Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 15

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Світлана поверталася додому з важкими пакетами у руках. Жінка підійшла майже до свого підʼїзду, як раптом назустріч їй вийшла її сусідка Лариса. – Привіт, Світлано! – сказала Лариса. – І тобі привіт, – відповіла жінка. – Слухай, я чула що ти розлучилася, – несподівано сказала Лариса.  – Так, це правда, – важко зітхнула Світлана. – І що, правду говорять, що ви з Степаном розлучилися через телефон?! – уїдливо додала Лариса. – Через який телефон? Ти про що? – Світлана здивовано дивилася на сусідку, не розуміючи, що відбувається

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана поверталася додому з важкими пакетами у руках. Жінка підійшла майже до свого підʼїзду, як раптом назустріч їй вийшла її сусідка Лариса. – Привіт, Світлано! – сказала Лариса. – І тобі привіт, – відповіла жінка. – Слухай, я чула що ти розлучилася, – несподівано сказала Лариса.  – Так, це правда, – важко зітхнула Світлана. – І що, правду говорять, що ви з Степаном розлучилися через телефон?! – уїдливо додала Лариса. – Через який телефон? Ти про що? – Світлана здивовано дивилася на сусідку, не розуміючи, що відбувається

– Чула, що ти розлучилася? – з ноткою сміху промовила Лариса, зіткнувшись із сусідкою біля під’їзду. – А привід який знайшла! Телефон не купили… Ти мене просто здивувала! Такий чоловік хороший був! Господарський, а ти так просто його залишила? –…

Петро вирішив забрати свого старенького батька з села у місто. Вирішили, що хоча б на зиму. Зимою в селі в важко одному. Дров треба принести, з водою проблеми… Сину шкода було батька от і вирішив полегшити йому життя. А навесні знову відвезти його в село. Зібрав Іван Ігорович валізку та й поїхав із сином… Так минуло пару місяців. Якось приїхали з роботи Петро з дружиною Катериною, а старого вдома немає! Катерина зайшла в кімнату і побачила на ліжку діда якийсь аркуш паперу. Вона прочитала написане й застигла від несподіванки

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Петро вирішив забрати свого старенького батька з села у місто. Вирішили, що хоча б на зиму. Зимою в селі в важко одному. Дров треба принести, з водою проблеми… Сину шкода було батька от і вирішив полегшити йому життя. А навесні знову відвезти його в село. Зібрав Іван Ігорович валізку та й поїхав із сином… Так минуло пару місяців. Якось приїхали з роботи Петро з дружиною Катериною, а старого вдома немає! Катерина зайшла в кімнату і побачила на ліжку діда якийсь аркуш паперу. Вона прочитала написане й застигла від несподіванки

– Зима є зима, все під снігом. Мені вже набридло тут у місті, додому хочу. І чого Петро так злякався і відвіз мене з села у своє місто? От ходжу тут колами навколо дев’ятиповерхівки, – бубонів Іван Ігорович. – Ходиш…

– Сам прибіжить! – почув Василь голос своєї матері. – Хто це сам прибіжить? – запитав він, зайшовши на кухню. – Ти, хто ж іще? – сказала мати. – Ось уже й прибіг, запах їжі, чи чогось іншого привабив? Все гульбаниш і гульбаниш. – Та нічого я не хочу, – сказав Василь. – Це добре, – відповіла мати. – Рита збирає речі і йде від тебе… – Куди?! – ахнув Василь. – Тобі яка різниця? – сказала мати. – Ти теж квартиру давай звільняй, вона наша з батьком. Я її здаватиму в оренду. Шукай собі житло. – Яке житло, мамо? – Микола не розумів, що відбувається

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Сам прибіжить! – почув Василь голос своєї матері. – Хто це сам прибіжить? – запитав він, зайшовши на кухню. – Ти, хто ж іще? – сказала мати. – Ось уже й прибіг, запах їжі, чи чогось іншого привабив? Все гульбаниш і гульбаниш. – Та нічого я не хочу, – сказав Василь. – Це добре, – відповіла мати. – Рита збирає речі і йде від тебе… – Куди?! – ахнув Василь. – Тобі яка різниця? – сказала мати. – Ти теж квартиру давай звільняй, вона наша з батьком. Я її здаватиму в оренду. Шукай собі житло. – Яке житло, мамо? – Микола не розумів, що відбувається

Рита прийшла додому з роботи і знову побачила, що її чоловік гульбанить. Він був не один, а з друзями. За столом сидів сусід Петро та Микола, брат цього Петра. Микола приїхав у гості, і тепер вони разом святкували його відпустку…

Мар’яна на кілька секунд зупинилася перед дверима квартири, глибоко зітхнула та увійшла. Мама зустріла її радісною посмішкою, яка змінилася здивуванням. – А де Олег? – запитала вона. – Мамо, ти тільки не хвилюйся, – попередила її Мар’яна. – Я думала, ви відразу після ЗАГСу до нас прийдете, хотіла стіл накрити. Чому ти так швидко повернулася? Подали заяву? Ви що, посварилися? – мама запитувала одне питання за іншим. – Мамо, не були ми в ЗАГСі, я передумала виходити заміж, – несподівано сказала Мар’яна. – Як передумала? Чому? – мама здивовано дивилася на Мар’яну, не розуміючи, що відбувається

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Мар’яна на кілька секунд зупинилася перед дверима квартири, глибоко зітхнула та увійшла. Мама зустріла її радісною посмішкою, яка змінилася здивуванням. – А де Олег? – запитала вона. – Мамо, ти тільки не хвилюйся, – попередила її Мар’яна. – Я думала, ви відразу після ЗАГСу до нас прийдете, хотіла стіл накрити. Чому ти так швидко повернулася? Подали заяву? Ви що, посварилися? – мама запитувала одне питання за іншим. – Мамо, не були ми в ЗАГСі, я передумала виходити заміж, – несподівано сказала Мар’яна. – Як передумала? Чому? – мама здивовано дивилася на Мар’яну, не розуміючи, що відбувається

Мар’яна на кілька секунд зупинилася перед дверима квартири, глибоко зітхнула та увійшла. Мама зустріла її радісною посмішкою, яка змінилася здивуванням: -А де Олег? – запитала вона. – Мамо, ти тільки не хвилюйся, – попередила її Мар’яна. – Я думала, ви…

Олена ще спала, коли пролунав телефонний дзвінок. Жінка неохоче відкрила очі, глянула на екран мобільного, дзвонив свекор. – Чому Тарас Дмитрович дзвоне так рано? – здивувалася Олена і підняла слухавку. – Домоглася свого? Все, звела мою Дарину на той світ! – зашипів у слухавку Тарас Дмитрович. – Ви про що? – запитала невістка. – Не стало моєї Дарини! І все через тебе! – мало не плачучи пояснив свекор. Олена застигла, зрозумівши, що свекрухи не стало цієї ночі. – Тарас Дмитрович, а чому ви кажете, що Дарини Сергіївни не стало через мене? – здивовано запитала Олена у свекра, нічого не розуміючи

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена ще спала, коли пролунав телефонний дзвінок. Жінка неохоче відкрила очі, глянула на екран мобільного, дзвонив свекор. – Чому Тарас Дмитрович дзвоне так рано? – здивувалася Олена і підняла слухавку. – Домоглася свого? Все, звела мою Дарину на той світ! – зашипів у слухавку Тарас Дмитрович. – Ви про що? – запитала невістка. – Не стало моєї Дарини! І все через тебе! – мало не плачучи пояснив свекор. Олена застигла, зрозумівши, що свекрухи не стало цієї ночі. – Тарас Дмитрович, а чому ви кажете, що Дарини Сергіївни не стало через мене? – здивовано запитала Олена у свекра, нічого не розуміючи

Про те, що свекруха не така вже й проста, Олена зрозуміла через півроку після весілля, після того, як жінка дізналася про те, що невістка перебуває в положенні. Свекруха Дарина Сергіївна схопилася за голову і стала засуджуюче хитати головою. – Зараз…

Неля з чоловіком і двома дітьми вечеряли пізно. Розмова за столом щось не клеїлася. Маленька Юля розповідала собі якісь історії з дитсадка. А от син Сергій чомусь задумливо мовчав… Коли вони повечеряли, Неля не витримала. Вона сіла поруч із сином, обійняла його за плечі і пригорнула до себе. – Сергійку, синочку, ну чого ти насупився? – запитала вона. – Я ж бачу, що в тебе щось трапилося! Може, поділишся зі мною? Га? – А скажи, мамо, – хлопчик підвів на матір очі. – Це правда, що говорять про нашого тата? Неля аж стрепенулася від несподіванки

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Неля з чоловіком і двома дітьми вечеряли пізно. Розмова за столом щось не клеїлася. Маленька Юля розповідала собі якісь історії з дитсадка. А от син Сергій чомусь задумливо мовчав… Коли вони повечеряли, Неля не витримала. Вона сіла поруч із сином, обійняла його за плечі і пригорнула до себе. – Сергійку, синочку, ну чого ти насупився? – запитала вона. – Я ж бачу, що в тебе щось трапилося! Може, поділишся зі мною? Га? – А скажи, мамо, – хлопчик підвів на матір очі. – Це правда, що говорять про нашого тата? Неля аж стрепенулася від несподіванки

Дівчина розуміла, що зараз їй зроблять пропозицію. Хлопець ніяковів, ховав букет за спиною. Неля теж хвилювалася. Вперше у житті їй робили пропозицію. Коли Микола замовк, Неля відчула, що її очі в сльозах, і, соромлячись несподіваних емоцій, вона сховала щасливе обличчя…

Ніна поїхала на весілля сина. – Мамо, ти що там привезла? – глянув на її сумки Павло. – Нам уже скоро їхати, тож облиш свої торби і давай на вихід. – Та тут келихи в мене, – сказала Ніна. – Й обов’язково ікону візьму… – Це категорично ні! – сказав Павло. – Не треба з собою тягнути усі пожитки. Одразу після розпису у нас фотосесія, потім ресторан. Ніна сперечатися не стала… Після офіційної частини молодята вирушили фотографуватися. Ніна ж чекала сина з невісткою вже біля порога. Сваха глянула, що в неї в руках і застигла від побаченого

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна поїхала на весілля сина. – Мамо, ти що там привезла? – глянув на її сумки Павло. – Нам уже скоро їхати, тож облиш свої торби і давай на вихід. – Та тут келихи в мене, – сказала Ніна. – Й обов’язково ікону візьму… – Це категорично ні! – сказав Павло. – Не треба з собою тягнути усі пожитки. Одразу після розпису у нас фотосесія, потім ресторан. Ніна сперечатися не стала… Після офіційної частини молодята вирушили фотографуватися. Ніна ж чекала сина з невісткою вже біля порога. Сваха глянула, що в неї в руках і застигла від побаченого

Підготовкою весілля Оксана займалася сама, бо хотіла все зробити з урахуванням модних тенденцій. Павло не особливо вникав у деталі, з нареченою погоджувався на все і просто оплачував виставлені рахунки. – Мої батьки люди сучасні й прогресивні, тому не будуть втручатися…

Микола стояв біля могилки матері. Її щойно поховали. Сліз чоловік не приховував… Односельці вже почали розходитися. А Микола все стояв, доки його не торкнувся за руку дід Петро. – Ходімо, Микольцю, ходімо, – сказав той. – Стій не стій – не повернути вже Ганну. Все-таки віджила вона своє – вісімдесят сім років… Микола, важко пережив відхід матері. У великому будинку, який він сам збудував, залишився Микола один. Зовсім один… Пройшов якийсь час. – Сходжу-но я до діда Петра! – якось вирішив Микола. – Може й скаже щось слушне. І чоловік пішов до сусіда з незвичним запитанням

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола стояв біля могилки матері. Її щойно поховали. Сліз чоловік не приховував… Односельці вже почали розходитися. А Микола все стояв, доки його не торкнувся за руку дід Петро. – Ходімо, Микольцю, ходімо, – сказав той. – Стій не стій – не повернути вже Ганну. Все-таки віджила вона своє – вісімдесят сім років… Микола, важко пережив відхід матері. У великому будинку, який він сам збудував, залишився Микола один. Зовсім один… Пройшов якийсь час. – Сходжу-но я до діда Петра! – якось вирішив Микола. – Може й скаже щось слушне. І чоловік пішов до сусіда з незвичним запитанням

Микола стояв біля могилки матері. Її щойно поховали. Сліз чоловік не приховував. Вони текли самі собою по щоках… Односельці вже почали розходитися. А Микола усе стояв, доки його не торкнувся за руку дід Петро. – Ходімо, Микольцю, ходімо. Стій не…

Алла та Іван одружувалися. Весілля було в самому розпалі, коли тамада оголосив, що настав час дарувати подарунки. Першими привітали молодят батьки нареченої. Слідом за ними, до молодят підійшла мама Івана. Наталія Вікторівна вручила молодятам велику коробку з величезним блакитним бантом. – Нічого собі?! Що ж там всередині? – шепнула на вухо Івану Алла. – Не знаю. Мама не розповідала, що планує нам дарувати, – відповів чоловік. Подарунки подружжя вирішило подивитися лише наступного дня. Алла запропонувала спочатку подивитися коробку, подаровану свекрухою. Нетерпляче розпакувавши її, Іван та Алла заглянули всередину і застигли від побаченого

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Алла та Іван одружувалися. Весілля було в самому розпалі, коли тамада оголосив, що настав час дарувати подарунки. Першими привітали молодят батьки нареченої. Слідом за ними, до молодят підійшла мама Івана. Наталія Вікторівна вручила молодятам велику коробку з величезним блакитним бантом. – Нічого собі?! Що ж там всередині? – шепнула на вухо Івану Алла. – Не знаю. Мама не розповідала, що планує нам дарувати, – відповів чоловік. Подарунки подружжя вирішило подивитися лише наступного дня. Алла запропонувала спочатку подивитися коробку, подаровану свекрухою. Нетерпляче розпакувавши її, Іван та Алла заглянули всередину і застигли від побаченого

Алла довго не могла зрозуміти, чому її майбутній чоловік, навіть коли вони почали жити разом, без дозволу нічого не брав. – Можна мені останню цукерку доїсти? – нерішуче питав Іван, дивлячись на вазу з самотньою карамелькою. – Можна, – злегка…

Алла спокійно вечеряла, коли хтось почав голосно стукати у її двері. Алла подивилася в вічко і здивовано вимовила: – Мама? Вона різко відчинила двері. Слідом за Вірою Павлівною увійшов і батько Георгій Семенович. – Доню, – суворо почав чоловік. – Ти не можеш так розмовляти з матір’ю. Тобі не соромно після сьогоднішнього? – Про що ти? – поцікавилася Алла. – Не прикидайся! Такого наговорити рідній матері! – завелася Віра Павлівна. – Та що ж я зробила?! – Алла здивовано дивилася на батьків, не розуміючи, що відбувається

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Алла спокійно вечеряла, коли хтось почав голосно стукати у її двері. Алла подивилася в вічко і здивовано вимовила: – Мама? Вона різко відчинила двері. Слідом за Вірою Павлівною увійшов і батько Георгій Семенович. – Доню, – суворо почав чоловік. – Ти не можеш так розмовляти з матір’ю. Тобі не соромно після сьогоднішнього? – Про що ти? – поцікавилася Алла. – Не прикидайся! Такого наговорити рідній матері! – завелася Віра Павлівна. – Та що ж я зробила?! – Алла здивовано дивилася на батьків, не розуміючи, що відбувається

– Алла, ну що новенького? – Запитала Віра Павлівна у своєї дочки. Дівчина посміхнулася і радісно повідомила: – Мамо, мене нарешті перевели на віддалення! Тепер можу працювати прямо з дому і не витрачати кілька годин на дорогу. Та й у…

Повернутись вверх