Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 10

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Наталка вийшла на подвірʼя і одразу гукнула до чоловіка: – Скоси траву в квітнику! Ігор не відреагував, чоловік продовжив сидіти на лавці і дивитися на сусідську ділянку. – Ти що не чуєш?! До кого я говорю! – Наталка підійшла до чоловіка і замахала руками. – Що ти говориш? – запитав Ігор не відводячи погляду від сусідської ділянки. – Та на що ти там дивишся? – обурено вигукнула Наталка. Чоловік далі не реагував на її слова. Наталка підійшла ближче до сусідської ділянки, заглянула через паркан і… аж ахнула від побаченого

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталка вийшла на подвірʼя і одразу гукнула до чоловіка: – Скоси траву в квітнику! Ігор не відреагував, чоловік продовжив сидіти на лавці і дивитися на сусідську ділянку. – Ти що не чуєш?! До кого я говорю! – Наталка підійшла до чоловіка і замахала руками. – Що ти говориш? – запитав Ігор не відводячи погляду від сусідської ділянки. – Та на що ти там дивишся? – обурено вигукнула Наталка. Чоловік далі не реагував на її слова. Наталка підійшла ближче до сусідської ділянки, заглянула через паркан і… аж ахнула від побаченого

Наталя завжди жила у мирі та розумінні із сусідами, бо причин для сварок не було. Вони з Ігорем жили у заміському будинку, виховували сина та багато працювали, щоб забезпечити йому щасливе майбутнє. – У нас нові сусіди, – розповів якось…

Марина з Надією сиділи на веранді та пили лимонад. – Слухай, Надю, я помітила, що мій Толік поводиться дуже дивно, – почала скаржитися подрузі Марина. – В сенсі дивно? – перепитала Надя. – Ну, він виходить розмовляти по телефону в іншу кімнату, часто залишається ночувати у матері, – пояснювала Марина. – І що тут дивного? – не зрозуміла подруга. – А найдивніше сталося, коли ми їхали з Толіком машиною з магазину, – раптом сказала Марина, зробила паузу, щоб зібратися з думка і все розповіла подрузі. Надія вислухала її і аж рота відкрила від почутого

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина з Надією сиділи на веранді та пили лимонад. – Слухай, Надю, я помітила, що мій Толік поводиться дуже дивно, – почала скаржитися подрузі Марина. – В сенсі дивно? – перепитала Надя. – Ну, він виходить розмовляти по телефону в іншу кімнату, часто залишається ночувати у матері, – пояснювала Марина. – І що тут дивного? – не зрозуміла подруга. – А найдивніше сталося, коли ми їхали з Толіком машиною з магазину, – раптом сказала Марина, зробила паузу, щоб зібратися з думка і все розповіла подрузі. Надія вислухала її і аж рота відкрила від почутого

Марина з Надією сиділи на веранді та пили лимонад. Легкий вітерець не допомагав від спеки. Толік мав приїхати ще півгодини тому, Марина дзвонила йому, але телефон був вимкнений. – А якщо з ним щось сталося? – переживала Марина. – Що…

– Мамо, я привезу тобі електрочайник, – сказала Ірина. – Навіщо?! – ахнула Раїса Петрівна. – Електрику тільки братиме! Я й у черпаку води закипʼячу. – Не вигадуй! – сказала Ірина. – Все, я поїхала. Я там приготувала вечерю, поїж, будь ласка! – Поїм, поїм… – сказала Раїса Петрівна. – Дякую, Іринко! – Нема за що, – усміхнулася вона, а потім звернулася до подружок Раїси Петрівни, які вийшли на вулицю. – До побачення! – До побачення! – відповіли вони. – Яка у тебе донька хороша! – сказали сусідки, коли Ірина пішла. Раїса Петрівна важко зітхнула. – Та не донька вона мені, – раптом сказала жінка. Сусідки так і застигли від несподіванки

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Мамо, я привезу тобі електрочайник, – сказала Ірина. – Навіщо?! – ахнула Раїса Петрівна. – Електрику тільки братиме! Я й у черпаку води закипʼячу. – Не вигадуй! – сказала Ірина. – Все, я поїхала. Я там приготувала вечерю, поїж, будь ласка! – Поїм, поїм… – сказала Раїса Петрівна. – Дякую, Іринко! – Нема за що, – усміхнулася вона, а потім звернулася до подружок Раїси Петрівни, які вийшли на вулицю. – До побачення! – До побачення! – відповіли вони. – Яка у тебе донька хороша! – сказали сусідки, коли Ірина пішла. Раїса Петрівна важко зітхнула. – Та не донька вона мені, – раптом сказала жінка. Сусідки так і застигли від несподіванки

– Мамо, я наступного тижня приїду, привезу тобі новий чайник, твій вмикається через раз, – сказала Іра. – Та навіщо мені цей чайник?! Електрику тільки бере. Та й ти гроші витрачатимеш! Я й у черпаку води закипʼячу. – Не вигадуй!…

Андрій прийшов на вечір зустрічі випускників. Вечір був в самому розпалі, коли до нього підійшов його однокурсник Вадим. – Привіт як життя? Щасливо? – запитав він. – Привіт. Нормально, – відповів Андрій. – Нормально? А ось нам із батьком ти все життя зіпсував, – несподівано сказав Вадим. – Я? Зіпсував життя вам і батьком? – здивувався чоловік. – Ти думаєш, ми нічого не знали?! – єхидно додав Андрій. – Ми знали все! Про тебе і мою маму! – Що ти таке кажеш? – Андрій здивовано дивився на Вадима, не розуміючи, що відбувається 

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій прийшов на вечір зустрічі випускників. Вечір був в самому розпалі, коли до нього підійшов його однокурсник Вадим. – Привіт як життя? Щасливо? – запитав він. – Привіт. Нормально, – відповів Андрій. – Нормально? А ось нам із батьком ти все життя зіпсував, – несподівано сказав Вадим. – Я? Зіпсував життя вам і батьком? – здивувався чоловік. – Ти думаєш, ми нічого не знали?! – єхидно додав Андрій. – Ми знали все! Про тебе і мою маму! – Що ти таке кажеш? – Андрій здивовано дивився на Вадима, не розуміючи, що відбувається 

Добігав кінця четвертий курс університету. Андрій із Вадимом були однокурсниками, особливо не дружили, але й ворогами не були. Андрій – хлопець сільський, цілеспрямований. Йому хотілося здобути професію і виїхати з великого, метушливого міста. А Вадим – син багатих батьків, амбітний,…

Аліна з Ігорем одружувалися. Наречена була найщасливішою на світі. Вона світилася щастям від того, що стала дружиною свого коханого чоловіка. Весілля було у самому розпалі. Тамада провів конкурси, а потім оголосив, що настав час дарувати подарунки. Першими дали слово батькам молодят. Свекри прочитали довгу тираду з поздоровленнями, а потім вручили – конверт із грошима. Подружжя подякували їм і мовчки поклало конверт в коробку для подарунків. Наступними почали вітати батьки Аліни. Після слів привітання мати нареченої Юлія Вікторівна простягла їй велику коробку. Аліна заглянула в коробку і аж ахнула від побаченого

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Аліна з Ігорем одружувалися. Наречена була найщасливішою на світі. Вона світилася щастям від того, що стала дружиною свого коханого чоловіка. Весілля було у самому розпалі. Тамада провів конкурси, а потім оголосив, що настав час дарувати подарунки. Першими дали слово батькам молодят. Свекри прочитали довгу тираду з поздоровленнями, а потім вручили – конверт із грошима. Подружжя подякували їм і мовчки поклало конверт в коробку для подарунків. Наступними почали вітати батьки Аліни. Після слів привітання мати нареченої Юлія Вікторівна простягла їй велику коробку. Аліна заглянула в коробку і аж ахнула від побаченого

Аліна не знаходила собі місця від хвилювання. Завтра вона мала вийти заміж за Ігора, з яким вона зустрічалася близько п’яти років. Батьки з обох боків були раді тому, що пара нарешті наважилася укласти шлюб. Однак Аліна хвилювалася не тільки через…

Сергій ледве дотягнув великий білий мішок до підʼїзду і важко видихнув. – Ох і важезне ж воно! – пробурмотів чоловік, поглядаючи на свій вантаж. Сергій витер лоба і набрав номер квартири на домофоні. – А це ти, Сергійку! – відповіла теща і Сергій потягнув мішок до ліфта… Чоловік заніс його прямо на кухню. – Сергію, а що це в тебе там таке?! – сплеснула руками Людмила Василівна. Сергій хитро примружився. – А зараз побачите! – сказав він. Чоловік відкрив мішок і почав викладати з нього все на стіл. – Господи, навіщо, Сергійку?! – ахнула теща. Людмила Василівна очі округлила від побаченого

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій ледве дотягнув великий білий мішок до підʼїзду і важко видихнув. – Ох і важезне ж воно! – пробурмотів чоловік, поглядаючи на свій вантаж. Сергій витер лоба і набрав номер квартири на домофоні. – А це ти, Сергійку! – відповіла теща і Сергій потягнув мішок до ліфта… Чоловік заніс його прямо на кухню. – Сергію, а що це в тебе там таке?! – сплеснула руками Людмила Василівна. Сергій хитро примружився. – А зараз побачите! – сказав він. Чоловік відкрив мішок і почав викладати з нього все на стіл. – Господи, навіщо, Сергійку?! – ахнула теща. Людмила Василівна очі округлила від побаченого

До знайомства із Сергієм Людмила Василівна вважала себе чи не еталоном економності. І її дочка, Оля, теж так вважала. І навіть потерпала від цього. – Ольго, постав назад цей порошок на полицю! Постав, говорю! Он той, поруч візьми. Він у…

Наталка вийшла з підʼїзду, сіла в свою машину і збиралася було їхати на роботу. Раптом з будинку вийшла і її сусідка Ганна. – Привіт! – опустивши вікно свого автомобіля гукнула жінка. – Сідай підвезу! – Ой, дякую, – зраділа Ганна і сіла в машину. – Нам же дорогою, я можу тебе завжди вранці підвозити, – запропонувала Наталка. – В принципі, було б дуже добре, якщо тобі не важко, а то від нас поки автобусом дотрясешся до роботи, то вже втомишся, – зраділа Ганна. Але Наталка навіть уявити не могла, як їй віддячить Ганна за її доброту

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталка вийшла з підʼїзду, сіла в свою машину і збиралася було їхати на роботу. Раптом з будинку вийшла і її сусідка Ганна. – Привіт! – опустивши вікно свого автомобіля гукнула жінка. – Сідай підвезу! – Ой, дякую, – зраділа Ганна і сіла в машину. – Нам же дорогою, я можу тебе завжди вранці підвозити, – запропонувала Наталка. – В принципі, було б дуже добре, якщо тобі не важко, а то від нас поки автобусом дотрясешся до роботи, то вже втомишся, – зраділа Ганна. Але Наталка навіть уявити не могла, як їй віддячить Ганна за її доброту

Наталя завжди щиро шкодувала сусідку, яка одна виховувала двох дітей та тягла безліч проблем. Чоловік Ганни виявився недолугим ловеласом і пішов, коли молодшому синові було три роки. Вона одразу на роботу вийшла, дітей до садка відправила, іноді залишала їх зі…

Петро прийшов додому аж через чотири години. І чомусь він був дуже радісним… До матері Петро заскочив на хвилинку. Чоловік сказав їй, що якщо що, то він збирав у неї меблі. Лілія Вадимівна була дуже рада посмішці на обличчі сина. А от дружина Петра, Оксана, веселого настрою чоловіка не зрозуміла. Ніяких причин для цього не було. – Що, настрій хороший, коханий? – запитала вона. – Просто чудовий! – відповів Петро. Оксана уважно глянула на чоловіка, але нічого не сказала. А потім Петро почав виробляти таке, що жінка з кожним днем почала дивуватися все більше

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Петро прийшов додому аж через чотири години. І чомусь він був дуже радісним… До матері Петро заскочив на хвилинку. Чоловік сказав їй, що якщо що, то він збирав у неї меблі. Лілія Вадимівна була дуже рада посмішці на обличчі сина. А от дружина Петра, Оксана, веселого настрою чоловіка не зрозуміла. Ніяких причин для цього не було. – Що, настрій хороший, коханий? – запитала вона. – Просто чудовий! – відповів Петро. Оксана уважно глянула на чоловіка, але нічого не сказала. А потім Петро почав виробляти таке, що жінка з кожним днем почала дивуватися все більше

– В квартиру не пущу, не прибрано! – гидливо сказала Лілія Вадимівна невістці. – А відколи це вас стало бентежити? – здивувалася Оксана. – З яких пір? – Не твоя справа! Чого прийшла? – Чоловіка захотіла рідного побачити, – сказала…

Оксана красиво одяглася, зробила вишукану зачіску і у піднесеному настрої вирушила на день народження до своєї сестри. Піднявшись на потрібний поверх, Оксана подзвонила у дзвінок. Після двох спроб двері відчинила іменинниця. Побачивши у руках сестри велику коробку, вона радісно заплескала в долоні. – Це мені?! – весело запитала Василина. – Так! З днем народження тебе! – усміхнулася Оксана і вручила сестрі коробку. Василина взяла у сестри подарунок, обережно відкрила коробку, заглянула всередину і аж ахнула від побаченого

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана красиво одяглася, зробила вишукану зачіску і у піднесеному настрої вирушила на день народження до своєї сестри. Піднявшись на потрібний поверх, Оксана подзвонила у дзвінок. Після двох спроб двері відчинила іменинниця. Побачивши у руках сестри велику коробку, вона радісно заплескала в долоні. – Це мені?! – весело запитала Василина. – Так! З днем народження тебе! – усміхнулася Оксана і вручила сестрі коробку. Василина взяла у сестри подарунок, обережно відкрила коробку, заглянула всередину і аж ахнула від побаченого

Оксана змалку мріяла стати кондитером. Батьки схвалили заняття молодшої дочки, проте були засмучені тим, що вона після школи пішла вчитися на кондитера, а не стала, як старша сестра, юристом. – Що принесе тобі твоя кондитерка? – Щоразу обурювалася Надія Миколаївна….

Віра повернулася додому з роботи. – О, а у нас гості! – здивувалася жінка, побачивши в коридорі туфельки свекрухи. Жінка швидко роззулася і зайшла на кухню, надіючись побачити там Олену Вікторівну. Але свекрухи там не було. І Віра вирушила у іншу кімнату. Як тільки жінка підійшла до дверей спальні, вона почула розмову. Розмову її чоловіка Євгена та свекрухи. Жінка прислухалася до розмови і застигла від почутого. – Краще Євген мені б зраджував, ніж дізнатися про таке! – тільки й подумала Віра і гірко заплакала

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра повернулася додому з роботи. – О, а у нас гості! – здивувалася жінка, побачивши в коридорі туфельки свекрухи. Жінка швидко роззулася і зайшла на кухню, надіючись побачити там Олену Вікторівну. Але свекрухи там не було. І Віра вирушила у іншу кімнату. Як тільки жінка підійшла до дверей спальні, вона почула розмову. Розмову її чоловіка Євгена та свекрухи. Жінка прислухалася до розмови і застигла від почутого. – Краще Євген мені б зраджував, ніж дізнатися про таке! – тільки й подумала Віра і гірко заплакала

– Євгене, ти коли на роботу влаштуєшся? Ти ще місяць тому сказав, що майже знайшов. Де результати? – Мамо, не починай, га! – Євген сердито глянув на матір. – Раз я сказав, значить все зроблю! Ти ж мене знаєш! –…

Повернутись вверх