Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

– Тато, мамо, мені здається, що я одружуся, – сказав Сергій. Батьки перестали жувати і з подивом дивилися сина. – Що значить – здається? – перепитав батько. – Так вийшло, що пропозиція зробила мені вона

– Тато, мамо, мені здається, що я одружуся, – сказав зніяковіло Сергій, сідаючи до столу. Батьки перестали жувати і з подивом дивилися на двадцятип’ятирічного сина. – Що значить – здається? – нарешті, перепитав батько. – Чоловікам зазвичай таке не здається….

Доброго дня. Я Сергій. У минулому році я з вашою дружиною відпочивав разом на морі. Сергій ще не ввійшовши в квартиру, вивалив на Анатолія своє зізнання

– Доброго дня. Я Сергій. У минулому році я з вашою дружиною відпочивав разом на морі. В санаторії. Після того, як Сергій, ще не ввійшовши в квартиру, вивалив на Анатолія своє зізнання, у того враз перехопило подих, а кулаки самі…

Іван вже виїхав з міста, коли побачив, що на узбіччі, прямо на землі сидить наречена в білому платті. Він зупинився і побіг до неї. – Дівчино, вам потрібна допомога? – запитав Іван. – Привітайте мене. У мене нареченого вкpaли, – відповіла вона

Іван не повірив своїм очам – на виїзді з міста, на узбіччі, притулившись спиною до автомобіля, прямо на землі сиділа наречена в шикарному білому платті. Іван різко загальмував, здав автомобілем трохи назад, вийшов з нього і майже побіг до дівчини….

Кирило підійшов до дверей і зайшов всередину будинку. – Тут явно ніхто давно не жив. Непогано для ночівлі! – подумав він

Чоловік стояв за стовбуром величезного, розлогого дуба. Дерево хиталося під натиском сильного, пронизливо-холодного вітру. От от мав початися дощ. Пожухла, зім’ята трава із сухими суцвіттями, давала слабкий аромат. Чоловік спостерігав за ділянкою, обнесеною старим, вже похиленим парканом. Дошки давно прогнили…

Заміж Настя вийшла в 19 років. ЇЇ чоловік Сергій був звичайним роботягою. Після заміжжя дівчина одразу переїхала до нього та його мами. – Сергійку, ну чому ти маму не слухаєш ніколи? Ех, взяв би заміж Вікторію, – нарікала Сергієві мати

Заміж Настя вийшла в дев’ятнадцять років. Сергій був звичайним роботягою, але хлопець він був видний. Настя хоч і була скромною дівчиною, але залицяння хлопця, відразу прийняла. Після заміжжя дівчина відразу переїхала до свого чоловіка і свекрухи. Наталія Василівна була не…

Скоро чергова річниця весілля. Аня глянула на себе в дзеркало. І зачіску треба підправити, і нафарбуватися, і посміхатися. Тому що кожен рік, в річницю одруження, її чоловік водив всю сім’ю на фотосесію

Скоро чергова річниця весілля. Аня мигцем глянула на себе в дзеркало, виходячи з кабінету на обідню перерву. І зачіску потрібно поправити, і підфарбуватися… І посміхатися, променисто і загадково, тому що кожен рік в честь дня одруження чоловік водив всю сім’ю…

Михайло, молодший син Ніни, одружився. Не сказати, що Ніна рада була, але перечити не стала. – Ніно Олександрівно, – якось сказала дружина Михайла. – Не дав мені Бог батьків, ви не проти якщо мамою називати вас буду

– Ніно Олександрівно, у вас все в порядку? – Аня дивилася на колегу по роботі і одночасно близьку подругу з тривогою. Ніна Олександрівна, а за стінами заводу Ніна, завжди позитивна і життєрадісна, сьогодні була сама не своя. Погляд в нікуди,…

Денис поїхав до своєї бабусі Віри. Тільки вийшов з вагону – і відразу повні кросівки снігу. До бабусі Віри він прийшов з закоцюблими ногами, вона коли глянула у що він взутий, взялася обома долоньками за щоки і похитала головою

Зазвичай до бабусі в село, раз на місяць їздили батьки на машині, щоб відвезти продукти, все необхідне і просто провідати. Але незадовго до чергової поїздки батько підвернув ногу і на сімейній раді було вирішено, що все потрібне відвезе бабусі Денис…

Максим зняв собі кімнату в комуналці. Його нова сусідка Ганна Федорівна була дуже до всіх строгою жінкою. Та вона моментально змінювалася, коли приходив її Борюсик

Максим дуже зрадів, побачивши оголошення про здачу кімнати в комунальній квартирі. Нове місто, потрібно якось починати облаштовуватися, а тут підвернувся такий варіант, та ще й поруч з роботою. Все було дуже до речі! Чоловік, недовго думаючи, зв’язався з власником квартири…

Мамо! Може, не підеш до тата? Ти глянь, що на вулиці робиться? Відішлеш потім посилкою, і все, – не пускала матір Валя

Лист, короткий, написаний дрібним, почерком, лежав на столі. “Буду проїздом. Зустрічай на станції, 11 грудня, о 22 годині. Я буду в останньому вагоні. Цілую тебе і доньку.” Валя дивилася, як мати, раз у раз поглядаючи на годинник, метушливо збирається на…

Повернутись вверх