Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Історії жінок - Сторінка 13

Категорія: Історії жінок

Жанна з Борисом одружилися рано. У них народилася донька Зоя… Через кілька років після народження доньки, Жанна дізналася, що знову чекає дитину. Спочатку вона сумнівалася, але мудра свекруха сказала: – Бог дав – народжуй! Нема чого думати! Живемо добре, що переживати? Буде у Зої нашої братик, чи сестричка… Підходив час пологів. Якось Жанна пішла прогулятися в парк. Вона проходила повз кіоск з морозивом, як раптом помітила щось дивне. Якийсь чоловік купив морозиво і ніс його до жінки, яка чекала його з дитиною… Жанна придивилась до чоловіка й очам своїм не повірила

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Жанна з Борисом одружилися рано. У них народилася донька Зоя… Через кілька років після народження доньки, Жанна дізналася, що знову чекає дитину. Спочатку вона сумнівалася, але мудра свекруха сказала: – Бог дав – народжуй! Нема чого думати! Живемо добре, що переживати? Буде у Зої нашої братик, чи сестричка… Підходив час пологів. Якось Жанна пішла прогулятися в парк. Вона проходила повз кіоск з морозивом, як раптом помітила щось дивне. Якийсь чоловік купив морозиво і ніс його до жінки, яка чекала його з дитиною… Жанна придивилась до чоловіка й очам своїм не повірила

Жанна не думала, не гадала, що біда може прийти і у її щасливу родину. Все ж було так добре і гладко… Заміж Жанна вийшла з великого кохання. Навіть з батьками посварилася. Вони проти були такого поспішного кроку – після школи…

– І треба тобі, Марійко, те місто?! – невдоволено бурчала її сестра Зіна. – Шість десятків років у селі прожила і, треба ж – у місто вона захотіла! Марійка зніяковіла. Її дочка, Ірина, хотіла продати материну хату і забрати Марійку до себе в місто… – Зіно, піду я, – встала Марійка. – Іра там порається з переїздом, а я сиджу… Марійка прийшла додому. Ірина лежала на дивані. – Мамо, все складається якнайкраще! – заявила вона. – Я знайшла покупця на хату! І він бере, як є! – Як це?! – ахнула Марійка. – Навіщо йому моє начиння? Жінка не розуміла, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– І треба тобі, Марійко, те місто?! – невдоволено бурчала її сестра Зіна. – Шість десятків років у селі прожила і, треба ж – у місто вона захотіла! Марійка зніяковіла. Її дочка, Ірина, хотіла продати материну хату і забрати Марійку до себе в місто… – Зіно, піду я, – встала Марійка. – Іра там порається з переїздом, а я сиджу… Марійка прийшла додому. Ірина лежала на дивані. – Мамо, все складається якнайкраще! – заявила вона. – Я знайшла покупця на хату! І він бере, як є! – Як це?! – ахнула Марійка. – Навіщо йому моє начиння? Жінка не розуміла, що відбувається

– І треба тобі, Марійко, те місто?! – невдоволено бурчала її сестра Зіна, розкочуючи по столу тісто для ватрушок. – Шість із лишком десятків років у селі прожила і, треба ж – у місто вона захотіла! Марійка ніяково посміхнулася. Вона…

Люба прийшла з роботи пізно. Жінка так втомилася за цілий день, що сил не було. Люба думала тільки про те, як скоріше дійти до ліжка і нарешті виспатися… Раптом жінка зрозуміла, що в хаті… Гість! На порозі її зустріла мати. – Там Петро у нас, – пошепки сказала вона. – Прийшов і сказав: «Давай, мамо, пригощай гостя!» Я йому налила борщику свіженького, дуже він його вже нахвалював! Давно сидить, тебе чекає… Любо, ти що це надумала? Невже за Петра зібралася заміж піти?! – розгублено глянула на дочку мати. Люба аж присіла від почутого

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Люба прийшла з роботи пізно. Жінка так втомилася за цілий день, що сил не було. Люба думала тільки про те, як скоріше дійти до ліжка і нарешті виспатися… Раптом жінка зрозуміла, що в хаті… Гість! На порозі її зустріла мати. – Там Петро у нас, – пошепки сказала вона. – Прийшов і сказав: «Давай, мамо, пригощай гостя!» Я йому налила борщику свіженького, дуже він його вже нахвалював! Давно сидить, тебе чекає… Любо, ти що це надумала? Невже за Петра зібралася заміж піти?! – розгублено глянула на дочку мати. Люба аж присіла від почутого

– Любочко, ти жінка гарна, справна, що ж ти в дівках засиділася?! – говорили колежанки Любі на роботі. – Ти дивися, так і залишишся сама. Визначатись тобі треба якнайшвидше, роки йдуть, не молодієш же ж, тридцять скоро… Жінки, де працювала Люба,…

Олена вийшла з квартири своєї подруги Тетяни. Щойно в неї відбулася неприємна зустріч і така ж неприємна розмова… В квартирі в Тетяни Олена застала свого чоловіка Славка! Як виявилося він зраджував їй вже дуже давно… Олена подзвонила своїй матері, щоб та зібрала речі чоловіка, а сама пішла в кафе. Посидівши там, жінка вийшла, пішла в парк і сіла на лавку. – Олена Анатоліївна?! – раптом почувся чоловічий голос неподалік. – Це ви? А що ви тут робите? Олена обернулася й очам своїм не повірила

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена вийшла з квартири своєї подруги Тетяни. Щойно в неї відбулася неприємна зустріч і така ж неприємна розмова… В квартирі в Тетяни Олена застала свого чоловіка Славка! Як виявилося він зраджував їй вже дуже давно… Олена подзвонила своїй матері, щоб та зібрала речі чоловіка, а сама пішла в кафе. Посидівши там, жінка вийшла, пішла в парк і сіла на лавку. – Олена Анатоліївна?! – раптом почувся чоловічий голос неподалік. – Це ви? А що ви тут робите? Олена обернулася й очам своїм не повірила

Олена з гордо піднятою головою вийшла з квартири своєї подруги Тетяни. Щойно в неї відбулася неприємна зустріч і така ж неприємна розмова. В квартирі в Тетяни Олена застала свого чоловіка! Як виявилося він зраджував їй вже дуже давно… Олена подзвонила…

Ліда відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор, почепила плащ на вішалку і зняла взуття. – Нарешті я вдома! – вимовила вона вголос і дістала з шафки свої пухнасті капці. Покотивши за собою валізу на коліщатках, вона пройшла до спальні. Швидко переодягнувшись Ліда вирушила на кухню. Там був повний порядок, втім, як і завжди. У раковині немає брудного посуду, на столі жодної хлібної крихти. Ліда так привчила свого чоловіка та сина, і вони звикли дотримуватися у всьому порядку. – Треба щось перекусити! – вирішила вона. Ліда відкрила холодильник, заглянула всередину і застигла від побаченого

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор, почепила плащ на вішалку і зняла взуття. – Нарешті я вдома! – вимовила вона вголос і дістала з шафки свої пухнасті капці. Покотивши за собою валізу на коліщатках, вона пройшла до спальні. Швидко переодягнувшись Ліда вирушила на кухню. Там був повний порядок, втім, як і завжди. У раковині немає брудного посуду, на столі жодної хлібної крихти. Ліда так привчила свого чоловіка та сина, і вони звикли дотримуватися у всьому порядку. – Треба щось перекусити! – вирішила вона. Ліда відкрила холодильник, заглянула всередину і застигла від побаченого

Зачинивши двері на ключ, Ліда почепила плащ у коридорі на вішалку і зняла взуття. -Нарешті я вдома! – вимовила вона вголос і дістала з шафки свої пухнасті капці. – Ух! Яке щастя опинитися у зручному м’якому взутті після туфель на…

Вранці Вадим, нічого не кажучі дружині Марії, зібрався, застрибнув в машину й поїхав. Коли він приїхав пізно ввечері, Марія запитала: – Накатався, а що ж так пізно повернувся?! – Ну, подругу Катю відвіз до хати, – сказав чоловік. Марія образилася і сказала Вадиму, що йому не вірить. – Що ти на рівному місці роздмухуєш сварку?! – обурився Вадим. Вранці Марія встала і вийшла на кухню. Свій телефон Вадим забув на столі. Раптом рийшла смска на його телефоні. Марія відкрила її і аж присіла від несподіванки

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вранці Вадим, нічого не кажучі дружині Марії, зібрався, застрибнув в машину й поїхав. Коли він приїхав пізно ввечері, Марія запитала: – Накатався, а що ж так пізно повернувся?! – Ну, подругу Катю відвіз до хати, – сказав чоловік. Марія образилася і сказала Вадиму, що йому не вірить. – Що ти на рівному місці роздмухуєш сварку?! – обурився Вадим. Вранці Марія встала і вийшла на кухню. Свій телефон Вадим забув на столі. Раптом рийшла смска на його телефоні. Марія відкрила її і аж присіла від несподіванки

Дощ, який лив останній тиждень цієї осені, нарешті припинився. Сонце зранку сором’язливо виглядало з–за хмар, а на обід набралося сміливості і залило все навколо своїми лагідними та теплими променями. Марія дивилася у вікно і раділа: – Ну нарешті хоч якийсь…

Тетяна Олександрівна мила посуд, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила донька Ірина, яка лежала на збереженні. – Мамо, ти мені можеш завтра принести з дому теплий халат? У нашій палаті прохолодно, – запитала Ірина. – Я можу й сьогодні, – заметушилась Тетяна Олександрівна. – Навіщо чекати? – Сьогодні вже не встигнеш. Завтра, заїдь до моєї квартири. Ключі у тебе є, – пояснила донька. Наступного дня, вранці, Тетяна Олександрівна стояла біля квартири своєї доньки. Вона обережно відчинила вхідні двері ключем, зайшла в коридор, і застигла від побаченого 

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна Олександрівна мила посуд, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила донька Ірина, яка лежала на збереженні. – Мамо, ти мені можеш завтра принести з дому теплий халат? У нашій палаті прохолодно, – запитала Ірина. – Я можу й сьогодні, – заметушилась Тетяна Олександрівна. – Навіщо чекати? – Сьогодні вже не встигнеш. Завтра, заїдь до моєї квартири. Ключі у тебе є, – пояснила донька. Наступного дня, вранці, Тетяна Олександрівна стояла біля квартири своєї доньки. Вона обережно відчинила вхідні двері ключем, зайшла в коридор, і застигла від побаченого 

– Мамо, – Ірина зателефонувала своїй матері з палати, куди за рекомендацією спеціалістів вона лягла на збереження. – Ти мені можеш завтра принести з дому теплий халат. У нашій палаті досить прохолодно. – А може тоді сьогодні? – заметушилась Тетяна…

Ліза складала свої речі у валізу. Її чоловік Руслан був на роботі. Коштовності й шикарний одяг, які чоловік їй дарував, Ліза не взяла. Вона склала тільки найнеобхідніше і пішла до батьків… Увечері Руслан місця собі не знаходив! Він одразу ж приїхав до батьків Лізи. – Кажіть, де моя дружина?! – почав він з порога. – Та заспокойся ти, Руслане, – спокійно сказав батько Лізи. – Роби, що хочеш, але вона наша дочка. А ти таке виробляєш. Ліза житиме в нас! – Та що ж я такого зробив?! – Руслан стояв на порозі, не розуміючи, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліза складала свої речі у валізу. Її чоловік Руслан був на роботі. Коштовності й шикарний одяг, які чоловік їй дарував, Ліза не взяла. Вона склала тільки найнеобхідніше і пішла до батьків… Увечері Руслан місця собі не знаходив! Він одразу ж приїхав до батьків Лізи. – Кажіть, де моя дружина?! – почав він з порога. – Та заспокойся ти, Руслане, – спокійно сказав батько Лізи. – Роби, що хочеш, але вона наша дочка. А ти таке виробляєш. Ліза житиме в нас! – Та що ж я такого зробив?! – Руслан стояв на порозі, не розуміючи, що відбувається

Ліза була у батьків єдина донька, але не балувана. Їхня родина була цілком звичайна. Батько з матір’ю працювали. Жили вони на зарплату. Донька не вимагала з батьків чогось неймовірного. Навчалася у школі, як і всі. Симпатична дівчинка добра й поступлива……

Світлана прийшла в гості до своєї подруги Ірини. – Слухай, Світлано, – з порога почала Ірина. – А ти могла б пробачити чоловікові зраду? – Це ти зараз до чого таке говориш? – оторопіла Світлана. – Та заспокойся ти, йдеться не про твого чоловіка! – сказала Ірина. – Іро, він у тебе що, гуляти почав?! – ахнула подруга. Ірина важко зітхнула. – Так, – просто кивнула вона головою. – Що-о-о?! – аж оторопіла Світлана. – І ти точно знаєш? Ти впевнена? – Я випадково, взяла його телефон, а там… – сказала Ірина. – І що ж там таке?! – Світлана дивилась на подругу, не вірячи своїм вухам

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана прийшла в гості до своєї подруги Ірини. – Слухай, Світлано, – з порога почала Ірина. – А ти могла б пробачити чоловікові зраду? – Це ти зараз до чого таке говориш? – оторопіла Світлана. – Та заспокойся ти, йдеться не про твого чоловіка! – сказала Ірина. – Іро, він у тебе що, гуляти почав?! – ахнула подруга. Ірина важко зітхнула. – Так, – просто кивнула вона головою. – Що-о-о?! – аж оторопіла Світлана. – І ти точно знаєш? Ти впевнена? – Я випадково, взяла його телефон, а там… – сказала Ірина. – І що ж там таке?! – Світлана дивилась на подругу, не вірячи своїм вухам

Світлана прийшла в гості до своєї подруги Ірини. – Слухай, Світлано, – з порога почала Ірина. – А ти могла б пробачити чоловікові зраду? – Це ти до чого таке говориш? – оторопіла Світлана. – Та заспокойся ти, йдеться не…

Оксана з Анатолієм одружилися. Обом було за тридцять. Анатолій за плечима вже мав один шлюб, у якому залишилася донька. Для Оксани ж це було перше заміжжя і їй дуже хотілося стати матірʼю! Але, Господь дітей їм не давав, а потім і взагалі лікарка сказала Оксані: – Подумайте про всиновлення… Оксана довго сумувала. – Давай візьмемо дитину, – нарешті запропонувала вона чоловікові. – А що, давай! – погодився Анатолій, бачачи, як переживає його кохана дружина. Невдовзі у них з’явилася шестимісячна Іринка… Вони натішитися не могли на дівчинку! Та потім сталося несподіване

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана з Анатолієм одружилися. Обом було за тридцять. Анатолій за плечима вже мав один шлюб, у якому залишилася донька. Для Оксани ж це було перше заміжжя і їй дуже хотілося стати матірʼю! Але, Господь дітей їм не давав, а потім і взагалі лікарка сказала Оксані: – Подумайте про всиновлення… Оксана довго сумувала. – Давай візьмемо дитину, – нарешті запропонувала вона чоловікові. – А що, давай! – погодився Анатолій, бачачи, як переживає його кохана дружина. Невдовзі у них з’явилася шестимісячна Іринка… Вони натішитися не могли на дівчинку! Та потім сталося несподіване

Валентина Петрівна рік тому вийшла на пенсію, але постійно сидіти вдома їй було нудно, та й грошей стало не вистачати. Ще й туга за чоловіком не давала спокою, два роки як Валентина овдовіла… Дорослі діти, звичайно, іноді допомагали, але Валентині…

Повернутись вверх