Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 127

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

– Яскрава така, ефектна жінка наша нова сусідка! – сказав Олександр Петрович дружині під час обіду. Олена Миколаївна невдоволено глянула на нього. – А тобі що?! Не настрибався ще, чи що? Ми з тобою пенсіонери. А вона одягається, наче їй тридцять років, хоча теж у віці. Олександр Петрович замовк… А згодом він став помічати за собою, що навмисно чекає Ніну, сидячи на лавці біля під’їзду. Одного разу він знов сидів на лавці, сподіваючись побачити сусідку. І раптом вона зʼявилася на подвір’ї… Олександр, як глянув на неї, то так і оторопів

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Яскрава така, ефектна жінка наша нова сусідка! – сказав Олександр Петрович дружині під час обіду. Олена Миколаївна невдоволено глянула на нього. – А тобі що?! Не настрибався ще, чи що? Ми з тобою пенсіонери. А вона одягається, наче їй тридцять років, хоча теж у віці. Олександр Петрович замовк… А згодом він став помічати за собою, що навмисно чекає Ніну, сидячи на лавці біля під’їзду. Одного разу він знов сидів на лавці, сподіваючись побачити сусідку. І раптом вона зʼявилася на подвір’ї… Олександр, як глянув на неї, то так і оторопів

Олександр Петрович одразу звернув увагу на нову сусідку у їхньому під’їзді. Жінка приїхала місяць тому. Спочатку вона активно займалася ремонтом квартири, винаймаючи то одного, то іншого майстра. Нарешті, остаточно влаштувавшись на новому місці, Ніна, як вона представилася сусідам, почала налагоджувати…

Олена вийшла з автобусу з важкими пакетами в руках. – Як давно я не була вдома, – тихо промовила жінка. Останніх шість років, Олена провела на заробітках в Італії. Жінка підійшла до рідного будинку, відкрила хвіртку і зайшла у двір. – Мамо, Гануся, я вдома, – вигукнула вона. Але ніхто не вийшов зустрічати Олену. – Дивно. Можливо на городі, – подумала жінка і зайшла в будинок. Раптом Олена, почула, що на кухні хтось розмовляє, і розмова явно про неї. Жінка прислухалася і застигла на місці

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена вийшла з автобусу з важкими пакетами в руках. – Як давно я не була вдома, – тихо промовила жінка. Останніх шість років, Олена провела на заробітках в Італії. Жінка підійшла до рідного будинку, відкрила хвіртку і зайшла у двір. – Мамо, Гануся, я вдома, – вигукнула вона. Але ніхто не вийшов зустрічати Олену. – Дивно. Можливо на городі, – подумала жінка і зайшла в будинок. Раптом Олена, почула, що на кухні хтось розмовляє, і розмова явно про неї. Жінка прислухалася і застигла на місці

Лариса виховувала двох дочок зовсім одна. Чоловік покинув їх, а батьків давно не стало. Зовсім молоденька Лариса, звичайно, мріяла про чоловічу увагу та кохання. Тому частенько залишала своїх дівчат одних, виховувала як виходило, особливо не переймаючись. Благо, село, де жила…

Надія спекла пиріг і наварила борщу. Іван сів за стіл і пив чай. Він сьогодні допоміг Надії полагодити піч. Раптом на порозі зʼявилася Ольга. Іван орендував в її тітки кімнату. – Ну що ж ти, Іване, так довго? Ми з тіткою вже тебе зачекалися. Ходімо додому! – сказала вона. – Я не маленький, сам дорогу знайду… – спохмурнів Іван. – Ну я піду, тоді, – сказала Ольга. – Надійко, а вийди зі мною, спитаю дещо. Вони вийшли, і раптом Ольга зашипіла: – Ти що це вирішила мужика в мене відвести?! Надя аж рота розкрила від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Надія спекла пиріг і наварила борщу. Іван сів за стіл і пив чай. Він сьогодні допоміг Надії полагодити піч. Раптом на порозі зʼявилася Ольга. Іван орендував в її тітки кімнату. – Ну що ж ти, Іване, так довго? Ми з тіткою вже тебе зачекалися. Ходімо додому! – сказала вона. – Я не маленький, сам дорогу знайду… – спохмурнів Іван. – Ну я піду, тоді, – сказала Ольга. – Надійко, а вийди зі мною, спитаю дещо. Вони вийшли, і раптом Ольга зашипіла: – Ти що це вирішила мужика в мене відвести?! Надя аж рота розкрила від здивування

Іван примружився й окинув поглядом невеличке село. -Красиво! – зітхнув він. Осінь вже накрила жовтим килимом все, що могла. Дахи будинків, лавки, дорогу. Він легко збіг з пагорба і попрямував прямо в сільраду. -Так, Іване Степановичу, дивлюся вашу трудову книжку…

Василь з дружиною приїхав до брата в гості. – Дивно, десь нема нікого, – сказала Світлана. – Можливо обідають, – відповів Василь і зайшов у хату. На кухні сиділа дружина брата Оксана, вся заплакана. – Що сталося? – захвилювався Василь. – Михайло знову загуляв, та ще й сина Вітю привчив, – крізь сльози сказала Оксана. – Я вже не знаю, що робити. Василь задумався, а потім сказав: – Оксано, я ж вашому Віктору – хрещений батько? – Так. А що? – здивувалася жінка. – Заспокойся. Я знаю, як вам допомогти, – задоволено усміхнувся Василь

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Василь з дружиною приїхав до брата в гості. – Дивно, десь нема нікого, – сказала Світлана. – Можливо обідають, – відповів Василь і зайшов у хату. На кухні сиділа дружина брата Оксана, вся заплакана. – Що сталося? – захвилювався Василь. – Михайло знову загуляв, та ще й сина Вітю привчив, – крізь сльози сказала Оксана. – Я вже не знаю, що робити. Василь задумався, а потім сказав: – Оксано, я ж вашому Віктору – хрещений батько? – Так. А що? – здивувалася жінка. – Заспокойся. Я знаю, як вам допомогти, – задоволено усміхнувся Василь

– Василю, допоможи! На хоч поговори з братом! Вони мені тут ось що влаштували! Ааа-аа, Василю!, – гукала в телефон Оксана,  дружина Михайла. – Оксано, що сталося? – захвилювався Василь, почувши в телефоні голос дружини брата. – Алло, братику, –…

– Сьогодні мій двоюрідний брат з дружиною у гості прийдуть, прийди раніше, – сказала Катя чоловіку. – Добре. О сьомій буду, – відповів Славко і побіг на роботу. Катя взялася накривати на стіл. О шостій годині у двері подзвонили. – Заходьте. Все вже готово, – провела до столу гостей Катя. Славко прийшов за півгодини. – Вибачте, – сказав чоловік. – Довелось затриматися. Ну що сідаємо. – Ні, наші гості вже йдуть, – раптом сказала Катя. Славко здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що тут сталося

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
– Сьогодні мій двоюрідний брат з дружиною у гості прийдуть, прийди раніше, – сказала Катя чоловіку. – Добре. О сьомій буду, – відповів Славко і побіг на роботу. Катя взялася накривати на стіл. О шостій годині у двері подзвонили. – Заходьте. Все вже готово, – провела до столу гостей Катя. Славко прийшов за півгодини. – Вибачте, – сказав чоловік. – Довелось затриматися. Ну що сідаємо. – Ні, наші гості вже йдуть, – раптом сказала Катя. Славко здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що тут сталося

Взагалі день народження у чоловіка був вчора і сьогодні вони нікого не чекали, але відмовити Катя не могла. – Він тобі потім сам зателефонує, прийдуть із дружиною з парку, і зателефонує, – продовжувала розмову тітка. – Значить, я скажу Володі,…

Надія Сергіївна смажила чебуреки, коли в будинок забігла невістка. Алла була вся схвильована і дивно виглядала. – Надія Сергіївно, ви все знали? – раптом сказала невістка. – Аллочка, що сталося? Що я повинна знати? – здивувалася свекруха. – Я ще раз питаю, ви знали? – вже вигукнула Алла. – Я тебе не розумію. Поясни, – попросила свекруха. – Ви знали про це? – Алла дістала телефон, і відкрила фото. Надія Сергіївна одягла окуляри, глянула на екран телефону і застигла на місці

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Надія Сергіївна смажила чебуреки, коли в будинок забігла невістка. Алла була вся схвильована і дивно виглядала. – Надія Сергіївно, ви все знали? – раптом сказала невістка. – Аллочка, що сталося? Що я повинна знати? – здивувалася свекруха. – Я ще раз питаю, ви знали? – вже вигукнула Алла. – Я тебе не розумію. Поясни, – попросила свекруха. – Ви знали про це? – Алла дістала телефон, і відкрила фото. Надія Сергіївна одягла окуляри, глянула на екран телефону і застигла на місці

Аллу та Віктора було складно назвати справжньою родиною. Побралися вони просто тому, що так було правильно. Правильно скоріше для суспільства, яке потім осуджувало б. Для сусідів, які шепотіли та показували пальцем. Але не для них самих. У них не було…

Віктор приїхав зустріти дружину з роботи. Сьогодні у Ірини день народження, і він замовив ресторан. О шостій вечора Ірина вийшла з будівлі офісу з букетом квітів у руках, і побігла до автомобіля чоловіка. – Привіт. Давно чекаєш? – усміхнулась Ірина. – Що це? – раптом запитав Віктор. – Ти про що? – здивувалася жінка. – Ось цей віник, це від нього! Я все знаю! – вигукнув чоловік, вказавши пальцем на букет. Ірина здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор приїхав зустріти дружину з роботи. Сьогодні у Ірини день народження, і він замовив ресторан. О шостій вечора Ірина вийшла з будівлі офісу з букетом квітів у руках, і побігла до автомобіля чоловіка. – Привіт. Давно чекаєш? – усміхнулась Ірина. – Що це? – раптом запитав Віктор. – Ти про що? – здивувалася жінка. – Ось цей віник, це від нього! Я все знаю! – вигукнув чоловік, вказавши пальцем на букет. Ірина здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Подруги та знайомі заздрили Ірині. Ще б пак, такого чоловіка відхопила! Дуже гарний, неймовірно привабливий, та ще й заробляє непогано, при цьому щедрий і добрий. А як він любить свою Іру! Просто порошинки з неї готовий здувати. Ось вже пощастило,…

Ганна займалася домашніми справами, коли в двері подзвонили. На порозі стояв незнайомий молодий чоловік. Виглядав він трохи втомленим і дивився на неї якось дивно. – Привіт, сонечко! – раптом сказав він. – Як ви мене назвали? – Ганна застигла. – Моє сонечко! – повторив незнайомець. – Це чийсь безглуздий жарт? – запитала вона зі сльозами на очах. Так, називав, Ганну тільки її чоловік Анатолій, але його декілька місяців тому не стало. – Я зараз все поясню, – сказав чоловік. Ганна здивовано дивилася на незнайомця, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна займалася домашніми справами, коли в двері подзвонили. На порозі стояв незнайомий молодий чоловік. Виглядав він трохи втомленим і дивився на неї якось дивно. – Привіт, сонечко! – раптом сказав він. – Як ви мене назвали? – Ганна застигла. – Моє сонечко! – повторив незнайомець. – Це чийсь безглуздий жарт? – запитала вона зі сльозами на очах. Так, називав, Ганну тільки її чоловік Анатолій, але його декілька місяців тому не стало. – Я зараз все поясню, – сказав чоловік. Ганна здивовано дивилася на незнайомця, нічого не розуміючи

– Коханий, вітаю тебе з днем ​​народження! – ласкаво сказала Рита чоловікові. – Це тобі! Вона простягла Андрію коробочку з подарунком. Чоловік усміхнувся та відкрив її. Там лежав масивний срібний ланцюжок із таким же масивним хрестиком. Саме такий він і…

Ганна їхала в поїзді. Вчора подзвонив брат Сашко, сказав, що батько зовсім поганий, лишилося небагато. Жінка вийшла з вагону, викликала таксі, швидко домчалася до батьківського дому. – Встигла! – сказав тихим голосом батько, побачивши доньку. Ганна заплакала. – Не плач. Я переживав, що ти не встигнеш. Я повинен тобі передати ось це, – батько зняв з себе ланцюжок, на якому був якийсь ключ. Ганна здивовано дивилася на батька, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна їхала в поїзді. Вчора подзвонив брат Сашко, сказав, що батько зовсім поганий, лишилося небагато. Жінка вийшла з вагону, викликала таксі, швидко домчалася до батьківського дому. – Встигла! – сказав тихим голосом батько, побачивши доньку. Ганна заплакала. – Не плач. Я переживав, що ти не встигнеш. Я повинен тобі передати ось це, – батько зняв з себе ланцюжок, на якому був якийсь ключ. Ганна здивовано дивилася на батька, нічого не розуміючи

Анна Володимирівна їхала в поїзді і дивилася, як за вікном пробігають дерева. Вчора подзвонив брат Сашко, сказав, що батько зовсім поганий, лишилося йому небагато. Ганна Володимирівна і вчора виїхала б, але квитків вже не було. Дивом дістався один квиток на…

Роман з дружиною сіли в машину і поїхали у село. Чоловік зупинив машину біля невеликого будиночка. Якась літня жінка несла воду з колодязя. – Здрастуйте, а Марія Василівна тут живе? – запитав Роман. Жінка підійшла і відкрила їм хвіртку. Дивиться на них і не впізнає! – Та я до бабусі, Марії Василівни на літо приїжджав раніше, – сказав Роман. – Ромчик я, Тетяни син. З хати визирнула старенька. Вона глянула на Романа і сплеснула руками. – Ромчик, та невже це ти? – сказала бабуся. Роман теж глянув на неї та так і застиг

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Роман з дружиною сіли в машину і поїхали у село. Чоловік зупинив машину біля невеликого будиночка. Якась літня жінка несла воду з колодязя. – Здрастуйте, а Марія Василівна тут живе? – запитав Роман. Жінка підійшла і відкрила їм хвіртку. Дивиться на них і не впізнає! – Та я до бабусі, Марії Василівни на літо приїжджав раніше, – сказав Роман. – Ромчик я, Тетяни син. З хати визирнула старенька. Вона глянула на Романа і сплеснула руками. – Ромчик, та невже це ти? – сказала бабуся. Роман теж глянув на неї та так і застиг

До будинку залишалося зовсім небагато. Поворот з траси ліворуч на перехресті та хвилин десять по ґрунтовій дорозі. Роман Юрійович раптом відчув втому. Увімкнув поворот, виїхав на перехрестя і здригнувся від різкого звуку гудка, далекого світла і вереску гальм. -Звідки тут…

Повернутись вверх