Алла постійно поглядала на годинник: була вже майже восьма, вечеря остигала, а Олексія, її чоловіка, все ще не було. Куди він міг пропасти ввечері двадцять восьмого грудня?
Нарешті почувся звук дверей, і через пару хвилин у кімнаті з’явився задоволений Олексій.
– Ти де був? Чому не подзвонив, що затримуєшся? – запитала чоловіка Алла. – Тепер доведеться м’ясо підігрівати.
– Підігрівай, – сказав Олексій і навіщось поліз до антресолі. – Алло, у нас десь була велика дорожня сумка? Ти не знаєш де вона?
– У комірчині подивися, – сказала Алла. – А навіщо вона тобі? Ти кудись їдеш?
– Ми їдемо! – Відповів Олексій, витягаючи сумку.
– А чому я нічого не знаю?
– Тому що це був сюрприз, до того ж я сам не знав, чи вдасться мені все організувати, – відповів чоловік.
– Олексій, ти ж знаєш, я не дуже люблю сюрпризи, а коли їх організовуєш ти, я тоді навіть переживаю.
– Цей тобі сподобається: Новий рік ми зустрінемо у Києві! Я заздалегідь забронював номер у готелі на два вечори та столик у ресторані. Тридцять першого вранці їдемо, в обід вселяємось у номер, третього ввечері повертаємось додому. Я хотів ще квитки до театру взяти, але не вийшло – пізно звернувся. Вікна нашого номера виходять, звичайно, не на Хрещатик, але готель неподалік центру, так що зможемо гуляти скільки захочемо. Новий рік зустрінемо у ресторані – там буде спеціальна програма. Ну як тобі такий сюрприз?
– Чудово! На свято не стояти біля плити, не мити посуд, а просто відпочивати. Чудово! Але це дуже дорого? Готель на Новий рік у Києві?
– Так, дорого, – зізнався Олексій. – Але, по-перше, я трохи підзаробив. А по-друге, нам дали премію. Тож на бюджеті це не позначиться!
– Здорово! Я вже думала, що нам знову доведеться йти до твоїх батьків, і твоя мама знову проситиме мене оцінювати її холодець. А ти знаєш, що я терпіти не можу холодець! До речі, вона дзвонила за п’ятнадцять хвилин до твого приходу. Ти їй передзвони після вечері, – сказала Алла.
– А що вона хотіла, ти не спитала? – поцікавився Олексій.
– Вона хотіла поговорити про подарунки на Новий рік. На її думку, минулого року ми подарували їм повну нісенітницю, – повідомила Алла.
– А що ми їм дарували? Я не пам’ятаю.
– Батькам ми купили кавоварку, твоїй сестрі – плед, її чоловікові шкіряні рукавички, а дітям – солодкі подарунки всім трьом, дівчаткам – книги казок, а Віті – конструктор Лего, – нагадала йому Алла.
– А що їм не сподобалось? – Запитав Олексій.
– Не знаю. Мені вона нічого казати не стала. Зараз поїсиш і подзвони.
Олексій зателефонував матері і після закінчення розмови довго мовчав. Нарешті він звернувся до дружини:
– Алло, а ти не пам’ятаєш, що мати та сестра подарували нам торік?
– Чудово пам’ятаю. Христина вручила мені пакет із набором для душу, причому чоловічим і сказала: «Там одна коробка, але в ній дві пляшечки. Шампунь – це тобі, а гель – Олексію».
– А чому ти мені нічого не сказала? – поцікавився чоловік.
– Та я навіть уваги на це не звернула. Чесно кажучи, я за два роки вже звикла і нічого особливого не чекала, – відповіла Алла. – То що вона від тебе хоче?
– Ти будеш сміятись. Загалом, мати та Христина вирішили, що цього року вони хочуть отримати усі подарунки грошима. Батьки на пенсії, Христина не працює – сидить із дітьми. Тобто годувальник у них один – чоловік сестри. Ось вони й вирішили, щоб ми їм жодної нісенітниці не дарували, взяти грошима. Такса така: всім дорослим три тисячі, а дітям по тисячі.
– Нічого собі! – здивувалася Алла.
– У сумі виходить кругленька цифра. А коли я заперечив, що такі подарунки нам не подужати, мати відповіла, що коли ми обидва працюємо, а дітей у нас поки що немає, то маємо ділитися з сім’єю.
– Ну і що ти вирішив? – Запитала Алла.
– Будуть їм подарунки. Ти не турбуйся, я завтра особисто все організую, – сказав Олексій.
У дні, що залишилися до поїздки, у Алли було багато справ: треба було подумати, що з речей взяти з собою, оновити стрижку, зробити манікюр. А ще треба було купити ошатну сукню, яка б підійшла до її темно-синіх черевичків. Тому про подарунки родичам чоловіка вона навіть не думала, тим більше, що він сказав, що про все подбає сам.
Тридцять першого грудня настрій у Алли та Олексія був відмінний. Вони купили білети на поїзд на дев’ять п’ятдесят сім. І ввечері вже були на вокзалі у Києві.
Не поспішаючи, на метро доїхали до готелю і увійшли до свого номера.
Олексій не обманув: вид з панорамного вікна був чудовий. Таке враження, ніби місто тягнеться перед ними до самого горизонту.
– Уявляєш, як гарно тут буде вночі! – сказала Алла.
Спочатку вони вирішили оглянути околиці і десь перекусити. Святкова вечеря в ресторані готелю починалася о десятій, тому часу було ще багато.
Вечір пройшов чудово: до дванадцятої вони встигли і повечеряти, і потанцювати, а через півгодини після того, як годинник показав опівночі, Алла і Олексій вирушили на Хрещатик і там змішалися з натовпом щасливих людей, що прийшли сюди зустріти Новий рік. В готель Алла та Олексій повернулися до четвертої ранку і відразу лягли спати.
Незважаючи на майже безсонну ніч, о дев’ятій ранку Алла та Олексій вже встали, спустилися на перший поверх, щоб поснідати в кафе, і знову поїхали на прогулянку. Сьогодні вони планували покататися на ковзанах.
У готель вони потрапили лише надвечір. Повечеряли в ресторані і, піднявшись до себе в номер, сіли на крісла навпроти панорамного вікна, щоб помилуватися видом святкового міста.
Загалом три дні минули, як один. Вже на зворотному шляху, коли вони їхали поїздом, Алла сказала:
– Це був найпрекрасніший Новий рік у моєму житті. Дякую!
– Радій, доки є час. Зараз приїдемо додому, включимо телефони, і настрій нам одразу зіпсують, – пожартував Олексій.
– А які до нас можуть бути претензії? Ти ж попередив, що ми їдемо і на дзвінки відповідати не будемо, – сказала Алла.
– Я маю на увазі подарунки.
– Так, я ж так і не спитала тебе, що ти вирішив із подарунками! – Вигукнула Алла.
-Все було шикарно: через десять хвилин після того, як годинник показав дванадцяту, у них у квартирі мав пролунати дзвінок. Кур’єр приніс наше вітання – я купив найкрасивішу листівку – і подарунки. Зрадити очікування дітей не можна, тож їм вручили іграшки та солодкі подарунки. Дорослі отримали по великій красивій ялинковій кулі – знаєш, є такі: усередині будиночок, ялинка, а з неба наче сніг іде. Я в дитинстві про таке мріяв, – сказав Олексій.
– Олексій, мені навіть важко подумати, що на нас чекає.
– Все буде нормально, не хвилюйся, – відповів чоловік.
І справді, коли вони приїхали додому та включили телефони, там було лише кілька пропущених від далеких родичів. Друзів та батьків Алли вони привітали заздалегідь, пояснивши, що їх не буде у місті.
А що ж любителі замовляти подарунки? Мати та сестра Олексія не дзвонили їм півтора місяці. Потім потроху спілкування відновилося.
На восьме березня Алла та Олексій зробили їм подарунки – ті, які вважали за потрібні.
Алла отримала подарунок лише від чоловіка.
