Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 112

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Вероніка була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка мами. – Вероніко, приїжджай. Мами не стало, – тихо сказала жінка. Вероніка залишила всі справи, приїхала в рідне село. Все підготувала, провела маму в останню путь. Після поминок, Вероніка прибрала в будинку, вимила посуд. – Господи. Чому мені так не щастить? Як не одне, так інше, – вигукувала вона. – Що ти так голосиш? – долинуло їй у відповідь. Вероніка аж здригнулася від несподіванки, не розуміючи, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вероніка була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка мами. – Вероніко, приїжджай. Мами не стало, – тихо сказала жінка. Вероніка залишила всі справи, приїхала в рідне село. Все підготувала, провела маму в останню путь. Після поминок, Вероніка прибрала в будинку, вимила посуд. – Господи. Чому мені так не щастить? Як не одне, так інше, – вигукувала вона. – Що ти так голосиш? – долинуло їй у відповідь. Вероніка аж здригнулася від несподіванки, не розуміючи, що відбувається

Останнім часом Вероніці не щастило. На роботі новий начальник робить натяки, що переведе її до іншого офісу. Але вона може залишитися, якщо буде з ним добра. Чоловік загуляв. Спочатку почав приходити додому добряче «веселим», а потім сусідка взагалі сказала, що…

В Ірини не стало сина Сашка. Як пройшли поминки, вона ледь пам’ятала. Було багато людей, її заспокоювали, співчували, але вона нічого не чула й не бачила навколо себе… Пройшло три місяці. Якось Ірина зібралася й пішла в магазин купити картоплі. Вона взяла велику торбу і вийшла на вулицю. Жінка перейшла на інший бік вулиці і раптом застигла від несподіванки. Вона побачила на зупинці якогось хлопця. Ірина швидко підійшла до нього і взялась за його рукав. – Сашко! – вигукнула з надією вона. Хлопець обернувся, й Ірина аж відсахнулася від нього

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Ірини не стало сина Сашка. Як пройшли поминки, вона ледь пам’ятала. Було багато людей, її заспокоювали, співчували, але вона нічого не чула й не бачила навколо себе… Пройшло три місяці. Якось Ірина зібралася й пішла в магазин купити картоплі. Вона взяла велику торбу і вийшла на вулицю. Жінка перейшла на інший бік вулиці і раптом застигла від несподіванки. Вона побачила на зупинці якогось хлопця. Ірина швидко підійшла до нього і взялась за його рукав. – Сашко! – вигукнула з надією вона. Хлопець обернувся, й Ірина аж відсахнулася від нього

Ірина, як завжди вийшла з роботи о шостій вечора, і попрямувала у бік будинку. Зазвичай вона поверталася автобусом додому, але сьогодні було тепло і не хотілося відразу йти в квартиру. Хотілося пройтися пішки, не поспішаючи. Вдома на неї ніхто не…

Ніна пекла пироги, як раптом помітила, що до її будинку під’їхала якась вантажівка завантажена тюками соломи. Жінка витерла руки об фартух, вийшла на подвір’я і застигла на місці. Біля сараю було акуратно складено п’ять тюків соломи. – Це ще що таке? – вигукнула сама до себе Ніна і побігла до вантажівки. – Ви мабуть помилилися? Це не моя солома! – гукнула вона. Раптом двері машини відкрилися, і з пасажирського місця вийшов якийсь чоловік. Ніна глянула на нього і все одразу зрозуміла

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна пекла пироги, як раптом помітила, що до її будинку під’їхала якась вантажівка завантажена тюками соломи. Жінка витерла руки об фартух, вийшла на подвір’я і застигла на місці. Біля сараю було акуратно складено п’ять тюків соломи. – Це ще що таке? – вигукнула сама до себе Ніна і побігла до вантажівки. – Ви мабуть помилилися? Це не моя солома! – гукнула вона. Раптом двері машини відкрилися, і з пасажирського місця вийшов якийсь чоловік. Ніна глянула на нього і все одразу зрозуміла

Літо стояло спекотне, з рідкими дощами та грозами, після яких над всім небом над селом здіймалася товста подвійна веселка. Ніна немов народилася наново, незважаючи на те, що вийшла на пенсію. Вона купила невеликий будиночок у першому ж селі від свого…

Сергій ішов до свого хрещеного батька Олега. Він збирався пригостити його кутею і привітати з Різдвом. Нарешті він добрався до будинку і постукав у двері. Олег на нього чекав. – Привіт, Сергію! Я вже думав, ти й забув мене цього року, – радісно сказав хрещений. – Зі святом, Олеже, – сказав Сергій. – Щастя тобі, здоров’я… – Дякую, синку! – сказав хрещений. – Заходь. Буду тобі подарунок твій показувати! Олег хитро примружився. – Подарунок? – здивовано запитав Сергій. – Ходімо, зараз все покажу! – з усмішкою сказав Олег. Сергій зайшов у вітальню і так і застиг на порозі від побаченого

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій ішов до свого хрещеного батька Олега. Він збирався пригостити його кутею і привітати з Різдвом. Нарешті він добрався до будинку і постукав у двері. Олег на нього чекав. – Привіт, Сергію! Я вже думав, ти й забув мене цього року, – радісно сказав хрещений. – Зі святом, Олеже, – сказав Сергій. – Щастя тобі, здоров’я… – Дякую, синку! – сказав хрещений. – Заходь. Буду тобі подарунок твій показувати! Олег хитро примружився. – Подарунок? – здивовано запитав Сергій. – Ходімо, зараз все покажу! – з усмішкою сказав Олег. Сергій зайшов у вітальню і так і застиг на порозі від побаченого

Сергій ішов до свого хрещеного батька Олега напередодні Різдва, збирався пригостити його кутею і привітати з прийдешнім святом. Вони рідко спілкувалися останнім часом, але коли таки зустрічалися, на душі ставало так тепло. Інших родичів у Сергія не було. Матері не…

Ольга сиділа в машині і плакала. Пролунав дзвінок телефону. Дзвонила свекруха. – Оля, дитинко, ти де зараз? – запитала Світлана Іванівна. – На стоянці біля торгового центру, – крізь сльози сказала Оля. – Щось сталося? Чому ти плачеш? – захвилювалася свекруха. – Нічого не сталося. Все добре, – тихо відповіла вона. – Оля, я повинна тобі зізнатися в дечому, – раптом почала Світлана Іванівна, але невістка зупинила її. – То ви все знали?! – вигукнула Ольга нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга сиділа в машині і плакала. Пролунав дзвінок телефону. Дзвонила свекруха. – Оля, дитинко, ти де зараз? – запитала Світлана Іванівна. – На стоянці біля торгового центру, – крізь сльози сказала Оля. – Щось сталося? Чому ти плачеш? – захвилювалася свекруха. – Нічого не сталося. Все добре, – тихо відповіла вона. – Оля, я повинна тобі зізнатися в дечому, – раптом почала Світлана Іванівна, але невістка зупинила її. – То ви все знали?! – вигукнула Ольга нічого не розуміючи

Те, що чоловік має другу сім’ю, Оля дізналася прямо перед пологами. Точніше як дізналася, так пологи і почалися, хоча кілька тижнів точно в запасі були. Якби не розпродаж товарів для новонароджених зі знижкою в 70%… Ольга не поїхала б в…

Ірина сиділа на лавці біля пам’ятників свекра та свекрухи, сльози котилися з її очей. – Тетяно Андріївно, ви пробачте мене, не розумну молоду, пробачте! – вигукувала Ірина, проводячи рукою по холодному, шорсткому пам’ятнику. – Як же я жалію зараз, що так вийшло. Не хотіла я цього. – Іра! Ти що тут робиш? – раптом почула Ірина голос у себе за спиною. Вона навіть здригнулася і різко обернулася. Біля огорожі стояв якийсь силует. Ірина придивилася до нього і застигла від несподіванки

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина сиділа на лавці біля пам’ятників свекра та свекрухи, сльози котилися з її очей. – Тетяно Андріївно, ви пробачте мене, не розумну молоду, пробачте! – вигукувала Ірина, проводячи рукою по холодному, шорсткому пам’ятнику. – Як же я жалію зараз, що так вийшло. Не хотіла я цього. – Іра! Ти що тут робиш? – раптом почула Ірина голос у себе за спиною. Вона навіть здригнулася і різко обернулася. Біля огорожі стояв якийсь силует. Ірина придивилася до нього і застигла від несподіванки

Ірина сиділа на лавці, яка стояла всередині скромної огорожі. Вона не була тут вже багато років, навіть насилу знайшла цю ділянку. З фотографії на пам’ятнику на Ірину дивилися її свекор та свекруха. Ірина ретельно протерла вологою ганчірочкою фотографії, пам’ятник та……

Михайло перед Новим роком повертався з рейсу. Додому залишалося всього декілька кілометрів. – Я ж про подарунки забув! – раптом згадав чоловік. Вже у свуоєму місті він зупинився біля магазину, та купив доньці та дружині подарунки. За годину Михайло вже стояв біля дверей своєї квартири. Чоловік відкрив замок своїм ключем, зайшов в коридор. – Кохана, я вдома! – гукнув він. Ірина вийшла на зустріч чоловіку. – Щось сталося? – здивувався чоловік, помітивши, що дружина дуже схвильована. Михайло ще не здогадувався, який сюрприз йому приготувала дружина

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Михайло перед Новим роком повертався з рейсу. Додому залишалося всього декілька кілометрів. – Я ж про подарунки забув! – раптом згадав чоловік. Вже у свуоєму місті він зупинився біля магазину, та купив доньці та дружині подарунки. За годину Михайло вже стояв біля дверей своєї квартири. Чоловік відкрив замок своїм ключем, зайшов в коридор. – Кохана, я вдома! – гукнув він. Ірина вийшла на зустріч чоловіку. – Щось сталося? – здивувався чоловік, помітивши, що дружина дуже схвильована. Михайло ще не здогадувався, який сюрприз йому приготувала дружина

Перед Новим роком дружина піднесла Михайлу сюрприз, та такий, що хоч плач. За плечима двадцять років спільного, як йому здавалося щасливого життя, красуня донька, що вискочила заміж і подарувала їм онука. Чого ще треба? Живи та радій. Але не все…

Микола з Іриною сиділи на кухні і пили чай. Раптом у коридорі пролунав звук домофону. Ірина швидко взяла слухавку. – Мамо, це ми! – пролунав у слухавці голос її доньки Оксани. – Заходьте! – сказала Ірина. Оксана зі своїм чоловіком Олегом зайшли і сіли на кухні за стіл. – Мамо, тату у мене для вас сюрприз! – раптом сказала Оксана. Вона встала з-за столу і дістала з сумочки якийсь пакунок. – Ось, мамо, тримай! – простягнула вона якийсь пакунок Ірині. Жінка розгорнула його і очі вирячила від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола з Іриною сиділи на кухні і пили чай. Раптом у коридорі пролунав звук домофону. Ірина швидко взяла слухавку. – Мамо, це ми! – пролунав у слухавці голос її доньки Оксани. – Заходьте! – сказала Ірина. Оксана зі своїм чоловіком Олегом зайшли і сіли на кухні за стіл. – Мамо, тату у мене для вас сюрприз! – раптом сказала Оксана. Вона встала з-за столу і дістала з сумочки якийсь пакунок. – Ось, мамо, тримай! – простягнула вона якийсь пакунок Ірині. Жінка розгорнула його і очі вирячила від здивування

Старша дочка повернулася, як завжди, пізно. Батьки до цього звикли, їй уже двадцять, але сьогодні вона виглядала якось надто вже дивною… – Оксано, що трапилося? – запитала мати і одразу кивнула на кухню. – Ходімо повечеряємо і заразом поговоримо! Дочка…

Юрій повернувся додому з роботи. – Кохана, я вже вдома. Що на вечерю? – вигукнув він з коридору. Але відповіді не було. Чоловік скинув куртку, роззувся і пройшовся по квартирі. Дружини ніде не було. – Дивно? Ірина вже давно мала б повернутися, – подумав він і набрав номер дружини. Телефон Ірини не відповідав. – Та що ж це таке? – вигукнув Юрій, і вже почав хвилюватися, коли на його телефон надійшов виклик з незнайомого номеру. Він підняв слухавку, хвилину порозмовляв з кимось і застиг від почутого

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Юрій повернувся додому з роботи. – Кохана, я вже вдома. Що на вечерю? – вигукнув він з коридору. Але відповіді не було. Чоловік скинув куртку, роззувся і пройшовся по квартирі. Дружини ніде не було. – Дивно? Ірина вже давно мала б повернутися, – подумав він і набрав номер дружини. Телефон Ірини не відповідав. – Та що ж це таке? – вигукнув Юрій, і вже почав хвилюватися, коли на його телефон надійшов виклик з незнайомого номеру. Він підняв слухавку, хвилину порозмовляв з кимось і застиг від почутого

– Як у Ірини все так спритно виходить – сама придумає і сама все зробить. Не дружина, а золото, – роздумував Юрій.  До ювілею залишався тиждень. Вони вирішили відзначити урочистість на дачі. Запросили сина із родиною та близьких друзів. За…

Таня помила посуд після вечері, і зручно вмостившись на кухні, вирішила обдзвонити рідних та друзів, щоб запросити до себе на ювілей. – Коханий, мій телефон знову сів, дай мені свій, я друзів обдзвоню, запрошу на ювілей, – гукнула вона до чоловіка. – Він, здається, на столі лежить, візьми сама, я зайнятий, – відповів Андрій. Таня встала, взяла телефон чоловіка. Раптом в цей момент надійшло якесь нове повідомлення, Таня спочатку не звернула на нього ніякої уваги, але повідомлення стали сипатися одне за одним. Жінка відкрила одне з них, прочитала і застигла від прочитаного

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Таня помила посуд після вечері, і зручно вмостившись на кухні, вирішила обдзвонити рідних та друзів, щоб запросити до себе на ювілей. – Коханий, мій телефон знову сів, дай мені свій, я друзів обдзвоню, запрошу на ювілей, – гукнула вона до чоловіка. – Він, здається, на столі лежить, візьми сама, я зайнятий, – відповів Андрій. Таня встала, взяла телефон чоловіка. Раптом в цей момент надійшло якесь нове повідомлення, Таня спочатку не звернула на нього ніякої уваги, але повідомлення стали сипатися одне за одним. Жінка відкрила одне з них, прочитала і застигла від прочитаного

Таня була впевнена, що її Андрій ніколи їй не зрадить, адже на шляху до сімейного щастя їм довелося через стільки всього пройти разом. А як він залицявся до неї… Таке можливе лише у французьких романах чи кіно. А весілля було…

Повернутись вверх