Головна - Історії жінок - Сторінка 24

Категорія: Історії жінок

Ігор повідомив дружині, що хоче розлучитися з нею. Світлана спокійно сприйняла цю новину. – Ми справді віддалилися, – тільки й сказала дружина і продовжила готувати вечерю. Повечерявши, Ігор пішов у спальню і ліг. Дружина сиділа за столом і щось писала. Ігор швидко заснув, а коли прокинувся посеред ночі, дружина все ще писала, сидячи за письмовим столом. – Ось тримай, ознайомся, – вранці Світлана простягла Ігорю якісь листки. – Що це? – здивувався він. – Якщо ти хочеш розлучення. Ти повинен виконати мої умови! – пояснила Світлана. Ігор глянув, що написала його дружина і застиг від здивування

Повернувшись з роботи додому, Ігор застав дружину на кухні, де вона накривала стіл до вечері. Він мав нелегку розмову з нею, яку він почав з фрази “Мені треба сказати тобі щось важливе”. Вона нічого не відповіла. Вже не вперше Ігор…

Люба поприбирала в квартирі, приготувала смачну вечерю, накрила стіл. Вона чекала свого коханого Валерія з неприхованою радістю. Зараз він прийде, і Люба все йому розповість! – От Валерій зрадіє! – радісно думала вона. – Цікаво, він мені напевно одразу зробить пропозицію? – мріяла дівчина. Біля дверей почулися кроки. Люба одразу кинулась відчиняти. Вона з порога обняла коханого. – Ти чого така радісна? – здивувався той. – У нас радість, Валерію! У нас із тобою буде дитина! – Люба вся аж сяяла. – Ти що, Любо? – відсторонився Валерій. – Ти що це надумала? Люба оторопіла від несподіванки

– Дівчатка, мій як дізнався, що дитина у нас буде, то став якийсь дивний. Постійно мене запитував: – Кохана, а ти як себе почуваєш? Що тобі купити? А що сказали на УЗД? Гуляти мені казав, соковитискачку купив, а одного разу…

Яна вже спала, як раптом на тумбочці задзвенів її телефон. Яна сонно глянула на екран. Дзвонила її подруга Наталя. – Дванадцята ночі… – ахнула Яна. – Що ж там таке в неї? Вона стривожено взяла слухавку. – Привіт, Наталочко! – сказала Яна. У слухавці раптом почувся плач! – Наталочко, що сталося?! – Яна аж присіла на ліжку. – Ігор… Мені зрадив, – сказала Наталя. – О, Боже… – тільки і змогла вимовити Яна. Вона не вірила своїм вухам

Яна підхопила паперовий пакет із химерними візерунками і, посміхаючись, вийшла з магазину. Вона завжди раділа, коли йшла в гості до Наталі, своєї подруги з минулої роботи. Так, Яна тоді звільнилася і вирішила працювати вдома. Чоловік увесь час був у роз’їздах,…

Наталя цілий день крутилася на кухні. Сьогодні у гості прийде її наречений Микола, і вона познайомить його з своєю мамою та донькою. – Мамо, ти що заміж зібралася? – запитала в Наталі донька, допомагаючи розставляти тарілки. – Так, – усміхнулася Наталя. – Ти б не поспішала, доню! – втрутилася мама Наталки Ірина Анатоліївна. У двері подзвонили, Наталка побігла відкривати, і за хвилину з’явилася в кімнаті з нареченим. – Це Микола! – представила чоловіка Наталка. Ірина Анатоліївна з Ганусею глянули на обранця Наталі і застигли на місці. – Ось це так наречений! – тільки й промовила Ірина Анатоліївна

Наталя вийшла заміж з великого кохання і довгі роки була щаслива з чоловіком Олексієм. Але одного разу молода, сильна людина, директор будівельної фірми, спортсмен, заснув і більше не прокинувся. Наталя плакала над ним, і важко переживала втрату. Вона дуже любила…

Настя сиділа на кухні, пила каву та гортала стрічку новин на телефоні. Раптом телефон здригнувся в руках Насті. Вона ніби побачила щось нереальне. Швидко прогорнувши кілька сторінок вниз, вона знову повернулася до цього фото. – Дивись! – Настя прибігла у спальню і показала фото чоловіку. – Що дивитись? Куди, – не зрозумів Ігор. – На фото! – пояснила дружина. Ігор взяв телефон з рук дружини, глянув на фото і не повірив своїм очам. – Як таке можливо?! – тільки й вигукнув чоловік

Телефон в руках Насті здригнувся. Вона ніби побачила щось неймовірне. Швидко прогорнувши кілька сторінок униз, вона знову повернулася до фотографії. Більше ні спати, ні їсти вона не могла. *** – Мамо, все добре. Дівчинка. Все впорядку, не хвилюйся. Та я…

– І що це значить? – Павло дивився на плиту. – Казала мені мама, що господиня з тебе погана. – І в чому я погана господиня. Чистота, затишок. Що тобі треба? – ледве стримувала сльози Ніна. – У холодильнику пусто. Навіть вареників нема, – пояснив Павло. – Вечеря на плиті. Зараз все підігрію, – сказала Ніна. – Це ти називаєш вечерею? Я з роботи прийшов. Їсти хочу, – єхидно сказав чоловік, взяв каструлю з плити, відкрив кришку і показав вміст Ніні. – А що тобі не подобається? – Ніна здивовано дивиласчя на чоловіка, не розхміючи, що відбувається 

– І що це значить? – Павло дивився на плиту. – Казала мені мама, що господиня з тебе погана. – Господиня погана? Мама? І в чому я погана господиня. Чистота, затишок. Що тобі треба? – ледве стримувала сльози від образи…

Олена цілий день крутилася біля плити. Сьогодні у її чоловіка Івана ювілей. І ось коли все було готово, у двері подзвонили. Прийшли гості, сіли за стіл, веселилися, вітали іменинника. Ближче вечора всі розійшлися. Олена ж, пішла прибирати, як раптом з кімнати вийшов Іван, тримаючи в руках телефон і злегка прикриваючи його. – Олена, зайди в кімнату, – попросив чоловік. Олена відклала ганчірку, і пішла в кімнату де Іван розбирав подарунки. – І як це розуміти? – сказав Іван, вказавши на подарунки. – Ти про що? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

– Ну що цього разу, чим знову твоя мама залишилася незадоволена? — спитала Євгенія, дивлячись на чоловіка. – Наче стіл хороший накрила, гості наїлися досхочу, маму твою при всіх разів 100 похвалила, що не так? – Вона сказала, що ти…

Рита крутилася на кухні, ще раз очима все перевірила і сказала собі: – Так, борщ готовий, гарнір готовий, начебто все! Пролунав дзвінок у двері. – Встигла, – зраділа Рита. Вона відкрила двері, на порозі стояв чоловік Сашко. – Привіт, – усміхнулася дружина. – Заходь, вечерятимемо! – Привіт, рідна, – відповів Сашко. – Ти одна? – Вже ні, – весело відповіла Рита. – Ти повернувся! – Зрозуміло, – відповів він. – Я поговорити з тобою хотів, підемо в нашу спальню. – Щось сталося? – захвилювалася дружина. – Ні, тобто так, – пробурмотів чоловік. – Тобі краще присісти. Рита опустилася на ліжко, вона здивовано дивилася на Сашка, не розуміючи, що відбувається

– Що з тобою Сашко, – спитав друг дитинства Андрій. – Сидиш похмуріше хмари?  – А, нічого, все як завжди, – відмахнувся Олександр. – Знову мама з дружиною посварилися! – Я тобі відразу казав, винаймайте квартиру, – роздратовано відповів Андрій….

Тетяна з самого ранку поїхала в магазин купити подарунок. Її запросив на день народження випадковий знайомий. Вона купила рюкзак, гарний і дорогий, а потім вирушила за адресою. Тетяна підʼїхала до будинку, глянула на нього й ахнула. Добротний новенький будинок, доріжка з гравію, сад… Раптом на порозі зʼявилася бабуся іменинника. – Тетянко, проходьте! – гукнула вона радісно. Вона зайшла, зняла шубку, вручила імениннику подарунок, як тут з вітальні вийшов якийсь чоловік. Він простяг Тетяні свою випещену руку й сказав: – Дмитро Олександрович, батько цього хлопаки. Тетяна подивилась на нього й застигла від несподіванки

Перший день зими розпочався не дуже вдало. Тетяні треба працювати, а погода погана. Йшов сніг упереміж із дощем, температура знизилась до нуля, і ні туди, ні сюди. Так що курточка відпадала, довелося надіти пуховик і теплі черевики. Робочий день був…

Андрій був на роботі, вони з колегами обговорювали об’єкт, який вимагав термінової здачі. Раптом пролунав телефонний дзвінок. На екрані висвітився номер дружини. – Світлана ж знає, що у мене важливі переговори. Чому тоді дзвонить? – здивувався Андрій. Чоловік вибачився перед колегами і прийняв виклик. – Що сталося? – одразу запитав він. – Це Андрій? – запитав незнайомий голос. – Так це я! А звідки у вас телефон моєї дружини? – запитав чоловік. – Андрію ви не хвилюйтеся. І краще присядьте, – раптом сказав голос у слухавці. – Що сталося?! – вигукнув Андрій, не розуміючи, що відбувається

Андрій оглянув кімнату. Тихо та порожньо. Чоловік пішов у спальню, потім у кухню. Скрізь була ідеальна чистота, наведена донькою три дні тому, але саме це найбільше пригнічувало. Квартира перестала пахнути життям. Життя ніби застигло в ній і навіть веселі, різнокольорові…

Повернутись вверх