Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Олена приготувала вечерю і вже накривала на стіл, коли почувся звук дверного замка. На кухню зайшов Микола і діловито сів за стіл. – І що у нас сьогодні смачненького, – весело запитав він. – Голубці ось приготувала, – сказала Олена. – Твої улюблені! Олена поставила перед чоловіком тарілку. – Микольцю, я маю до тебе одне прохання, – сказала Олена і сіла за стіл. – У мене є один родич. Я мушу поселити його в нас у квартирі. Микола застиг з ложкою в руці

Олена приготувала вечерю і вже накривала на стіл, коли почувся звук дверного замка. Через хвилину на кухню зайшов її Микола і діловито сів за стіл. -І що у нас сьогодні смачненького, – весело запитав він. -Голубці ось приготувала, – сказала…

-Мамо, ти що спиш? – Ігорчик зайшов у кімнату і покликав матір. – Вставай, мамо! Але мати мовчала. Вже й молодша сестричка Оля прокинулася. А мама все спить. Раптом хтось постукав у двері. Ігорчик побіг відкривати. На порозі стояла сусідка, тітка Катерина. – Хазяї, ви що спите до обіду?! – діловито запитала вона. – Вже вечір скоро, а у вас досі піч не гріє! Сусідка зайшла в кімнату і ахнула. – Марійко… – тільки й сказала вона. – Як? Ох, ти, Боже мій

-Мамо, мамо, ти що спиш? – Ігорчик зайшов у кімнату покликав матір. – Вставай, мамо. Хлопчик уже давно прокинувся. Мати мовчала… Вже й молодша сестричка Оля прокинулася. А мама все спить. В хаті було холодно й Ігорчик пішов приніс дров,…

Надія запросила Віктора у гості. Чоловік прийшов з букетом та тортиком. – Проходь, будь як вдома, – провела Надя його у кімнату. – Я чайник поставлю. Наді не було десять хвилин, а коли повернулася помітила, що Віктор сидів розгублений і сумний. – Мені пора додому, я піду, – сказав Віктор і вискочив з квартири. – Що сталося? Що зробила не так? – думала Надя. Щоб заспокоїтися, почала прибирати в квартирі, вирішила випрати штори, коли їх знімала, глянула на балкон і… все зрозуміла

Нещодавно Надія з Віктором відзначили перлинове весілля. Багато гостей не запрошували: зробили вечерю для найближчих та своєї родини. Після чаю з тортом Олена, невістка, разом із донькою «молодят» зголосилася допомогти прибрати посуд зі столу. А потім вони сіли на кухні…

Наталя прокинулася рано. – Треба йти прибрати зі столу, після вчорашнього застілля, – сумно подумала жінка. Раптом, Наталя помітила, що поряд, на ліжку, немає її чоловіка Віктора. – Дивно. Вітя любить поспати, – здивувалася вона. Спустившись із другого поверху, Наталя застигла! На веранці, за столом сидів її Віктор, дуже задоволений. А поряд крутилася, якась жінка у відвертому халатику. – Що тут відбувається, – тільки й промовила Наталя

– Вікторе, ти навіть не уявляєш, кого я сьогодні зустріла в торговому центрі!, – Наталя Андріївна жваво викладала покупки, – Віру Степаненко, пам’ятаєш вона з нами працювала? Ми навіть товаришували, вона завжди ще з чоловіком приходила на корпоративи. – Та…

– Сергію, ми вже п’ять років разом. А ти мовчиш про дитину! – сказала Таня чоловікові. – Може, пора вже? Он, моя начальниця, Галина, і то в декрет іде. Без чоловіка, одна. І нічого! Сергій раптом зніяковів і вийшов на балкон. Таня застигла від здивування. Вона пішла слідом. – Чому ти мовчиш?! – здивовано запитала вона. – Ти не хочеш? Як же ж так, адже спочатку ти дуже хотів, а тепер що змінилося? – Все, – похмуро відповів Сергій. Таня застигла від несподіваної здогадки

Сергій одружився рано. Хотілося йому жити окремо від батьків батьків. Жили вони в селі, де всі займалися, окрім роботи, своїм підсобним господарством. Тримали хазяйство, городи, садили поля картоплі… От і доводилося всією сім’єю працювати з весни до осені. Сергій бачив…

Світлана з Лізою сиділи на кухні. – Залишайся на вечерю! – сказала  Світлана. – Я свої фірмові котлетки приготую з картопляним пюре.  Смакота! – Залишусь, – посміхнулася подруга. Приїхав чоловік Світлани  Андрій з букетом квітів. – А що у вас свято? – здивувалася Ліза. – Та  ні, – сказав Андрій. – Просто я люблю Світлану і дарую їй квіти просто  так! – Дивно, – хмикнула Ліза. – Чому ж дивно? – запитала Світлана, коли  чоловік вийшов з кухні. – Та згадала дещо. Не хочу тобі казати, щоб не  засмучувати, – раптом заявила Ліза. Світлана застигла від здивування

Світлана з Лізою сиділи на кухні, пили чай з домашнім печивом і не могли наговоритися. Подруги давно не бачилися і їм, звичайно, було про що і про кого поговорити. Колись у шкільні роки вони були нерозлучні подружки, сиділи за однією…

Микола приїхав до своєї старенької мами в село, забрав її, і привіз жити до себе. У великому будинку невісточка виділила їй малесеньку кімнатку, схожу на комірчину. – Коханий, Марія Степанівна чай розлила, – скаржилася дружина Миколі ввечері. – І речі свої поклала у пралку разом з нашими! Скільки це триватиме?! – Діаночко, ну це ж моя мама, – казав Микола. Але та не заспокоювалася. І Марія сказала: – Все, досить! Вона вирішила попросити сина про одну послугу

Свого батька Микола зовсім не пам’ятав. Його не стало, коли хлопчику не виповнилося ще й року. До закінчення школи він жив із мамою у селі. Марія робила все, що могла, аби її синочок виглядав не гірше за інших і завжди…

Катя прокинулася рано. Був вихідний. Раптом вона відчула, що в квартирі чути запах чогось смачненького! Катя встала з ліжка і здивовано пішла на кухню. Вона стала на порозі і ахнула. Біля плити стояв її колишній чоловік Микола і смажив свої фірмові млинці. – Катрусю, ходімо снідати, – діловито сказав він. Катя не знала, що й думати

Микола йшов від Катерини довго… Довго і важко. Він вже, напевно, в сотий раз перевірив свою валізу, виклав усе з неї, перевірив кожну річ, а потім акуратно склав все назад, любовно розгладжуючи кожну складочку на одязі. Він перебрав кожну річ,…

Михайло поспішав додому. Сьогодні у його дружини Віри день народження. Вони домовилися святкувати в ресторані. Чоловік відчинив двері своїм ключем. У квартирі стояла цілковита тиша. – Дивно, де всі? Можливо, Віра в спальні, чепуриться до ресторану, – подумав Михайло. Але в спальні він побачив зовсім іншу картину. Михайло побачив дружину в дуже дивному вбранні. – І як це все розуміти? – здивувався чоловік. – Я зараз тобі все поясню, – усміхнулася Віра

Сьогодні у Віри був день народження. Чоловік замовив столик у ресторані і ввечері вони мали відсвяткувати її свято. Зараз Віра сиділа в перукарні, де подруга Світлана працювала над її зачіскою. – Ой, Віро! А ти пам’ятаєш, як ми в дитинстві…

Олена приготувала вечерю і накрила на стіл. – Олег, ходи вечеряти! Супу я вже налила, – покликала вона свекра. Олег вже доїдав свій суп, як раптом до них у двір зайшла симпатична молода жінка. За руку вона тримала хлопчика років трьох. Олена вийшла на ґанок і здивовано оглянула незнайомку. – Здрастуйте, – сказала вона. – А ви хто? – А я Катя, дружина вашого сина Сергія! А це його син – Миколка. Олена аж присіла на лавку. – Так у Сергія вже є дружина, – сказала вона

Олена приготувала вечерю, накрила на стіл і покликала свого свекра: -Олег Ігорович, ходи, супу я нам вже налила! Що ти там ще пораєшся? Олег Ігорович – її свекор, а свекрухи давно давно не стало. Чоловіка Олени, їхнього сина Петра, ​​теж…

Повернутись вверх