Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Олег та Яна одружилися. Весілля святкували в ресторані, запросили шістдесят людей. Свято було в самому розпалі. Настав час дарувати подарунки. Першими до молодят підійшли батьки Олега. – Раз у нас син, – почала свою промову Тетяна Андріївна. – То житлом він, як чоловік, має забезпечити свою сім’ю. Але ми вирішили допомогти та подарувати квартиру. Ось ключі. Живіть і радійте! Тетяна Андріївна простягла сину ключі з брелком, на брелку була вказана адреса нової квартири молодих. Олег взяв ключі у матері, глянув на брелок з адресою і аж рота відкрив від побаченого

Починалося все чудово. Молоді люди Олег та Яна готувалися до весілля. Гроші вже були. Наречена обрала сукню, наречений купив костюм. Кафе замовили на 60 людей. Весілля намічалося гарне. Родичі особливо багатими не були, але й не бідували. Батьки молодих людей…

Оля дивилася на своє відображення у дзеркалі. Яка ж вона красива: зачіска, макіяж, аксесуари – все підібрано бездоганно. Аякже ж?! Сьогодні у них з чоловіком річниця. Свято було в самому розпалі, гості вітали Ольгу та Павла, дарували подарунки. – Ну що, настав час і нам обмінятися подарунками! – сказала у мікрофон Оля і уважно подивилася на чоловіка. – Я думаю, цей подарунок прийде тобі до вподоби. Несподівано двері у банкетну залу відкрилися і декілька чоловіків внесло подарунок Ольги. Павло глянув на «сюрприз» дружини і аж рота відкрив від побаченого

Оля знову і знову перечитувала повідомлення, що прийшло на телефон чоловіка і не могла повірити, що це не сон, а чиста правда. Її чоловік, її опора та надія, її коханий Павло знову їй зраджує. І добре б з якоюсь молодою…

Олена сиділа з своєю подругою на кухні і гірко плакала. – Що, просто взяв речі і пішов? – перепитала Оля. – Так… І це після двадцяти років у шлюбі! – схлипнула Олена. – Може ти зробила щось не так? А може, просто зрозуміла неправильно…, – припустила подруга. – Оля, що не так? І що там розуміти! Він просто зібрав речі, сказав: “Я знайшов іншу жінку”, і пішов! – пояснила Олена. – Слухай, а давай поквитаємося з ним? – несподівано запропонувала Ольга. – Поквитаємося? Цікаво як? – Олена уважно подивилася на Олю. Але жінка навіть уявити не могла, який план вигадала її подруга

– Що, просто взяв речі та й пішов? Так просто? – Так… І це після двадцяти років у шлюбі, Олю! – Може ти зробила щось не так? А може, просто зрозуміла його неправильно… – Оля, що не так? І що…

Ірина готувала на кухні вечерю, апетитний запах лоскотав ніздрі та покращував настрій. – Вадим, ти пам’ятаєш, що до нас завтра приїде моя мама? – гукнула вона до чоловіка. За декілька секунд на кухні зʼявився Вадим. – Як твоя мама? – округлив очі чоловік. – Я тобі про це декілька днів тому говорила, – Ірина уважно глянула на чоловіка. – Ні! Відміняй! Твоїй мамі завтра не можна до нам! – несподівано вигукнув Вадим. – Ти чого? – здивувалася дружина. – Завтра до нас приїжджає моя колишня! – несподівано заявив Вадим. – Як твоя колишня? – Ірина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

– Вадим, ти пам’ятаєш, що до нас завтра приїде моя мама? Ірина готувала на кухні щось смачне, апетитний запах лоскотав ніздрі та покращував настрій. Взагалі Іра не балувала Вадима, зазвичай вона готувала нашвидкуруч щось… з кулінарії. Та й не дивно,…

Олена гостювала у своєї свекрухи. Пізньої ночі пролунав телефонний дзвінок, жінка глянула на екран мобільного, дзвонила її сусідка Світлана. – Олено, приїжджай швидше, – схвильованим голосом промовила подруга. – До тебе щойно додому хтось приїхав! Машину загнали у двір, потім самі зайшли! – Та ти що?! – ахнула Олена. – А яка машина? – Великий чорний джип! Людей двоє, чоловік та жінка. Жінка білява така, а чоловік – з вусами. Закінчивши розмову, Олена швидко викликала таксі і вже за годину відчиняла ключем двері свого будинку. Жінка зайшла всередину і аж присіла від побаченого

– Ігоре, – мама дзвонила синові, щоб посварити його. – Ти що, Наталці зраджуєш? Як це – ні? А хто тоді за моєї відсутності в будинку буває? Ключі тільки в тебе є! Ігоре, я ж чудово знаю, де що в…

Ігор приїхав додому. Він заїхав у двір свого будинку і вийшов з машини. Чоловік відкрив багажник і дістав два великі пакети з продуктами. Ігор закрив машину, взяв пакети й попрямував до під’їзду. Раптом йому здалося, що його хтось гукає. Ігор прислухався. – Ігорю, це ти?! – гукав його якийсь незнайомий чоловік. Ігор здивовано подивився на нього. Літній, недоглянутий, у брудному одязі, з заплутаною сивою бородою… – Це ви до мене? – перепитав він. – Я й справді Ігор… А ви хто? Чоловік підійшов ближче. Ігор глянув на нього і застиг від несподіваної здогадки

Ігор приїхав з роботи додому. Він заїхав у двір свого будинку і вийшов з машини. Чоловік відкрив багажник і дістав два великі, важкі пакети з продуктами. Ігор закрив машину, взяв пакети й попрямував до свого під’їзду. Раптом йому здалося, що…

Дарина повернулася додому в хорошому настрої. – Мамо у мене  чудові новини! – вигукнула вона і забігла на кухню. – Що сталося? Невже заміж покликали? – усміхнулася мама. – Краще! Мене взяли на роботу! Велика компанія, зарплата відповідна! – прощебетала Дарина. – Чудово! А що за компанія, чим займається? – поцікавилася мама. Дарина назвала назву компанії, і помітила, як обличчя матері в мить змінилося. – Мамо, щось не так? – запереживала дівчина. – Не смій! Пообіцяй що ти не будеш там працювати! – несподівано вигукнула мама. – Але чому? Що не так? – Дарина здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається

Сварка з мамою почалася, здавалося б, з добрих новин, але мама говорила: – Нізащо ти не підеш туди працювати. Тільки коли мене не стане. Якщо не послухаєшся, ти мені більше не дочка. Жодні аргументи щодо зарплати та кар’єрних перспектив мама…

Михайло увечері пішов винести сміття. Його зведений брат Микола гукнув, щоб він зазирнув у поштову скриньку. – Мати сказала, якщо будуть якісь рахунки, то покласти їх на тумбочку! – сказав Микола. По дорозі назад Михайло зайшов на другий поверх, де були поштові скриньки, і почав розбиратися в паперах. Раптом серед рекламок йому трапилися два рекомендовані листи… Він спочатку поклав їх до комунальних, але потім побачив, що один із листів адресований… Йому! А другий його мачусі Наталі. Михайло вирішив розібратися вдома. Він відкрив листи й застиг від побаченого, не вірячи своїм очам

Павло прожив удівцем два роки, а потім привів у квартиру Наталю і сказав десятирічному синові Мишкові: – Ось тітка Наталя, вона тобі замість мами буде. Слухайся її. Тітку Наталю Мишко ще б витерпів, але разом з нею в квартиру, а…

Рита посмажила на вечерю котлетки, зварила картопляне пюре. Відкрилися вхідні двері, додому повернувся чоловік. – Привіт, – Рита вийшла в коридор. – А ти чому такий брудний? – Після роботи подзвонила мама, попросила приїхати на дачу, допомогти із парканом, – невдоволено пробурчав Микола і простяг дружині якусь сумку. – Це тобі мама передала! – Що там? – Маргарита з цікавістю зазирнула всередину і виявила кілька баночок із закрутками. – Не знаю, не дивився, – сказав втомлено чоловік і вирушив у ванну кімнату. Поки він мився, Маргарита витягла на стіл банки, глянула на них і застигла від побаченого

– Не набридла їм ще ця дача? – скривилася Рита, почувши від чоловіка про те, що свекрам знову знадобилася його допомога. – Зараз все можна купити в магазині, а вони натомість тільки своє здоров’я псують. – Що я можу зробити?…

Микола з дружиною Іриною переїхали жити до його матері Валентини Петрівни. Пройшло три роки. – Миколо, завтра приїде твоя сестра Тамара, – сказала за вечерею Валентина Петрівна. – Відпросися, її треба зустріти. А ти, Іринко, кімнати їм приготуй і їсти. Ірина повернулася додому раніше. Зовицю вона застала у своїй кімнаті. Тамара… Порпалася у їхніх речах! – Що ти робиш? – ахнула Ірина. – Хочу викинути твій старий мотлох! – сказала Тамара. Ірина застигла. – Мене все влаштовує, – сказала вона. – Це моє, сама розберуся! А може, ти щось шукала? Тамара хитро примружилася. Ірина не розуміла, що це робиться

– Іринко, мене скоротили. Половину підприємства і мене у тому числі. Решту у відпустку відправили без оплати. Не знаю, що тепер робитимемо. Ми вже з Павликом ходили на іншу роботу, там теж погано. Своїх уже звільняють, нових не беруть. –…

Повернутись вверх