Головна - Життєві історії - Алла повернулася додому з роботи. – Привіт, кохана! – в коридорі її зустрів Максим. – Привіт, – усміхнулася жінка. – Будемо, вечеряти? – запитав чоловік. – Зараз я переодягнувся і займуся вечерею, – зітхнула Алла. – Я вже все приготував, – повідомив Максим. – Дякую тобі, бо я сьогодні дуже втомилася, – додала Алла і пішла в кімнату переодягнутися. Коли жінка повернулася на кухні, на столі вже чекала вечеря. Алла сіла за стіл і з вдячністю подивилася на чоловіка. – Ну, розповідай, як день пройшов? – поцікавився Максим. Але Алла не встигла відповісти, пролунав телефонний дзвінок. Номер був незнайомий. Алла взяла слухавку і…ахнула від почутого

Алла повернулася додому з роботи. – Привіт, кохана! – в коридорі її зустрів Максим. – Привіт, – усміхнулася жінка. – Будемо, вечеряти? – запитав чоловік. – Зараз я переодягнувся і займуся вечерею, – зітхнула Алла. – Я вже все приготував, – повідомив Максим. – Дякую тобі, бо я сьогодні дуже втомилася, – додала Алла і пішла в кімнату переодягнутися. Коли жінка повернулася на кухні, на столі вже чекала вечеря. Алла сіла за стіл і з вдячністю подивилася на чоловіка. – Ну, розповідай, як день пройшов? – поцікавився Максим. Але Алла не встигла відповісти, пролунав телефонний дзвінок. Номер був незнайомий. Алла взяла слухавку і…ахнула від почутого

Алла ніколи не була меркантильною. Вважала, що у відносинах головне – кохання. Не буде щастя, якщо з тобою поруч нелюба людина, навіть якщо вона надзвичайно багата.

На жаль, сучасні реалії диктують нам інше. І часом Алла думала, а чи правильний вибір зробила.

Максим був дуже милим та добрим хлопцем. Обожнював тварин, до Алли ставився, як до головного скарбу. Але грошей у нього не було. Він винаймав квартиру, і більшу частину зарплати віддавав за оренду. Решту витрачав на їжу і зрідка одяг.

Вони з Аллою навіть у кафе ходили вкрай рідко, бо грошей у нього на це не було. І Алла навіть не просила нічого його купити, розуміючи, що грошей у нього і так мало.

І коли її подружкам на день народження дарували новий телефон або відвозили на море, Алла отримувала якусь дешеву дрібничку. Востаннє Максим подарував Аллі гаманець. Недорогий, простенький. І хлопець помітив, що Алла якось засмутилася.

– Просто, – розгублено промовив він. – Ти казала, що твій гаманець вже старий, що треба купити новий. Я це запам’ятав, от і подарував тобі. Не подобається?

Алла сумно посміхнулася. В принципі, гаманець нічого, але це прямо дуже дешевий подарунок. І справа навіть не в грошах, просто хотілося чогось особливого.

– Ні, подобається, дякую, – обманула вона. Адже все ж таки Максим слухає її, запам’ятав, що вона казала, чого хоче. Щоправда, краще б вона сама обрала, взяла щось цікавіше, якісніше. Але образити хлопця не хотілося.

Ще й подруги постійно жартували з неї. Мовляв, з милим і рай у курені? Тільки мало хто протримається довго без грошей.

– Алло, ти ж така красуня. Будь-якого чоловіка закадрити могла б. Ми не говоримо про те, що Максим поганий, але зараз проходить твоя молодість. А ви ні у відпустку зїздити не можете, ні в ресторанах повечеряти. Може, чоловік і не повинен повністю утримувати жінку, але якось радувати її він зобов’язаний.

Максим радував, але інакше. Писав Аллі гарні вірші, міг довго гуляти з нею містом, фотографуючи свою кохану на тлі заходу сонця. Вранці завжди готував сніданок, придумуючи щоразу якусь незвичайну страву з простих продуктів.

І хоч Алла нечасто залишалася у Максима на ніч, він щоразу був щасливий з нею прокидатися. А дівчина, може, й хотіла б навіть жити з ним, але та квартира, яку Максиму вдавалося винаймати, була надто непривабливою. Старий, бабусин ремонт, скрипучий диван, іржава ванна. Аллі навіть неприємно було тут. А на кращий варіант у Максима просто грошей не було.

Алла пропонувала знімати щось разом, платити навпіл. Поки ще вона жила з мамою, але готова була віддавати частину зарплати.

Але тут вже Максим став у позу. Мовляв, він не дозволить дівчині платити за оренду.

Щоразу Максим казав, що все ще налагодиться. Що його повинні колись підвищити на роботі, що він отримуватиме більше. І тоді їхнє життя стане кращим.

Але минав час, а нічого не змінювалося. І подруги мають рацію, зараз вони такі молоді. Стільки всього хочеться. Навіть не золота та дорогої техніки, а хоча б дозволити собі зʼїздити кудись відпочити, повечеряти не вдома, а в ресторані. Хоча зрідка.

Алла любила Максима. Але ці злидні її дістали. Вона іноді думала, що він завжди буде таким. Адже хлопець не був пробивним, він ніби плив за течією, не намагаючись чогось досягти.

І яке з ним майбутнє? Житимуть від зарплати до зарплати. Навіть дитину страшно народити, адже мало чого зможуть дати. Алла вже зараз заробляє більше коханого, але, якщо у них буде сім’я, з’явиться малюк, якийсь час Максим повинен буде їх забезпечити. А чи зможе він?

Алла не раз говорила з ним про це. Пропонувала знайти йому кращу роботу, але він відмовлявся. Йому подобалося те місце, де він зараз працював, і він досі сподівався на якесь міфічне підвищення.

Невідомо, у що б це пересилило: кохання чи жага до кращого життя. Але один випадок усе розставив на свої місця.

Одного дня, коли Алла була на роботі, їй зателефонували. Дзвонили з лікарні, її мама погано ступила зі сходів. Проблеми виявилися дуже складними, була потрібна процедура. Але навіть не це було найстрашніше, страшно було те, що відновлення буде не менше, ніж півроку. А найближчі кілька місяців їй навіть з ліжка вставати не можна буде.

З нездужими людьми тяжко. А мама Алли і так була з непростим характером, часом дівчина навіть думала про те, що треба від неї з’їжджати. Вони постійно сварилися, у мами завжди були якісь претензії. Але що дивно, Максим їй подобався. Хоча б із цим проблем не виникало.

І Алла зрозуміла, що вся турбота про маму ляже на її плечі. А вона має роботу, має якісь свої захоплення, про які, схоже, доведеться на півроку забути. І це, дай боже, якщо мама все ж таки знову ходитиме. Бо невідомо, як пройде ще процедура.

Безперечно, маму було шкода. Алла дуже їй співчувала. Але й себе було шкода, бо вона розуміла, що буде дуже непросто.

Звичайно, першим, кому вона розповіла про це, був Максим. Він тут же запропонував свою допомогу, але поки що Алла не розуміла, чим хлопець їй може допомогти.

Місяць мама була у палаті. Алла ходила до неї майже щодня, а коли не могла, приїжджав Максим.

Але коли мама повернулася, все стало ще важче. Вставати їй поки що не можна було, і Алла ледве справлялася між роботою та матір’ю. Вранці вона вставала раніше, готувала сніданок та обід для мами. Потім виконувала всі ранкові процедури, і лише після цього їхала працювати. А коли поверталася, вдома на неї чекала невдоволена мама. Адже вона цілий день у ліжку, і стала дуже примхливою.

У вихідні Алла намагалася залишатися з нею, але один раз не витримала, і все ж таки втекла до Максима.

Там вона розплакалася, розповіла, що це дуже важко. А незабаром почнеться відновлення, і мама наперед вже нервує. І виплескує все на Аллу. І вона дуже втомилася від такого ритму життя, і на доглядальницю, яка б допомагала, грошей не вистачає.

Максим мовчки вислухав, обійняв свою дівчину. А потім просто підвівся і став збирати речі.

– Ти що робиш? – здивовано спитала Алла.

– Я до тебе переїжджаю. Удвох буде легше.

Алла не могла в це повірити. Максим і так іноді заскакував, трохи допомагав. Але вона навіть і не могла подумати, що він добровільно вирішить переїхати до неї. Адже так складно жити з лежачою людиною, стільки це потребує нервів, сил та терпіння! А він не просто житиме, він хоче допомогти.

Алла думала, що Максим втече за тиждень. Мама завжди сварилася, Алла плакала. Втомлювалася дуже. Але ні за тиждень, ні за два Максим не втік. Більше того, він став тим, хто вмів залагодити всі сварки на корені.

З ранку він давав Аллі поспати. Сам готував їжу. І лише потім дівчина вставала та допомагала мамі з ранковими процедурами.

Коли почалося відновлення, Максим у всьому брав участь. Найчастіше була потрібна фізична сила, і Максим завжди був поруч.

Він ніколи не затримувався після роботи, одразу мчав додому. Допомагав прибирати, готував багато. Розмовляв із мамою Алли, підтримував її, веселив.

Через місяць Алла усвідомила, що справляється лише завдяки йому. Що одна вона це навряд чи вивезла б.

Відновлення допомагало, мамі невдовзі дозволили вставати. Вона почала вчитися ходити, і відразу стало набагато легше. Максим був максимально терплячий, невдоволення мами Алли не брав близько до душі. Іноді він справлявся навіть краще, ніж сама Алла.

Ці півроку стали тяжкими для всіх. А ще розплющили Аллі очі. Начхати, скільки заробляє Максим. Тільки тепер вона зрозуміла, що він саме та людина, на яку вона може покластися. Він не кине її в біді, не втече за найменших труднощів. А ще вона знала, що він буде найкращим у світі батьком, бо братиме участь у житті дитини нарівні з Аллою.

І подружки заткнулися. Слухаючи Аллу, вони мимоволі замислювалися про те, а чи змогли б їхні хлопці та чоловіки так само? Чи були б вони поруч, коли потрібна була допомога? Адже не все можна купити, іноді потрібно й самому у чомусь брати участь.

А тут і Максима й справді підвищили. Все ж таки він досяг цього, дочекався. Зарплата відразу стала більшою, і після того, як мама Алли змогла самостійно пересуватися, він винайняв іншу квартиру, в яку вони з Аллою переїхали.

І тепер Алла точно могла сказати, що не головне гроші. Сьогодні ти багатий, завтра може щось трапитися, і ти залишишся без засобів для існування. І ось тут важливо буде те, хто буде поруч з тобою. Чи той, хто підтримає, допоможе і не покине тебе.

І вони з Максимом ще зароблять грошей. Але навіть якщо цього не станеться, то з ними залишиться їхня любов і турбота. Яку купити просто неможливо.

Plitkarka

Повернутись вверх