Головна - Історії жінок - Сторінка 43

Категорія: Історії жінок

Тетяна з чоловіком поїхали в Іспанію на заробітки. Не минуло й двох років, як чоловік Тетяни заявив: – Все повертаємося назад. – Як це повертаємося? У мене хороша робота, зарплата, ти теж працюєш. Мене тут все влаштовує, – здивувалася Тетяна. – Ти як хочеш, а я поїду назад, – сказав своє останнє слово чоловік. Тетяна не розуміла, чому він так хотів повернутися, поки не взяла його телефон

Тетяна живе в Іспанії вже вісім років. Вони з чоловіком поїхали сюди на постійне місце проживання, у них син. Купили невеличкий будинок, але затишний, і сталося так, що чоловік вирішив поїхати назад в Україну. Не подобається йому місцевий клімат, люди,…

Людмила вже давно лягла спати, як раптом задзвенів телефон. Жінка аж підскочила. Спросоння вона взяла слухавку. – Алло, Люда. Це я! – пролунав у телефоні голос її колишнього чоловіка. Людмила аж не зрозуміла. – Борис?! – здивовано запитала вона. – Це ти?! Люда сіла на ліжку. – Така ніч сьогодні зоряна! Може, прогуляємось? – раптом запитав  він. – А як же твоя жінка? Ти з нею розлучився? – Та ні! Вона вдома спить! – сказав Борис. Людмила застигла від здивування

Людмила вже давно лягла спати, як раптом задзвенів телефон. Жінка аж підскочила. Спросоння вона взяла слухавку. -Алло! -Алло, Люда… Це я! – пролунав у телефоні веселий голос її колишнього чоловіка Бориса. Людмила аж не зрозуміла. Чоловік явно був веселий. -Борис?!…

Наталя Андріївна вийшла на вулицю і гірко заплакала. Вона зовсім не була готова до такого прийому, що влаштував їй син. – Що приперлася? Подивитися на мене? Побачила? А тепер їдь у своє село, – з порогу заявив Роман. Жінка йшла вулицею, як раптом почула голос: – Тітко Наталя, це ви? Повернувши голову, вона побачила молоду дівчину. – Це ж я, Оксана! – вигукнула незнайомка. Наталя Андріївна здивовано дивилася на дівчину, не розуміючи хто це така

Наталя Андріївна гірко плакала, сидячи на залізничній станції. Ще кілька годин тому вона вийшла з поїзда на цій самій станції, щаслива і натхненна, яка хотіла побачитися з улюбленим сином, а все обернулося зовсім не так, як їй того хотілося. Треба…

Ірина була на кухні, готувала обід. У двері подзвонили. Жінка відчинила двері, там стояла струнка брюнетка. – Здрастуйте, ви Ірина Степанівна, мама Андрія? – запитала дівчина.  -Так, це я, а сина ще немає вдома, – відповіла Ірина. -Та він мені і не потрібний, я до вас, – раптом сказала вона. Ірина провела гостю до кімнати. -Я слухаю вас, – Ірина подивилася на дівчину. – Мене звуть Оксана, і я виховую вашого онука, – несподівано сказала дівчина. Ірина аж застигла від почутого

Увечері Ірині Степанівні зателефонувала Оксана, дружина її сина та повідомила:  -Дорога матуся! Ми з Андрійом запрошуємо тебе в неділю на наш маленький сімейний ювілей, все-таки п’ять років минуло, а ти маєш найпряміше відношення до нашої сім’ї, можливо і сім’ї не…

Галина готувала вінегрет. – Андрію, піди дістань із льоху банку солоних огірків, – попросила вона у чоловіка. – Добре, – Андрій поліз у льох. Довго там порався, що Галина навіть вигукнула: – Ну що ти там так довго? – Тримай огірки, – Андрій подав дружині банку. – Дивись, що я ще знайшов. Чоловік простягнув дружині стару іржаву металеву коробку з-під кави. Галина відчинила кришку і ахнула

– Я не сподобаюся твоїм батькам, – переживала Галина. Вони їхали з Андрійом у приміській електричці до села, де жили його мама та тато. – Я хочу, щоб вони нарешті познайомилися з дівчиною, яку я люблю і з якою хочу…

Олена поверталася додому з відпочинку. Вона поставила сумки на лавку і подзвонила чоловіку. – Олено, ти де? – пролунав у слухавці радісний голос Миколи. – Біля під’їзду, – сухо відповіла Олена. – Вже біжу! – сказав Микола. Вони зайшли в квартиру. – Олено, ну що ти така без  настрою приїхала? – запитав чоловік. – Все, Микольцю! З мене досить, – раптом сказала Олена. – Набрид ти мені! Ми розлучаємось! Микола застиг від здивування

Рано-вранці Олена поверталася додому з відпочинку. Вона їхала назад, до свого чоловіка,а перед очима в неї все ще була струнка постать її нового коханця Дениса… Кохання в його маленькому будиночку неподалік від моря… Розставання зі сльозами на очах, його благання…

Мар’яна поприбирала в квартирі, спекла печиво й сіла перепочити. Вона чекала в гості сестру. – Привіт, сестричко! – почала з порога Катя. – Що ж ти все сама й сама?! Є в мене знайомий – Олег. Хороший мужик! Не старий ще, живе в селі. Давай познайомлю вас? Приїхала Мар’яна до Олега в село. А в нього таам – величезне господарство! Кури, корови, теплиць штук п’ять! І тут Марʼяна задумалася

Мар’яна поприбирала в квартирі, спекла печиво і сіла перепочити на кухні. Вона чекала в гості сестру. Катя забігла в двері весела і галаслива! Квартира Мар’яни наповнилася сміхом і нескінченним щебетанням сестри. Мар’яні скоро вже сорок сім років, а сестрі сорок…

Світлана тиждень гостювала у доньок. І ось вона повернулася додому. Відкрила квартиру, і відчула приємний запах смаженої картоплі. Вона, скинувши туфлі, зазирнула на кухню. Біля плити стояв чоловік, і щось готував. – Вікторе ти? – здивувалася Світлана. – Що ти тут робиш? – Привіт, – усміхнувся Віктор. – Як там наші дівчатка? – Вітя, що сталося? Ти ж пішов від мене, – Світлана опустилася на стілець, нерозуміючи, що відбувається

Світлана дуже любила свою матір, тому, коли вийшла заміж і почала жити своїм життям, ніколи не розповідала мамі про проблеми чи негаразди в сім’ї.  -Нехай моя мама вважає мене найщасливішою, – говорила Світлана подружці, – Не буду її засмучувати. Вона…

Юлія Петрівна ліпила на кухні вареники, коли прийшла дочка з якимось чоловіком. Юлія Петрівна ахнула, то був Віктор. – Оксано, ти навіщо його привела? – Юлія Петрівна викликала доньку на кухню. – Мамо, можна, він житиме з нами? – запобігливо усміхнулася дівчина. – Ти що таке кажеш? У нього в сусідньому під’їзді дружина та дитина є! – раптом сказала Юлія Петрівна. – Я вагітна від Віті! – Що?! – Юлія Петрівна сіла на стілець

– Оксано, ти навіщо його привела? – Юлія Петрівна викликала доньку на кухню, вкрай обурена. – Мамо, можна, він житиме з нами? – запобігливо усміхнулася дівчина. – Ти що таке кажеш? У нього в сусідньому під’їзді дружина та дитина є!…

Таїсія Василівна їхала до сина Володимира. Пізно вночі у купе увійшла жінка. Була вона дуже сумна. Таїсія не втрималась і запитала: – Щось сталося у вас? – Каханий чоловік не хоче залишати свою сімю! – відповіла супутниця. – Я якраз до нього їду! Володимир обіцяв, що все вирішить цих вихідних. Таїсія Василівна напружилася. – Володимир, кажете. А скільки ж йому років? І тут збіг, вік її сина. Таїсія Василівна розхвилювалася не на жарт

Таїсія Василівна їхала до сина. Лише одна ніч на поїзді, і вона побачить усіх: синочка, невістку, онучку. Приїжджала вона до них не часто, але завжди із задоволенням. У них хороша родина, Володимиру пощастило із дружиною. Ірина жінка чудова! І господарка,…

Повернутись вверх