Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Історії жінок - Сторінка 35

Категорія: Історії жінок

Алла крутилася перед дзеркалом і посміхалася. Вони з чоловіком збиралися в кіно. Настрій був чудовий. Несподівано, думки Алли зупинив гучний дзвінок у двері. Алла здивувалася. Вони з Антоном нікого не чекали. Алла відчинила двері несподіваному гостю і аж прикрила рота рукою. – Цього просто не може бути! – тільки й промовила вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Алла крутилася перед дзеркалом і посміхалася. Вони з чоловіком збиралися в кіно. Настрій був чудовий. Несподівано, думки Алли зупинив гучний дзвінок у двері. Алла здивувалася. Вони з Антоном нікого не чекали. Алла відчинила двері несподіваному гостю і аж прикрила рота рукою. – Цього просто не може бути! – тільки й промовила вона

Алла збиралася в кіно. Настрій був відмінний, а віддзеркалення у дзеркалі ще більше його підняло. Звідти на неї дивилася доглянута, стильно одягнена жінка. Алла задоволено посміхнулася до свого відображення, поправила зачіску і тепер була задоволена цілком і повністю. Місяць тому…

Ганна прокинулась рано і з хорошим настроєм пішла на роботу. Повернулась вона ввечері з важкими пакетами продуктів. А що? Вона ж хотіла своєму Петрику пиріжечків смачних посмажити! Ганна зайшла в коридор і застигла від здивування. В квартирі було якось порожньо й тихо. Вона швидко роззулася і відкрила двері в кімнату. Ганна глянула туди і не повірила своїм очам

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна прокинулась рано і з хорошим настроєм пішла на роботу. Повернулась вона ввечері з важкими пакетами продуктів. А що? Вона ж хотіла своєму Петрику пиріжечків смачних посмажити! Ганна зайшла в коридор і застигла від здивування. В квартирі було якось порожньо й тихо. Вона швидко роззулася і відкрила двері в кімнату. Ганна глянула туди і не повірила своїм очам

Осінь знову осінь, ще одна осінь її самотності. Тоді була така ж осінь, коли Ганна, дуже заслабла. Видужувала довго, але все обійшлося, тільки на все життя залишилася неприємні спогади. Допомогли батьки і син Миколка, частинка її коханого чоловіка. Багато років…

Люба з Віктором гуляли парком. – А поїхали у кафе, – тихо сказав Віктор. – Пам’ятаєш? Те саме, де було наше з тобою перше побачення. – Поїхали, – посміхнулася Люба. Віктор обійняв її за плечі. – Яка я щаслива! – подумала Люба. В кафе, вони смачно повечеряли. І коли принесли десерт, Віктор раптом сказав: – Підпиши, будь ласка! Він поклав на стіл згорнутий вчетверо аркуш паперу, який непомітно звідкись дістав. Люба розгорнула листок, прочитала і застигла. – О Боже, – тільки й вигукнула вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Люба з Віктором гуляли парком. – А поїхали у кафе, – тихо сказав Віктор. – Пам’ятаєш? Те саме, де було наше з тобою перше побачення. – Поїхали, – посміхнулася Люба. Віктор обійняв її за плечі. – Яка я щаслива! – подумала Люба. В кафе, вони смачно повечеряли. І коли принесли десерт, Віктор раптом сказав: – Підпиши, будь ласка! Він поклав на стіл згорнутий вчетверо аркуш паперу, який непомітно звідкись дістав. Люба розгорнула листок, прочитала і застигла. – О Боже, – тільки й вигукнула вона

Люба пригальмувала на світлофорі. Поворот ліворуч, зелена стрілка вже блимає, але встигнути повернути ще можна… Так ні. Цей білий джип попереду встав, і не рухається. Ну гаразд, зачекаємо. Головне, на роботу не запізнитись, сьогодні прямо з ранку нарада. Стрілка засвітилася,…

Зіна розлучилася з чоловіком, а через пʼять років його раптово не стало. Жінка зібралася і вирішила прийти на поминки. Колишня свекруха зустріла її на порозі. – Ой, а хто це тут у нас такий зʼявився?! – почала вона єлейним голоском. – Що, сваритися і сміятися прийшла?! Це все ти винна, що не стало мого синочка! – кричала свекруха. Всі люди на поминках почали шепотітися. Зіна стояла з відкритим від здивування ротом

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зіна розлучилася з чоловіком, а через пʼять років його раптово не стало. Жінка зібралася і вирішила прийти на поминки. Колишня свекруха зустріла її на порозі. – Ой, а хто це тут у нас такий зʼявився?! – почала вона єлейним голоском. – Що, сваритися і сміятися прийшла?! Це все ти винна, що не стало мого синочка! – кричала свекруха. Всі люди на поминках почали шепотітися. Зіна стояла з відкритим від здивування ротом

Зіна отримала листа від колишньої свекрухи. -Я вже й забула про її існування, – подумала Зіна. Листа читати було ніколи, тому вона поклала його в сумку і поспішила у своїх справах. З першим чоловіком Зіна прожила чотири роки, народила сина…

– Свекруха дзвонила, твій брат розлучається, – сказала за вечерею Ліда до чоловіка. Сергій промовчав. – І що ж ти мовчиш? Підтримуєш братика? Адже він трьох дітей залишає, – завелася Ліда. – Лідо, заспокойся. Не залишає він дітей. Якщо вони розлучаються, значить на те є причини, – Сергій відсунув тарілку і вийшов з кухні. Ліді здалася дивною так реакція Сергія на цю новину. А наступного дня Ліда повернулася додому з роботи, і побачила на столі якийсь лист. Жінка прочитала його і застигла

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Свекруха дзвонила, твій брат розлучається, – сказала за вечерею Ліда до чоловіка. Сергій промовчав. – І що ж ти мовчиш? Підтримуєш братика? Адже він трьох дітей залишає, – завелася Ліда. – Лідо, заспокойся. Не залишає він дітей. Якщо вони розлучаються, значить на те є причини, – Сергій відсунув тарілку і вийшов з кухні. Ліді здалася дивною так реакція Сергія на цю новину. А наступного дня Ліда повернулася додому з роботи, і побачила на столі якийсь лист. Жінка прочитала його і застигла

Ліда і Сергій прожили разом 25 років. І раптом-розлучення. Що трапилося? Як люди, які прожили стільки років, можуть розбігтися? А діти? Ліда познайомилася з Сергієм, будучи студенткою, приїхавши вступати до інституту до обласного центру з маленького провінційного містечка. Склавши іспити,…

Ірина сиділа на кухні і їла мамині котлетки. Раптом у двері подзвонили. Мама пішла відчиняти. Ірини почула чоловічий голос, а невдовзі на кухню зайшла мати з букетом квітів! Ірина нахилилася і постаралася роздивитись, хто стоїть у неї за спиною. Мама відійшла в сторону й Ірина побачила усміхненого чоловіка. – До тебе гість, Іринко, – єлейним голоском сказала мама. – Ви до мене? – Ірина здивовано встала з-за столу. Вона придивилась до чоловіка й ахнула

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Ірина сиділа на кухні і їла мамині котлетки. Раптом у двері подзвонили. Мама пішла відчиняти. Ірини почула чоловічий голос, а невдовзі на кухню зайшла мати з букетом квітів! Ірина нахилилася і постаралася роздивитись, хто стоїть у неї за спиною. Мама відійшла в сторону й Ірина побачила усміхненого чоловіка. – До тебе гість, Іринко, – єлейним голоском сказала мама. – Ви до мене? – Ірина здивовано встала з-за столу. Вона придивилась до чоловіка й ахнула

-Ну, що сидиш? Сидячи дома чоловіка не знайдеш. Он, виставка якась в місті до нас приїхала. Сходила б. -Мамо, а чи не ти мені казала колись, що всілякі митці всі бідні і в чоловіки не годяться? – сказала Ірина. -Казала,…

Рита сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. Раптом відкрилися вхідні двері, повернувся,  тепер вже колишній чоловік. – Я за речами, – сухо кинув він. Рита помітила, що чоловік прийшов з великою кількістю сумок і коробок. – Навіщо тобі стільки? – здивувалася Рита. – У мене багато речей, – відповів він. – Добре, не буду заважати. Ключі залишиш у сусідки, – сказала Рита і пішла до матері, перечекати, поки чоловік збереться і піде. А коли Рита повернулися в квартиру, то не повірила своїм очам

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Рита сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. Раптом відкрилися вхідні двері, повернувся,  тепер вже колишній чоловік. – Я за речами, – сухо кинув він. Рита помітила, що чоловік прийшов з великою кількістю сумок і коробок. – Навіщо тобі стільки? – здивувалася Рита. – У мене багато речей, – відповів він. – Добре, не буду заважати. Ключі залишиш у сусідки, – сказала Рита і пішла до матері, перечекати, поки чоловік збереться і піде. А коли Рита повернулися в квартиру, то не повірила своїм очам

Маргарита після розлучення вирішила, що заміж ніколи не вийде. Тяжко далося їй це розлучення, чоловік чіплявся за все, за кожну ложку, кашку і ганчірку. Бувають такі чоловіки, які йдуть і забирають із собою все, а бувають такі, що візьмуть пару…

Ганна Вікторівна прасувала одяг, коли в двері подзвонили. – Хто ж це так пізно? – подумала жінка і пішла у коридор. Ганна відкрила двері і застигла. На порозі стояла донька Настя, яка не з’являлася вдома вже більше десяти років. – Привіт, мамо. Можна увійти? – раптом сказала Настя. – З’явилася, – вигукнула Ганна Вікторівна. – Назовсім чи як? Настя мовчала. – Що сталося? – занепокоїлася Ганна. Настя опустила очі і сказала: – Мамо, ти була права! Ганна Вікторівна здивовано дивилася на доньку, не розуміючи, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна Вікторівна прасувала одяг, коли в двері подзвонили. – Хто ж це так пізно? – подумала жінка і пішла у коридор. Ганна відкрила двері і застигла. На порозі стояла донька Настя, яка не з’являлася вдома вже більше десяти років. – Привіт, мамо. Можна увійти? – раптом сказала Настя. – З’явилася, – вигукнула Ганна Вікторівна. – Назовсім чи як? Настя мовчала. – Що сталося? – занепокоїлася Ганна. Настя опустила очі і сказала: – Мамо, ти була права! Ганна Вікторівна здивовано дивилася на доньку, не розуміючи, що відбувається

Дверний дзвінок розлився по кімнатах. Ганна Вікторівна навіть здивувалася від несподіванки. — Хто ж прийшов так пізно? Невже Іванівна вирішила борг віддати… — ойкаючи, вона поплелася відчиняти двері. На порозі стояла Настя. Анна Вікторівна раптом відчула, що їй важко стояти,…

Валентина знімала одяг з мотузок, скоро почнеться дощ. – Ей, є хто вдома? – раптом почула жінка голос. Валя підійшла до хвіртки, за нею стояла молода невисока дівчина. – Іван Микитенко тут живе? – запитала вона у Валентини. – Нема тут такого, – Валентина розвела руками. – Як нема? – розгублено запитала дівчина і дістає з кишені клаптик паперу. – Ось, це ваша адреса? Валентина взяла листочок, прочитала і застигла – там була вказана її адреса. – Звідки у вас це? – Валя здивовано подивилася на дівчину, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валентина знімала одяг з мотузок, скоро почнеться дощ. – Ей, є хто вдома? – раптом почула жінка голос. Валя підійшла до хвіртки, за нею стояла молода невисока дівчина. – Іван Микитенко тут живе? – запитала вона у Валентини. – Нема тут такого, – Валентина розвела руками. – Як нема? – розгублено запитала дівчина і дістає з кишені клаптик паперу. – Ось, це ваша адреса? Валентина взяла листочок, прочитала і застигла – там була вказана її адреса. – Звідки у вас це? – Валя здивовано подивилася на дівчину, нічого не розуміючи

Гілки вишні звисали під вагою ягід – цього року вона надзвичайно плідна, востаннє таке було в дев’яносто другому на пам’яті Валентини. Тоді вони накрутили кілька трилітрових банок компоту – Галинка любила такий компот. Зараз же врожай опадає вниз, на лаву,…

Віра готувалася до весілля, ще день і вона вийде заміж за свого коханого Андрія. Дівчина якраз вирішувала останні деталі з весільним тортом, коли додому повернувся наречений. Андрій був якийсь дивний і мовчазний. – Що сталося, коханий? – занепокоїлася Віра. Чоловік мовчав. – Щось з батьками? – запитала вона. – Весілля не буде! – раптом вигукнув Андрій. – Можеш все скасовувати! Віра застигла, і здивовано дивилася на Андрія, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра готувалася до весілля, ще день і вона вийде заміж за свого коханого Андрія. Дівчина якраз вирішувала останні деталі з весільним тортом, коли додому повернувся наречений. Андрій був якийсь дивний і мовчазний. – Що сталося, коханий? – занепокоїлася Віра. Чоловік мовчав. – Щось з батьками? – запитала вона. – Весілля не буде! – раптом вигукнув Андрій. – Можеш все скасовувати! Віра застигла, і здивовано дивилася на Андрія, нічого не розуміючи

– Ти моя доля, – лагідно казав Вірі наречений. А перед самим весіллям прийшов додому та оголосив, що зустрів іншу. – А як же доля? – тихо, перепитала Віра. Андрію, зважаючи на все, було трохи ніяково від того, що він…

Повернутись вверх