. На ось, тримай, – Аліна тихенько дала чоловікові тарілку

Аліна тихо йшла квартирою і зазирнула на кухню. Нікого. Вона увімкнула світло, поставила чайник, взяла хліб і ковбасу, зробила бутерброди і так само тихо повернулася до кімнати. -Сплять? – запитав Дмитро. -Тихіше ти! Сплять. На ось, тримай, – Аліна дала…

Марія Іванівана насилу вийшла з будинку, та пішла в сад. Сіла у крісло і почала чекати дочку та зятя. Вони повині приїхати і забрати її до себе в місто. Через годину приїхали Ліда з Костею, завантажили речі в машину та забрали Марію до себе. Її поселили у сусідній кімнаті. Якось уночі Марія Іванівна почула, що Ліда тихенько плаче

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія Іванівана насилу вийшла з будинку, та пішла в сад. Сіла у крісло і почала чекати дочку та зятя. Вони повині приїхати і забрати її до себе в місто. Через годину приїхали Ліда з Костею, завантажили речі в машину та забрали Марію до себе. Її поселили у сусідній кімнаті. Якось уночі Марія Іванівна почула, що Ліда тихенько плаче

Марія Іванівна насилу вийшла з дому, спираючись на палицю пішла в сад, присіла в крісло, яке багато років тому виготовив для неї, чоловік. Його вже давно нестало. Він своїми руками змайстрував крісло, великий стіл та лавки навколо столу. Крісло Олексій…

Повернутись вверх