Андрій був майже одружений. З Марією він жив вже рік у її квартирі. Там вже були його речі, і спати він теж приходив туди. Виняток становили вихідні. У п’ятницю ввечері він завжди їхав до батьків і проводив там вихідні. Марія з ними так і не була знайома. Вона й сама цього не прагнула. Її влаштовувало таке життя. А батьки, напевно, наполягатимуть на весіллі.
Люда жила у сусідньому місті. Вона теж мала свою квартиру. І у цій квартирі були речі Андрія. Він там теж жив, але лише у вихідні. Йому на цілий тиждень доводилося їхати на роботу в інше місто.
Кого з них вибрати він не знав. У Марії він сумував за Людою, і навпаки. Дівчата були дуже схожі. Блондинки з довгим волоссям. Марія була трохи повненька, але це її не псувало. Готувала вона дуже смачно. Із дітьми не поспішала, встигне. Якщо діти, то у законному шлюбі.
Люда струнка, ні грама зайвого. Вона стежила за фігурою, займалася спортом. Їжу воліла замовляти. А якщо нічого не було, то можна й води попити. Їжа для неї у житті не головне. На вихідні, до приїзду Андрія, вона намагалася, щоб вдома була їжа. Але часто вони ходили до кафе. Дітей Люда не хотіла, принаймні поки що.
Але Люда завагітніла. Андрію повідомила за святковим столом.
Андрій приїхав до Марії. Потрібно з нею прощатися. Він би звичайно віддав перевагу навпаки, але вагітність Люди все зіпсувала. З Марією йому було зручно в плані побуту. Смачна їжа, чистота. А з Людмилою веселощі та відпочинок. От якби всі якості були в одній дівчині.
Марія його зустріла святковим столом. Накритий стіл видався йому дуже знайомим. Салати такі ж, як у Люди, фрукти. Навіть скатертини однакові. Виявилося, що Марія теж вагітна. І теж не збирається залишити дитину. Це повідомлення здивувала Андрія. Діти поки що до його планів взагалі не входили. А тут одразу двоє. А раптом у когось із них двійнята. А одружитися з ким?
Андрій замислився. Як пояснити все Марії? А Люді як? І що робити? Влип на повну.
– Чому ти мовчиш? Не радий? – зупинила його роздуми Марія.
– Радий, але…
– Ніяких «але!». Ти одружишся на мені.
І тут із кімнати вийшла Люда.
– Так. Ніяких «але». Ти одружишся на мені.
– А ти що тут робиш?
– До тебе в гості приїхала, – Відповіла Люда і весело посміхнулася Марії.
– Я її запросила. Якщо ми обидві вагітні від тебе, то навіщо тобі вибирати між нами. Будемо разом дітей виховувати. Чи ти щось хочеш запропонувати?
– Ну ви… Це ж недобре. Як так можна?
– Значить жити як ти можна, а те, що пропонуємо ми тобі не можна.
– Саме так. Так жити не можна. Ви тут розбирайтеся, а я поки що пішов.
– Речі свої не забудь. Я тобі зібрала. – Сказала Марія.
– І я теж привезла.
Дівчата витягли з кімнати дві сумки.
– Е… куди я піду з ними?
– Куди бажаєш.
Вони весело подивилися один на одного. Андрію довелося піти з сумками. Тільки куди? Ще одного запасного аеродрому він не мав.
– Ну все. Давай святкувати його відхід та наше знайомство. Ми нічого не втратили. Тепер шукатимемо нових наречених.
Дівчата познайомились два тижні тому. Марія запідозрила його у зраді. І зовсім випадково натрапила у соціальних мережах на його фото з білявкою. То була сторінка Люди. Вона теж його запідозрила у зраді та фото виставила спеціально. Раптом її суперниця побачить.
Дівчата розпочали листування, а потім вирішили провчити Андрія. Вигадали про вагітність. Ну і про все інше теж.
Андрій пішов назавжди. Він навіть не згадав, що обидві дівчата вагітні. Та й навіщо йому зайві проблеми, він і так залишився без житла.
Марія та Люда тепер товаришують. Дівчата не вагітні. Просто пожартували. Вони ще не знайшли своїх половинок, але все ще попереду.
