Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 111

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Світлана була на роботі, коли задзвонив її телефон. Дзвонила тітка Віра. – Світлано, ти за своїм чоловіком нічого не помічаєш дивного, – раптом спитала Світлану тітка. – Тітко Віро, звичайно, помічаю, – з сумом у голосі промовила Світлана. – На мене перестав звертати увагу, на роботу щоранку чепуриться. – Загалом так, – зупинила тітка свою племінницю. – Ти повинна дещо дізнатися! – Що сталося? – захвилювалася Світлана, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана була на роботі, коли задзвонив її телефон. Дзвонила тітка Віра. – Світлано, ти за своїм чоловіком нічого не помічаєш дивного, – раптом спитала Світлану тітка. – Тітко Віро, звичайно, помічаю, – з сумом у голосі промовила Світлана. – На мене перестав звертати увагу, на роботу щоранку чепуриться. – Загалом так, – зупинила тітка свою племінницю. – Ти повинна дещо дізнатися! – Що сталося? – захвилювалася Світлана, нічого не розуміючи

Олексій зі Світланою прожили у шлюбі лише рік. Але й за цей час Світлана встигла вивчити усі звички свого чоловіка. І раптом чоловік став невпізнанним. Зміни у його поведінці були настільки разючими, що Світлана їх просто не могла не помітити….

Вадим з Наталкою одружилися. Невдовзі в них народився син Дмитрик. Вадим сам купував продукти, памперси і все що потрібно… – Вадиме, мені потрібні гроші! – якось заявила дружина. – Треба Дмитрику іграшки нові купити. – Я ж тобі тиждень тому давав на пальто й черевички, – здивувався Вадим. – Щось я не бачу обновок. От і купи на ці гроші. – Та що ти такий дрібʼязковий?! – раптом закричала дружина. – Краще б менше батькам своїм допомагав! Вони й так тобі не рідні! Вадим оторопів. Він так і застиг від почутого

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вадим з Наталкою одружилися. Невдовзі в них народився син Дмитрик. Вадим сам купував продукти, памперси і все що потрібно… – Вадиме, мені потрібні гроші! – якось заявила дружина. – Треба Дмитрику іграшки нові купити. – Я ж тобі тиждень тому давав на пальто й черевички, – здивувався Вадим. – Щось я не бачу обновок. От і купи на ці гроші. – Та що ти такий дрібʼязковий?! – раптом закричала дружина. – Краще б менше батькам своїм допомагав! Вони й так тобі не рідні! Вадим оторопів. Він так і застиг від почутого

Вадим був єдиною дитиною в сім’ї. Народився він пізно, коли батькам було вже по 37 років… Хлопчику було два рочки, коли батьків раптово не стало… Вони всі троє їхали машиною і сталась біда. Знайшли їх на узбіччі… Батьків не врятували,…

Софія Павлівна повернулася додому, зняла пальто і пішла до себе в кімнату. – Мамо, зайдіть на кухню, – гукнула жінку невістка Ірина. – Щось сталося? – спокійно сказала свекруха, зайшовши на кухню. Ірина була дуже роздратована. – Як взагалі все це розуміти?! – вигукнула Ірина. – Це ще довго продовжуватиметься? – Іра, заспокойся. Ти взагалі про що? – не зрозуміла Софія Павлівна. – Не прикидайтеся, все ви добре розумієте! – вигукнула Ірина. Софія Павлівна здивовано дивилася на невістку, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Софія Павлівна повернулася додому, зняла пальто і пішла до себе в кімнату. – Мамо, зайдіть на кухню, – гукнула жінку невістка Ірина. – Щось сталося? – спокійно сказала свекруха, зайшовши на кухню. Ірина була дуже роздратована. – Як взагалі все це розуміти?! – вигукнула Ірина. – Це ще довго продовжуватиметься? – Іра, заспокойся. Ти взагалі про що? – не зрозуміла Софія Павлівна. – Не прикидайтеся, все ви добре розумієте! – вигукнула Ірина. Софія Павлівна здивовано дивилася на невістку, нічого не розуміючи

– Мамо, я одружуюся! – весело сказав син. – Я рада, – без ентузіазму відповіла Софія Павлівна. – Мамо, ну ти чого? – здивовано спитав Віктор. – Нічого… Жити, де плануєте? – спитала мама примруживши очі. – Тут. Ти ж…

В Марини раптово не стало свекрухи Світлани Петрівни. Після поминок вони зі своїм чоловіком Олегом взялися розібрати речі покійної… Олег вирішив дістати папери і різний мотлох, що був у старому письмовому столі. Раптом він натрапив на якийсь листок, що недбало валявся в шухляді. Він дістав його й застиг від несподіванки! – Марино! – гукнув він дружину. – Ти тільки подивися, що я знайшов! Марина підбігла до чоловіка, взяла листок і застигла від побаченого

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Марини раптово не стало свекрухи Світлани Петрівни. Після поминок вони зі своїм чоловіком Олегом взялися розібрати речі покійної… Олег вирішив дістати папери і різний мотлох, що був у старому письмовому столі. Раптом він натрапив на якийсь листок, що недбало валявся в шухляді. Він дістав його й застиг від несподіванки! – Марино! – гукнув він дружину. – Ти тільки подивися, що я знайшов! Марина підбігла до чоловіка, взяла листок і застигла від побаченого

– Марино, ти вже готова? – гукнув дружину Олег. – Чи, може, все таки відкладемо? Молода жінка ледь помітно похитала головою. – Ні–ні, що ти, Олежику! – сказала вона. – Чи ти забув, який сьогодні день? – Ну що ти,…

Наталка ходила по магазинах в пошуках нової сукні на свій ювілей, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила колишня колега по роботі. – Наталю, привіт! Це Світлана, пам’ятаєш мене? – привіталася колега. – Привіт. Звісно пам’ятаю. А ти чому дзвониш? Щось сталося? – Наталя здивувалася такому дзвінку. – Ні, тобто так, я навіть не знаю з чого почати, – сказала Світлана і зупинилася. – Та кажи, що ж сталося! – розхвилювалася Наталя. І Світлана почала плутану, емоційну і досить докладну розповідь. Наталка вислухала подругу і застигла на місці. – Тепер все стало на свої місця, – тільки й подумала Наталя

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталка ходила по магазинах в пошуках нової сукні на свій ювілей, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила колишня колега по роботі. – Наталю, привіт! Це Світлана, пам’ятаєш мене? – привіталася колега. – Привіт. Звісно пам’ятаю. А ти чому дзвониш? Щось сталося? – Наталя здивувалася такому дзвінку. – Ні, тобто так, я навіть не знаю з чого почати, – сказала Світлана і зупинилася. – Та кажи, що ж сталося! – розхвилювалася Наталя. І Світлана почала плутану, емоційну і досить докладну розповідь. Наталка вислухала подругу і застигла на місці. – Тепер все стало на свої місця, – тільки й подумала Наталя

Наталя та Павло прожили понад тридцять років разом. Жили благополучно, в достатку: виростили, вивчили та одружили двох дітей, купили простору квартиру, дачу, гарну машину. Дітям допомогли стати на ноги. Все в їх сім’ї було добре і складно. Справа йшла до…

Марія прибирала в квартирі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка по дачі. – Привіт Марія. А ти чому не говорила, що ремонт на дачі передумала робити? Я б купила твої будматеріали. А так чужим людям продала їх, – раптом сказала подруга. – Привіт. А з чого ти взяла, що я передумала? І нічого я не продавала нікому, всі мої будматерівли на ділянці лежать, – здивувалася Марія. – Вже не лежать. Он в машину їх завантажують, – сказала сусідка. Марія кинула всі справи, і поїхала на дачу. Жінка зайшла на ділянку і застигла від побаченого

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія прибирала в квартирі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка по дачі. – Привіт Марія. А ти чому не говорила, що ремонт на дачі передумала робити? Я б купила твої будматеріали. А так чужим людям продала їх, – раптом сказала подруга. – Привіт. А з чого ти взяла, що я передумала? І нічого я не продавала нікому, всі мої будматерівли на ділянці лежать, – здивувалася Марія. – Вже не лежать. Он в машину їх завантажують, – сказала сусідка. Марія кинула всі справи, і поїхала на дачу. Жінка зайшла на ділянку і застигла від побаченого

Долі у людей різні, скільки людей, стільки й доль. На жаль, не завжди доля складається так, як хотілося б. Ось і Марія останнім часом часто замислюється над цим питанням. Марія, яка виростила двох дочок, для яких нічого не шкодувала, старалася,…

Микола розлучився з дружиною Іриною і переїхав до своєї коханки Олесі. — Слухай, Миколо, — сказала йому Ірина. — Я тобі віддаю всі речі з квартири. А собі я куплю нове. Та, якщо хочеш, то все забирай, що тут є! Микола погодився. Він забрав усі речі й перевіз їх у квартиру Олесі. Коли Олеся повернулась додому, вони разом зайшли в під’їзд і піднялись на її поверх. – Уявляю, як там чудово в квартирі, — мрійливо сказала Олеся. Микола відчинив двері й увімкнув світло. Олеся зайшла в коридор і оторопіла від побаченого

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола розлучився з дружиною Іриною і переїхав до своєї коханки Олесі. — Слухай, Миколо, — сказала йому Ірина. — Я тобі віддаю всі речі з квартири. А собі я куплю нове. Та, якщо хочеш, то все забирай, що тут є! Микола погодився. Він забрав усі речі й перевіз їх у квартиру Олесі. Коли Олеся повернулась додому, вони разом зайшли в під’їзд і піднялись на її поверх. – Уявляю, як там чудово в квартирі, — мрійливо сказала Олеся. Микола відчинив двері й увімкнув світло. Олеся зайшла в коридор і оторопіла від побаченого

Ірина вийшла з кухні і подивилася на годинник. Вона винесла ще одну зібрану валізу, а її чоловік Микола поставив її поряд з іншими валізами, пакетами, сумками, мішками й коробками, що заповнили весь коридор. Чоловік дістав з кишені список речей і…

Людмила була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. – Приїжай, баби Наді не стало, – сказала сусідка бабусі. Люда викликала таксі, забрала дорогою сестру і приїхали до бабусі. Все організували, провели в останню путь. Коли всі розійшлися, сестри почали наводити лад у квартирі. Люда мила посуд, а Тамара прибирала в кімнатах. Раптом Тамара залетіла на кухню. – Вдаєш з себе правильну, а сама що зробила? – вигукнула Тамара. – Що сталося? – Люда незрозуміло дивилася на сестру. – Ти ще смієш питати? – продовжила Тамара. – Та що ж таке!? – Люда здивовано дивилася на сестру, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Людмила була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. – Приїжай, баби Наді не стало, – сказала сусідка бабусі. Люда викликала таксі, забрала дорогою сестру і приїхали до бабусі. Все організували, провели в останню путь. Коли всі розійшлися, сестри почали наводити лад у квартирі. Люда мила посуд, а Тамара прибирала в кімнатах. Раптом Тамара залетіла на кухню. – Вдаєш з себе правильну, а сама що зробила? – вигукнула Тамара. – Що сталося? – Люда незрозуміло дивилася на сестру. – Ти ще смієш питати? – продовжила Тамара. – Та що ж таке!? – Люда здивовано дивилася на сестру, нічого не розуміючи

Зимовий день коротенький, і коли Людмила закінчувала роботу і виходила на вулицю, їй здавалося, що вже глибокий вечір, хотілося швидше додому, відпочити, повечеряти, скоротити час перед телевізором. Але треба було їхати до бабусі на інший кінець міста. Так вийшло, що…

У Валі раптово не стало мами. Її батько Віктор обіймав дівчинку. – Чому все так? – тихо плакав він. – Як тепер далі жити? Як жити?.. Через три роки Віктор одружився з жінкою з його роботи. Валя була рада. Їй було байдуже, що в неї буде мачуха. Головне, щоб тато хоч трошки ожив і став хоч трішечки схожий на того, ким він був раніше… І спочатку все ніби й вийшло! Антоніна була весела жінка. Валі вона здалася дуже доброю. Та потім сталося те, чого Валя ніяк не очікувала від Антоніни

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Валі раптово не стало мами. Її батько Віктор обіймав дівчинку. – Чому все так? – тихо плакав він. – Як тепер далі жити? Як жити?.. Через три роки Віктор одружився з жінкою з його роботи. Валя була рада. Їй було байдуже, що в неї буде мачуха. Головне, щоб тато хоч трошки ожив і став хоч трішечки схожий на того, ким він був раніше… І спочатку все ніби й вийшло! Антоніна була весела жінка. Валі вона здалася дуже доброю. Та потім сталося те, чого Валя ніяк не очікувала від Антоніни

Валя гірко плакала, обіймаючи татову потерту шкіряну барсетку, яку йому мама подарувала на день народження, на ювілей – сорок років. Вони втрьох тоді відпочивали в санаторії і ввечері пішли в кафе – просто біля самого синього моря. – Ну що,…

Настя приїхала у рідне місто, відвідала батьків і вирішила зустрітися з подругою Олею. Подруги домовилися зустрітися в кафе після обіду. В домовленій годині Настя зайшла у кафе, де її чекала Оля. – Ой, Настя! Що з тобою? – Вигукнула Оля, побачивши подругу. – А що? – здивувалася Настя. – Настя, та як що? Ти ще питаєш, – раптом сказала Оля. – Та я справді не розумію, що ти маєш на увазі, – розвела руками Настя. – Навіть не знаю, як це тобі м’ягко сказати, – сказала Оля і зупинилася. – Та кажи вже! Що таке?! – вигукнула Настя, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя приїхала у рідне місто, відвідала батьків і вирішила зустрітися з подругою Олею. Подруги домовилися зустрітися в кафе після обіду. В домовленій годині Настя зайшла у кафе, де її чекала Оля. – Ой, Настя! Що з тобою? – Вигукнула Оля, побачивши подругу. – А що? – здивувалася Настя. – Настя, та як що? Ти ще питаєш, – раптом сказала Оля. – Та я справді не розумію, що ти маєш на увазі, – розвела руками Настя. – Навіть не знаю, як це тобі м’ягко сказати, – сказала Оля і зупинилася. – Та кажи вже! Що таке?! – вигукнула Настя, нічого не розуміючи

– Ой, Настя! Що з тобою? – Вигукнула Оля, побачивши подругу. – А що? – здивувалася Настя. – Настю, не ображайся … але ти так постаріла! – Так? – Так. На жаль. Подруги зустрілися у кафе. Вони не бачилися 5…

Повернутись вверх