Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Не встигла Наталя зранку приготувати каву, як пролунав дзвінок домофона. – Ось і Маринка! – подумала Наталя. Вона якраз чекала в гості свою подругу. Наталя взяла слухавку. – Хто там? – запитала вона. – Швидше відкривай! – раптом пролунав схвильований голос подруги. Наталя швидко натиснула кнопку. – Що це з Маринкою?! – захвилювалась вона. Через хвилину подруга не увійшла, а влетіла в квартиру, і з порога закричала: – Ти знаєш, що з Володькою трапилося?! Наталя застигла в очікуванні найгіршого

Як добре, коли після всіх цих проблем випадає вільний тиждень-другий. Такого важкого літа у Наталі ще не було – випускні іспити у школі, підготовка до іспитів в інститут, самі іспити… І ось вона – свобода! Хоч і ненадовго – скоро…

Діану повезли в пологовий будинок, і незабаром на світ з’явилися дві гарненькі дівчинки! Подзвонили її чоловік Микола і старша донька. – Вітаю, кохана! – казав чоловік в слухавку. – Я такий радий! Цілую вас усіх, моїх дівчаток! У нас із Веронікою все нормально. На другий день після народження доньок, до Діани в палату раптом прийшла медсестра. На руках у неї був маленький хлопчик. Він був більший за її доньок і плакав. – Діано, я маю до тебе важливе прохання, – почала вона з порога. Діана не розуміла, що відбувається

Діана вийшла заміж за Миколу одразу після того, як він закінчив інститут. Йому тільки вручили диплом і вже за два дні гуляли на весіллі. Людей на весіллі було багато. Потім вони поїхали жити в село. Миколі там хорошу роботу запропонували…

Сергій з Оленою почали жити в його матері. Олена в перший же день залізла на антресолі і викинула поїдені міллю речі. – Навіщо ж аж так?! – невдоволено підібгала губи свекруха, повернувшись із роботи. – Треба було винести речі на балкон, прогріти на сонечку. Свекруха пройшла на кухню і загриміла кришками каструль. – Окрім відбивних та пюре, я так розумію, ти нічого не готували… – Мамо, ти ж їла раніше пюре, – сказав Сергій. – Тільки коли сама готувала. Напевно, Олена туди масло вершкове додала. Олена застигла від здивування

Незважаючи на свій вік, Оксана Петрівна була жінкою ще досить міцною та бадьорою. Вона намагалася підтримувати форму. Вранці робила гімнастику. Давно відмовилася від кави та чаю, замінивши їх звичайною питною водою. Готувала корисну їжу – нежирне м’ясо, овочі на пару……

Микола приїхав в село, щоб відвідати свою тітку. Він підійшов до знайомого будинку, відкрив хвіртку, на подвір’ї його зустріла Галина. – А ти чому не подзвонив, не попередив? – сказала вона і обняла племінника. – Хотів сюрприз зробити, – усміхнувся Микола. Тітка Галя швидко накрила на стіл, пообідали, і жінка перейшла до важливої розмови. – Ось дивись, що я в скрині в коморі знайшла, – раптом сказала тітка Галина, і передала Миколі якийсь листок. Чоловік розгорнув аркуш паперу, прочитав і застиг

Микола приїхав в село, щоб відвідати свою рідну тітку. В селі у чоловіка нікого вже не  залишилося, батьків давно не стало, інші родичі повиїжджали, лишилася тільки тітка Галина. Микола підійшов до знайомого будинку, відкрив хвіртку, на подвір’ї його зустріла Галина. …

Ольга викрутила ганчірку для підлоги, злила воду з відра й попрямувала до підсобки. Зараз вона залишить відро й швабру і побіжить додому – годувати слабу маму… Ось уже цілий рік Ольга миє під’їзди в будинках. Дитинство Ольги закінчилося два роки тому. Тоді вони з мамою ще спали, як раптом у двері хтось постукав. Це був колега батька по роботі, дядько Грицько. Він тихо сказав щось матері в коридорі і в квартирі запала тиша. А потім мати раптом заголосила й побігла в кімнату. Ольга не розуміла, що відбувається

Ольга викрутила ганчірку для підлоги й акуратно злила брудну воду з відра. Чистою стороною руки вона відкинула з обличчя неслухняне пасмо волосся і попрямувала до підсобки. Зараз вона залишить відро й швабру в підсобці і поспішить додому – годувати слабу…

Ірина сиділа в черзі у поліклініці. Поруч була якась жінка її віку. Жінка глянула на неї якось підозріло. – Іро, ти, чи що?! Ірина придивилася. – Люба? Привіт! – Привіт, Іро! Побалакали, згадали минуле. – Любо, а що нового в нашому селі? – Та ніби все добре. Давай потім поговоримо. А то вже моя черга. – А пам’ятаєш Олега такого? – раптом запитала Ірина. – Не чула, як він? Люба здивовано глянула на Ірину. – Це той, що з Надькою тоді поїхав, що з магазину. А ти хіба не чула, що сталося?! Іра застигла від здивування

-І він відмовив мені, ти уявляєш, Даринко? – мама поправила ліктем волосся. Вони з донькою вдвох ліпили вареники на кухні. І Дарина попросила Ірину розповісти, як вона вперше закохалася. -А ти що, прямо так і сказала, що любиш його? –…

Всі знали, що Тетяна перша красуня на селі. Зітхали за нею і хлопці й мужики. От і Ігор закохався. Зважився якось, підійшов він на танцях до Тані, а вона посміялась, провести себе до будинку дала, і на тому все… – Ну нічого, – подумав хлопець. Поїхав Ігор в райцентр, купив дорогі парфуми і все шукав нагоди, щоб подарувати їх Тані. Аж тут, як грім серед ясного неба – Тетяну з місцевим агрономом бачили! А потім сталося несподіване

-Навіщо ти ходиш за мною, Ніно? Знаєш же, що не люблю я тебе і ніколи не полюблю. Я Таню люблю… Мовчить Ніна, низько опустивши голову. Дівча ж вона ще зовсім. Сукня з ситця, що мати пошила, в горошок білий. Ремінцем…

Ірина клопотала по господарству: робила салати, крутила голубці, спекла пироги. Жінка готувала святковий стіл. Сьогодні у гості приїдуть родичі. Раптом Ірина почула, як відкрилися вхідні двері, і хтось вигукнув. – Ей! Господарі! Приймайте поповнення!  Іра витерла руки об рушник і вийшла в коридор. На порозі стояла незнайома жінка тримаючи маленького хлопчика за руку. – Вибачте, а ви хто? – здивувалася Ірина. – Мені Ігор потрібен, – відповіла жінка. Раптом Ірина глянула на хлопчика і все зрозуміла

Ірина не виходила в нього з голови, з того моменту, як Ігор вперше її побачив на сільській дискотеці. -Хто це? – поцікавився він у Юлі, своєї дівчини, яка завжди все про всіх знала. -До тітки Ліди син приїхав із сім’єю….

Тетяна Петрівна з самого рання прибирала в квартирі. А як же ж! Сьогодні до неї мали прийти на оглядини кімнати. Нарешті пролунав дзвінок у двері. – Доброго дня! Я – Юля, – сказала з порога молода дівчина. Тетяна Петрівна оглянула її. Невисока, світле волосся… – Ви Тетяно Петрівно, не подумайте нічого, – сказала Юля. – Я просто хочу сама пожити спробувати. Без мами й тата! – Ну поживи, поживи, дитинко сама, – сказала Тетяна й пішла до себе в кімнату. А вранці Тетяна вийшла на кухню й ахнула! – О, Боже! – тільки й сказала жінка

-Петрівно, ти бачила оголошення на під’їзді? З самого ранку висить, ще не зірвали. -Що за оголошення? Воду відключають гарячу, чи що? Наче рано ще… -Та яку воду. Про оренду кімнати оголошення. Пам’ятаєш днями ти казала мені, що хотіла б здати…

Олена йшла по сільській дорозі на високих підборах і не розуміла, що це таке відбувається. – Ти куди мене привіз?! – обурювалась вона до чоловіка. – Як куди? – здивувався Андрій. – Куди просила! Тобі ж захотілося незвичайного відпочинку? От і маєш! – Ти серйозно? Я мала на увазі гори або ліс, а не Богом забуте село! Вони зайшли в стареньку хатину. – Оце так влаштував відпочинок, – думала Олена, відкриваючи валізу. – І ось куди тепер ці речі модні вдягати? Олена вийшла на ґанок і раптом спохмурніла. Її Андрій стояв з якоюсь жінкою

Олена йшла по сільській дорозі на високих підборах і не розуміла, що це таке відбувається. -Ти куди мене привіз?! – обурювалася вона до чоловіка. -Як куди? Куди просила! Тобі ж захотілося незвичайного відпочинку? А тут його достатньо! – посміхнувся Андрій….

Повернутись вверх