Головна - Історії жінок - Сторінка 40

Категорія: Історії жінок

Олег здавався Оксані ідеальним чоловіком! Єдине, що псувало настрій, то це поведінка його колишньої дружини. Вона не дозволяла Олегу зустрічатися з донькою! Оксана вирішила порадитися з матірʼю. – Оксано, а тобі не здається, що ти теж робиш неправильно? – раптом сказала мати. Оксана застигла від здивування. – Мамо, та що ти таке говориш?! – Як це що, – здивувалася мати. – А ти мого внучика Миколку з батьком познайомила, га?! Оксана не знала, що й сказати. Та незабаром сталася одна неприємна річ

Оксана зітхнула і подивилася на свого чотирирічного сина Миколку. Вже цілу годину він ставив матері запитання про все на світі з дитячою цікавістю. Оксана була б і рада погратися, поспілкуватися із сином, але часу зовсім не було. Треба було терміново…

Марина весь день чепурилася перед дзеркалом. А як же інакше?! У її коханого Борюсика – день народження! Марина, навіть замовила кафе. В кафе Борис сидів, якийсь дивний. Весь час дивився у свій телефон, оглядався на всі боки. – Я ж так старалася заради нього, а він сидить і в телефон дивиться, – думала жінка. Раптом кілька дівчат з гостей пішли танцювати. Борис несподівано якось заметушився і засовався на стільці. Марина глянула на нього і застигла від несподіваної здогадки

Марина весь день метушилася, кудись дзвонила, прибирала в квартирі, а потім чепурилася перед дзеркалом. А як же інакше?! У її коханого чоловіка день народження! Марина, для такої визначної події, навіть замовила на весь вечір кафе неподалік. Вона дуже любила свого…

– А що поїсти нічого немає? – Вадим невдоволено закрив дверцята холодильника, і втупився на Олену. – Ти чим займалася весь день? Спала? – Андрійко плакав всю ніч. Я втомилися, – тихо сказала дружина. – Зараз я картоплі посмажу. – Що? Знову картопля? Смієшся чи що? – вигукував Вадим. – Ти смієшся? Так? Раптом, у двері подзвонили. Вадим пішов відкривати. Олене помітила, що чоловік довго не повертається, виглянула у коридор, і застигла від здивування 

– А що поїсти нічого немає? – Вадим невдоволено закрив дверцята холодильника, втупився очима на Олену, – Ти чим займалася весь день? Спала? Правильно мама моя каже, що ти ледарка, народила дитину і думаєш королевою стала? У вас таке призначення,…

Віра протирала посуд на кухні, поряд з нею сиділа її подруга Оля та пила чай. – Оля, я хочу тобі розповісти один секрет, – раптом сказала Віра. – Я тебе слухаю, – відповіла Оля, зробивши черговий ковток чаю. – Я думаю зрадити чоловіку! – несподівано сказала Віра. – Що? – застигла Ольга. – А що робити. Коли Ігор поряд, я неможу нічого вдіяти з собою, – пояснила Віра. Раптом, Олі спала на думку одна ідея. –  Так, дивись. Я думаю, вихід є, – сказала Ольга і побігла у іншу кімнату

– Віра, ти що таке говориш! У тебе ж є люблячий чоловік та двоє дітей. Ви ж щасливі у шлюбі! Ну куди тебе понесло? – обурювалася Ольга, почувши зізнання подруги. Віра розповіла про те, що вже два тижні тільки й…

Ірина пішла в магазин купила гарний торт, трохи продуктів і поїхала до своєї матері. – Мамо, ти не повіриш! – з порога почала вона. – Я хочу тобі дещо сказати. Ти станеш бабусею! – Слава тобі Господи! – Олена Василівна перехрестилася. – Я вже думала ти ніколи заміж не вийдеш. Хоч на старості онуків побавлю. Ой, а коли ж ти мене зі своїм обранцем познайомиш? – А нема з ким знайомити, мамо! – діловито сказала Ірина. Олена Василівна аж присіла на стільчик

-Ой, Іринко, Іринко… Так і будеш ти все життя одна. З таким то характером. Той не подобається, той заробляє мало… – казала Олена Василівна доньці. – Так і не побачу я, мабуть, внуків… -Мамо, ну що ти знову починаєш. Я…

Андрій дуже любив свою Ганнусю. Він проводжав її на роботу, зустрічав ввечері… А одного разу сталося те, про що Ганна ніколи б і не подумала. – Ганнусю, виходь за мене заміж! – просто сказав їй Андрій і простягнув коробочку з обручкою. Ганна ахнула і, несподівано для Андрія, замахала руками. – Що ти, що ти, Андрійку! – заметушилась вона. – Я ж набагато старша за тебе! Я в матері тобі годжуся! Не хочу я тобі такого життя! Андрій спохмурнів. Ганна не знала, що й робити

Після обіду Ганна Георгіївна вийшла надвір і зупинилася біля дерев’яного сільського паркану. Було жарко. Ганна вдивлялася в далечінь. Долонею, вона, прикрила очі від сонячного світла. Жінка чекала найдорожчих гостей… Спеціально для них вона сьогодні з раннього ранку назбирала цілий кошичок…

Жанна з сестрою Надею накрили святковий стіл. Сьогодні у Жанни ювілей. Зібралися гості, сіли за стіл. Жанна подивилася на сестру, і помітила, що та якось підозріло стежила за діями Наталки та Романа, які були серед гостей. – Надя, перестань! – обсмикнула її Жанна. – Це ж ненормально! – усміхнулася Надя. – Мені байдуже. І ти перестань, – спробувала заспокоїти сестру Жанна. Раптом, Наталка піднялася і пішла на кухню, Надя скористалася цим моментом і пішла за нею. Їй не терпілося все дізнатися 

Накривався стіл, у духовці запікалася курочка, готувалися салати, грала музика. Незабаром прийдуть гості, щоб відзначити 40-річчя Жанни. Кажуть, що цей ювілей не можна відзначати, але все це забобони – якщо є в душі свято, то чому б не погуляти? Жанні…

Ольга вже лягла спати, як раптом її розбудив телефонний дзвінок. – Олю… Це я, твій Євген. Нам треба серйозно поговорити. Олю, я маю іншу жінку. Я йду від тебе… Ольга застигла з телефоном в руках. Сльози текли рікою. – Євгене, що ти таке говориш? У нас же ж весілля скоро! – Олю, ти не розумієш! Зараз я тобі все поясню

Ольга вже лягла спати, як раптом її розбудив дзвінок телефона. -Олю… Це я, твій Євген. Нам треба серйозно поговорити. Я чесно тобі хочу все сказати! Олю, я маю іншу жінку. Я йду від тебе… Ольга застигла з телефоном в руках….

Віра довго дивилася на чоловіка, який уплітав черговий пиріжок. – Ну як? Смачно? – запитала Віра. – Дуже, Вірочка, дуже. Це з чим? З малиною? – уточнив Борис. – З полуницею, – докірливо відповіла Віра. Раптом, жінка відвернулася до вікна і сказала: – Борисе, пробач мені! – За що? – здивувався чоловік. – Ти не уявляєш, що я сьогодні наробила! – несподівано сказала Віра. Борис застиг нічого не розуміючи

Віра довго дивилася на чоловіка, який уплітав пиріг під велику кружку чаю, потім не витримала і запитала: – Ну як? Смачно? – Дуже, Вірочка, дуже. Це з чим? З малиною? – уточнив Борис, не відводячи погляд від свого ноутбука. –…

Ліля з важкими сумками продуктів зайшла у квартиру. – Важко тобі, Лілечко? – співчутливо запитав її чоловік Олег, дивлячись, як дружина тягне сумки на кухню. – Важко, зате дешевше купила, – відповіла Ліля. Сусіди завжди дивувалися, бачачи, як вона носить величезні сумки з продуктами. – Невже допомогти не може твій?! – чула вона постійно. – Навіщо тоді такий чоловік?! – Ну… Він же ж у мене добрий, зате, – казала Ліля. Та одного разу все змінилося

Ліля швидко складала продукти на касі в сумки, готуючись нести їх кілька зупинок. Можна було купити й поближче до будинку, але там же ж дорожче! Вона ж донесе, нічого не станеться, а копійку збереже! Мама виховувала Лілю зібраною, працьовитою, вчила…

Повернутись вверх