Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 115

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Рита прокинулася рано і пішла готувати сніданок. Вона зробила собі легкий салатик, а чоловікові нагріла миску борщу і поставила тарілку з бутербродами. В коридорі почулися кроки і на кухню зайшов Микола. Чоловік мовчки сів за стіл і уважно глянув на Риту. – Слухай, Рито, – раптом почав Микола. – А що, якби ми розлучилися, га? Рита мовчала і з цікавістю дивилася на чоловіка. А потім раптом засміялася: – Це що, жарт такий? Микола серйозно дивився на дружину

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Рита прокинулася рано і пішла готувати сніданок. Вона зробила собі легкий салатик, а чоловікові нагріла миску борщу і поставила тарілку з бутербродами. В коридорі почулися кроки і на кухню зайшов Микола. Чоловік мовчки сів за стіл і уважно глянув на Риту. – Слухай, Рито, – раптом почав Микола. – А що, якби ми розлучилися, га? Рита мовчала і з цікавістю дивилася на чоловіка. А потім раптом засміялася: – Це що, жарт такий? Микола серйозно дивився на дружину

Ні, не любив Микола свою дружину, але не казав про це нікому, а в першу чергу їй, і вдавав того, хто любить. Чому приховував? Чому вдавав? Тому що розумів, що якщо вона дізнається правду, якщо зрозуміє, що він її не…

– Настя, що з тобою? – запитала Катя подругу, коли та зайшла в її кабінет. Настя змахнула зі щоки сльозу. – Мені чоловік зрадив! – зібравшись з силами, сказала вона. – Негідник! Як він посмів? І що ти будеш робити? – запитала Катя. – Думаю пробачити його, – раптом сказала Настя. – Як пробачити? – здивувалася подруга. – Ти просто не знаєш найголовнішого, – почала Настя. – Його коханки не стало. І я в цьому винна!

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Настя, що з тобою? – запитала Катя подругу, коли та зайшла в її кабінет. Настя змахнула зі щоки сльозу. – Мені чоловік зрадив! – зібравшись з силами, сказала вона. – Негідник! Як він посмів? І що ти будеш робити? – запитала Катя. – Думаю пробачити його, – раптом сказала Настя. – Як пробачити? – здивувалася подруга. – Ти просто не знаєш найголовнішого, – почала Настя. – Його коханки не стало. І я в цьому винна!

– Настя, що з тобою? – Запитала Катя подругу, коли та зайшла в її кабінет. Дівчата дружили вже п’ять років і працювали разом. Власне, на роботі вони й познайомилися. Настя опустила очі в підлогу, а потім змахнула зі щоки сльозу….

Ольга рішуче підійшла до дверей квартири свого коханого Василя, і натиснула кнопку дзвінка. Двері відкрила його дружина Ганна. – Василь і я… Ми кохаємо один одного! – заявила Ольга з порога. Ганна здивовано дивилася на неї. – Що ви таке говорите? – запитала вона. – Невже вам не соромно? – запитала Ольга. – Ви це про що? – здивувалась Ганна. – Зізнайтеся, – сказала Ольга. – Ви ж з ним тільки заради його грошей? Ганна раптом розсміялася. Ольга дивилася на неї і не розуміла, чому жінка так поводиться

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Ольга рішуче підійшла до дверей квартири свого коханого Василя, і натиснула кнопку дзвінка. Двері відкрила його дружина Ганна. – Василь і я… Ми кохаємо один одного! – заявила Ольга з порога. Ганна здивовано дивилася на неї. – Що ви таке говорите? – запитала вона. – Невже вам не соромно? – запитала Ольга. – Ви це про що? – здивувалась Ганна. – Зізнайтеся, – сказала Ольга. – Ви ж з ним тільки заради його грошей? Ганна раптом розсміялася. Ольга дивилася на неї і не розуміла, чому жінка так поводиться

Василь з Ольгою вечеряли в дорогому ресторані. -Сьогодні рівно два роки, як ми познайомилися, – сказала Ольга. -Познайомилися і покохали одне одного! – додав Василь. – Я добре пам’ятаю той день. -Ти справді пам’ятаєш? – радісно здивувалася Ольга. -А як…

Ольга з двома валізами стояла на порозі квартири доньки. Інші її речі Поліна сказала викинути. Поселили Ольгу Петрівну на розкладному кріслі. – Мамо, та ти не хвилюйся – це тимчасово! – заспокоювала її Поліна. – Твою квартиру ми продали і зараз купимо тобі нову. Ще й діда якогось тут собі знайдеш! Так минуло два місяці. – Поліно, ну що там з квартирою? – запитала Ольга Петрівна. – Мамо, тут таке діло. Василь твої гроші в бізнес вклав. Ольга Петрівна так і присіла на крісло

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга з двома валізами стояла на порозі квартири доньки. Інші її речі Поліна сказала викинути. Поселили Ольгу Петрівну на розкладному кріслі. – Мамо, та ти не хвилюйся – це тимчасово! – заспокоювала її Поліна. – Твою квартиру ми продали і зараз купимо тобі нову. Ще й діда якогось тут собі знайдеш! Так минуло два місяці. – Поліно, ну що там з квартирою? – запитала Ольга Петрівна. – Мамо, тут таке діло. Василь твої гроші в бізнес вклав. Ольга Петрівна так і присіла на крісло

У своїй однокімнатній квартирі Ольга Петрівна прожила все життя. Спочатку з чоловіком та донькою, а в останні роки зовсім одна. Чоловік кілька років тому пішов у засвіти, а донька вийшла заміж і переїхала з сім’єю у велике місто. Але Ольга…

Ігор приїхав до батька в село у гості. Він відкрив хвіртку і з двома спортивними сумками зайшов у двір. На поріг вийшов його батько і взяв руки в боки. – Ну що знайшов? – одразу замість привітання запитав Іван у сина, який після довгої відсутності переступив поріг батьківського дому. – Привіт, тату, – усміхнувся розгублено Ігор. – Ти про що це питаєш? Що я мав знайти? Ігор застиг від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ігор приїхав до батька в село у гості. Він відкрив хвіртку і з двома спортивними сумками зайшов у двір. На поріг вийшов його батько і взяв руки в боки. – Ну що знайшов? – одразу замість привітання запитав Іван у сина, який після довгої відсутності переступив поріг батьківського дому. – Привіт, тату, – усміхнувся розгублено Ігор. – Ти про що це питаєш? Що я мав знайти? Ігор застиг від здивування

Ігор приїхав до батька в село у гості. Він відкрив хвіртку і з двома спортивними сумками зайшов у двір. На поріг вийшов його батько і взяв руки в боки. -Ну що знайшов? – одразу замість привітання запитав Іван у сина,…

Тетяна пекла домашній хліб, як раптом у двері постукали. – Мамо, познайомся. Це Жанна, моя наречена, – на порозі стояв її син Ігор і посміхався. Тетяна глянула на дівчину і ахнула! – Ну, привіт, – сказала вона. – Петре, ходи сюди! – гукнула Тетяна чоловіка. – Ігорчик наш наречену привіз. Іди знайомитись. Петро вийшов у домашній піжамі. Він побачив Жанну і відкрив рота від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна пекла домашній хліб, як раптом у двері постукали. – Мамо, познайомся. Це Жанна, моя наречена, – на порозі стояв її син Ігор і посміхався. Тетяна глянула на дівчину і ахнула! – Ну, привіт, – сказала вона. – Петре, ходи сюди! – гукнула Тетяна чоловіка. – Ігорчик наш наречену привіз. Іди знайомитись. Петро вийшов у домашній піжамі. Він побачив Жанну і відкрив рота від здивування

Тетяна пекла домашній хліб, як раптом у двері постукали. -Мамо, познайомся. Це Жанна, моя наречена, – на порозі стояв її син Ігор і посміхався. Тетяна глянула на дівчину і ахнула! Коли син два дні тому повідомив про свій приїзд і…

Оксана чистила капусту на борщик, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? – здивувалася жінка і пішла відкривати. На порозі стояла Зінаїда Василівна з величезним тортом у руках. Оксана застигла від здивування. – Ну що ж ти стоїш, доню?! Бери, – сказала вона їй. – Ледве донесла. Ваш улюблений. Київський. Олексій вийшов у коридор і здивовано глянув на тещу. – Олексію, ти не проти? – раптом запитала Зінаїда. – Так почаювати з вами захотілося! Олексій не вірив своїм вухам

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Оксана чистила капусту на борщик, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? – здивувалася жінка і пішла відкривати. На порозі стояла Зінаїда Василівна з величезним тортом у руках. Оксана застигла від здивування. – Ну що ж ти стоїш, доню?! Бери, – сказала вона їй. – Ледве донесла. Ваш улюблений. Київський. Олексій вийшов у коридор і здивовано глянув на тещу. – Олексію, ти не проти? – раптом запитала Зінаїда. – Так почаювати з вами захотілося! Олексій не вірив своїм вухам

Слухати анекдоти про тещ Олексій не любив. Якось надто весело там все в них відбувається. Його стосунки із Зінаїдою Василівною, мамою дружини Оксани, були не найкращі. Так, у всякому разі, вважав він сам. До пори до часу… А почалося все…

Поліна зі своїм чоловіком Миколою прийшли на вечірку. Почалися танці. Друг Миколи, Іван, запросив Поліну потанцювати. А коли музика закінчилася, Поліна раптом побачила, що її чоловіка ніде нема! Вона обійшла весь поверх, але Миколи ніде не було. Раптом Поліна почула голоси десь з-під сходів. – Це як розуміти? – почула вона незнайомий жіночий голос. – Це я маю бути з тобою під руку на цій вечірці, а не твоя стара дружина! Поліна не вірила своїм вухам

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Поліна зі своїм чоловіком Миколою прийшли на вечірку. Почалися танці. Друг Миколи, Іван, запросив Поліну потанцювати. А коли музика закінчилася, Поліна раптом побачила, що її чоловіка ніде нема! Вона обійшла весь поверх, але Миколи ніде не було. Раптом Поліна почула голоси десь з-під сходів. – Це як розуміти? – почула вона незнайомий жіночий голос. – Це я маю бути з тобою під руку на цій вечірці, а не твоя стара дружина! Поліна не вірила своїм вухам

Останнім часом Поліна часто замислювалася над питанням: -До чого люди обмінюються обіцянками любові та вірності, якщо вони їх не дотримуються? -На жаль, кохання – це не гарна казка, – з гіркотою подумала Поліна, дивлячись на годинник на кухні. – У…

– Діду, я одружуюся, – радісно вигукнув Сашко, зайшовши в будинок. – А ​​що за наречена. Із наших? – запитав Михайло. – З райцентру. Оленою звуть, – усміхнувся внук. – А батьки хто? Може, я знаю, – продовжував дід. – Бондареко, її пізвище, – відповів Сашко. – Бондаренко… – Михайло задумався, наче згадав щось. – А як батька твоєї Олени звати? – Павло Миколайович. А що? – здивувався Сашко. Михайло змінився на обличчі, промимрив ім’я і застиг. – Все збігається, – тільки й промовив він

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Діду, я одружуюся, – радісно вигукнув Сашко, зайшовши в будинок. – А ​​що за наречена. Із наших? – запитав Михайло. – З райцентру. Оленою звуть, – усміхнувся внук. – А батьки хто? Може, я знаю, – продовжував дід. – Бондареко, її пізвище, – відповів Сашко. – Бондаренко… – Михайло задумався, наче згадав щось. – А як батька твоєї Олени звати? – Павло Миколайович. А що? – здивувався Сашко. Михайло змінився на обличчі, промимрив ім’я і застиг. – Все збігається, – тільки й промовив він

– Діду, у мене новина, і ти першим дізнаєшся: одружуся я, – Сашко застав вдома тільки діда і першому похвалився про весілля. Він стояв у кремовій сорочці, засмаглий, легкий вітер трохи тріпав його волосся, схоже за кольором на стиглу пшеницю….

В Ірини Павлівни був ювілей. Вона запросила всю рідню. Прийшов і її старший внук Степан. І прийшов на сам, а з дівчиною! Ірина Павлівна, як її побачила, то весь вечір місця собі не знаходила! Вона награно усміхалася, розмовляла так, наче дівчини і не було поряд. А наприкінці вечора іменинниця раптом встала з-за столу. – Ти якщо одружитися зібрався, – сказала вона до внука. – То на мою квартирку не розраховуй! Квартирку свою я на церкву відписала! Гості роти повідкривали від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Ірини Павлівни був ювілей. Вона запросила всю рідню. Прийшов і її старший внук Степан. І прийшов на сам, а з дівчиною! Ірина Павлівна, як її побачила, то весь вечір місця собі не знаходила! Вона награно усміхалася, розмовляла так, наче дівчини і не було поряд. А наприкінці вечора іменинниця раптом встала з-за столу. – Ти якщо одружитися зібрався, – сказала вона до внука. – То на мою квартирку не розраховуй! Квартирку свою я на церкву відписала! Гості роти повідкривали від здивування

Коли Павло з Мариною одружилися, вони розраховували, що свекруха Ірина Павлівна пустить їх жити в порожню квартиру. Але не тут було, свекруха сказала: -Живіть, але платіть мені орендну плату! Сказати, що молодята були здивовані – нічого не сказати… Але таки…

Повернутись вверх