Валентина зайшла ввечері до своєї сусідки Алли на чай.
– Я з ним розмовляю по телефону, і раптом, уявляєш, чую біля нього жіночий голос! – розповідала їй Алла про свого чоловіка.
Чоловік Алли поїхав у тривале відрядження в інше місто, на цілий рік.
Вона йому постійно дзвонила і щоразу вимагала, щоб він негайно їй відповідав.
Якщо раптом чоловік цього не робив, на нього чекала грандіозна телефонна сварка.
Тому Олександр намагався завжди відповідати. Краще взяти слухавку і сказати кілька слів, аніж потім годинами вислуховувати від дружини.
Алла спеціально покликала Валю, щоб поскаржитися на чоловіка. Жінка в нього там якась! У п’ятницю ввечері!
– І як чоловік пояснив тобі це? – запитала Валя.
– Так як, дуже просто! Друг до нього в гості прийшов. З дружиною…
– Віриш?
– Ні!
– Ой, Алло, перестань. Та якби ти не, то заява про розлучення вже лежала б у РАГСі. Або ти приїхала б до нього і влаштувала б там… Ну погодься, повірила ж чоловіку!
– Гаразд, твоя взяла, подруго. Ти маєш рацію – повірила я.
– І правильно. Сашко у тебе дуже хороший. Таких мало.
– Валентино! Заздри мовчки, не нервуй мене.
– Гаразд, заздрю мовчки, – посміхнулася сусідка.
Валя спостерігала, як спритно Алла перевертає млинці на сковорідці.
Було видно, що Алла вже передчуває дуже приємне чаювання.
Перед цим Валя з подивом побачила, як Алла всипала в тісто для млинців півтори склянки цукру. І тепер вона наливала тісто ополоником на сковороду в киплячу олію. Не на трохи змащену, як Валя завжди робила, сковороду, а ось так. Інакше.
По квартирі йшов смачний запах карамелі. На столі в ряд стояли маленькі салатники зі сметаною, згущеним молоком і варенням з аґрусу. А на плиті закипав чайник.
– Чи каву може? З вершками? – Алла показала пальцем на кавоварку.
– Ні, давай краще чай, – сказала Валя. – Куди до млинців і ще й вершки!
Вона посміхнулася.
Алла зробила великі очі:
– Годі тобі! Вічно ти своїми фігурами мені настрій псуєш! Себе треба любити! Зрозуміла, подруго?
– І що? – запитала Валя.
– Що?
– Себе любити треба, і що тоді? – Валя запитливо подивилася на Аллу.
– Тоді й інші тебе полюблять? На це натякаєш?
– На те натякаю, за всієї своєї любові до себе, що ти все одно боїшся, що чоловік знайде іншу.
– Якщо знайде, то мені з чоловіком не пощастило.
– Ой, Алло! Перестань! А то я зараз буду захищати твого чоловіка.
Алла, на думку Валентини, була у всьому не права. Вона вже добряче розгодувала себе і продовжувала говорити про якусь любов до себе.
Хоч би про здоров’я подумала. Своє і чоловіка. Тому що й Олександр дуже набрав, особливо останнім часом.
Алла й Олександр жили у шлюбі двадцять років. Син уже навчався у старших класах.
Олександра відправили за кордон по роботі у тривале відрядження на цілий рік.
Він міг би відмовитися їхати, але це дуже зашкодило б його кар’єрі.
Спочатку Алла була категорично проти. Нізащо! Але Олександр так засмутився, так знітився, що вона погодилася. Зрештою, кар’єра чоловіка не повинна бути їй байдужа. Це ж добробут їхньої родини! Проживе вона якось без чоловіка цей рік…
…Минуло пів року.
Олександр уже освоївся на новому місці. Тут йому дуже подобалось. Квартиру він мав у самому центрі. Йому було виділено машину. Робота цікава, колектив дружній. Зустріли його доброзичливо.
Слід відзначити, що Олександр був гарний зовні. Високий, широкоплечий, густе кучеряве волосся. Комунікабельний, ввічливий.
У нього одразу ж закохалися усі жінки колеги. З’явились у нього і друзі чоловіка. Його часто кликали до себе в гості, в кафе. Нудно Олександру не було. Холосте життя далеко від сім’ї мало і свої плюси, як виявилося.
Олександр приїжджав додому за пів року всього три рази. І у відпустку поки що ніяк не йшов – справ багато. Але він не сумував. Був дуже захоплений роботою. Швидко звик до нового місця, людей. І… Якось непомітно зблизився з Іриною. Своєю колегою…
Олександр з Аллою були ровесниками. А Іра – на вісім років молодша за нього. Красива струнка блондинка без чоловіка й дітей. Ідеальна жінка для зустрічей, що тут казати.
Алла завжди була впевнена у залізобетонності свого шлюбу. Жінка вважала, що навіть якщо чоловік захопиться іншою жінкою, то все одно сім’я у нього буде на першому місці. Так це, чи ні, життя показало їй подіями, які сталися далі.
Того вечора п’ятниці, коли Алла зателефонувала чоловікові і почула жіночий голос, Олександр і справді мав побачення з Іриною, у нього вдома.
Іра подумала, що йому зателефонував хтось із місцевих друзів, і тому не замовкала. А мала б. Бо зустрічалася вона з одруженим чоловіком і не могла не знати про це.
Втім, Ірині було байдуже. Яке їй діло до того, що дружина почує її голос і влаштує Олександру прочуханку. І добре – швидше розлучаться! Їй лише на руку.
Коли Іра з ним познайомилася, то подумала – чому такий несправедливий світ! Щойно трапляється їй пристойний чоловік, то одразу ж з’ясовується, що він уже зайнятий! Добре хоч у цього дружина далеко. Є шанс, що вона там далеко й залишиться.
Як тільки Олександр приїхав, стало ясно, що його готують на керівну посаду тут, за кордоном. Незабаром йому запропонували переїхати сюди на постійно. І Олександр погодився. Місце хороше, зарплата ще краща. Хто ж відмовиться?
Дивним було те, що Олександр не повідомив про це дружину. Він тягнув час. Адже дружина від самого початку була проти. Була проти навіть просто відрядження. Що говорити про переїзд тоді? Син наступного року закінчує навчання у школі. Ні, Алла нізащо не погодиться…
Та ще й як на гріх з’явилась у його житті Ірина. Струнка красуня. Поруч із нею і Олександр якось навіть змінився. Харчування у нього тепер дуже змінилося. Не було всіх тих смаколиків, які так любила готувати його дружина.
Олександр іноді взагалі забував поїсти, так зайнятий був на роботі. Та й увечері вдома готувати йому було ліньки. Тому якийсь легкий перекус, і спати. Він став краще почуватися, аж помолодшав років на десять…
…Олександр сидів удома на дивані й дивився у свій телефон. Що він хотів зробити? Ах так, згадав. Він рішуче зайшов у свій профіль у соцмережі і… Видалив усі фотографії, на яких була його дружина Алла.
Просто у нього в друзях з’являлося все більше людей, його нових колег. І Олександрові чомусь тепер стало неприємно усвідомлювати, що всі бачать, яка в нього дружина. Не така гарна, як хотілося б. Як, наприклад, Ірина…
Треба сказати, що Алла була доглянутою жінкою і завжди добре одягалася. Крім того, вона була веселою, товариською, життєрадісною та позитивною. Дуже енергійною, незважаючи на все. Олександру з нею завжди було добре й затишно.
Але тепер у нього з’явилася Ірина. І все змінилося. Він постійно порівнював із нею Аллу. Ірина подобалася йому дедалі більше. А Алла – все менше. У розлуці душевна близькість із дружиною почала поступово стиратися з пам’яті, і незабаром зовсім померкла.
Олександр почав підозрювати, що його сімейний човен, напевно, все ж таки пливе до розлучення. І що тепер? А як же син? Чи зрозуміє він його? Ну, колись зрозуміє, коли стане дорослим…
…Невідомо, коли Алла помітила б зникнення своїх фотографій зі сторінки чоловіка, якби не її подруга Валя.
Олександр часто виставляв на своїй сторінці дуже красиві фото міста, де він тепер жив. А Валі подобалося їх розглядати.
Якось вирішила вона заразом подивитися і його інші фотографії. Десь там і вона була.
Вони ж недавно ще дружили сім’ями і часто разом відпочивали на природі. Погортавши фото, Валя задумалася. Що відбувається? Зникли усі фотографії, де Олександр був не сам. Навіть – фотографії Алли! Оце так новина! Вона одразу зателефонувала подрузі.
Алла була така здивована! Олександр видалив навіть усі їхні сімейні фотографії, де вони були разом із сином.
– Поки нічого страшного не сталося, не сталося, – умовляла вона себе. – Все добре. Все поки що добре …
Алла набралася терпіння і почала чекати. По телефону сварок не влаштувала. Вона взагалі перестала дзвонити до чоловіка. Але він цього навіть не помітив.
Олександр взяв тиждень відпустки, щоб залагодити свої особисті справи.
Алла була готова до того, що збирався сказати їй чоловік. Тому що вона йому вже давно не дзвонила, а він навіть ніколи за цей час не поцікавився чому…
…Алла прасувала постільне, як раптом у двері хтось подзвонив.
– Дивно, і хто це так рано прийшов, – здивовано пробурмотіла вона. – Може показники лічильників перевіряють?
Вона пішла в коридор, відкрила двері й застигла.
На порозі стояв Сашко. В руках він тримав дві дорожні сумки.
– Господи, а чого ж ти не попередив, що приїдеш?! – ахнула Алла.
– Алло, я ненадовго, – раптом сказав чоловік. – Ми розлучаємося!
– Що–о–о?! – Алла аж назад відсахнулася від несподіванки.
– Я зустрів іншу жінку…
– А це та сама? Ну, як ти казав, «жінка друга»? Який із нею до тебе в гості нібито приходив? Так?
– Так…
– А з чоловіком вона вже розлучилася?
– Досить, Алло! Давай вже вирішимо все. Як дорослі люди!
– Ох, Сашко, треба було мені з тобою раніше розлучатися. Років так пʼятнадцять тому. Поїхала б я до мами. І ніколи б ти свого сина більше не побачив. Я б тебе на поріг не пустила! Виростила б дитину сама. І налаштувала б хлопця проти тебе так, що він бачити тебе більше не схотів! Жалкую тепер, що не зробила так!
– Що ти говориш? Їй Богу! Послухай себе, Алло! Маячня якась.
– Ах, ну так, я ж нерозумна. Це ж ти розумний у нас! Вирішив дружину недолугу тут залишити? А за кордоном собі нову знайшов? Бачили ми з Валею її, красуню твою. Вона фото виставила з вашого корпоративу. Поряд з тобою стоїть, прилипла, ледь не обіймає. Одразу зрозуміли, що це вона і є, та сама.
– Ну, зрозуміли та й зрозуміли. Завтра підемо з тобою на розлучення подавати.
– Іди! Подавай! Це твоє рішення.
– А ти?
– А я не піду. У мене є свої справи.
– І які ж у тебе справи? – посміхнувся Олександр. – Адже ти вже сто років як не працюєш.
– А я бачу, ти зі своєю новою бабою одного поля ягоди. Помовчати трохи зовсім не можеш, рот не закривається. Роби що хочеш. А мене дай спокій!
Алла пішла в іншу кімнату й зачинила двері.
Через кілька днів Олександр поїхав. Алла не промовила більше ні слова в його присутності.
Валя дивилася на свою подругу і не знала, що робити, що сказати, як заспокоїти та підтримати. Алла сиділа на дивані, закривши обличчя руками. Вона плакала.
– Я… Я йому… Покажу… Він у мене потанцює… Сина більше не бачитиме! Не дозволю! Нехай нову дитину собі народжує… З цією… Своєю Ірою…
Валя розуміла, що жодні слова зараз не допоможуть, і вона просто мовчала. Треба, щоб минув час…
…Минув час.
Алла з Олександром розлучилися. Але Алла взяла себе в руки і почала жити своїм життям із чистого аркуша. Вона схудла. Навіть на дієтах не сиділа, само собою якось все вийшло. Влаштувалась на роботу. Через пів року її було не впізнати, це була вже зовсім інша людина. Змінила повністю свій гардероб. Стала виглядати просто чудово.
Син після школи поїхав до батька, вступив в університет. Олександр сам покликав його до себе. З Іриною він розлучився, не проживши з нею і року.
Він намагався повернути Аллу, але та його не пробачила.
Через кілька років Алла зустріла чоловіка, якого покохала, і тепер була щаслива. Ні про що не шкодує.
А ось Олександр дуже шкодує, що пішов від Алли. Для чого він це зробив? Заради чого? Добре, що хоч син із ним.
Дякувати колишній дружині, відпустила хлопця, не стала проти батька налаштовувати. Розумна вона жінка… А він ні, на жаль…
