Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Про кохання - Сторінка 10

Категорія: Про кохання

Віра неквапливо припаркувала машину, глянула на годинник, і побачила, що їй ще хвилин двадцять чекати на доньку з музичної школи. Жінка дивилася через вікно машини, на двері, з яких повинна вийти Оленка. Увагу Віри привернули двоє, молода жінка та старший чоловік. Вони поводилися так, неначе ховалися від когось. – Мабуть коханці, – подумала Віра. – Чоловік одружений, а вона незаміжня. Віра придивилася до них, і раптом в цьому чоловіку жінка впізнала свого Михайла

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра неквапливо припаркувала машину, глянула на годинник, і побачила, що їй ще хвилин двадцять чекати на доньку з музичної школи. Жінка дивилася через вікно машини, на двері, з яких повинна вийти Оленка. Увагу Віри привернули двоє, молода жінка та старший чоловік. Вони поводилися так, неначе ховалися від когось. – Мабуть коханці, – подумала Віра. – Чоловік одружений, а вона незаміжня. Віра придивилася до них, і раптом в цьому чоловіку жінка впізнала свого Михайла

Віра неквапливо припаркувала машину, глянула на годинник, і побачила, що їй ще хвилин двадцять чекати на доньку Оленку з музичної школи. З дверей школу виходили діти, і радісні розходилися в різні боки, помахавши на прощання один одному рукою. Увагу Віри…

Михайло повернувся додому. Зайшов на кухню. Батько готував свої фірмові чанахи. – Мами ще нема? – запитав Михайло у батька. – Ще нема, – відповів чоловік. Раптом, батько помітив, що син дивно виглядає. – Що сталося? – запитав він. Михайло зам’явся, а потім зібрався і наважвився все розповісти. – Тату, ти повинен дізнатися дещо про маму… Я сьогодні все бачив, – раптом сказав Михайло. Батько несподівано змінився на обличчі, і приготувався до найгіршого

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Михайло повернувся додому. Зайшов на кухню. Батько готував свої фірмові чанахи. – Мами ще нема? – запитав Михайло у батька. – Ще нема, – відповів чоловік. Раптом, батько помітив, що син дивно виглядає. – Що сталося? – запитав він. Михайло зам’явся, а потім зібрався і наважвився все розповісти. – Тату, ти повинен дізнатися дещо про маму… Я сьогодні все бачив, – раптом сказав Михайло. Батько несподівано змінився на обличчі, і приготувався до найгіршого

Скільки пам’ятав себе Михайло, його батьки постійно сварилися. При цьому він явно розумів, що справа була не в його батькові. Його батько був добрим, дбайливим, добрим і дуже любив Михайла і його маму. Проблема була в мамі Михайла. Вона завжди…

Надя зайшла у двір свого будинку, зупинилась і глянула на вікна третього поверху. Вона якусь мить подумала, а потім рішуче розвернулася й пішла на зупинку. Будинок Дмитра вона знайшла швидко. Жінка зупинилася перед під’їздом. – І навіщо я прийшла? – подумала вона. – Права була моя подруга – не любив він мене, і вже не полюбить… Всі ці роки він чудово жив без мене! Жодного разу не зателефонував! Надія різко розвернулася, щоб піти, глянула перед собою й ахнула від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Надя зайшла у двір свого будинку, зупинилась і глянула на вікна третього поверху. Вона якусь мить подумала, а потім рішуче розвернулася й пішла на зупинку. Будинок Дмитра вона знайшла швидко. Жінка зупинилася перед під’їздом. – І навіщо я прийшла? – подумала вона. – Права була моя подруга – не любив він мене, і вже не полюбить… Всі ці роки він чудово жив без мене! Жодного разу не зателефонував! Надія різко розвернулася, щоб піти, глянула перед собою й ахнула від несподіванки

Надя вийшла з магазину і спускалася сходами ґанку, коли перед нею зупинилася червона дорога машина, з якої вийшла молода жінка. Від вітру, поділ її сукні надувся дзвоном, а пасма волосся закрили обличчя. Жінка відкинула волосся звичним рухом голови, руками пригладила…

Марія приїхала додому ввечері. Біля під’їзду вона глянула – а у вікнах її квартири світла немає! Жінка дуже запереживала й швидко помчала в підʼїзд. Марія підійшла до дверей квартири, тихенько відчинила своїми ключами два замки і зайшла всередину. Тихо вдома… Не чути її Миколи… – О, Господи, невже з ним щось сталося? – подумала вона. Марія увімкнула в коридорі світло й зайшла у вітальню. Вона глянула на диван і аж присіла від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія приїхала додому ввечері. Біля під’їзду вона глянула – а у вікнах її квартири світла немає! Жінка дуже запереживала й швидко помчала в підʼїзд. Марія підійшла до дверей квартири, тихенько відчинила своїми ключами два замки і зайшла всередину. Тихо вдома… Не чути її Миколи… – О, Господи, невже з ним щось сталося? – подумала вона. Марія увімкнула в коридорі світло й зайшла у вітальню. Вона глянула на диван і аж присіла від побаченого

-Дітей виховали, і як тільки вона вийшла на пенсію, то одразу і втекла від мене, уявляєш?! – скаржився сивий чоловік у капелюсі своєму партнеру по грі в шахи. Осінь тільки-но почала розкидати своє золоте листя у дворі. Погода стояла чудова….

Тамара цілий день поралася на кухні. По всій квартирі розносилися смачні аромати свіжої випічки. – Мамо, привіт! Я вдома! – почувся з коридору голос її синочка Володі. – Привіт, – гукнула Тамара. – Ходімо, не переживай… – прошепотів комусь син. Тамара зрозуміла, що він не сам. Вона швидко витерла руки і визирнула в коридор. – Мамо, це Катя… – сказав хлопчик. – А це моя мама, Тамара Ігорівна, можна просто тітка Тома. – Мамо, цей… – продовжив Володя. – Ми з Катею… Вирішили одружитися! Тамара застигла з чашкою в руках. Вона не вірила своїм вухам

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Тамара цілий день поралася на кухні. По всій квартирі розносилися смачні аромати свіжої випічки. – Мамо, привіт! Я вдома! – почувся з коридору голос її синочка Володі. – Привіт, – гукнула Тамара. – Ходімо, не переживай… – прошепотів комусь син. Тамара зрозуміла, що він не сам. Вона швидко витерла руки і визирнула в коридор. – Мамо, це Катя… – сказав хлопчик. – А це моя мама, Тамара Ігорівна, можна просто тітка Тома. – Мамо, цей… – продовжив Володя. – Ми з Катею… Вирішили одружитися! Тамара застигла з чашкою в руках. Вона не вірила своїм вухам

Тамара цілий день поралася на кухні. По всій квартирі розносилися смачні аромати свіжої випічки. -Ма-а-мо! Привіт! Я вдома! – раптом почулося з коридору голос її синочка Володі. -Привіт, Володю, – гукнула Тамара. -Ходімо, ходімо, не переживай… – з коридору чувся…

Світлана мила вікна, коли з роботи повернувся чоловік. – Я вдома, – гукнув Віктор. – Що на вечерю? Жінка залишила справи, і пішла на кухню. – Фаршировані перчики, – сказала Світлана і поставила на стіл тарілку. Віктор з апетитом взявся за вечерю. – Я маю тобі дещо показати, – раптом сказала дружина. – Ти про що? – не зрозумів чоловік. – Чекай, – сказала Світлана, вийшла з кухні і повернулася за хвилину з якимось листочком у руках. – Ось тримай. Віктор взяв його, прочитав і застиг від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана мила вікна, коли з роботи повернувся чоловік. – Я вдома, – гукнув Віктор. – Що на вечерю? Жінка залишила справи, і пішла на кухню. – Фаршировані перчики, – сказала Світлана і поставила на стіл тарілку. Віктор з апетитом взявся за вечерю. – Я маю тобі дещо показати, – раптом сказала дружина. – Ти про що? – не зрозумів чоловік. – Чекай, – сказала Світлана, вийшла з кухні і повернулася за хвилину з якимось листочком у руках. – Ось тримай. Віктор взяв його, прочитав і застиг від здивування

Ранок, як завжди, був метушливий: не давав спокою тримісячний Андрійко. А чоловіка – Віктора треба було зібрати на чергування. Ні, таке відчуття, що це треба було не йому, а їй – Світлані! Він на півгодини засів у туалеті, а потім…

– Васильку, завтра раненько, йди на нашу ділянку! – сказала ввечері мати до Василя. – Настав час траву косити. Корівці нашій взимку корм треба. Брата свого теж поклич. – Та нащо Івана турбувати?! – відповів Василь. – У нього теж сінокіс, а мені не важко. Сам впораюся! Василь викосив майже всю траву. Тільки кут лишився недокошений. Жарко… Вирішив він води попити, як раптом почув ззаду якийсь голос! Василь озирнувся і ахнув

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Васильку, завтра раненько, йди на нашу ділянку! – сказала ввечері мати до Василя. – Настав час траву косити. Корівці нашій взимку корм треба. Брата свого теж поклич. – Та нащо Івана турбувати?! – відповів Василь. – У нього теж сінокіс, а мені не важко. Сам впораюся! Василь викосив майже всю траву. Тільки кут лишився недокошений. Жарко… Вирішив він води попити, як раптом почув ззаду якийсь голос! Василь озирнувся і ахнув

Як відомо нерішучий чоловік довго залишається самотнім, а можливо, і назавжди. І якщо не знайдеться спритна жінка, не підштовхне його, то все – сам не наважиться. Таким нерішучим щодо дівчат і жінок був Василь. З дитинства він такий, скромний і…

Олена прасувала одяг, коли в двері подзвонили. На порозі стояв свекор. – Здрастуйте, Леонід Вікторович! – усміхнулася вона. – А я ось вирішив зайти, глянути як ти тут, – пояснив свекор. – Проходьте. Зараз чайник поставлю, – запросила Олена. Жінка була дещо здивована. Необхідності у візиті свекра ніякої не було, то навіщо він тут? – Не метушись, Олено, присядь. Я прийшов тобі дещо розповісти. Краше щоб ти почула це від мене, – раптом сказав Леонід Вікторович. Олена насторожено дивилася на свекра, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена прасувала одяг, коли в двері подзвонили. На порозі стояв свекор. – Здрастуйте, Леонід Вікторович! – усміхнулася вона. – А я ось вирішив зайти, глянути як ти тут, – пояснив свекор. – Проходьте. Зараз чайник поставлю, – запросила Олена. Жінка була дещо здивована. Необхідності у візиті свекра ніякої не було, то навіщо він тут? – Не метушись, Олено, присядь. Я прийшов тобі дещо розповісти. Краше щоб ти почула це від мене, – раптом сказав Леонід Вікторович. Олена насторожено дивилася на свекра, нічого не розуміючи

Місто заливало холодним осіннім дощем. Саме шум дощу по сусідньому даху і висмикнув Олену зі сну. Надворі темно, хоча на годиннику майже сім. Вона дивилася у вікно, лежачи на ліжку. Через велику зливу не було видно вулиці, тільки темні розмиті…

Дмитро дивився телевізор, коли в кімнату зайшла дружина. Жанна була дуже схвильована. – Коханий, мені не дає спокою одна річ, – раптом сказала вона. – Твої сорочки. – Сорочки? – чоловік з подивом глянув на дружину. – Так. Сорочки, – повторила жінка, вийла з кімнати, а за хвилину повернулася з якимось пакетом у руках. – Ось, поясни мені це, – сказала Жанна і простягла пакет чоловіку. Дмитро заглянув у пакет і застиг на місці

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дмитро дивився телевізор, коли в кімнату зайшла дружина. Жанна була дуже схвильована. – Коханий, мені не дає спокою одна річ, – раптом сказала вона. – Твої сорочки. – Сорочки? – чоловік з подивом глянув на дружину. – Так. Сорочки, – повторила жінка, вийла з кімнати, а за хвилину повернулася з якимось пакетом у руках. – Ось, поясни мені це, – сказала Жанна і простягла пакет чоловіку. Дмитро заглянув у пакет і застиг на місці

Жанна збирала речі для прання. Була субота, і коли всі порядні чоловіки лежали в ліжку, спали і готувалися безтурботно провести вихідні, їхні дружини, такі ж, як і Жанна, старанно наводили вдома порядки. Жанні не подобалося ні прати, ні прасувати білизну….

Тамара вийшла з пологового будинку, із згортком на руках. Жінка оглянулася на всі боки, Віктора ніде не було. Раптом з автомобіля, припаркованого біля входу, вийшла свекруха Маргарита Іванівна. – А де Віктор? – усміхнулася невістка. Маргарита Іванівна підійшла ближче, і глянула на внука. – Ой, який хороший, – сказала свекруха. – А де Віктор? – ще раз перепитала Тамара. Маргарита Іванівна з жалем глянула на Тамару, нахилилася до неї, і щось шепнула на вухо. – Ви що, жартуєте?! – тільки й вигукнула Тамара

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара вийшла з пологового будинку, із згортком на руках. Жінка оглянулася на всі боки, Віктора ніде не було. Раптом з автомобіля, припаркованого біля входу, вийшла свекруха Маргарита Іванівна. – А де Віктор? – усміхнулася невістка. Маргарита Іванівна підійшла ближче, і глянула на внука. – Ой, який хороший, – сказала свекруха. – А де Віктор? – ще раз перепитала Тамара. Маргарита Іванівна з жалем глянула на Тамару, нахилилася до неї, і щось шепнула на вухо. – Ви що, жартуєте?! – тільки й вигукнула Тамара

Маргарита Іванівна з докором подивилася на сина, але нічого не сказала. – Мамо, це Ірина. Якщо ти не проти, ми поки що поживемо в моїй кімнаті. Не хвилюйся, ми скоро одружимося. – А як же Тамара? – Маргарита Іванівна не…

Повернутись вверх