Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Настя мила холодильник, як раптом на кухні зʼявився її чоловік. – Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка. – Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо? Настя задумалася і раптом спохмурніла. – Ох, це вже завтра? – запитала вона. – Може перенесемо, га? – Е, ні! Все, збирай речі! Їдемо в село. Зранку Настя стояла у дворі в свекрухи. Коли вона її побачила, то застигла від здивування

Майбутня свекруха Насті жила в селі за двісті кілометрів від їхнього міста. Саме ця обставина оберігала дівчину від знайомства з нею. Щоразу, як її коханий Микола збирався їхати до матері, у Насті образу з’являлися термінові справи – то курси в…

Іван дійшов до старенького будинку. Тихо прочинив хвіртку, протиснувся на подвір’я. – Так…, багато тут роботи буде, – подумав чоловік. – І дах замінити треба, і бур’ян скосити. Івані підійов до вхідних дверей, відкрив замок. Зайшов в будинок. Поставив сумку на стіл, дістав термос, налив собі кави і сів перепочити. Раптом Іван почув, якийсь дивний звук. Вибіг на подвір’я, оглянувся, і застиг. – Цього просто не може бути, – тільки й подумав чоловік

Іван тихо прочинив хвіртку. Двері заскрипіли. Тут давно ніхто не живе. Бабусин будинок старий, сестра не хотіла продавати. Єдина пам’ять від неї лишилася. Проштовхнувши вперед великий похідний рюкзак, він протиснувся на подвір’я. Встав посеред бур’яну і по-господарськи окинув поглядом фронт…

У Віри занедужала мачуха. Жінка вирішила  відвідати її. Побачивши Віру, Світлана Анатоліївна взяла її за руку, вклала їй щось у долоню, і тихо сказала: – Доню. Нахились до мене ближче, я хочу тобі дещо сказати. Віра нахилилася до її губ. Світлана Анатоліївна щось прошепотіла. Раптом, Віра вскочила з місця, обернулася спиною до Світлани Анатоліївни, відкрила долоню…і ахнула. – Навіщо це мені?- вигукула Віра

Мами Віри не стало коли дівчинці виповнилося два роки. Віра подробиць не знала. Батько ніколи не розповідав, казав, що йому надто важко це згадувати. Десять років вони з батьком жили вдвох, а потім з’явилася ВОНА. Віра була зовсім не проти…

– Щастить тобі, ти спадщину отримала, – сказала Катя своїй двоюрідній сестрі Ліді. – Що значить “щастить”? У мене ж дідуся не стало, – обурилася Ліда. – А що думаєте робити з грошима? – не заспокоювалася Катя. – Покладу на рахунок, – відмахнулася Ліда. Катя скоса подивилася на Ліду, та кивала головою та посміхалася. Ліда чудово розуміла, чому до неї приїхала і на що натякає її сестра. – Катю, не тягни, питай те, через що приїхала? – раптом сказала Ліда. І тут, Катя дістала якийсь зошит із сумочки

– Щастить тобі, ти спадщину отримала, – сказала Катя. – Що означає «щастить»? У мене ж дідуся не стало, його шкода. Тут слово «щастить» недоречне. Катя та Ліда були двоюрідними сестрами, а їхні батьки – рідними братами. Спадщину Ліда отримала…

– Іди від чоловіка! – впевнено сказав Григорій, обнімаючи Алісу. – Я не можу… Там же ж Ігорчик. Як він буде? Захоче з батьком залишитись, я його зовсім бачити не буду? – Ти його й так не бачиш! – кричав Григорій. – Сидиш у мене постійно, все одно Михайло все на собі тягне – і господарство, і дитину! – Щоо?! – Аліса не вірила своїм вухам

Аліса розуміла, що останнім часом зовсім була безсоромна. Вона моталася до Грицька, як до себе додому, зовсім забувши про те, що її вдома чекали чоловік та син. Можливо, Мишко вже про все здогадувався, але вигляду не подавав, а Аліса мліла…

Галина приїхала у рідне село. Підійшла до батьківського будинку, зазирнула через хвіртку у двір. Раптом, Галина помітила, якогось старенького чоловіка. – Є хто вдома? – вигукнула Галя. Чоловік підійшов до хвіртки, примружився. Довго дивився. – Не може бути! Невже це ти, – здивувався чоловік. – Сильно я змінилася? – зітхнула Галя. – Сестричко! Заходь, – чоловік квапливо відчинив хвіртку. Галя зайшла на подвір’я і ахнула

Сьогодні Галина особливо поспішала з роботи. Забігла в крамницю купила все до чаю. Адже найкраща подруга Галини повернулася із відпустки. Та їздила до їхнього рідного села і не просто у відпустку, а з «молодим» чоловіком. «Молодим», звісно, ​​у лапках. Цьому…

Сергій зайшов у кімнату і покликав Марину на кухню. – Нам треба серйозно поговорити! – сказав він. Марина прийшла, сіла на диванчик, і з усмішкою глянула на чоловіка. – Ти мене, прямо, як на побачення запрошуєш! – сказала вона. – Марино, я буду говорити прямо! – Сергій сів навпроти неї. – Я зустрів жінку, яку покохав. Я йду до неї. Квартира залишиться тобі. Та й машину я залишу… Марина застигла від здивування. Вона просто не знаходила слів

Марина сиділа на кухні, дивилася у вікно і тихо плакала. Як так вийшло? Чому бумеранг такий? Вона не знала… Та й взагалі, вона завжди говорила про те, що бумеранг обов’язково наздожене всіх, хто перейшов їй дорогу, а тепер цей бумеранг…

Наталя і Славко відзначали річницю весілля. Чоловік підготував дружині сюрприз, замовивши кафе, запросивши рідних та друзів. Свято йшло повним ходом, всі вітали Наталю та Славка. – Наталю, це тобі подарунок на наш ювілей весілля, – Славко простяг дружині коробочку, перев’язану стрічкою. – Ти ж про це мріяла? – Що ж це таке? – здивувалася дружина. Наталка відкрила коробочку і ахнула від несподіванки

– Наталю, це тобі подарунок на наш п’ятирічний ювілей весілля, – Славко простяг дружині коробочку, перев’язану стрічкою. – Ти ж про це мріяла? – О-о-о-о! – Протягли гості. – Що ж це таке? Наталка відкрила коробочку – всередині лежав новенький,…

Микола зайшов у квартиру, як раптом почув, що його дружина Марина розмовляє по телефону у кімнаті. Він тихенько підійшов до зачинених дверей і почав підслуховувати. – Щастить тобі, Марійка, кава в ліжко, квіти чоловік носить. А мій зроду до такого не додумається, – жалілася Марина подрузі. Микола слухав із здивованим обличчям. – Значіть романтики їй не вистачає, – подумав Микола. І чоловік вирішив діяти

Микола зайшов у квартиру, і почув, як його дружина Марина розмовляє по телефону у кімнаті. Він тихенько підійшов до зачинених дверей і почав підслуховувати. – Щастить тобі, Марійка, кава в ліжко, квіти чоловік носить.. А мій зроду до такого не…

Ліда поралася на городі, коли почула, що на подвір’я хтось зайшов. Жінка вирішила піти перевірити. – О, Таня, – здивувалася Ліда, побачивши у дворі сестру. – Чому не попередила, що приїдеш? – Вирішила зробити сюрприз, – відповіла Тетяна. Ліда помітила, що Таня якась таємнича і задумлива. – Ти чого така невесела? Щось сталося? – запитала Ліда. Тетяна витримала промовисту паузу і відповіла: – Нема з чого веселитися. – Що не так? – Здивувалася Ліда. – Все ж так було добре. І Таня все розповіла

Ліда народилася та виросла в селі. Після школи поїхала до міста вчитися. Батьки думали, що дочка там залишиться, але Ліда повернулася додому. Не прижилася в нових умовах, почувала себе там чужою. Їй здавалося ненормальним, що люди довкола не знають один…

Повернутись вверх