Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Історії жінок - Сторінка 11

Категорія: Історії жінок

Лариса зустріла подругу Світлану. – Ларисо, ох як я рада тебе бачити! – почала Світлана. – Ну, як, тобі наш лікар, до якого ти ходила? Я ж тобі говорила, що Борис Петрович дуже хороший. А ти чого збентежилася? – Я вижоджу заміж, – раптом сказала Лариса. – За Бориса Петровича… – Ну ти, Лариско, даєш, впізнаю свою подругу! – ахнула та. – А в мене теж новина є! Моя дочка, Тетянка, хлопця собі знайшла, заміж виходить. Скоро мене Ігор зі своєю мамою познайомить! Лариса не повірила своїм вухам. – Та ні, цього не може бути, – тільки й подумала вона

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лариса зустріла подругу Світлану. – Ларисо, ох як я рада тебе бачити! – почала Світлана. – Ну, як, тобі наш лікар, до якого ти ходила? Я ж тобі говорила, що Борис Петрович дуже хороший. А ти чого збентежилася? – Я вижоджу заміж, – раптом сказала Лариса. – За Бориса Петровича… – Ну ти, Лариско, даєш, впізнаю свою подругу! – ахнула та. – А в мене теж новина є! Моя дочка, Тетянка, хлопця собі знайшла, заміж виходить. Скоро мене Ігор зі своєю мамою познайомить! Лариса не повірила своїм вухам. – Та ні, цього не може бути, – тільки й подумала вона

– Ларисо, невже це ти? – до Лариси Андріївни, радісно розкинувши руки рухалася невисока повненька жінка. Лариса придивилася, щось невловимо знайоме було в цій посмішці і голосі. – Світлана? Точно Світланко, ну треба ж? А я дивлюсь і ніяк не…

Олена зайшла на кухню й поставила грітися чайник. Там уже була її свекруха Лідія Василівна. Вона готувала собі бутерброди. Невістка заварила чаю, взяла два тістечка й сіла за стіл. – Іди звідси, я снідати буду! – раптом сказала свекруха. – Чаю поп’ю й піду! – відповіла Олена. – Вдома у себе будете командувати. – Я й так у себе вдома, – ахнула Лідія Василівна. – А я в себе! – сказала невістка. Свекруха мовчки сіла на стілець. – Олено, так далі тривати не може, – раптом сказала вона. – Я маю до тебе одну пропозицію… Олена застигла від здивування

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена зайшла на кухню й поставила грітися чайник. Там уже була її свекруха Лідія Василівна. Вона готувала собі бутерброди. Невістка заварила чаю, взяла два тістечка й сіла за стіл. – Іди звідси, я снідати буду! – раптом сказала свекруха. – Чаю поп’ю й піду! – відповіла Олена. – Вдома у себе будете командувати. – Я й так у себе вдома, – ахнула Лідія Василівна. – А я в себе! – сказала невістка. Свекруха мовчки сіла на стілець. – Олено, так далі тривати не може, – раптом сказала вона. – Я маю до тебе одну пропозицію… Олена застигла від здивування

Лідія Василівна танцювала зі шваброю по всій квартирі, доки її невістка Оленка фарбувала нігті у своїй кімнаті. Миколка на роботі, нема кому заступитися за матінку! Щоправда, свекруха і не потребувала цього, просто нещодавно наступила на свої ж граблі. – Мамо,…

У Вероніки не стало чоловіка Романа. Після поминок вони на три дні поїхала пожити до батьків, а потім зазбиралася додому. Вероніка відкрила двері своїм ключем, зайшла до себе в квартиру, й оторопіла від побаченого! У коридорі стояли дві великі картаті сумки, а з кімнати чувся голос її свекрухи – Олени Марківни. За мить і сама вона вийшла в коридор разом зі своєю дочкою. – Зʼявилася таки? – єхидно запитала свекруха. – Олено Марківно, що це все означає?! – прямо запитала Вероніка. – Як це що, невісточко? – сплеснула руками та. Олена не розуміла, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Вероніки не стало чоловіка Романа. Після поминок вони на три дні поїхала пожити до батьків, а потім зазбиралася додому. Вероніка відкрила двері своїм ключем, зайшла до себе в квартиру, й оторопіла від побаченого! У коридорі стояли дві великі картаті сумки, а з кімнати чувся голос її свекрухи – Олени Марківни. За мить і сама вона вийшла в коридор разом зі своєю дочкою. – Зʼявилася таки? – єхидно запитала свекруха. – Олено Марківно, що це все означає?! – прямо запитала Вероніка. – Як це що, невісточко? – сплеснула руками та. Олена не розуміла, що відбувається

У Вероніки не стало чоловіка Романа. На поминках були родичі лише з боку покійного. Постійно чулися докори у її бік. Повернувшись після поминок к квартиру, вона довго плакала, але це були скоріше сльози полегшення… – Два роки я прожила зі своїм…

Тамарі Іванівни було неспокійно на душі. Жінка поставила свічку, прочитала молитву. Було вже темно, як раптом хтось постукав у ворота. – Наталко, Оленочко! – ахнула старенька побачивши свою дочку з онукою. – Що ж ви не попередила? Я б приготувала вечерю… – Нічого, мамо, я бутербродів зроблю, – відповіла Наталя. – Та які бутерброди?! – сказала Тамара Іванівна. – Зараз кашку зварю… Онука поїла і пішла спати. – Ну що, Наталко, кажи, що трапилося? – сказала старенька. – Мамо, тут таке діло, – опустила Наталя очі. – Не знаю, як тобі пояснити… Тамара Іванівна дивилась на дочку й не розуміла, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамарі Іванівни було неспокійно на душі. Жінка поставила свічку, прочитала молитву. Було вже темно, як раптом хтось постукав у ворота. – Наталко, Оленочко! – ахнула старенька побачивши свою дочку з онукою. – Що ж ви не попередила? Я б приготувала вечерю… – Нічого, мамо, я бутербродів зроблю, – відповіла Наталя. – Та які бутерброди?! – сказала Тамара Іванівна. – Зараз кашку зварю… Онука поїла і пішла спати. – Ну що, Наталко, кажи, що трапилося? – сказала старенька. – Мамо, тут таке діло, – опустила Наталя очі. – Не знаю, як тобі пояснити… Тамара Іванівна дивилась на дочку й не розуміла, що відбувається

Тамара Іванівна була розчарована і засмучена. Знову про її дочку пустили плітки в селі, а вона навіть вдіяти нічого не може, знає, що її дочка за старе взялася… Жінка налила у склянку води і швидко випила. Однак замість того, щоб…

В Аліни був день народження. Але настрою не було. – Годі тобі сумувати! – сказала їй сестра Світлана. – Дозволь мені привітати тебе й накрити святковий стіл, де я захочу? – Ну, гаразд… – насторожилася Аліна. – Тільки хочеться по-домашньому якось. – От і чудово, – зраділа Світлана. – Через три дні виїжджаємо! Світлана під’їхала в призначений час. – Куди ж ми їдемо? – все запитувала дорогою Аліна. – От ти вже як вигадаєш, Світлано. Ох, вже ці твої сюрпризи! – Зараз все побачиш… – загадково відповіла Світлана. І ось машина зупинилася. Аліна дивилася з вікна автівки і не вірила своїм очам

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Аліни був день народження. Але настрою не було. – Годі тобі сумувати! – сказала їй сестра Світлана. – Дозволь мені привітати тебе й накрити святковий стіл, де я захочу? – Ну, гаразд… – насторожилася Аліна. – Тільки хочеться по-домашньому якось. – От і чудово, – зраділа Світлана. – Через три дні виїжджаємо! Світлана під’їхала в призначений час. – Куди ж ми їдемо? – все запитувала дорогою Аліна. – От ти вже як вигадаєш, Світлано. Ох, вже ці твої сюрпризи! – Зараз все побачиш… – загадково відповіла Світлана. І ось машина зупинилася. Аліна дивилася з вікна автівки і не вірила своїм очам

Світлана була старшою сестрою. Вона завжди опікувалася Аліною, бо сестричка була молодшою на сім років. І в дитинстві бавила, і в школі допомагала з уроками, і коли Аліна почала ходити на танці, Світлана дивилася, щоб кавалери в Аліни були хороші….

Ірина приїхала в гості до своєї подруги Наталі. Після пізнього сніданку вона вирішила прогулятися по селу. Ірина одягла легку світлу сукню, великий мереживний капелюх і вирушила на прогулянку. Вона повільно йшла тінистою вулицею і заглядала за паркани будинків. Де-не-де гралися діти, десь жінки пололи грядки, десь пасли гусенят і каченят. Усі були зайняті ділом… – Мабуть, треба Наталі запропонувати свою допомогу по-господарству, – подумала Ірина. – У неї теж є і сад, і город, і птиця. А то я тут відпочиваю… – Прогулюєтеся? – раптом почула вона голос за спиною. Ірина застигла від несподіванки

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина приїхала в гості до своєї подруги Наталі. Після пізнього сніданку вона вирішила прогулятися по селу. Ірина одягла легку світлу сукню, великий мереживний капелюх і вирушила на прогулянку. Вона повільно йшла тінистою вулицею і заглядала за паркани будинків. Де-не-де гралися діти, десь жінки пололи грядки, десь пасли гусенят і каченят. Усі були зайняті ділом… – Мабуть, треба Наталі запропонувати свою допомогу по-господарству, – подумала Ірина. – У неї теж є і сад, і город, і птиця. А то я тут відпочиваю… – Прогулюєтеся? – раптом почула вона голос за спиною. Ірина застигла від несподіванки

Ірина Михайлівна не могла назвати своє життя щасливим. Чоловік гульбанив. І почав він буквально з першого року їхнього спільного життя. У жінки відразу ж виникло бажання розлучитися, але і свекруха, і мати твердили їй постійно про те, що не варто…

Тетяна приїхала додому з відрядження. Вона пішла в кімнату, поскладала речі, а потім пішла готувати вечерю… Тетяна була на кухні, як раптом почувся голос її чоловіка Андрія. – Що це робиться, люди добрі?! – галасував він. – Де мій одяг? У мене завтра співбесіда. Тетяно! – Що таке? – Тетяна зайшла в кімнату. – Я з душу вийшов, принеси одяг! – роздратовано сказав Андрій. – Чому у шафі нічого немає? Де хоча б рушники? Тетяна глянула на чоловіка і вказала кудись у куток. – Так он же ж все, – сказала вона. Андрій глянув туди й застиг від побаченого

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна приїхала додому з відрядження. Вона пішла в кімнату, поскладала речі, а потім пішла готувати вечерю… Тетяна була на кухні, як раптом почувся голос її чоловіка Андрія. – Що це робиться, люди добрі?! – галасував він. – Де мій одяг? У мене завтра співбесіда. Тетяно! – Що таке? – Тетяна зайшла в кімнату. – Я з душу вийшов, принеси одяг! – роздратовано сказав Андрій. – Чому у шафі нічого немає? Де хоча б рушники? Тетяна глянула на чоловіка і вказала кудись у куток. – Так он же ж все, – сказала вона. Андрій глянув туди й застиг від побаченого

Таня була хорошою дружиною, матір’ю й хазяйкою. Та й заробляла Таня теж добре. Але ось її чоловік Андрій так уже не вважав. Раніше все його влаштовувало, але час іде і люди змінюються. Андрію останнім часом не щастило. Спершу у нього…

Олена пекла пиріжки, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила її подруга Світлана. – Олено, треба поговорити. Можна зайти? – одразу сказала Світлана. – Звичайно, приходь, – зраділа Олена. Світлана приїхала через дві години. Олена одразу помітила, що подруга виглядає напруженою. – Олено, послухай, тут така справа… Навіть не знаю, як тобі сказати… – невпевнено почала Світлана. – Кажи як є. Що сталося? – захвилювалася Олена. – Мені здається, що твій зять… – знову почала Світлана і замовкла. – Що з Ігорем? – ще більше захвилювалася Олена. – Загалом, скажу як є, – сказала Світлана і все розповіла Олені. Олена вислухала подругу і застигла від почутого

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена пекла пиріжки, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила її подруга Світлана. – Олено, треба поговорити. Можна зайти? – одразу сказала Світлана. – Звичайно, приходь, – зраділа Олена. Світлана приїхала через дві години. Олена одразу помітила, що подруга виглядає напруженою. – Олено, послухай, тут така справа… Навіть не знаю, як тобі сказати… – невпевнено почала Світлана. – Кажи як є. Що сталося? – захвилювалася Олена. – Мені здається, що твій зять… – знову почала Світлана і замовкла. – Що з Ігорем? – ще більше захвилювалася Олена. – Загалом, скажу як є, – сказала Світлана і все розповіла Олені. Олена вислухала подругу і застигла від почутого

– Олено, послухай, тут така справа… Навіть не знаю, як тобі сказати… – невпевнено розпочала розмову Світлана. – Кажи як є. Що сталося? – стривожилась Олена. – Мені здається, що твій зять… – знову почала Світлана і замовкла. – Що…

Ліда переїхала жити в село. Поки вона шукала житло, то тимчасово орендувала кімнату. Тітка Ганна і дядько Федір, так було звати господарів, з радістю прийняли до себе квартирантку. Жили вони вдвох, їх син часом приїжджав із міста. Тітка Ганна працювала на фермі, а дядько Федір був водієм. Ліду вони полюбили, прийняли, як рідну доньку. Все було чудово. А якось увечері Ліда раптом підійшла до тітки Ганни. – Тітко Ганно, я вам вдячна за все почала дівчина. – Але я маю відкрити вам одну таємницю… Тітка Ганна застигла, не розуміючи, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда переїхала жити в село. Поки вона шукала житло, то тимчасово орендувала кімнату. Тітка Ганна і дядько Федір, так було звати господарів, з радістю прийняли до себе квартирантку. Жили вони вдвох, їх син часом приїжджав із міста. Тітка Ганна працювала на фермі, а дядько Федір був водієм. Ліду вони полюбили, прийняли, як рідну доньку. Все було чудово. А якось увечері Ліда раптом підійшла до тітки Ганни. – Тітко Ганно, я вам вдячна за все почала дівчина. – Але я маю відкрити вам одну таємницю… Тітка Ганна застигла, не розуміючи, що відбувається

Після закінчення навчання Ліда приїхала працювати в село. Так сама вирішила. Хоча ще коли вона була студенткою, навіть і не думала про сільське життя. Ліда народилася в місті, мати жила теж у місті, батька вона не пам’ятала й не знала….

Олексій запропонував Вероніці жити разом. Жінка вирішила поговорити про це зі своїм сином. Того ж вечора, коли вона повернулася з роботи додому, то побачила свого сина в ліжку. – Заслаб він, – сказала Вероніці її мати. Вероніка була поруч із сином в лікарні, коли їй зателефонував Олексій. – Вероніко, я сумую, – почав він. – Приїдь. – Сьогодні не можу, – відповіла Вероніка і пояснила ситуацію, що склалася. А наступного дня після робочої зміни Вероніка знову вирушила до сина. І знову пролунав дзвінок від Олексія. І тут сталося дивне

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій запропонував Вероніці жити разом. Жінка вирішила поговорити про це зі своїм сином. Того ж вечора, коли вона повернулася з роботи додому, то побачила свого сина в ліжку. – Заслаб він, – сказала Вероніці її мати. Вероніка була поруч із сином в лікарні, коли їй зателефонував Олексій. – Вероніко, я сумую, – почав він. – Приїдь. – Сьогодні не можу, – відповіла Вероніка і пояснила ситуацію, що склалася. А наступного дня після робочої зміни Вероніка знову вирушила до сина. І знову пролунав дзвінок від Олексія. І тут сталося дивне

Після розлучення Вероніка тривалий час жила сама. По-перше, на її серці було неспокійно від зради, а по-друге, вона переживала за повторення такого сценарію. Та життя завжди робить свої корективи. І одного разу вона познайомилася з видним і статним чоловіком. Він…

Повернутись вверх