Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 121

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Марія повернулася додому вся в сльозах. – Що сталося? – схвильовано спитав у неї Юрко. – А ти не знаєш? Нічого не хочеш розповісти мені? – схлипнула дружина. – Що ти маєш на увазі? – перепитав чоловік. – Може розповіси про те, як ти зрадив мені вчора? – Марія глянула в очі Юрку. – Що? – здивувався чоловік. – Не прикидайся. Я все знаю, – вигукнула дружина. – Марія, ти про що говориш? Хто тобі розповів це? – здивовано сказав Юрко, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Марія повернулася додому вся в сльозах. – Що сталося? – схвильовано спитав у неї Юрко. – А ти не знаєш? Нічого не хочеш розповісти мені? – схлипнула дружина. – Що ти маєш на увазі? – перепитав чоловік. – Може розповіси про те, як ти зрадив мені вчора? – Марія глянула в очі Юрку. – Що? – здивувався чоловік. – Не прикидайся. Я все знаю, – вигукнула дружина. – Марія, ти про що говориш? Хто тобі розповів це? – здивовано сказав Юрко, нічого не розуміючи

– Ти дивися, втретє дзвоню, трубку не бере! – нервово сказала Таня. – Ну і що? Ти бачила час? Перша година дня він на роботі. Не може він постійно бути на телефоні, – відповіла Марійка. – Так, звісно, ​​працює він!…

– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася і поспішила по тротуару далі. – Ганнусю, та зупинись ти! Це ж точно – ти! – не вгавав чоловік. Ганна додала ходу, але чоловіча рука торкнулася її за плече. – Ганнусю, ну ти чого?! Це ж я, Віктор! Ганна, зібравшись із силами, різко обернулася, і не вірячи своїм очам, прошепотіла: – Господи, Вікторе… А я думала, мені твій голос ввижається. Але… Як же ж так? Цього не може бути! Тебе ж давно не стало… Віктор аж очі вирячив від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася і поспішила по тротуару далі. – Ганнусю, та зупинись ти! Це ж точно – ти! – не вгавав чоловік. Ганна додала ходу, але чоловіча рука торкнулася її за плече. – Ганнусю, ну ти чого?! Це ж я, Віктор! Ганна, зібравшись із силами, різко обернулася, і не вірячи своїм очам, прошепотіла: – Господи, Вікторе… А я думала, мені твій голос ввижається. Але… Як же ж так? Цього не може бути! Тебе ж давно не стало… Віктор аж очі вирячив від здивування

– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася, втягла голову в плечі, і, боячись обертатися, поспішила тротуаром далі. – Ганнусю, та зупинись ти! Це ж точно – ти! Ганна додала ходу, але чоловіча рука торкнулася її…

Іван прокинувся і почав збиратися на роботу. Він взувся й поліз у тумбочку по свої ключі. Але їх ніде не було! – Нісенітниця якась, – пробурмотів чоловік. – Візьми мої! – гукнула з кухні його дружина Люба. – Я все одно пізніше повернуся! З роботи Івана відпустили раніше. Він зайшов у квартиру й одразу побачив свої ключі на тумбочці! І ще якісь брудні сліди на підлозі… Він тихенько підійшов до кімнати й обережно відчинив двері. Якась жінка порпалася у шафках. Жінка обернулася. Іван глянув на неї, сів на диван і обхопив голову руками

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іван прокинувся і почав збиратися на роботу. Він взувся й поліз у тумбочку по свої ключі. Але їх ніде не було! – Нісенітниця якась, – пробурмотів чоловік. – Візьми мої! – гукнула з кухні його дружина Люба. – Я все одно пізніше повернуся! З роботи Івана відпустили раніше. Він зайшов у квартиру й одразу побачив свої ключі на тумбочці! І ще якісь брудні сліди на підлозі… Він тихенько підійшов до кімнати й обережно відчинив двері. Якась жінка порпалася у шафках. Жінка обернулася. Іван глянув на неї, сів на диван і обхопив голову руками

Галина Вікторівна була звичайною бабусею, зі своїми слабкостями та недоліками. Але Іван любив її беззастережно. Батька свого він не пам’ятав, хоча бабуся казала, що краще б його взагалі не було. На уточнюючі питання Іван, вона відповідала: -Підростеш, зрозумієш… Й Іван…

– Вітя, відвези мене до Ніни, допомога моя їм потрібна, – попросила Катерина у сина. Віктор відвіз маму до сестри і повернувся додому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Щось сталося? – звахвилювався син. – У мене до тебе прохання, – почала Катерина. – Увімкни гучний зв’язок, і поклади свій телефон у моїй кімнаті на тумбочці, а сам вийди та тільки не підслуховуй. Віктор виконав прохання мами, але випадково почув її розмову. Він прислухався і застиг від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Вітя, відвези мене до Ніни, допомога моя їм потрібна, – попросила Катерина у сина. Віктор відвіз маму до сестри і повернувся додому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Щось сталося? – звахвилювався син. – У мене до тебе прохання, – почала Катерина. – Увімкни гучний зв’язок, і поклади свій телефон у моїй кімнаті на тумбочці, а сам вийди та тільки не підслуховуй. Віктор виконав прохання мами, але випадково почув її розмову. Він прислухався і застиг від здивування

– Мамо, ну що він плаче весь час? Я не знаю, що з ним робити, все з рук валиться. Я звикну, навчуся, ти ж мене знаєш, але іноді я просто переживаю, що не впораюся, а ви постійно на роботі. І…

Світлана прокинулася рано з якимось тривожним передчуттям. Жінка вийшла на кухню, свекруха вже стояла біля плити і готувала сніданок. – Привіт, вже прокинулася? – весело запитала Віра Павлівна. – А я ось деруни смажу. – Та щось, якесь переживання не давало спокійно спати майже всю ніч, – відповіла невістка. – Нічого, таке буває. Ну, йди буди Стаса, будемо снідати, – сказала свекруха. Світлана пішла у спальню, розбудити чоловіка. Жінка відкрила двері і застигла. – Мамо, ходіть сюди! – тільки й вигукнула до свекрухи жінка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана прокинулася рано з якимось тривожним передчуттям. Жінка вийшла на кухню, свекруха вже стояла біля плити і готувала сніданок. – Привіт, вже прокинулася? – весело запитала Віра Павлівна. – А я ось деруни смажу. – Та щось, якесь переживання не давало спокійно спати майже всю ніч, – відповіла невістка. – Нічого, таке буває. Ну, йди буди Стаса, будемо снідати, – сказала свекруха. Світлана пішла у спальню, розбудити чоловіка. Жінка відкрила двері і застигла. – Мамо, ходіть сюди! – тільки й вигукнула до свекрухи жінка

«Начебто все готове до зустрічі, – жінка глянула у вікно. – А вони, мабуть, тільки за годину приїдуть. Треба хоч чай попити, поки гарячий! Віра Павлівна сіла за стіл на кухні, і сьорбаючи чай дрібними ковтками, почала згадувати своє життя,…

Микола вирішив заскочити в кафе. Чоловік дуже хотів кави. А як же ж?! Вдома слаба дружина і син! Він цілими днями на ногах. Але сьогодні до них навідалася теща, дружина почувалася трохи краще. От Микола і вирішив ну хоч трохи розслабитися. – Кава тут чудова, – вкотре подумав він, сьорбаючи гарячий ароматний напій. – Микола?! – раптом почув він здивований жіночий голос. Чоловік обернувся й на мить аж оторопів

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Микола вирішив заскочити в кафе. Чоловік дуже хотів кави. А як же ж?! Вдома слаба дружина і син! Він цілими днями на ногах. Але сьогодні до них навідалася теща, дружина почувалася трохи краще. От Микола і вирішив ну хоч трохи розслабитися. – Кава тут чудова, – вкотре подумав він, сьорбаючи гарячий ароматний напій. – Микола?! – раптом почув він здивований жіночий голос. Чоловік обернувся й на мить аж оторопів

Дуже часто на весіллях з’являються нові пари. Сама атмосфера любові та романтики сприяє знайомству. І так хочеться вірити, що весільна музика не за горами та для новоявленої пари! Весілля кращої подруги стало доленосним і для Віри. Саме там вона познайомилася…

У Надії був вихідний і вона вирішила побалувати своїх домашніх чимось смачненьким. Трохи подумавши Надя вирішила спекти шарлотку. Але виявилося, що в будинку немає борошна і, як би Наді не хотілося, треба було йти в магазин. В цей момент вдома нікого не було, Надя зачинила двері на ключ і пішла зі спокійною душею, але, коли повернулася з подивом, виявила, що вдома хтось є. Надя зайшла в будинок і застигла від здивування. – Що ти тут робиш? – тільки й вигукнула жінка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Надії був вихідний і вона вирішила побалувати своїх домашніх чимось смачненьким. Трохи подумавши Надя вирішила спекти шарлотку. Але виявилося, що в будинку немає борошна і, як би Наді не хотілося, треба було йти в магазин. В цей момент вдома нікого не було, Надя зачинила двері на ключ і пішла зі спокійною душею, але, коли повернулася з подивом, виявила, що вдома хтось є. Надя зайшла в будинок і застигла від здивування. – Що ти тут робиш? – тільки й вигукнула жінка

Надія була жінкою суворою, але справедливою. Все своє життя вона прожила у селі. Тут народилася, вчилася, а потім вийшла заміж і народила трьох дітей. Із чоловіком Віктором вони прожили вже 25 років. Жили добре, на заздрість багатьом. Мали свій добротний…

Дмитра запросив на День народження, його брат Славко. Марина дружина Славка, і її сестра Інна накрили чидовий стіл. Дмитро привітав брата. – За тебе! Бажаю тобі успіхів у всьому, – Дмитро підняв келих. – За тебе, Славко, я пишаюся, що в мене такий брат!  – Дякую, захвалив. За нас братику, – Славко розчулився. Раптом Дмитро побачив, що Марина щось шепоче Інні та обидві якось підозріло дивляться на нього. – Ну що ти готовий? – сказав на вухо братові Славко. – До чого? – здивувався Дмитро, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дмитра запросив на День народження, його брат Славко. Марина дружина Славка, і її сестра Інна накрили чидовий стіл. Дмитро привітав брата. – За тебе! Бажаю тобі успіхів у всьому, – Дмитро підняв келих. – За тебе, Славко, я пишаюся, що в мене такий брат!  – Дякую, захвалив. За нас братику, – Славко розчулився. Раптом Дмитро побачив, що Марина щось шепоче Інні та обидві якось підозріло дивляться на нього. – Ну що ти готовий? – сказав на вухо братові Славко. – До чого? – здивувався Дмитро, нічого не розуміючи

– Дмитро, ми в суботу на день народження Славка зберемося. Посидиш із нами? Я Інну запросила, тобі сподобалося тоді, як ми всі разом співали. Ну що, прийдеш? – Марина багатозначно посміхнулася.  Дмитро згідно кивнув: – А як же, ну звичайно…

Ольга Іванівна вирішила відвідати доньку та зятя. Жінка приїхала до квартири молодих, та натиснула на дзвінок. Двері їй відкрила сваха. – Дивно, – подумала Ольга. – А вона що тут робить? Жінки пройшли на кухню. – А Світлана та Сергій де? – запитала Ольга Іванівна. – Сергій скоро буде, – відповіла сваха. – Він взяв останнє замовлення і вже їде додому. – А Світлана, – перепитала Ольга. Сваха задумалася і тихо сказала: – Це повинен сказати вам Сергій. Ольга Іванівна здивовано дивилася на сваху, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Ольга Іванівна вирішила відвідати доньку та зятя. Жінка приїхала до квартири молодих, та натиснула на дзвінок. Двері їй відкрила сваха. – Дивно, – подумала Ольга. – А вона що тут робить? Жінки пройшли на кухню. – А Світлана та Сергій де? – запитала Ольга Іванівна. – Сергій скоро буде, – відповіла сваха. – Він взяв останнє замовлення і вже їде додому. – А Світлана, – перепитала Ольга. Сваха задумалася і тихо сказала: – Це повинен сказати вам Сергій. Ольга Іванівна здивовано дивилася на сваху, нічого не розуміючи

-Як тільки ми одружимося – відразу приступимо до збільшення нашої родини! – замріяно промовив Андрій і посміхнувся Світлані. -Прямо так відразу? – дівчина з ніжністю подивилася на нареченого. -Ну, а чого чекати? Навіщо тоді створювати сім’ю, якщо не плануєш дітей?…

Віра прийшла додому пізно. Вона роззулася, дістала з сумки пиріг, який вона принесла з роботи й пішла на кухню. Вона приготувала вечерю і невдовзі на порозі зʼявився її чоловік Сергій. Він підозріло глянув на Віру і мовчки сів за стіл. – Ти мені випадково не зраджуєш? – раптом запитав він. – Чого ти так вдягаєшся гарно? І виглядаєш якось інакше! Віра застигла з тарілкою в руках

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра прийшла додому пізно. Вона роззулася, дістала з сумки пиріг, який вона принесла з роботи й пішла на кухню. Вона приготувала вечерю і невдовзі на порозі зʼявився її чоловік Сергій. Він підозріло глянув на Віру і мовчки сів за стіл. – Ти мені випадково не зраджуєш? – раптом запитав він. – Чого ти так вдягаєшся гарно? І виглядаєш якось інакше! Віра застигла з тарілкою в руках

Віра вважала, що її життя склалося успішно. Заміж вийшла після закінчення інституту з великого кохання за симпатичного хлопця. Вони одразу вирішили, що жити з батьками не будуть, винаймали квартиру. Потім народився син Павлик. Чоловік піднімався кар’єрними сходами, добре заробляв. Два…

Повернутись вверх