Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 101

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Тетяна поверталася додому з роботи. В маршрутці жінка помітила, що забула сумочку, а в ній телефон і ключі від квартири. – Добре, що проїзна картка лежала у кишені, – подумала Таня. Повертатися було далеко, тому вона вирішила зійти біля офісу чоловіка і взяти у нього ключі. Таня зайшла на прохідну, де за столом сиділо два охоронці. – Анатолій Вікторович у себе? – запитала Тетяна. – Ні, він поїхав! – відповів один із них. Тетяна зраділа, що чоловік, вже вдома, як раптом почула, як охоронці про щось шепочуться. Тетяна прислухалася до їхньої розмови і застигла від почутого

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна поверталася додому з роботи. В маршрутці жінка помітила, що забула сумочку, а в ній телефон і ключі від квартири. – Добре, що проїзна картка лежала у кишені, – подумала Таня. Повертатися було далеко, тому вона вирішила зійти біля офісу чоловіка і взяти у нього ключі. Таня зайшла на прохідну, де за столом сиділо два охоронці. – Анатолій Вікторович у себе? – запитала Тетяна. – Ні, він поїхав! – відповів один із них. Тетяна зраділа, що чоловік, вже вдома, як раптом почула, як охоронці про щось шепочуться. Тетяна прислухалася до їхньої розмови і застигла від почутого

Тетяна увімкнула телевізор. Навіть канали перемикати не стала, щоб знайти щось цікавіше. Яка різниця, що там на екрані, аби людський голос чути. Сьогодні їй виповнилось 60 років. Думати про це було гірко та неприємно. Ще важче цей день перебувати вдома…

Валентина Григорівна ліпила вареники, коли в двері подзвонили. На порозі стояла внучка Гануся. – Ой, рідненька! Заходь, – раділа бабуся. Ганна зайшла, випила чаю, розпитала бабусю про те, про се. – Бабусю, а ти давно в сусідки в гостях була? – раптом запитала Ганна. – А що таке? З нею сталося щось? – здивувалася жінка. – А ось ти сходи і дізнайся. А я в тебе поки побуду, – сказала Ганна і випровадила бабусю. Валентина повернулася від сусідки за годину, відкрила квартиру, зайшла в середину і застигла від побаченого. – Ганно, як це розуміти?! – тільки й вигукнула бабуся

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валентина Григорівна ліпила вареники, коли в двері подзвонили. На порозі стояла внучка Гануся. – Ой, рідненька! Заходь, – раділа бабуся. Ганна зайшла, випила чаю, розпитала бабусю про те, про се. – Бабусю, а ти давно в сусідки в гостях була? – раптом запитала Ганна. – А що таке? З нею сталося щось? – здивувалася жінка. – А ось ти сходи і дізнайся. А я в тебе поки побуду, – сказала Ганна і випровадила бабусю. Валентина повернулася від сусідки за годину, відкрила квартиру, зайшла в середину і застигла від побаченого. – Ганно, як це розуміти?! – тільки й вигукнула бабуся

Валентина Григорівна заявила сусідкам: – Напевно, від вас з’їжджатиму. Шукаю варіант обміну чи продажу своєї квартири. – У сенсі, – стурбувалася Ніна Петрівна. – Чого тобі тут не живеться? І справді, чого? Квартира у Валентини гарна, у центрі, на третьому…

Ліза святкувала день народження. Були запрошені її друзі та близькі родичі… Свято було у самому розпалі, як раптом на порозі з’явилася нова дружина Лізиного батька – Марина! Батько Лізи, Владислав казав їй, де буде святкування. – Ну і довго ти тут веселитимешся?! – голосно спитала Марина. – Ти що, додому не збираєшся? Чи все ніяк від своєї колишньої відволіктися не можеш?! Діти перестали гратися, дорослі сміятися і всі обернулися до Владислава. Він не розумів, що йому тепер робити

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліза святкувала день народження. Були запрошені її друзі та близькі родичі… Свято було у самому розпалі, як раптом на порозі з’явилася нова дружина Лізиного батька – Марина! Батько Лізи, Владислав казав їй, де буде святкування. – Ну і довго ти тут веселитимешся?! – голосно спитала Марина. – Ти що, додому не збираєшся? Чи все ніяк від своєї колишньої відволіктися не можеш?! Діти перестали гратися, дорослі сміятися і всі обернулися до Владислава. Він не розумів, що йому тепер робити

– Ти знову до неї йдеш? – вигукнула Марина, взявшись за рукав Владислава. – Не пущу! – Я прошу тебе, заспокойся і припини сварку, – спокійно відповів Владислав. – Я йду до дочки і ти чудово знаєш, що в неї…

Ніна прокинулася рано, приготувала сніданок, нагодувала доньку. – Добре, що сьогодні неділя, – подумала жінка. – Хоч відпочину трохи. Ближче до обіду пролунав дзвінок у двері. Ніна відкрила і побачила на порозі свого колегу по роботі Віктора. – Що сталося? Ти що тут робиш? – здивувалася вона. Чоловік стояв і посміхався, тримаючи в руках кастрюльку, загорнуту у маленьку дитячу ковдру. – Ось, це тобі! – Віктор передав кастрюльку жінці. Ніна акуратно взяла її, відкрила кришку і застигла від несподіванки

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна прокинулася рано, приготувала сніданок, нагодувала доньку. – Добре, що сьогодні неділя, – подумала жінка. – Хоч відпочину трохи. Ближче до обіду пролунав дзвінок у двері. Ніна відкрила і побачила на порозі свого колегу по роботі Віктора. – Що сталося? Ти що тут робиш? – здивувалася вона. Чоловік стояв і посміхався, тримаючи в руках кастрюльку, загорнуту у маленьку дитячу ковдру. – Ось, це тобі! – Віктор передав кастрюльку жінці. Ніна акуратно взяла її, відкрила кришку і застигла від несподіванки

-Мамо, а як ти зрозуміла, що тато саме твій чоловік? – Запитала Надя, злизуючи з ложки вишневе варення. Вони сиділи за маленьким столом, під розлогим деревом на своїй маленькій ділянці, що була недалеко від міста. Спекотний літній день потихеньку йшов…

Людмила з чоловіком приїхали у гості до батьків. Поки Дмитро паркував машину, Люда піднялася до мами. – Привіт! А я дивлюсь моя критика подіяла, чоловік твій хоч за кермо сів, – єхидно сказала Ірина Федорівна. – Мамо, поки Дмитра немає, я маю тобі дещо розповісти, – з порога заявила дочка. – Так вийшло, що ти про Дмитра не все знаєш!  – Ще щось відкрилося? – Ірина Федорівна картинно підняла брови і стала слухати дочку. Але жінка навіть уявити не могла, що розповість їй дочка про її зятя

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Людмила з чоловіком приїхали у гості до батьків. Поки Дмитро паркував машину, Люда піднялася до мами. – Привіт! А я дивлюсь моя критика подіяла, чоловік твій хоч за кермо сів, – єхидно сказала Ірина Федорівна. – Мамо, поки Дмитра немає, я маю тобі дещо розповісти, – з порога заявила дочка. – Так вийшло, що ти про Дмитра не все знаєш!  – Ще щось відкрилося? – Ірина Федорівна картинно підняла брови і стала слухати дочку. Але жінка навіть уявити не могла, що розповість їй дочка про її зятя

Ірина Федорівна мовчки, з ледве вловимим сарказмом дивилася, як зять, дочка та її онук Ігор збираються додому. Діма одягнувся сам, допоміг малюкові Ігорчику застебнути куртку і натягнути чобітки.  – Сину, скажи бабусі – бувай і ручкою помахай. Ось розумник. Люда,…

В Сашка не стало сестри Ганни. Вже наступного дня він поїхав у село, де вона жила. Хату Ганни Сашко знайшов швидко. Він глянув на будинок і дуже здивувався. Це була напіврозвалена хатинка. Як у ній могли жити люди залишалося величезною загадкою… Поминки Ганни пройшли швидко. На цвинтарі окрім нього та сусідки нікого не було. Запрошувати в будинок Сашко нікого не став. Дав грошей сусідці і попросив її щось організувати… Але коли сусідка йому дещо розповіла про Ганну, Сашко оторопів від несподіванки. Він не знав, що тепер робити

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Сашка не стало сестри Ганни. Вже наступного дня він поїхав у село, де вона жила. Хату Ганни Сашко знайшов швидко. Він глянув на будинок і дуже здивувався. Це була напіврозвалена хатинка. Як у ній могли жити люди залишалося величезною загадкою… Поминки Ганни пройшли швидко. На цвинтарі окрім нього та сусідки нікого не було. Запрошувати в будинок Сашко нікого не став. Дав грошей сусідці і попросив її щось організувати… Але коли сусідка йому дещо розповіла про Ганну, Сашко оторопів від несподіванки. Він не знав, що тепер робити

Олександр був на роботі коли йому зателефонували і повідомили про те, що не стало його рідної сестри… Великого горя, від цієї звістки, він не відчув, бо з Ганною майже не спілкувався. Сам Сашко був пізньою дитиною і на момент його…

Олексій зайшов до свого друга у гості. Роман накрив стіл, посиділи трохи по-чоловічому. – Там теща мені солених огірочків передала баночку! Зараз принесу, – сказав Роман і вийшов на кухню. Олексій підвівся, щоб трохи походити і розім’ятися. Засидівся. Його увагу привернула порцелянова статуетка біля телевізора, якої раніше він у Романа не бачив. Олексій підійшов ближче, роздивився і застиг від побаченого. – Як ти міг так вчинити зі мною! – тільки й вигукнув Олексій, коли Роман повернувся в кімнату

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій зайшов до свого друга у гості. Роман накрив стіл, посиділи трохи по-чоловічому. – Там теща мені солених огірочків передала баночку! Зараз принесу, – сказав Роман і вийшов на кухню. Олексій підвівся, щоб трохи походити і розім’ятися. Засидівся. Його увагу привернула порцелянова статуетка біля телевізора, якої раніше він у Романа не бачив. Олексій підійшов ближче, роздивився і застиг від побаченого. – Як ти міг так вчинити зі мною! – тільки й вигукнув Олексій, коли Роман повернувся в кімнату

– Вітаю тебе з першою річницею нашого весілля, – сказав Олексій, вручаючи дружині букет її улюблених орхідей і маленьку коробочку. – Дякую тобі велике, – вигукнула Вероніка, відкриваючи коробочку, в якій опинилися гарненькі золоті сережки з блакитним топазом. – Яка…

Марина була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила доглядальниця матері. – Марино, приїжджайте, вашої мами не стало, – сумно сказала Віра. Марина одразу ж зателефонувала сестрі Каті, повідомвла цю сумну звістку і поїхала до матері. Жінка сама все підготувала, організувала. Катя приїхала лише на наступний день. Провели матір в останню путь. Після прощання Катя підійшла до Марини. – Нам треба поговорити! – раптом сказала Катерина. – Добре. Зараз люди розійдуться, поговоримо, – погодилася вона. Але Марина і уявити не могла, що скаже їй сестра

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила доглядальниця матері. – Марино, приїжджайте, вашої мами не стало, – сумно сказала Віра. Марина одразу ж зателефонувала сестрі Каті, повідомвла цю сумну звістку і поїхала до матері. Жінка сама все підготувала, організувала. Катя приїхала лише на наступний день. Провели матір в останню путь. Після прощання Катя підійшла до Марини. – Нам треба поговорити! – раптом сказала Катерина. – Добре. Зараз люди розійдуться, поговоримо, – погодилася вона. Але Марина і уявити не могла, що скаже їй сестра

Коли народилася Катя, у сім’ї вже була шестирічна донька Марина. Батьки душі не чули в Катрусі, бо вона була довгоочікувана та рідна. А Марину взяли на виховання, коли їй було три роки, її мати, рідної сестри батька не стало. Ніхто…

Віктор пив каву, коли на кухню увійшла дружина. – Алло, нам треба поговорити, – раптом сказав чоловік. – Продовжувати жити так, як ми живемо, неможливо. У нас кудись випарувалися спільні інтереси. – Вітя, ти що таке говориш? – здивувалася Алла. – Нам треба розлучитися. Я покохав іншу! – продовжив Віктор. – Я думав мій батько не одобрить це рішення, адже це суперечить принципам яких він мене вчив. Але сьогодні я з ним поговорив! Алла застигла почувши таке. – Вітя! Твого батька вже рік, як не стало! – Алла здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор пив каву, коли на кухню увійшла дружина. – Алло, нам треба поговорити, – раптом сказав чоловік. – Продовжувати жити так, як ми живемо, неможливо. У нас кудись випарувалися спільні інтереси. – Вітя, ти що таке говориш? – здивувалася Алла. – Нам треба розлучитися. Я покохав іншу! – продовжив Віктор. – Я думав мій батько не одобрить це рішення, адже це суперечить принципам яких він мене вчив. Але сьогодні я з ним поговорив! Алла застигла почувши таке. – Вітя! Твого батька вже рік, як не стало! – Алла здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Віктор йшов пухким снігом, а в пам’яті був той холодний жовтень минулого року. Цей день, коли він дізнався з телефонного дзвінка, що батька не стало. Людини, яка була поряд з ним протягом усього його життя, не стало. Спочатку хотів вигукнути…

Уляна повернулася в кімнату гуртожитку, її подруга Настя гірко плакала. – Що сталося? – захвилювалася вона. – Батька не стало, – схлипнула Настя. – Завтра прощання. – Я поїду з тобою, підтримаю, – заспокоювала подругу Уляна. Вранці дівчата приїхали до Насті додому. З будинку на зустріч вийшла мама Насті. – Боже мій! І де ти її знайшла? – раптом сказала мама Насті. – Це ж сестра твоя! – Яка сестра? Це моя подруга, – здивувалася Настя. – Ні, доню! Це твоя сестра! – наполягла жінка і назвала точну дату народження Уляни. Уляна застигла від почутого, незрозумілим поглядом дивилася то на Настю, то на її матір

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Уляна повернулася в кімнату гуртожитку, її подруга Настя гірко плакала. – Що сталося? – захвилювалася вона. – Батька не стало, – схлипнула Настя. – Завтра прощання. – Я поїду з тобою, підтримаю, – заспокоювала подругу Уляна. Вранці дівчата приїхали до Насті додому. З будинку на зустріч вийшла мама Насті. – Боже мій! І де ти її знайшла? – раптом сказала мама Насті. – Це ж сестра твоя! – Яка сестра? Це моя подруга, – здивувалася Настя. – Ні, доню! Це твоя сестра! – наполягла жінка і назвала точну дату народження Уляни. Уляна застигла від почутого, незрозумілим поглядом дивилася то на Настю, то на її матір

– Уляно, за тобою бабуся прийшла, – вигукнув однокласник Славко. – Он, чекає на тебе… А за мною ще не прийшли. Я б і один пішов, та мені не дозволяють. Коли Уляна ходила до дитячого садка, вона ще так не…

Повернутись вверх