Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 110

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Іван з Галиною поверталися з ювілею мами чоловіка. У машині Галя згадала, що забула у свекрухи обручку – зняла, коли мила тарілки. – Іване, я обручку забула, – вона глянула на чоловіка. – Повернемося? – Куди вона подінеться?! Заберемо ще! – відмахнувся чоловік. – Ні, краще сьогодні, – наполягла Галя. Іван повернувся до будинку мами. Хвилин п’ятнадцять не було Галі. Іван починав хвилюватися. – Ну, що так довго? Знайшла? – запитав він, коли вона повернулася. Галя мовчала, змінившись на обличчі. Вона не знала, як розповісти чоловіку про розмову, яку вона випадково підслухала між мамою Івана та його тіткою

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іван з Галиною поверталися з ювілею мами чоловіка. У машині Галя згадала, що забула у свекрухи обручку – зняла, коли мила тарілки. – Іване, я обручку забула, – вона глянула на чоловіка. – Повернемося? – Куди вона подінеться?! Заберемо ще! – відмахнувся чоловік. – Ні, краще сьогодні, – наполягла Галя. Іван повернувся до будинку мами. Хвилин п’ятнадцять не було Галі. Іван починав хвилюватися. – Ну, що так довго? Знайшла? – запитав він, коли вона повернулася. Галя мовчала, змінившись на обличчі. Вона не знала, як розповісти чоловіку про розмову, яку вона випадково підслухала між мамою Івана та його тіткою

– Шу-шу-шу… – шепотіла свекруха Галини своїй сестрі, яка сиділа поруч із нею за святковим столом, і кидала косі погляди на невістку. Галина розуміла, що її знову обговорюють. Сімейні свята, коли за столом збиралися всі родичі її чоловіка, Івана, останнім…

Микола відкрив баночку шпротів, дістав хліб, масло й зробив собі канапки. Щойно він налив чаю і сів за стіл перекусити, як на кухню зайшла його дружина Алла. – Ой, Микольцю, смачного тобі! – почала з порога вона. – У мене тут така справа, навіть не знаю з чого почати… – Що там вже сталося, Алло? – запитав чоловік. – Та нічого ще не сталося, – махнула рукою жінка. – Я тільки хотіла запитати, чи ти був би не проти, якби ми жили в цій квартирі не самі? Микола так і застиг з бутербродом в руках

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола відкрив баночку шпротів, дістав хліб, масло й зробив собі канапки. Щойно він налив чаю і сів за стіл перекусити, як на кухню зайшла його дружина Алла. – Ой, Микольцю, смачного тобі! – почала з порога вона. – У мене тут така справа, навіть не знаю з чого почати… – Що там вже сталося, Алло? – запитав чоловік. – Та нічого ще не сталося, – махнула рукою жінка. – Я тільки хотіла запитати, чи ти був би не проти, якби ми жили в цій квартирі не самі? Микола так і застиг з бутербродом в руках

Микола відкрив баночку шпротів, дістав хліб, масло й зробив собі канапки. Щойно він налив собі чаю і сів за стіл перекусити, як на кухню зайшла його дружина Алла. В руках вона тримала свій телефон. – Ой, Микольцю, смачного тобі! –…

Від Наталі пішов її чоловік Микита. Увечері вона сиділи в ресторані зі своїм новим знайомим Олегом і посміхалися. Той поцілував їй руку і запросив на повільний танець. Раптом у Наталі задзвонив телефон. Вона розгублено відповіла і… Почула схвильований голос свого чоловіка Микити! – Алло, Наталю?! – говорив той у слухавку. – Ти чуєш?! Вибач, що дзвоню тобі так пізно, але в мене тут таке трапилося… Одним словом, я сьогодні прийду додому! Відпускають мене! Наталя так і застигла з телефоном в руках

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Від Наталі пішов її чоловік Микита. Увечері вона сиділи в ресторані зі своїм новим знайомим Олегом і посміхалися. Той поцілував їй руку і запросив на повільний танець. Раптом у Наталі задзвонив телефон. Вона розгублено відповіла і… Почула схвильований голос свого чоловіка Микити! – Алло, Наталю?! – говорив той у слухавку. – Ти чуєш?! Вибач, що дзвоню тобі так пізно, але в мене тут таке трапилося… Одним словом, я сьогодні прийду додому! Відпускають мене! Наталя так і застигла з телефоном в руках

— Ти уявляєш, бабусю, він пішов! – плакала Наталя. – Як мені тепер жити?! – Хвилинку! – Ольга Іванівна підвела брови. – Не треба драм. Ми з тобою зараз спокійно розберемося в усьому. — У якому сенсі розберемося? Що тут…

Оля сиділа в кріслі й мовчки спостерігала, як її чоловік Микита збирає свої речі й складає їх у спортивну сумку. – Валізу візьми – поміститься більше, – байдуже сказала дівчина. — Не хвилюйся, у мене сумка велика! — озвався чоловік. Микита відкрив шафу й почав витягувати звідти свої речі. Ользі неприємно було спостерігати за цим і вона пішла на кухню зробити собі каву. Жінка якраз допивала каву, коли на кухню зайшов Микита й відкрив шафку, де були крупи і макарони. Оля глянула на нього й застигла від здивування. Вона не вірила своїм очам

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля сиділа в кріслі й мовчки спостерігала, як її чоловік Микита збирає свої речі й складає їх у спортивну сумку. – Валізу візьми – поміститься більше, – байдуже сказала дівчина. — Не хвилюйся, у мене сумка велика! — озвався чоловік. Микита відкрив шафу й почав витягувати звідти свої речі. Ользі неприємно було спостерігати за цим і вона пішла на кухню зробити собі каву. Жінка якраз допивала каву, коли на кухню зайшов Микита й відкрив шафку, де були крупи і макарони. Оля глянула на нього й застигла від здивування. Вона не вірила своїм очам

Оля сиділа в кріслі і мовчки спостерігала, як Микита збирає свої речі і складає їх у спортивну сумку. – Валізу візьми – поміститися більше, – байдуже промовила дівчина. — Не хвилюйся, у мене сумка велика, — озвався, мабуть, уже колишній…

Юля прибирала в квартирі, коли задзвенів її телефон. Номер був незнайомий. – Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос. – Так, це я, – здивовано відповіла жінка. – Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро… – Який ще Петро? – не зрозуміла Юля. – Ну Петро. Твій колишній чоловік. В мене тут біда… Не могла б ти під’їхати до мене? Юля застигла від здивування. Петра вона не бачила сім років! Вона не знала, що й думати

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Юля прибирала в квартирі, коли задзвенів її телефон. Номер був незнайомий. – Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос. – Так, це я, – здивовано відповіла жінка. – Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро… – Який ще Петро? – не зрозуміла Юля. – Ну Петро. Твій колишній чоловік. В мене тут біда… Не могла б ти під’їхати до мене? Юля застигла від здивування. Петра вона не бачила сім років! Вона не знала, що й думати

Юля прибирала в квартирі, коли задзвенів її телефон. Номер був незнайомий. – Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос. – Так, це я, – здивовано відповіла жінка. – Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро……

Марина повернулася додому з магазину. – Коханий, допоможи мені пакети розібрати, – гукнула вона до чоловіка. Але Дмитро не відповідав. Жінка поставила пакети в коридорі, пішла у спальню і застигла. – А чому ти не сказав, що їдеш у відрядження? – здивувалася Марина, коли побачила, що Дмитро збирає валізи. – А я не їду у відрядження! Я йду від тебе! – вигукнув чоловік. – Як йдеш? Але чому? – здивувалася Марина. – Ооо, причин багато! Можу всі перечислити, – єхидно усміхнувся Дмитро. – Давай, хочу це почути, – спокійно сказала жінка. Але Марина аж ніяк не очікувала почути те, що сказав Дмитро

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина повернулася додому з магазину. – Коханий, допоможи мені пакети розібрати, – гукнула вона до чоловіка. Але Дмитро не відповідав. Жінка поставила пакети в коридорі, пішла у спальню і застигла. – А чому ти не сказав, що їдеш у відрядження? – здивувалася Марина, коли побачила, що Дмитро збирає валізи. – А я не їду у відрядження! Я йду від тебе! – вигукнув чоловік. – Як йдеш? Але чому? – здивувалася Марина. – Ооо, причин багато! Можу всі перечислити, – єхидно усміхнувся Дмитро. – Давай, хочу це почути, – спокійно сказала жінка. Але Марина аж ніяк не очікувала почути те, що сказав Дмитро

Про те, що чоловік їй зраджує, Марина, як справжня дружина дізналася найостаннішою. У шлюбі з Дмитром вони були понад п’ятнадцять років, і начебто, як вважала Марина, у них все було добре. Але, мабуть, Дмитро, думав інакше. Збираючи речі, щоб піти…

Весілля Наталі й Олега було у розпалі. Раптом Олег помітив, що до весільного столика часто підсідає якийсь бородатий мужичок. – Мабуть, він приятель батька, – подумав Олег. – Сидять он поруч, говорять… Все б нічого, але це чомусь дуже нервувало тещу. – Це що – друг твого батька? – запитала Ніна Миколаївна. – Ми його не запрошували! – Не знаю, – знизав плечима Олег. – А що тоді він робить за столом? – теща явно переживала. – Сходи дізнайся, чого він тут сидить? Якщо його не запрошували, то нехай іде геть! Олег здивовано дивився на тещу, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Весілля Наталі й Олега було у розпалі. Раптом Олег помітив, що до весільного столика часто підсідає якийсь бородатий мужичок. – Мабуть, він приятель батька, – подумав Олег. – Сидять он поруч, говорять… Все б нічого, але це чомусь дуже нервувало тещу. – Це що – друг твого батька? – запитала Ніна Миколаївна. – Ми його не запрошували! – Не знаю, – знизав плечима Олег. – А що тоді він робить за столом? – теща явно переживала. – Сходи дізнайся, чого він тут сидить? Якщо його не запрошували, то нехай іде геть! Олег здивовано дивився на тещу, нічого не розуміючи

Весілля Наталки й Олега вирішили відзначити у ресторані – це простіше та й вигідніше. У тітоньки нареченого свекор власник цього самого ресторану, тож витрати були суто символічні. Тим більше для тридцяти гостей не треба бронювати весь зал, а можна замовити…

Ірина приготувала вечерю, накрила стіл. – Ооо, у нас романтичний вечір? – усміхнувся Стас, коли повернувся додому і ніжно обійняв дружину. Вечеря була в самому розпалі, Стас та Ірина вже перейшли до фруктів. Аж раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто там? – здивувався Стас і подивився на Іру. – Ми когось чекаємо? – Я ні а ти? – здивувалася дружина. – Я теж ні. Ну зараз подзвонять-подзвонять і підуть. – тихо сказав Стас. Але у двері продовжили наполегливо дзвонити. Почулися голоси сусідів. – Піду подивлюсь, хто там, – приречено зітхнувши, сказав чоловік. Стас відкрив двері і застиг від несподіванки 

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина приготувала вечерю, накрила стіл. – Ооо, у нас романтичний вечір? – усміхнувся Стас, коли повернувся додому і ніжно обійняв дружину. Вечеря була в самому розпалі, Стас та Ірина вже перейшли до фруктів. Аж раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто там? – здивувався Стас і подивився на Іру. – Ми когось чекаємо? – Я ні а ти? – здивувалася дружина. – Я теж ні. Ну зараз подзвонять-подзвонять і підуть. – тихо сказав Стас. Але у двері продовжили наполегливо дзвонити. Почулися голоси сусідів. – Піду подивлюсь, хто там, – приречено зітхнувши, сказав чоловік. Стас відкрив двері і застиг від несподіванки 

– Кохана, а давай влаштуємо сьогодні романтичний вечір? – запитав Стас у дружини, зателефонувавши їй наприкінці робочого дня. – Прекрасна ідея. – прошепотіла Іра у слухавку. – Я в передчутті. Тим більше завтра вихідний, можна і довше не поспати. Стас…

Світлана повернулася додому з роботи, як раптом в коридорі її зустріла свекруха. Олександра Вікторівна, стояла над невісткою і вперши руки в боки, не давала пройти їй у квартиру. – Ну, все ти догралася! Ось твої валізи! – сказала свекруха і простягла дві зібрані сумки. – Це ще що? – розгубилася Світлана. – Я зібрала твої речі! Ти тут більше не живеш! – коротко відповіла свекруха. – Що ви таке кажете? – сказала невістка. – Кажу, що ти догралася! – єхидно усміхнулася Олександра Вікторівна. Світлана здивовано дивилася на свекруху, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана повернулася додому з роботи, як раптом в коридорі її зустріла свекруха. Олександра Вікторівна, стояла над невісткою і вперши руки в боки, не давала пройти їй у квартиру. – Ну, все ти догралася! Ось твої валізи! – сказала свекруха і простягла дві зібрані сумки. – Це ще що? – розгубилася Світлана. – Я зібрала твої речі! Ти тут більше не живеш! – коротко відповіла свекруха. – Що ви таке кажете? – сказала невістка. – Кажу, що ти догралася! – єхидно усміхнулася Олександра Вікторівна. Світлана здивовано дивилася на свекруху, нічого не розуміючи

– Ну і що тепер плачеш? Так тобі й треба! – сварила Світлану свекруха, – треба було чоловікові приділяти більше уваги, а не гуляти незрозуміло де. – Я не гуляла, – крізь сльози відповідала Світлана. – Я на роботі була….

Ірина та Ігор одружилися, і після весільної церемонії в ЗАГСі поїхали в ресторан. Минуло години півтори. Веселощі були в самому розпалі. – Ти не проти, якщо я залишу тебе ненадовго? – сказав наречений Ірині. – Звичайно я не проти, – усміхнулася Ірина. Ігор підвівся з-за столу і попрямував у бік дверей. Чоловіка не було хвилин десять, а повернувся він вже не сам. Ірина глянула на нового гостя, якого привів Ігор, і все зрозуміла

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина та Ігор одружилися, і після весільної церемонії в ЗАГСі поїхали в ресторан. Минуло години півтори. Веселощі були в самому розпалі. – Ти не проти, якщо я залишу тебе ненадовго? – сказав наречений Ірині. – Звичайно я не проти, – усміхнулася Ірина. Ігор підвівся з-за столу і попрямував у бік дверей. Чоловіка не було хвилин десять, а повернувся він вже не сам. Ірина глянула на нового гостя, якого привів Ігор, і все зрозуміла

У Ірини та Ігоря весілля. Вони були студентами, зустрічалися з першого курсу. Усі родичі та друзі були переконані, що вони створені один для одного. Після захисту дипломів молоді подали заяву до ЗАГСу. Як перед будь-яким весіллям хвилювань і турбот було…

Повернутись вверх