Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 135

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Катя поверталася додому сумна. Вона всю дорогу думала, де взяти грошей на компʼютер синові. Їм ледь на продукти вистачало, а тут ще це. Раптом біля під’їзду вона побачила машину, в яку сусід складав якісь речі. – Привіт, Катю! Переїжджаю я. Все вже завантажили, а що з компʼютером робити не знаю. Ти могла б його викинути, чи комусь віддати? Катя не могла повірити в те, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя поверталася додому сумна. Вона всю дорогу думала, де взяти грошей на компʼютер синові. Їм ледь на продукти вистачало, а тут ще це. Раптом біля під’їзду вона побачила машину, в яку сусід складав якісь речі. – Привіт, Катю! Переїжджаю я. Все вже завантажили, а що з компʼютером робити не знаю. Ти могла б його викинути, чи комусь віддати? Катя не могла повірити в те, що відбувається

Катерина поверталася додому з роботи, несучи важкі сумки з продуктами. Нарешті вона отримала зарплату та змогла купити їжі. У продуктовому магазині, в якому вона працювала, постійно затримували виплати, але кращого місця жінка поки знайти не могла. А ще ж треба…

Юля весь день крутилася по дому. Жінка прибрала в квартирі, випрала одяг. Увечері з роботи прийшов Віктор. Юля одразу помітила – щось сталося. – Ось, тримай, – чоловік поклав на стіл якийсь список. – Що це? – здивувалася Юля. – Перелік твоїх боргів, – раптом, сказав Віктор. Юля застигла від здивування. У списку був навіть кіндер-сюрприз, який вона купувала для сина

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Юля весь день крутилася по дому. Жінка прибрала в квартирі, випрала одяг. Увечері з роботи прийшов Віктор. Юля одразу помітила – щось сталося. – Ось, тримай, – чоловік поклав на стіл якийсь список. – Що це? – здивувалася Юля. – Перелік твоїх боргів, – раптом, сказав Віктор. Юля застигла від здивування. У списку був навіть кіндер-сюрприз, який вона купувала для сина

У Юлі занедужав син. Його навіть не тішило, що не треба йти до садка, а мамі на роботу. Андрійку три роки, він рідко занедужує, міцний малюк. Юля викликала лікapя додому. Чоловік поїхав на роботу, кинувши на ходу. – Занедужав? Ну…

Галина йшла додому втомлена. Сьогодні вона отримала зарплату і купила різних круп, картоплі й молока. З важкою сумкою вона повільно піднялася на свій поверх. Жінка відчинила двері в квартиру, поставила сумку, як раптом почула, що в кімнаті щось гримнуло. На мить Галина застигла, а потім швидко відчинила двері. Посеред кімнати сидів її син і плакав

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина йшла додому втомлена. Сьогодні вона отримала зарплату і купила різних круп, картоплі й молока. З важкою сумкою вона повільно піднялася на свій поверх. Жінка відчинила двері в квартиру, поставила сумку, як раптом почула, що в кімнаті щось гримнуло. На мить Галина застигла, а потім швидко відчинила двері. Посеред кімнати сидів її син і плакав

Галина йшла додому. Вона дуже втомилася. Цілий день жінка фасувала овочі в магазині, носила важкі мішки, ящики… Потім прибирала у підсобних приміщеннях. Магазин закривався о десятій годині вечора. Галина йшла додому пішки, громадський транспорт уже не працював, а на таксі…

Марія Семенівна прибирала у квартирі, коли у двері подзвонили. На порозі стояла дочка і худенький хлопець років десяти. – Мамо, познайомся, це Андрій, – раптом промовила Оксана. – А це ще хто такий? – здивувалася Марія Семенівна. – Це син Юри. Андрій. Марія Семенівна охнула і важко опустилася на табурет: – Тільки цього нам не вистачало

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія Семенівна прибирала у квартирі, коли у двері подзвонили. На порозі стояла дочка і худенький хлопець років десяти. – Мамо, познайомся, це Андрій, – раптом промовила Оксана. – А це ще хто такий? – здивувалася Марія Семенівна. – Це син Юри. Андрій. Марія Семенівна охнула і важко опустилася на табурет: – Тільки цього нам не вистачало

– Петро, – голосно шепотіла Марія Семенівна, – ти уявляєш, він одружений і має сина! За що нам це, хіба таке я мріяла для доньки! Петро Іванович мовчав. Він вже втомився від цих розмов, та й зять йому подобався. Марія…

Люся з самого ранку гриміла посудом на кухні. Степан зрозумів – дружина не в настрої. Передчуваючи недобре, він встав і поплентався на кухню. Степан сів за стіл. Дружина з гуркотом поставила перед ним тарілку. – А тихіше не можна? – запитав Степан. – Тихіше?! А ти вчора, як прийшов думав про тишу?! – крикнула Люся. Степан зітхнув. Він зрозумів у чому справа

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Люся з самого ранку гриміла посудом на кухні. Степан зрозумів – дружина не в настрої. Передчуваючи недобре, він встав і поплентався на кухню. Степан сів за стіл. Дружина з гуркотом поставила перед ним тарілку. – А тихіше не можна? – запитав Степан. – Тихіше?! А ти вчора, як прийшов думав про тишу?! – крикнула Люся. Степан зітхнув. Він зрозумів у чому справа

По тому, як Люся гримить зранку посудом, Степан одразу зрозумів, що вона не в настрої. Ще б пак – він вчора повернувся вже за північ, та ще й ціле відро риби приніс. А Люся дуже не любила її чистити. Передчуваючи…

Ольга Іванівна підвела голову. – Мабуть, довго не протягну, – виирішила жінка і набрала номер сина. – Не стане мене скоро, Миколо, – тихо сказала Ольга. – Що трапилося? Ти погано почуваєшся? – запитав Микола. – Ні, все добре. Відчуваю просто, що прийшов мій час, – жалібно промовила Ольга. – Ну, якщо все добре. То я пішов працювати, – відповів син і поклав слухавку. А у понеділок Микола вже не зміг додзвонитися до мами

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга Іванівна підвела голову. – Мабуть, довго не протягну, – виирішила жінка і набрала номер сина. – Не стане мене скоро, Миколо, – тихо сказала Ольга. – Що трапилося? Ти погано почуваєшся? – запитав Микола. – Ні, все добре. Відчуваю просто, що прийшов мій час, – жалібно промовила Ольга. – Ну, якщо все добре. То я пішов працювати, – відповів син і поклав слухавку. А у понеділок Микола вже не зміг додзвонитися до мами

Ольга Іванівна підвела голову. Жовті вогники в кутку кімнати згасли.  – Ой, мабуть, довго не протягну, – виирішила Ольга Іванівна. – Та й не гріх. Пожила своє. Вже з тиждень Ольга Іванівна прокидалася посеред ночі. У темряві кімнати їй бачився…

– Олексій! Синочок мій, – розносився на всю вулицю голос Петрівни. Вона йшла вулицею і плакала. Із найближчої хати вибігла подруга Галини, Наталя: – Галю, що трапилося? Ти чого плачеш? – Олексій мій! Сказав, що наречену привезе з райцентру. А я ж мріяла, щоб він і твоя Оленка… Михайлівна здивовано глянула на подругу

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Олексій! Синочок мій, – розносився на всю вулицю голос Петрівни. Вона йшла вулицею і плакала. Із найближчої хати вибігла подруга Галини, Наталя: – Галю, що трапилося? Ти чого плачеш? – Олексій мій! Сказав, що наречену привезе з райцентру. А я ж мріяла, щоб він і твоя Оленка… Михайлівна здивовано глянула на подругу

-Олексій! Синочок мій! Олексій! Ой, ой! – розносився на всю вулицю голос Петрівни. Вона йшла вулицею, низько опустивши голову, голосно кричала і плакала. Із найближчої хати вибігла подруга Галини Петрівни Наталя Михайлівна: -Галю, що трапилося? Ти чого так кричиш? -Олексій…

– Тамаро, Михайло сказав, що дівчину приведе завтра, – сказав Петро дружині. – Радість яка.. Треба готуватися, – заметушилася Тамара. Жінка до блиску прибрала квартиру, зробила салати і накрила на стіл. Чоловіка вона вбрала в костюм, а сама одягла найкращу сукню. Пролунав дзвінок у двері. Жінка відкрила і застигла на місці. Поруч з її сином стояла зовсім не дівчинка, а жінка років сорока

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Тамаро, Михайло сказав, що дівчину приведе завтра, – сказав Петро дружині. – Радість яка.. Треба готуватися, – заметушилася Тамара. Жінка до блиску прибрала квартиру, зробила салати і накрила на стіл. Чоловіка вона вбрала в костюм, а сама одягла найкращу сукню. Пролунав дзвінок у двері. Жінка відкрила і застигла на місці. Поруч з її сином стояла зовсім не дівчинка, а жінка років сорока

– Ну все! Дочекалися! Радій, Тамаро. Михайло сказав, що дівчину приведе завтра. – Треба прибратися гарненько, – заметушилася Тамара Василівна. – А ти, Петро, в магазин біжи. Потрібно чогось смачненького купити. – Ти, Тамара, мені список напиши, а то я…

Григорій прийшов додому. На кухні сиділа дружина з подругами. Усі веселилися, салати якісь на столі. – Ось і мій красень, – сказала Таня. Він привітався, але ніхто не відповів. Григорій усміхнувся і пішов у вітальню. – Хороший, – почув він за спиною і застиг. – Але Іван краще! – Та тихіше! – зашепотіла Таня. Григорій стояв і не знав, що робити

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Григорій прийшов додому. На кухні сиділа дружина з подругами. Усі веселилися, салати якісь на столі. – Ось і мій красень, – сказала Таня. Він привітався, але ніхто не відповів. Григорій усміхнувся і пішов у вітальню. – Хороший, – почув він за спиною і застиг. – Але Іван краще! – Та тихіше! – зашепотіла Таня. Григорій стояв і не знав, що робити

Григорій сидів на дивані з дітьми і дивився з ними мультики. Вони завжди так раділи його приходу і не відходили від нього ні на крок. Денису п’ять років, Олесі скоро сім. З кухні долинав аромат борщу. Такий борщ могла готувати…

– Оленко, доню, сходи по корів, а я тим часом вечерю приготую, – попросила Раїса свою доньку. – Мамо ти що! Щоб я пішла по корів! Ваші корови, ось сама їх і зустрічай, – обурювалася Олена. – Я у вашому селі, взагалі, не збираюся жити. – Ой, доню не зарікайся, не знаєш ти куди життя заведе, – зітхала Раїса. Не знала тоді Олена, наскільки правдиві слова сказала їй мама

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Оленко, доню, сходи по корів, а я тим часом вечерю приготую, – попросила Раїса свою доньку. – Мамо ти що! Щоб я пішла по корів! Ваші корови, ось сама їх і зустрічай, – обурювалася Олена. – Я у вашому селі, взагалі, не збираюся жити. – Ой, доню не зарікайся, не знаєш ти куди життя заведе, – зітхала Раїса. Не знала тоді Олена, наскільки правдиві слова сказала їй мама

– Ой, Оленко! Ну красуня ! І не скажеш, що ти в селі живеш. Ти подивися, вся в золоті! І ланцюжки, і кілечка, і навіть золотий браслетик, – Таня, побачивши подругу дитинства щебетала без зупину. Ну, Оленко, молодець, а ще…

Повернутись вверх