Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Олена вдягнула тепле пальто, взула зимові черевички і вони з чоловіком Віктором вийшли з підʼїзду. Раптом Віктор зупинився і здивовано подивився кудись у бік лавки. – Дивись, що це там таке?! – здивовано гукнув він Олені. – Хтось речі на лавці забув, чи шо?! Віктор підійшов до лавки. Він хотів струсити сніг з пакета, який стояв на лавці. Чоловік глянув на «пакет» і оторопів від несподіванки

– Оленко, ходімо гуляти, тобі що лікар сказав, ти не забула? – Та ну тебе, досить з мене, не хочу гуляти, ноги в мене слабі, – Оленка винувато посміхнулася. Майже всю вагітність вона на збереженні лежала. Три тижні у клініці…

Таня накрила святковий стіл, сьогодні у її чоловіка день народження. Увечері прийшли гості сіли за стіл, веселилися, вітали іменинника. Раптом у двері подзвонили. Діти відчинили. – Тату, там до тебе прийшли, – сказав син. Віктор вийшов в коридор, і повернувся за хвилину з коробкою в руках. – Колеги, подарунок принесли, – пояснив Віктор. – А що за подарунок? Відкривай, – вигукнув двоюрідний брат. – Та я потім. Сам, – відмахнувся Віктор. – Відкривай, Вітя, або ми самі, – усміхнулася Тетяна. Віктору довелося погодитися. Чоловік відкрив коробку, гості глянули на подарунок і аж роти повідкривали від несподіванки

Таня готувалася до дня народження чоловіка. Увечері мають прийти гості. Салати вже у холодильнику, м’ясо в духовці. Діти тихо сидять у кімнаті та готують подарунки для тата. – Вітю, постав на стіл. Незабаром гості прийдуть, – попросила Таня у чоловіка…

Олексій прокинувся рано і пішов на кухню. Бабуся Віра готувала сніданок, а батько сумно дивився у вікно. – О! Ти прокинувся. Сідай снідати, – бабуся Віра поставила тарілку з омлетом на стіл. – А тато, що не їстиме? – запитав Олексій. Іван зітхнув, підійшов до сина, присів навпочіпки, взяв його за плечі. – Ти вже великий, треба тобі дещо дізнатися…, – раптом почав батько, але бабуся його зупинила. – Іване, ну навіщо ти?! – вигукнула бабуся Віра. Олексій здивовано дивився то на бабусю то на батька, не розуміючи, що відбувається

Зранку в будинку було тихо, всі говорили пошепки, Олексій зрозумів, що приїхали обидві бабусі. Батько ходив похмурий, ховав очі, часто підходив до телефону. Ось вже два тижні, як дружина Олена була в палаті з новонародженою Марійкою. Коли Олексію виповнилося три…

Марія зайшла до сусідки і побачила, що Іванівни не стало. Приїхав брат та сестра Іванівни, провели в останню путь та зібралися додому. Перед цим до Марії зайшли, попросили могилку відвідувати. Сусідка погодилася. Через рік Марія вирішила замовити пам’ятник. – А де ж фото взяти? Потрібно в хаті пошукати, – подумала жінка. Фото ніде не було, тільки один портрет на стіні. – Згодиться! – вирішила Марія і зняла його з стіни. Раптом жінка не втримала його в руках і рамка разом із склом розлетілася по підлозі. Сусідка акуратно підняла фото і застигла від побаченого

Іванівна жила одна вже понад двадцять років. Чоловіка давно не стало. Слідом вона поховала і дочку. Донька серйозно занедужала, і швидко пішла. Іванівна її не покинула, до останнього була поряд. Потім не стало і сина, повертався на машині з роботи…

Олексій з дружиною Мариною відпочивали у себе на дачі. Вирішили і мʼясця посмажити з овочами. Олексій щойно розпалив мангал, як у кишені задзвенів його телефон. Дзвонила його мачуха, тітка Ліда. Олексій швидко обмив руки і взяв слухавку. – Привіт, тітко Лідо! – радісно сказав він у слухавку. – Як справи у вас? – Ой, Олексійчику, краще присядь… – раптом сказала жінка. – Не знаю, як і сказати тобі. Біда у нас… Тітка Ліда ще довго щось говорила у слухавку. Та Олексій вже її не слухав… Він так і присів від почутого, не вірячи своїм вухам

– Відсутні у класі є? – Ніна Іванівна робила перекличку. – Так, сьогодні чомусь Олексій не прийшов, – староста Лариса здивовано знизала плечима. – Так, діти, Олексія не буде ще кілька днів. У їх сім’ї сталася дуже сумна подія –…

Лариса прибирала в квартирі, коли у двері подзвонили. На порозі стояв, колишній чоловік Віктор. – І що тобі треба? – запитала Лариса. – Ось, прийшов привітати тебе зі святами, – посміхнувся Віктор, дістаючи з-за спини торт. – Не розумію, навіщо, – знизала плечима жінка. – У нас немає нічого спільного. – У нас спільна дитина, не забувай, – пояснив чоловік. Лариса насторожилася, колишній чоловік поводив себе дивно. То два роки зустрічей не шукав, радів, що розлучився. А тепер стоїть ошатно одягнений в гості напрошується. І раптом до Лариси дійшло, яка була справжня причина візиту колишнього чоловіка

Побачивши 1 січня на своєму порозі колишнього чоловіка, Лариса скривилася. Два роки тому вони розлучилися, Вітя пішов до іншої жінки, і з того часу вони не спілкувалися. – І що тобі треба? – Запитала Лариса. Прозвучало непривітно, як вона хотіла….

– Олено, ти куди? – спитав чоловік, коли побачив, що дружина збирається спати. – У ліжко, – відповіла вона. – А посуд? – обурився Ігор. – Завтра помию! – пояснила дружина. – Олено, у нас взагалі моя мама гостює. Я навіть уявити не можу, що буде, коли вона побачить гору посуду! – сказав Ігор. Раптом на кухню майже безшумно увійшла свекруха. Ігор напружився, відчуваючи сварку, але мати його здивувала. – О Боже, як я мріяла хоча б раз у житті побачити таку картину! – з усмішкою сказала Тетяна Сергіївна і показала рукою на посуд. Ігор здивовано дивився на матір, нічого не розуміючи

– Олено, ти куди? – здивовано спитав чоловік, бачачи, що дружина збирається спати. – У ліжко, а що? – Втомлено відповіла вона. – А посуд мити? – обурився Ігор. Усі гості вже розійшлися. Свято було веселим і галасливим. Вдома залишилася…

– Твоя Олена робитиме оселедець під шубою на свята? – запитала Ольга Іванівна у сина. – Буде, мабуть, – невпевнено відповів Михайло. – Не мабуть, а нехай робить! – рішуче сказала Ольга Іванівна. – І скажи їй, нехай на нас теж зробить. – Добре, я попрошу Олену, щоб зробила тобі оселедця під шубою, – важко зітхнув Михайло, розуміючи, що марно з нею сперечатися і щось доводити. Чоловік тоді ще не знав, чим для нього закінчиться таке прохання

– Твоя Олена робитиме оселедець під шубою на свята? – запитала Ольга Іванівна у сина. – Буде, мабуть, – невпевнено відповів Михайло. – Не мабуть, а нехай робить! – сказала Ольга Іванівна. – І скажи їй, хай на нас теж…

Ігор з дружиною приїхав на свята в село. До будинку вони приїхали вже за північ. Думали, не дочекалася їх бабуся Марія, спати лягла. Але а з хати одразу вискочила бабуся та її сусідка. – Приїхали! – Бабуся тут же кинулася цілувати всіх по черзі. – Мариночко, Ігорчик, ну слава Богу, а то ми тут вже не знали, що й думати! – Бабуся, та все ж нормально, що це ви так розхвилювалися? – Ігор приобійняв бабусю. – Ти б знав, що ми тут пережили, – тихо сказала бабуся. – Ти про що? – Ігор здивовано дивився на бабусю, нічого не розуміючи

– Ігоре, багажник! Відкрився багажник, зупини машину, – Марина вигукувала, але сама вже розуміла, що все пропало! Речі на ходу з багажника висипалися на трасу, і машини, що їхали за ними, напевно їх не помітили.  І подарунки і гостинці, на…

Ганна прикрашала новорічну ялинку. Жінка розвісила гірлянди, принесла старенький ящик з новорічними іграшками. Ганна дістала чергову кульку, щоб почепити її на ялинку, як раптом вона вислизнула з її рук і розлетілася на маленькі шматочки. Ганна принесла віник та совок і почала збирати шматки іграшки. Раптом серед цих уламків, вона побачила згорнутий у трубочку папірець. – Що це за папірець?- здивувалася Ганна.- Вчора прибирала, підлога була чиста. Вона підняла його, розгорнула і пробігши очима по словах, що були там написані, скрикнула, ноги її підкосилися і вона важко опустилася на диван

Ганна Степанівна чотирнадцять років не святкувала Новий Рік. Як вона стара жінка може святкувати це свято? Ніяк. Хіба що купити щось смачненьке, але і це – ні, адже Різдвяний піст, а вона дотримувалася постів. З того часу, як під Новий…

Повернутись вверх