Головна - Історії жінок - Сторінка 14

Категорія: Історії жінок

Люба прийшла з роботи пізно. Жінка так втомилася за цілий день, що сил не було. Люба думала тільки про те, як скоріше дійти до ліжка і нарешті виспатися… Раптом жінка зрозуміла, що в хаті… Гість! На порозі її зустріла мати. – Там Петро у нас, – пошепки сказала вона. – Прийшов і сказав: «Давай, мамо, пригощай гостя!» Я йому налила борщику свіженького, дуже він його вже нахвалював! Давно сидить, тебе чекає… Любо, ти що це надумала? Невже за Петра зібралася заміж піти?! – розгублено глянула на дочку мати. Люба аж присіла від почутого

– Любочко, ти жінка гарна, справна, що ж ти в дівках засиділася?! – говорили колежанки Любі на роботі. – Ти дивися, так і залишишся сама. Визначатись тобі треба якнайшвидше, роки йдуть, не молодієш же ж, тридцять скоро… Жінки, де працювала Люба,…

Олена вийшла з квартири своєї подруги Тетяни. Щойно в неї відбулася неприємна зустріч і така ж неприємна розмова… В квартирі в Тетяни Олена застала свого чоловіка Славка! Як виявилося він зраджував їй вже дуже давно… Олена подзвонила своїй матері, щоб та зібрала речі чоловіка, а сама пішла в кафе. Посидівши там, жінка вийшла, пішла в парк і сіла на лавку. – Олена Анатоліївна?! – раптом почувся чоловічий голос неподалік. – Це ви? А що ви тут робите? Олена обернулася й очам своїм не повірила

Олена з гордо піднятою головою вийшла з квартири своєї подруги Тетяни. Щойно в неї відбулася неприємна зустріч і така ж неприємна розмова. В квартирі в Тетяни Олена застала свого чоловіка! Як виявилося він зраджував їй вже дуже давно… Олена подзвонила…

Ліда відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор, почепила плащ на вішалку і зняла взуття. – Нарешті я вдома! – вимовила вона вголос і дістала з шафки свої пухнасті капці. Покотивши за собою валізу на коліщатках, вона пройшла до спальні. Швидко переодягнувшись Ліда вирушила на кухню. Там був повний порядок, втім, як і завжди. У раковині немає брудного посуду, на столі жодної хлібної крихти. Ліда так привчила свого чоловіка та сина, і вони звикли дотримуватися у всьому порядку. – Треба щось перекусити! – вирішила вона. Ліда відкрила холодильник, заглянула всередину і застигла від побаченого

Зачинивши двері на ключ, Ліда почепила плащ у коридорі на вішалку і зняла взуття. -Нарешті я вдома! – вимовила вона вголос і дістала з шафки свої пухнасті капці. – Ух! Яке щастя опинитися у зручному м’якому взутті після туфель на…

Вранці Вадим, нічого не кажучі дружині Марії, зібрався, застрибнув в машину й поїхав. Коли він приїхав пізно ввечері, Марія запитала: – Накатався, а що ж так пізно повернувся?! – Ну, подругу Катю відвіз до хати, – сказав чоловік. Марія образилася і сказала Вадиму, що йому не вірить. – Що ти на рівному місці роздмухуєш сварку?! – обурився Вадим. Вранці Марія встала і вийшла на кухню. Свій телефон Вадим забув на столі. Раптом рийшла смска на його телефоні. Марія відкрила її і аж присіла від несподіванки

Дощ, який лив останній тиждень цієї осені, нарешті припинився. Сонце зранку сором’язливо виглядало з–за хмар, а на обід набралося сміливості і залило все навколо своїми лагідними та теплими променями. Марія дивилася у вікно і раділа: – Ну нарешті хоч якийсь…

Тетяна Олександрівна мила посуд, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила донька Ірина, яка лежала на збереженні. – Мамо, ти мені можеш завтра принести з дому теплий халат? У нашій палаті прохолодно, – запитала Ірина. – Я можу й сьогодні, – заметушилась Тетяна Олександрівна. – Навіщо чекати? – Сьогодні вже не встигнеш. Завтра, заїдь до моєї квартири. Ключі у тебе є, – пояснила донька. Наступного дня, вранці, Тетяна Олександрівна стояла біля квартири своєї доньки. Вона обережно відчинила вхідні двері ключем, зайшла в коридор, і застигла від побаченого 

– Мамо, – Ірина зателефонувала своїй матері з палати, куди за рекомендацією спеціалістів вона лягла на збереження. – Ти мені можеш завтра принести з дому теплий халат. У нашій палаті досить прохолодно. – А може тоді сьогодні? – заметушилась Тетяна…

Ліза складала свої речі у валізу. Її чоловік Руслан був на роботі. Коштовності й шикарний одяг, які чоловік їй дарував, Ліза не взяла. Вона склала тільки найнеобхідніше і пішла до батьків… Увечері Руслан місця собі не знаходив! Він одразу ж приїхав до батьків Лізи. – Кажіть, де моя дружина?! – почав він з порога. – Та заспокойся ти, Руслане, – спокійно сказав батько Лізи. – Роби, що хочеш, але вона наша дочка. А ти таке виробляєш. Ліза житиме в нас! – Та що ж я такого зробив?! – Руслан стояв на порозі, не розуміючи, що відбувається

Ліза була у батьків єдина донька, але не балувана. Їхня родина була цілком звичайна. Батько з матір’ю працювали. Жили вони на зарплату. Донька не вимагала з батьків чогось неймовірного. Навчалася у школі, як і всі. Симпатична дівчинка добра й поступлива……

Світлана прийшла в гості до своєї подруги Ірини. – Слухай, Світлано, – з порога почала Ірина. – А ти могла б пробачити чоловікові зраду? – Це ти зараз до чого таке говориш? – оторопіла Світлана. – Та заспокойся ти, йдеться не про твого чоловіка! – сказала Ірина. – Іро, він у тебе що, гуляти почав?! – ахнула подруга. Ірина важко зітхнула. – Так, – просто кивнула вона головою. – Що-о-о?! – аж оторопіла Світлана. – І ти точно знаєш? Ти впевнена? – Я випадково, взяла його телефон, а там… – сказала Ірина. – І що ж там таке?! – Світлана дивилась на подругу, не вірячи своїм вухам

Світлана прийшла в гості до своєї подруги Ірини. – Слухай, Світлано, – з порога почала Ірина. – А ти могла б пробачити чоловікові зраду? – Це ти до чого таке говориш? – оторопіла Світлана. – Та заспокойся ти, йдеться не…

Оксана з Анатолієм одружилися. Обом було за тридцять. Анатолій за плечима вже мав один шлюб, у якому залишилася донька. Для Оксани ж це було перше заміжжя і їй дуже хотілося стати матірʼю! Але, Господь дітей їм не давав, а потім і взагалі лікарка сказала Оксані: – Подумайте про всиновлення… Оксана довго сумувала. – Давай візьмемо дитину, – нарешті запропонувала вона чоловікові. – А що, давай! – погодився Анатолій, бачачи, як переживає його кохана дружина. Невдовзі у них з’явилася шестимісячна Іринка… Вони натішитися не могли на дівчинку! Та потім сталося несподіване

Валентина Петрівна рік тому вийшла на пенсію, але постійно сидіти вдома їй було нудно, та й грошей стало не вистачати. Ще й туга за чоловіком не давала спокою, два роки як Валентина овдовіла… Дорослі діти, звичайно, іноді допомагали, але Валентині…

Ніна переїхала з міста в село. Її бабусі не стало рік тому і жінка оселилася в хаті старенької. Ніна зробила генеральне прибирання в будинку. Залишалося ще прибрати бурʼяни на городі. Ніна вирішила почати з грядки, де раніше в бабусі росла морква. Обробивши половину грядки, жінка сіла на лавку, щоб перепочити і раптом її увагу привернув сусідський будинок… Ніна знала, що колись там жила баба Валя, покійна подруга її бабусі. Потім кілька років будинок стояв покинутим, а зараз… Ніна глянула на сусідське подвірʼя й оторопіла від побаченого

Ніна стояла на ґанку свого будинку, дивилася на некопаний, занедбаний город і гірко зітхала про свою нещасну долю. Ще два роки тому своїм життям Ніна була цілком задоволена і ніколи не думала, що може статися те, що сталося. А вийшло…

Мар’яна сиділа сама на кухні і думала. Пів року пройшло, як вона розлучилася зі своїм чоловіком Романом. Але радості від волі чомусь не було… Раптом різко задзвонив телефон. Валя глянула на екран – колишній чоловік! – Мар’яно, привіт, вийди на хвилинку, – сказав Роман. Марʼяна накинула кофту і вийшла у двір. – Ну що там таке, Романе?! – запитала вона. – Знову мені байки розповідатимеш, що в тебе проблеми? – Ні, – сказав Роман. – Не буду. Я тобі тут дещо приніс… Він дістав з кишені якийсь згорток. Марʼяна розгорнула його, і аж присіла від несподіванки

– Взагалі-то, зараз прийнято після розлучення спілкуватися! Багато хто в гості один до одного ходить, навіть якщо у них уже хтось з’явився. Тим більше, у вас дитина! У тебе, до речі, ніхто ще не з’явився, га Мар’яно? – Євгенія відпила…

Повернутись вверх