Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 107

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Валя стояла біля плити і роздратовано помішувала макарони в каструлі. – Ігорю, це не може тривати вічно! – сказала вона чоловікові. – Це ж не наша дитина. Ну сам подумай! Що за ситуація така? Ігор сів за стіл і важко зітхнув. – Та розумію я, Валю! – сказав він. – Але що ж нам робити? На вулицю виставити його, чи що? І мама каже… – А вже мама твоя, вибач мене, найбільше в цьому винна! Через неї це все! Ігор вже й не знав, що робити далі

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валя стояла біля плити і роздратовано помішувала макарони в каструлі. – Ігорю, це не може тривати вічно! – сказала вона чоловікові. – Це ж не наша дитина. Ну сам подумай! Що за ситуація така? Ігор сів за стіл і важко зітхнув. – Та розумію я, Валю! – сказав він. – Але що ж нам робити? На вулицю виставити його, чи що? І мама каже… – А вже мама твоя, вибач мене, найбільше в цьому винна! Через неї це все! Ігор вже й не знав, що робити далі

Валя стояла біля плити і роздратовано помішувала макарони в каструлі. -Ігорю, це не може тривати вічно! – казала вона чоловікові. – Це ж не наша дитина. Ну сам подумай! Що за ситуація така? Ігор сів за стіл і важко зітхнув….

Марія смажила на кухні картоплю, як раптом у двері подзвонили. Чоловік був на роботі і вона була сама. Жінка відкрила двері. На порозі стояв друг її чоловіка Андрій. – Ой, Андрію! – здивувалась Марія. – А Віктора немає вдома. Що це ти сьогодні без попередження! – А я не до Віктора, – раптом сказав Андрій. – Я маю тобі дещо сказати. – Марійко, ти найкраща у світі дівчина, ти гідна кращого. Віктор не зможе тобі дати того, що дам я! Ти в розкоші купатимешся! Марія аж присіла від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія смажила на кухні картоплю, як раптом у двері подзвонили. Чоловік був на роботі і вона була сама. Жінка відкрила двері. На порозі стояв друг її чоловіка Андрій. – Ой, Андрію! – здивувалась Марія. – А Віктора немає вдома. Що це ти сьогодні без попередження! – А я не до Віктора, – раптом сказав Андрій. – Я маю тобі дещо сказати. – Марійко, ти найкраща у світі дівчина, ти гідна кращого. Віктор не зможе тобі дати того, що дам я! Ти в розкоші купатимешся! Марія аж присіла від здивування

Андрій сидів в гостях у свого друга дитинства Віктора і нишком спостерігав за його дружиною. Струнка, світловолоса, з великими блакитними очима та миловидною посмішкою. Привітна, гостинна, Марія спритно накривала на стіл. Їжа була смачна, а атмосфера тепла та затишна. Кілька…

– Коханий, я сьогодні сходжу до Наталки, – сказала Ліза чоловікові. – Ми з нею так давно не бачилися. – Звісно, – кивнув Валерій. – Гарно вам посидіти. Дружина вже пішла, як раптом пролунав дзвінок телефону. – Привіт друже. Їду до тебе, – дзвонив його друг Денис. – Твоєї ж немає вдома якраз. Щойно он її бачив тут неподалік своєї роботи. Валерій застиг від здивування. Мабуть, Денис щось переплутав. Ну як він міг її бачити біля роботи, якщо вона пішла до Наталки? А та живе зовсім не там! Чоловік не розумів, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Коханий, я сьогодні сходжу до Наталки, – сказала Ліза чоловікові. – Ми з нею так давно не бачилися. – Звісно, – кивнув Валерій. – Гарно вам посидіти. Дружина вже пішла, як раптом пролунав дзвінок телефону. – Привіт друже. Їду до тебе, – дзвонив його друг Денис. – Твоєї ж немає вдома якраз. Щойно он її бачив тут неподалік своєї роботи. Валерій застиг від здивування. Мабуть, Денис щось переплутав. Ну як він міг її бачити біля роботи, якщо вона пішла до Наталки? А та живе зовсім не там! Чоловік не розумів, що відбувається

Валерій не був ревнивим чоловіком. Швидше навпаки, він повністю довіряв своїй Лізочці. Подружжя жило разом майже п’ять років і за цей час вони жодного разу серйозно не посварилися – у сім’ї панувало повне розуміння, на заздрість усім друзям. -Ти не…

Мама часто приїжджала до Олі з великими сумками продуктів. Жила вона в селі. Мати діставала на стіл банки з огірочками, помідорами, варенням та іншими сільськими смаколиками. Одного разу мати Олі знову приїхала, вони довго розмовляли, після чого подруги помітили, що Оля стала якась сумна. Увечері Віра запитала Ольгу: – Олю, щось ти засмутилася після від’їзду мами? Сталося щось? Оля знизала плечима. – Навіть і не знаю, як вам сказати. Мама хоче зробити мені весілля. Дівчата роти повідкривали від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Мама часто приїжджала до Олі з великими сумками продуктів. Жила вона в селі. Мати діставала на стіл банки з огірочками, помідорами, варенням та іншими сільськими смаколиками. Одного разу мати Олі знову приїхала, вони довго розмовляли, після чого подруги помітили, що Оля стала якась сумна. Увечері Віра запитала Ольгу: – Олю, щось ти засмутилася після від’їзду мами? Сталося щось? Оля знизала плечима. – Навіть і не знаю, як вам сказати. Мама хоче зробити мені весілля. Дівчата роти повідкривали від здивування

Віра свої студентські роки згадує із задоволенням, це для неї найкращий та найцікавіший час. Їй пощастило із подружками, у гуртожитку інституту жили втрьох у кімнаті. Вона та ще Оля з Катею. Так підібралися, що доповнювали одне одного, допомагали у навчанні,…

Марія Іванівна поставила чайник, відкрила баночку полуничного варення і сіла за стіл. У неї були гості. Її племінник Вадим і його дружина Ольга. Цілу годину вони розповідали Марії Іванівні про свої проблеми. – Ну продайте ви свій будинок, тітонько, – благав Вадим. – Я ж ваш єдиний родич! Нам гроші дуже потрібні. – Ну добре, добре, – нарешті сказала Марія Іванівна. – Вмовили. Продам я будинок. От тільки з вами я не житиму. – А де ж ви житимете? – здивувався Вадим. Марія Іванівна хитро глянула на племінника

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Марія Іванівна поставила чайник, відкрила баночку полуничного варення і сіла за стіл. У неї були гості. Її племінник Вадим і його дружина Ольга. Цілу годину вони розповідали Марії Іванівні про свої проблеми. – Ну продайте ви свій будинок, тітонько, – благав Вадим. – Я ж ваш єдиний родич! Нам гроші дуже потрібні. – Ну добре, добре, – нарешті сказала Марія Іванівна. – Вмовили. Продам я будинок. От тільки з вами я не житиму. – А де ж ви житимете? – здивувався Вадим. Марія Іванівна хитро глянула на племінника

Марія Іванівна поставила чайник, відкрила баночку полуничного варення і сіла за стіл. У неї були гості. Її племінник Вадим і його дружина Ольга. Цілу годину вони розмовляли з Марією Іванівною про свої проблеми. Та Марія Іванівна зовсім не співчувала родичам….

Світлана, в своїй кімнаті, складала одяг у шафі. Жінка почула, як у коридорі хтось галасує – то була свекруха, яка приїхала до них у гості. Раптом у кімнату Світлани постукали. – Можна? – спитала за зачиненими дверима Ніна Василівна. – Так, заходьте, – гукнула невістка. Свекруха зайшла і мовчки дивилася на Світлану. – Що ви хотіли? – запитала вона. Ніна Василівна підідійшла ближче і тихо сказала: – Йди геть з цього дому! Світлана здивовано дивилася на свекруху, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана, в своїй кімнаті, складала одяг у шафі. Жінка почула, як у коридорі хтось галасує – то була свекруха, яка приїхала до них у гості. Раптом у кімнату Світлани постукали. – Можна? – спитала за зачиненими дверима Ніна Василівна. – Так, заходьте, – гукнула невістка. Свекруха зайшла і мовчки дивилася на Світлану. – Що ви хотіли? – запитала вона. Ніна Василівна підідійшла ближче і тихо сказала: – Йди геть з цього дому! Світлана здивовано дивилася на свекруху, нічого не розуміючи

– Сину, зроби з нею щось! – вигукувала в слухавку Ніна Василівна. – Я не можу з нею жити! – Мамо, ну що у вас знову? – слабким голосом спитав Володимир. Він вже тиждень, як зліг, і зараз лежав у…

Тоня прийшла на могилку чоловіка, трохи прибрала, прополола бур’ян. – Ось, Юра, прийшла я, – тихо говорила Тоня. – Я собі гарну діляночку прикупила, поряд з тобою. Жінка розмовляла з чоловіком, ніби він досі поряд. – Юра, я тут подумала, може верстат твій та інструменти продати комусь, – продовжувала свій монолог жінка. Раптом за два метри від могилки Юрія Антоніна помітила якось чоловіка, який уважно прислухався до її розмови. – Доброго дня. У мене до вас пропозиція! – загадково сказав незнайомець, підійшовши до Тоні

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тоня прийшла на могилку чоловіка, трохи прибрала, прополола бур’ян. – Ось, Юра, прийшла я, – тихо говорила Тоня. – Я собі гарну діляночку прикупила, поряд з тобою. Жінка розмовляла з чоловіком, ніби він досі поряд. – Юра, я тут подумала, може верстат твій та інструменти продати комусь, – продовжувала свій монолог жінка. Раптом за два метри від могилки Юрія Антоніна помітила якось чоловіка, який уважно прислухався до її розмови. – Доброго дня. У мене до вас пропозиція! – загадково сказав незнайомець, підійшовши до Тоні

Антоніна відчинила стару шафу і дістала сорочку. – Тоня, ти що, не роздала Юрині речі? – запитала сусідка Галя. – Щось роздала, а от цю сорочку шкода. Юрко її хотів на мій ювілей надіти. Не дотягнув півроку… – сказала Антоніна…

Анастасія важко зітхнула і витерла сльози. – Треба в магазин сходити. Хоч хліба й картоплі купити, – вирішила вона. Жінка кивала на вітання сусідів, але намагалася не говорити. Соромно було за свого сина Юрка. Анастасія пішла у дальню крамницю – там знайомих менше. Купила хліба, трохи картоплі, пару цибулин, і поволі пішла назад. Раптом біля неї зупинився великий джип, з якого вискочив якийсь чоловік і кинувся до неї. – Анастасія Валентинівно, здрастуйте! – радісно вигукнув він. – Ви хто? – жінка застигла від здивування. Вона уважно глянула на чоловіка й ахнула

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Анастасія важко зітхнула і витерла сльози. – Треба в магазин сходити. Хоч хліба й картоплі купити, – вирішила вона. Жінка кивала на вітання сусідів, але намагалася не говорити. Соромно було за свого сина Юрка. Анастасія пішла у дальню крамницю – там знайомих менше. Купила хліба, трохи картоплі, пару цибулин, і поволі пішла назад. Раптом біля неї зупинився великий джип, з якого вискочив якийсь чоловік і кинувся до неї. – Анастасія Валентинівно, здрастуйте! – радісно вигукнув він. – Ви хто? – жінка застигла від здивування. Вона уважно глянула на чоловіка й ахнула

-Мамо, дай сто гривень! – сказав син. -Синку, до моєї пенсії ще тиждень, а грошей зовсім не залишилося… -Не можу, треба… -Юро, ти обіцяв, що перестанеш гульбанити, на роботу влаштуєшся… -Перестану… Влаштуюся… Дай! Жінка заплакала, але вона все ж таки…

Марина з сестрою Тетяною поїхала на цвинтар – батьків провідати. Вони зайшли в церкву, поставили свічки. Таня своїй бабусі Ганні вперше записочку залишила. Сестри зайшли до батьків, поприбирали. Квіти у баночки поставили. – Ну що, Тетяно, ходімо, пошукаємо, де твоя бабуся Ганна лежить? – Ходімо, Марино. – Ось вона, Тетянко! Давай я фото протру. Дивись, а тут хтось прибирав, дивно. – Здрастуйте, ви до Ганни Дмитрівни? – раптом почувся чоловічий голос. Марина глянула на чоловіка й ахнула. – Цього просто не може бути! – тільки й подумала вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина з сестрою Тетяною поїхала на цвинтар – батьків провідати. Вони зайшли в церкву, поставили свічки. Таня своїй бабусі Ганні вперше записочку залишила. Сестри зайшли до батьків, поприбирали. Квіти у баночки поставили. – Ну що, Тетяно, ходімо, пошукаємо, де твоя бабуся Ганна лежить? – Ходімо, Марино. – Ось вона, Тетянко! Давай я фото протру. Дивись, а тут хтось прибирав, дивно. – Здрастуйте, ви до Ганни Дмитрівни? – раптом почувся чоловічий голос. Марина глянула на чоловіка й ахнула. – Цього просто не може бути! – тільки й подумала вона

-А ще у вас був величезний садок. Твоя бабуся нас часто пускала туди. Там малина росла дуже солодка. Вишні були величезні! А ще була біла малина, ні в кого тоді такої не було. І горох звисав величезними стручками. Усіх дітей…

Ліда гортала газету оголошень. Раптом жінка помітила напис: – “Продаю стару етажерку”. Ліда на хвилину задумалася. Вона згадала своє дитинство, і ту етажерку, яка була у її дідуся і бабусі в селі. Вона набрала номер телефону продавця та домовилася про зустріч. У призначений час двері їй відчинив дідусь. Він провів Ліду в невелику кімнату і вказав у куток біля ліжка. Ліда глянула туди і застигла від здивування. – Цього не може бути, – тільки й промовила вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда гортала газету оголошень. Раптом жінка помітила напис: – “Продаю стару етажерку”. Ліда на хвилину задумалася. Вона згадала своє дитинство, і ту етажерку, яка була у її дідуся і бабусі в селі. Вона набрала номер телефону продавця та домовилася про зустріч. У призначений час двері їй відчинив дідусь. Він провів Ліду в невелику кімнату і вказав у куток біля ліжка. Ліда глянула туди і застигла від здивування. – Цього не може бути, – тільки й промовила вона

Ліда гортала газету оголошень. Раптом жінка помітила напис: – “Продаю стару етажерку, недорого, хоч для книг, хоч для чого завгодно».  Ліда на хвилину задумалася. Вона згадала своє дитинство, невелике село, куди вона їздила на літо до бабусі та дідуся відпочивати….

Повернутись вверх