Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Віра ходила по квартирі. Вона ніяк не могла повірити у те, що відбувається. Годину тому чоловік заявив: – Іду. Люблю іншу. Вибач. Виявляється, і речі зібрав наперед. Підготувався. Віра сиділа на кухні і плакала, як раптом почула, що у двері подзвонили. Жінка відчинила. На порозі стояв чоловік у чорній куртці і з валізкою в руках. Вона здивовано дивилася на нього і мовчала

Віра ходила по квартирі. Вона ніяк не могла повірити у те, що відбувається. Та й як можна повірити, що чоловік, з яким прожили п’ятнадцять років, пішов. – Іду. Люблю іншу. Вибач, – сказав він. Виявляється, і речі зібрав наперед. Підготувався….

Таня повернулася додому з червоними від сліз очима. Мама, Олена Леонідівна, сплеснула руками, побачивши обличчя дочки. – Таня! Що трапилося? – Нічого, – Тетяна поставила на підлогу важкі сумки. – Я ж бачу, що щось сталося, – захвилювалася мама. – Я зустріла Наталю. Маму Бориса, – крізь сльози промовила Тетяна

– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була одягнена не за погодою, надто легко. Жінка обернулася. Це була Тетяна, невістка Наталії, вже два роки як колишня. Таня виглядала розгубленою: вона явно не бажала цієї…

Світлана лагала спати, як раптом пролунав дзвінок телефону. Жінка взяла слухавку і чоловік побачив, як вона змінилася на обличчі. Вона недовго поговорила і повернулася до чоловіка. – Андрію, завтра приїжджає твоя бабуся! – раптом сказалв дружина. – Світлано, тільки не це! Що нам робити? – засмутився чоловік

Пізно ввечері пролунав дзвінок телефону. Світлана взяла слухавку і чоловік побачив, як вона змінилася на обличчі. Вона недовго поговорила і повернулася до Андрія. – Андрію, завтра приїжджає твоя бабуся! – Світлана, тільки не це! Один вихідний! Що вона сказала? На…

Настя повернулася додому пізніше, ніж звичайно. – Чим це пахне? – з порога запитала вона, відчувши аромат смаженої картоплі. – А я картоплі насмажив, на салі домашньому. – радісно сказав Вадим. – А огірочки, ну просто неймовірні! До речі, звідки це все взялося? Я вийшов на балкон, а там і картопля, і варення, і овочі домашні, – здивувався чоловік

– Що ви тут робите? Я ж казала вам не приїжджати! – Настя навіть притупнула каблуком витонченої туфельки від обурення, хоча перед нею стояла її мама – Ганна Іванівна. – Ми з батьком гостинці тобі привезли, картоплю, огірочки, варення. –…

Антоніна Василівна зварила борщ. Потім прийшла її подруга Клавдія.  Вони пообідали. – У сина мого сусіда жінка зʼявилася, – ніби між іншим  сказала Клавдія. – Ой, та й добре, – сказала Антоніна. – Сама кажеш,  чоловік гарний. – Не знаю, як тобі й сказати, – Клавдія насупилася, а  потім тихо додала: – Зінка твоя до сина сусідського бігає. Сама бачила!  Антоніна застигла

Антоніна Василівна задумливо дивилася у вікно на нескінченно гарний зимовий краєвид. Тиша та спокій… Але на душі у Антоніни Василівни не було спокою. Півгодини тому до неї навідалася стара приятелька Клава. Вони колись разом працювали і навіть дружили сім’ями, відзначали…

Ольга сиділа з подругою в кафе. Раптом, її подруга кинула погляд на двері і вигукнула: – Дивися, Олю, як на твою невістку схожа. Ольга повільно повернулася. Ця дівчина була не просто схожа на її невістку, це була вона – Оксана, дружина сина Ольги. Але найстрашніше було те, що дівчина була не одна. З нею був чоловік. Оля обернулася до подруги з таким обуренням на обличчі, що та одразу все зрозуміла 

Ольга їхала в таксі на інший кінець міста, в передчутті приємної зустрічі. Жінка збиралася зустрітися зі своєю старою подругою, посидіти у кафе. Дружили вони давно, а от зустрічалися, на жаль, нечасто, бо подруга ще працювала, на відміну від Ольги –…

Тетяна весь день поралася на кухні. У чоловіка Миколи сьогодні ювілей. – Щось Микола спізнюється, і телефон не відповідає, – переживала дружина. Минула ще година. Нарешті Микола з’явився. – Таня, нам треба поговорити наодинці, – сказав чоловік. Вони пройшли у спальню. – Я не можу це приховувати далі. Я покохав іншу. Я йду від тебе, – раптом сказав Микола. Тетяна не знала, що сказати, і не лише сказати. Вона не знала, що робити

Тетяна весь день поралася на кухні. У чоловіка Миколи сьогодні ювілей. Він якраз зараз має приїхати з санаторю, куди йому дали путівку, як хорошому працівникові на честь ювілею. На заводі він працював тридцять років. Починав з простого робітника, а дійшов…

Віра Миколаївна приїхала в гості до дочки. Привезла гостинців з села. Дочка накрила стіл. Після вечері всі розійшлись по свої кімнатах. Вірі Миколаївні не спалося і вона вирішила випити чаю на кухні. Проходячи повз кімнату Оксани, вона випадково почула її розмову з сином. Після цих слів на очах Віри Миколаївни виступили сльози. Жінка негайно зібрала свої речі та спробувала піти 

– Мамо, чому б тобі не попереджати мене про те, що ти приїдеш? У тебе завжди так багато багажу, куди це мені все діти, – сказала вона голосом, повним засудження та образи, а не подяки. – Так там тобі все….

Аня повернулася з роботи, як раптом побачила свекруху, яка сиділа на кухні і плакала. – Тамаро Віталіївно, що сталося? – запитала Аня. – Ой, дитино, – заголосила вона, – пішов від мене мій Василь! – Як же так? – здивувалася Аня. – Сказав, що я йому набридла, – ще сильніше заплакала свекруха. І тут Аня побачила на кухні декілька сумок

Андрій і Юра були рідними братами з різницею у віці 7 років. Дорослі хлопці жили вдвох у трикімнатній квартирі, а їхня мати — по сусідству з вітчимом. Брати працювали, хоча зарплата була не великою, щоб відокремитися один від одного, та…

Людмила і незнайомий хлопець показалися у дворі. – Ідуть! – гукнула  Наталка і підбігла до вікна. – Відійди від вікна, побачить ще, – гукнула  мати. – Знайомтеся, це Сергійко, – Люда ніяково глянула на нареченого. – А це моя сестричка, Наталка, – сказала Люда. Сергій якось дивно глянув на дівчину

-Люда у нас першою заміж вийде, от прямо відчуваю, – бабуся Ганна, дивлячись на онучок, несподівано видала свій прогноз щодо заміжжя. -Це чому ж? – світловолоса, блакитноока, молодша сестра Наталка з подивом подивилася на бабусю. -Ну, так старша ж. Двадцять…

Повернутись вверх