Головна - Історії жінок - Сторінка 18

Категорія: Історії жінок

Ольга з подругою Христиною сиділи в кафе. Ольга їла салат, а Христина замовила собі тістечко. – Олю, я хочу з тобою порадитися, – несподівано сказала Христина. – Ну кажи вже, що там в тебе сталося! – посміхнулась Ольга. – Розумієш, тут така ситуація, – сказала дівчина. – В мене є чоловік… Ми кохаємо один одного, але поки що не можемо бути разом. А я дуже хочу! Тільки не знаю, що робити… Ой, а я ж маю його фото. Дивись! Христина дістала телефон і показала фото. Ольга глянула на екран і оторопіла від побаченого

Оля прокинулася рано, о п’ятій годині, і подивилася у вікно. Мрячив дрібний дощ, небо було затягнуте хмарами. Поруч спав чоловік, Артем, з яким вони прожили чотирнадцять років. Чи кохала вона його? Спочатку думала, що так. Була романтика, побачення, перше освідчення…

– Ну що ж ви робите? – вигукнула Віка зайшовши в кімнату. Свекруха продовжувала збирати речі Вікторії. – Ви про онука хоч подумали? – сказала невістка. Віра Іванівна застигла. – Про якого онука? Ти ж його нагуляла! Синові моєму це все навіщо? От і пішов від тебе! – єхидно сказала Віра Іванівна. – Що за нісенітниці? Іван на заробітки поїхав, грошей заробити, – здивувалася Віка. – Ну які заробітки? Які? До Люди він переїхав! – раптом сказала свекруха. – Як до Люди? Як переїхав? – Віка здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

– Віра Іванівна! Ну що ж ви робите? Свекруха продовжувала збирати речі Вікторії. – Ви про онука хоч подумали? Віра Іванівна застигла. – Про якого онука? Якого ще онука? Нагуляла не зрозумій де, ось і сама тепер думай що тобі…

Юля прокинулася в хорошому настрої, прийняла ванну, посмажила омлет та заварила каву. Раптом пролунав телефонний дзвінок. Після деякого роздуму, Юля неохоче відповіла. – Слухаю, – невпевнено сказала вона. – Це Олена! Ти хто така? Ти навіщо розповіла Ігорю про Володю? – у слухавці пролунав ображений жіночий голос. – Якому Ігорю? Про якого Володю? – не зрозуміла Юля. – Що ти прикидаєшся?! Вночі сьогодні! Чоловікові моєму – Ігорю, розповіла про Володю! – пояснила жінка. – Жінко, ви про що? – Юля здивовано слухала співрозмовницю, нічого не розуміючи

З деяких пір Юля почала вимикати на ніч телефон. Не те щоб їй постійно хтось докучав і дзвонив, ні, такого не було, але після одного випадку вона вирішила, що сон з вимкненим смартфоном буде як мінімум солодшим і спокійнішим. Загалом…

Оксана вийшла з роботи і важко зітхнула. – Відісплюся нарешті, – сказала вона. – Щось я втомилася. Може старію? – Оксано, ти відколи стала розмовляти сама з собою? – посміхнулась її колежанка Марина. – Ой, Маринко, та ось радію, що п’ятниця… – сказала Оксана. – Ага, хочеш сказати, що старіємо, – засміялася колежанка. – Та які наші роки?! У наш час жінки на пенсії тільки починають жити! Гаразд, бувай, Оксано, не сумуй! Оксана зупинилася чекати автобус. Вона вийшла на своїй зупинці, а потім пішла до свого будинку. Вона підійшла до підʼїзду, глянула на сходи й оторопіла від побаченого

Вийшовши з роботи, Оксана зітхнула – п’ятниця ж, а попереду два вихідні. – Відісплюсь, щось до кінця тижня втомилась, чи може старію? – тихо сказала сама собі і посміхнулася. – А що, сорок вісім, тобі не двадцять вісім, тож і…

Олена прийшла додому рано з пакетами продуктів у руках. Вона перевдягнулася й одразу пішла на кухню. Раптом у коридорі почувся якийсь шум. Олена вийшла в коридор і побачила свого коханого Олега. – Олеже, що ти робиш?! – здивувалась Олена. – Що це в тебе за сумка? – Я йду від тебе! – раптом сказав чоловік. – Куди?! – ахнула Олена. – Як ідеш?! Олена не розуміла, що відбувається

Олена проплакала цілий вечір. Не помітила, як заснула, а прокинулася знову зі сльозами… …Вчора була п’ятниця, короткий день. Олена прийшла додому рано з пакетами продуктів у руках. Вона перевдягнулася й одразу пішла на кухню. Раптом у коридорі почувся якийсь шум….

Марія Миколаївна швидко зібралася і пішла в магазин по борошно. Раптом вона помітила купу людей. Біля магазину стояла чужа машина, а біля неї юрмилася сільські жіночки… – Мабуть базарник якийсь приїхав, – подумала Марія і зайшла в магазин. – Доброго дня, Катрусю, – привіталась вона з продавчинею. – А дай-но мені будь ласка пару кіло борошна. Тільки хорошого давай! Катерина хмикнула і поклала пачку на прилавок. Марія вийшла з магазину з упаковкою борошна в руках. Люди біля машини базарника майже розійшлися. Марія придивилась до продавця й ахнула від побаченого

Марія Миколаївна подивилась у дзеркало. – Оце так, – сумно промовила вона. З дзеркала на Марію Миколаївну дивилася втомлена жінка. Добре були помітні пасма сивини, та й зморшок за останній рік додалося. Марія Миколаївна зітхнула, поправила волосся, одягла хустку і…

Світлана прасува одяг після прання, коли в двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Дозволиш пройти? – сказала з порога Ірина Василівна. – Проходьте на кухню, Марійка спить, – запросила Світлана. На кухні Світлана заварила чай. – Вибачте, крім варення, більше до чаю нічого немає, – пояснила невістка, ставлячи відкриту банку на стіл. – А я не чай пити прийшла. Вчора Валерій мені все розповів! – раптом сказала жінка. – Ну ось, зараз сварити мене почне, – подумала невістка. Але Світлана і уявити не могла, з якою пропозицією прийшла свекруха

Світлана стояла біля вікна, гойдаючи доньку Марійку. По щоках текли сльози. Декілька годин тому з роботи повернувся чоловік Валерій. Він мовчки зібрав речі, забрав усі накопичення, які відкладали на перший внесок на квартиру, і пішов. Пройшло кохання, він зустрів жінку…

Наталя тільки-но повернулася додому, як у двері подзвонили. Жінка відкрила, і побачила на порозі свого брата та його дружину. – Привіт! А ми у гості, – радісно вигукнув Михайло. – Ой, а чому не попередили? – здивовано відповіла Наталка. Брат з дружиною зайшли в квартиру, дістали з сумки сільські гостинці. – Я зараз картоплі хоч зварю! З дороги зголодніли ж, – сказала Наталка і взялася за готування. Невістка залишилася допомогти, а Михайло пішов в кімнату. – Слухай, Наталю, ти повинна дещо дізнатися, – раптом сказала дружина брата. – Слухаю, – усміхнулася Наталка. Жінка вислухала невістку і застигла від почутого

Як швидко летить час. Не встигла озирнутися, а вже незабаром п’ятдесят. А здавалося, вічно буде молодою. Наталя подивилася на себе у дзеркало. То так голову поверне, то так. Один розпач. Але, як то кажуть, треба любити себе будь-яку. Так. І…

Ганна повернулася з відрядження на день раніше. Вона підʼїхала до будинку на таксі, відкрила двері своїм ключем і зайшла в квартиру. Її чоловік Олег був на роботі. Готувати щось на вечерю Ганна не стала, а сіла чекати чоловіка… Через дві години підʼїхала машина Олега. Він був сам, але Ганна вирішила зачекати. Вона уважно дивилася у вікно на кухні, як Олег виходив з машини. От він вже пішов до дверей підʼїзду, як раптом до нього підбігла якась жінка! Ганна придивилась до неї і все зрозуміла

Подруги Ганна та Ліза їхали на навчання. Підприємство, де вони працювали, відправило їх на підвищення кваліфікації. Ганна своїх дітей відвезла на тиждень до мами, а її чоловік Олег залишився вдома сам. Всю дорогу вони переписувалися з Олегом, а іноді говорили…

Аллу з чоловіком запросила на день народження у ресторан подруга Рита. В неділю після обіду Алла та Василь приїхали у зазначене місце, привітали іменинницю. Рита посадила гостей за стіл, всі розважалися, веселилися. Раптом телефон Василя задзвенів, прийшло повідомлення. – Аллочка, люба, я зараз. По роботі… – заметушився він і вийшов з-за столу надвір. Алла теж захотіла подихати свіжим повітрям, тому вирішила також вийти надвір. Але краще б вона не ходила… Те що зробив Василь, Алла не забуде ніколи

– Не вір йому, дитино! – голосно промовила бабуся, що з’явилася немов з нізвідки, заглядаючи, в очі Аллі, яка чекала на чоловіка біля машини. – Ви мені? – Подивилася Алла на всі боки. Чоловік вийшов із магазину та попрямував до…

Повернутись вверх