Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Історії жінок - Сторінка 40

Категорія: Історії жінок

Ольга вже лягла спати, як раптом її розбудив телефонний дзвінок. – Олю… Це я, твій Євген. Нам треба серйозно поговорити. Олю, я маю іншу жінку. Я йду від тебе… Ольга застигла з телефоном в руках. Сльози текли рікою. – Євгене, що ти таке говориш? У нас же ж весілля скоро! – Олю, ти не розумієш! Зараз я тобі все поясню

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга вже лягла спати, як раптом її розбудив телефонний дзвінок. – Олю… Це я, твій Євген. Нам треба серйозно поговорити. Олю, я маю іншу жінку. Я йду від тебе… Ольга застигла з телефоном в руках. Сльози текли рікою. – Євгене, що ти таке говориш? У нас же ж весілля скоро! – Олю, ти не розумієш! Зараз я тобі все поясню

Ольга вже лягла спати, як раптом її розбудив дзвінок телефона. -Олю… Це я, твій Євген. Нам треба серйозно поговорити. Я чесно тобі хочу все сказати! Олю, я маю іншу жінку. Я йду від тебе… Ольга застигла з телефоном в руках….

Віра довго дивилася на чоловіка, який уплітав черговий пиріжок. – Ну як? Смачно? – запитала Віра. – Дуже, Вірочка, дуже. Це з чим? З малиною? – уточнив Борис. – З полуницею, – докірливо відповіла Віра. Раптом, жінка відвернулася до вікна і сказала: – Борисе, пробач мені! – За що? – здивувався чоловік. – Ти не уявляєш, що я сьогодні наробила! – несподівано сказала Віра. Борис застиг нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра довго дивилася на чоловіка, який уплітав черговий пиріжок. – Ну як? Смачно? – запитала Віра. – Дуже, Вірочка, дуже. Це з чим? З малиною? – уточнив Борис. – З полуницею, – докірливо відповіла Віра. Раптом, жінка відвернулася до вікна і сказала: – Борисе, пробач мені! – За що? – здивувався чоловік. – Ти не уявляєш, що я сьогодні наробила! – несподівано сказала Віра. Борис застиг нічого не розуміючи

Віра довго дивилася на чоловіка, який уплітав пиріг під велику кружку чаю, потім не витримала і запитала: – Ну як? Смачно? – Дуже, Вірочка, дуже. Це з чим? З малиною? – уточнив Борис, не відводячи погляд від свого ноутбука. –…

Ліля з важкими сумками продуктів зайшла у квартиру. – Важко тобі, Лілечко? – співчутливо запитав її чоловік Олег, дивлячись, як дружина тягне сумки на кухню. – Важко, зате дешевше купила, – відповіла Ліля. Сусіди завжди дивувалися, бачачи, як вона носить величезні сумки з продуктами. – Невже допомогти не може твій?! – чула вона постійно. – Навіщо тоді такий чоловік?! – Ну… Він же ж у мене добрий, зате, – казала Ліля. Та одного разу все змінилося

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліля з важкими сумками продуктів зайшла у квартиру. – Важко тобі, Лілечко? – співчутливо запитав її чоловік Олег, дивлячись, як дружина тягне сумки на кухню. – Важко, зате дешевше купила, – відповіла Ліля. Сусіди завжди дивувалися, бачачи, як вона носить величезні сумки з продуктами. – Невже допомогти не може твій?! – чула вона постійно. – Навіщо тоді такий чоловік?! – Ну… Він же ж у мене добрий, зате, – казала Ліля. Та одного разу все змінилося

Ліля швидко складала продукти на касі в сумки, готуючись нести їх кілька зупинок. Можна було купити й поближче до будинку, але там же ж дорожче! Вона ж донесе, нічого не станеться, а копійку збереже! Мама виховувала Лілю зібраною, працьовитою, вчила…

Олена Борисівна прокинулась рано від якогось дивного звуку. У неї якраз був день народження. Раптом вона побачила старенький телефон її мами і взяла його в руки. Олена вже хотіла вимкнути його, але раптом побачила одне повідомлення з невідомого номера: «Доню, Оленочко, вітаю тебе з Днем ​​народження! Любові тобі й радості на все життя. Твоя мама…» Олена дивилась на телефон і нічого не розуміла! Її мами нещодавно не стало

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена Борисівна прокинулась рано від якогось дивного звуку. У неї якраз був день народження. Раптом вона побачила старенький телефон її мами і взяла його в руки. Олена вже хотіла вимкнути його, але раптом побачила одне повідомлення з невідомого номера: «Доню, Оленочко, вітаю тебе з Днем ​​народження! Любові тобі й радості на все життя. Твоя мама…» Олена дивилась на телефон і нічого не розуміла! Її мами нещодавно не стало

Раніше Олена завжди чекала два свята. Свій день народження і Новий рік. У цих святах завжди для неї була ніби якась таємниця. Але це було давно. Тепер уже особливо чекати нічого. Нічим уже її не здивувати… Олена Борисівна рік тому…

Ганна йшла через парк додому і сіла перепочити на лавочку. – Доброго дня красуне! – раптом почула вона чоловічий голос зовсім поруч. Вона повернула голову в той бік, звідки пролунав голос і ахнула! Поряд з нею сидів молодий, дуже симпатичний чоловік і посміхався. – Добрий день! – відповіла Ганна. Вона дивилася на незнайомця і не могла зрозуміти, де вона могла його бачити! І звідки вона могла його знати?

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна йшла через парк додому і сіла перепочити на лавочку. – Доброго дня красуне! – раптом почула вона чоловічий голос зовсім поруч. Вона повернула голову в той бік, звідки пролунав голос і ахнула! Поряд з нею сидів молодий, дуже симпатичний чоловік і посміхався. – Добрий день! – відповіла Ганна. Вона дивилася на незнайомця і не могла зрозуміти, де вона могла його бачити! І звідки вона могла його знати?

Рівно о шостій годині Ганна зайшла в квартиру. -Доню, привіт! – з кухні визирнула мама. – Як у тебе справи? -Нормально, – буркнула Ганна. Все було, як завжди – подруги ще залишилися гуляти, а вона пішла додому. Ну чому вона…

– Олля… Ми розлучаємося! – плакала в трубку Іра. – Ви? Розлучаєтеся? Скоро буду!  – Оля вирішила виїжджати негайно. Іра зустріла подругу вся в сльозах. – Так, витри сльози, заспокойся і давай по порядку. Він що, загуляв? – запитала Оля. -Ні – відповіла Іра. – Ні? А що тоді? Розлюбив? – продовжила Оля. – Ні, – зітхнула Іра. – Ну тоді вже не знаю, – розгнівалась Оля. – Я..Я..Я загуляла, – схлипнула Іра. Оля застигла, жінка не хотіла вірити у почуте 

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Олля… Ми розлучаємося! – плакала в трубку Іра. – Ви? Розлучаєтеся? Скоро буду!  – Оля вирішила виїжджати негайно. Іра зустріла подругу вся в сльозах. – Так, витри сльози, заспокойся і давай по порядку. Він що, загуляв? – запитала Оля. -Ні – відповіла Іра. – Ні? А що тоді? Розлюбив? – продовжила Оля. – Ні, – зітхнула Іра. – Ну тоді вже не знаю, – розгнівалась Оля. – Я..Я..Я загуляла, – схлипнула Іра. Оля застигла, жінка не хотіла вірити у почуте 

-Олля… Ми розлучаємося! Оля, ти чуєш? Він уникає мене… Що мені робити? Що мені робити, скажи… О Боже… – Іра плакала в трубку так, що подруга ледве змогла зрозуміти, що вона каже. -Ви? Розлучаєтеся? Ти спиш чи що? Скоро буду! …

Весілля Віри та Андрія йшло повним ходом. Гості вітали молодят та вручали конверти. Андрій уважно розглядав кожен конверт і акуратно складав у кишеню піджака. – Хоче знати, хто скільки подарував, – подумала Віра. Ближче вечора гості почали розходитися. – Давай проведемо батьків до машини, – сказала Віра. – Давай сама, – відповів Андрій. – У мене тут ще є деякі справи. Віра провела батьків, і повернулася в кафе. Жінка зайшла у весільний зал, і застигла від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Весілля Віри та Андрія йшло повним ходом. Гості вітали молодят та вручали конверти. Андрій уважно розглядав кожен конверт і акуратно складав у кишеню піджака. – Хоче знати, хто скільки подарував, – подумала Віра. Ближче вечора гості почали розходитися. – Давай проведемо батьків до машини, – сказала Віра. – Давай сама, – відповів Андрій. – У мене тут ще є деякі справи. Віра провела батьків, і повернулася в кафе. Жінка зайшла у весільний зал, і застигла від здивування

– Житимемо ми у моїх батьків. Орендувати житло дорого. Просто гроші на вітер викидати. Вірі не дуже хотілося жити під одним дахом із родичами майбутнього чоловіка. Але у його словах була частка правди. Знімати квартиру справді дорого. – Весілля зіграємо…

Соня приготувала вечерю і чекала Віктора з роботи, але його чомусь довго не було. Раптом вхідні двері відчинилися, Соня вийшла в коридор і застигла. Віктор заніс в квартиру дитяче ліжечко. – Я поки що не збираюсь у декрет, – усміхнулася Соня. – Це не тобі, – видихнув чоловік. – А кому? – здивувалася Соня. Віктор присів на пуф і подивився на Соню. – Ти справді нерозумієш? – з усмішкою спитав він. – Для моєї дружини та дитини. Соня застигла від здивування, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Соня приготувала вечерю і чекала Віктора з роботи, але його чомусь довго не було. Раптом вхідні двері відчинилися, Соня вийшла в коридор і застигла. Віктор заніс в квартиру дитяче ліжечко. – Я поки що не збираюсь у декрет, – усміхнулася Соня. – Це не тобі, – видихнув чоловік. – А кому? – здивувалася Соня. Віктор присів на пуф і подивився на Соню. – Ти справді нерозумієш? – з усмішкою спитав він. – Для моєї дружини та дитини. Соня застигла від здивування, нічого не розуміючи

Те, що роман стрімко закручується, Соня зрозуміла відразу. Вона не могла зрозуміти, що він у ній знайшов. До неї і в інституті ніхто не залицявся. А Віктор… Про таких кажуть «мрія жінок». Високий, спортивний, з акуратно постриженою бородою та на…

Марія повернулася додому, з важкими пакетами в руках. – Де ти була? Скільки можна чекати? Вечері немає! – з порога заявив чоловік. – Зараз все зроблю Вадиме, у холодильнику все є. Зараз нагрію, – виправдовувалася Марія. Через 15 хвилин на столі стояла вечеря. Вадим неохоче сів за стіл. Їв мовчки. Раптом, чоловік встав, накинув куртку і кудить пішов. Через дві години Вадим повернувся, Марія глянула на чоловіка і застигла від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія повернулася додому, з важкими пакетами в руках. – Де ти була? Скільки можна чекати? Вечері немає! – з порога заявив чоловік. – Зараз все зроблю Вадиме, у холодильнику все є. Зараз нагрію, – виправдовувалася Марія. Через 15 хвилин на столі стояла вечеря. Вадим неохоче сів за стіл. Їв мовчки. Раптом, чоловік встав, накинув куртку і кудить пішов. Через дві години Вадим повернувся, Марія глянула на чоловіка і застигла від здивування

Марія ледве трималася, щоб не заплакати. Знову сварка із чоловіком. – І було б через що? – думала Марія, – знову, через дрібниці. Прийшла додому на півгодини пізніше, ніж зазвичай. Вадим зустрів її з порога неадоволено. – Де ти була?…

– Ти чого так довго не відповідаєш? – бурмотів Олег дружині в слухавку. – Та дощ тут на вулиці, – посміхнулася Оля. – Олечко, ти уявляєш! Мій друг Олег приїхав! Поїдемо відпочити з ним на кілька днів, чуєш? Оля зраділа. Нарешті вона поїде у відпустку! – Поїдемо собі! Як у старі добрі часи, – продовжував чоловік. – Вчотирьох з хлопцями… Оля застигла. Вона не вірила своїм вухам

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ти чого так довго не відповідаєш? – бурмотів Олег дружині в слухавку. – Та дощ тут на вулиці, – посміхнулася Оля. – Олечко, ти уявляєш! Мій друг Олег приїхав! Поїдемо відпочити з ним на кілька днів, чуєш? Оля зраділа. Нарешті вона поїде у відпустку! – Поїдемо собі! Як у старі добрі часи, – продовжував чоловік. – Вчотирьох з хлопцями… Оля застигла. Вона не вірила своїм вухам

Телефонному дзвінку й усміхненому обличчю чоловіка на екрані Оля невимовно зраділа. Вона поспішала відповісти, передчуваючи, як зараз розповість про всі сьогоднішні труднощі і несправедливості! Як чоловік відповість їй щось смішне, і заспокоїть Олю. А Оля скаже, що нічого такого не…

Повернутись вверх