П’ятнадцять років сімейного життя пролетіли, як мить, і Аліна, озираючись назад, дивувалася.
– Коли встиг час відрахувати цей проміжок нашого спільного життя з Денисом? Начебто зовсім недавно бігала до нього на побачення, потім народився наш синочок Андрійко. А вже й синові тринадцять років.
Вона вимила посуд на кухні, коли пролунав дзвінок на її телефоні. Дзвонить мати.
– Привіт, матусю, привіт. Ти вже вдома?
– Вдома, доню, вдома. Ну, як ви тут? Приїжджайте завтра до мене, у вас вихідний, пиріг спечу ваш улюблений. Дуже скучила за вами.
– Добре, матусю, більше чотирьох місяців тебе не було вдома, доїхала нормально?
– Так, у дорозі все нормально. Ну, завтра чекаю.
Наступного дня всім сімейством вони вирушили до матері: вона, чоловік Денис і Андрійко. Мати довгий час була у своєї старшої сестри, яка жила в іншому місті. Вона занедужала, мати доглядала її, а потім її змінила дочка тітки, вона закінчила інститут і приїхала додому.
Після перших обіймів всі посідали за стіл.
– Андрійку, ти начебто подорослішав за цей час, – дивувалася бабуся, дивлячись на онука, який сидів у телефоні.
– Та гаразд, бабусю, просто давно мене не бачила, такий самий я, – сказав онук і знову опустив голову в телефон.
– Ростуть діти, у цьому віці вони швидко додають, – казала бабуся. – Я пам’ятаю, як ти одного разу вимахала і стала справжньою красунею, – посміхалася вона, дивлячись на дочку, а зять посміхався, поглядаючи на свою дружину з обожненням.
Аліні гріх скаржитися на свою долю, одружилися за коханням з чоловіком, живуть у достатку, дбають один про одного. Єдине, що не влаштовує Аліну, так це те, що вона щовечора бачить спину чоловіка, який завжди дивиться у ноутбук чи телефон.
– Денисе, поговори зі мною, – іноді намагається дружина відволікти його від інтернету.
– Кажи, я тебе слухаю, – не відволікаючись, говорив Денис.
Тоді вона починає перераховувати, що їм потрібно зробити, що треба купити, куди сходити. Денис слухає мовчки і у всьому погоджується із дружиною. Єдине, якщо вона пропонує кудись сходити, наприклад у кафе чи кіно, він відповідає:
– А що там у кафе? Вдома смачніше. А що там у кіно, який хочеш фільм, дивися в інтернеті вдома і нікуди не треба йти чи їхати. Зараз все під рукою…
– Ой, Денисе, який ти домашній, – обурюється дружина.
– Ти раділа б, що чоловік у тебе вдома, інші скаржаться, – намагається пожартувати чоловік.
Хоча Аліна розуміє, що він у чомусь має рацію. Жінки на роботі багато хто скаржиться, що чоловіки пізно приходять додому, а то й зовсім не приходять. Починаються сварки. Багато хто розлучений. А в неї Денис завжди після роботи вчасно приходить додому, і не дає підстав сумніватися в ньому.
– Та ти, мій любий, – тріпає вона його по волоссю, – так–так, ти в мене найкращий.
А той і задоволений.
Настало літо, до відпустки ще було кілька місяців у них у серпні путівки в Грецію, до школи якраз повернуться. Але Андрійко раптом заявив, що поїде до спортивного табору на два тижні з футбольною секцією.
– Мамо–тату, наші всі їдуть, я теж хочу.
– Ну що ж, сину, хочеш їдь, – відповів батько, а мати переживала.
– Андрійко, як же ж ти там один, і чим там годуватимуть вас, і…
– Мамо, буду, як усі, – діловито і серйозно відповів Андрійко, і батько схвально глянув на нього.
– Чого ти, син у нас самостійний, упорається.
Довелося погодитись Аліні, зібрати речі в сумку синові і через тиждень вони вже проводжали сина на автобус. Хлопців було багато, всі задоволені.
– Синку, дзвони щодня, – казала мати, а батько міцно потис руку.
– Ну, будь здоровий і дивись там…
Приїхали додому Аліна з Денисом, а вона наче щось втратила.
– Якось не вистачає Андрійка, – казала вона, – адже він ще жодного разу нікуди не їхав. Як він там один, щось переживаю я, Денисе.
– Заспокойся, наш син не п’ятирічна дитина. Не він перший і він останній. Потрібно хлопцеві дати можливість відчути себе самостійним, – заспокоював Денис.
Коли Андрійко зателефонував і сказав, що вони доїхали до місця, влаштувалися і все йому подобається, Аліна трохи заспокоїлася.
– Ну й гаразд, синку, ми з татом раді, що тобі все подобається.
Минуло кілька днів, Аліна вже так не переживала і задумала влаштувати романтичне побачення з чоловіком у вихідний.
– А що, живемо якось прісно, він в інтернеті, я зроблю справи і теж можу в телефон сісти, – думала Аліна. – Жодної тобі романтики, я вже й не пам’ятаю, що це таке.
Виношувала цей план і поділилася з чоловіком.
– Слухай, Денисе, давай влаштуємо з тобою романтичний вечір.
– Це як, що ти ще вигадала?
– Ну, ніби ми з тобою не одружені, а ще зустрічаємося. Ходімо в кіно, потім у затишне кафе з гарною кухнею, потім продовжимо романтичний вечір удома… – захоплено говорила Аліна.
Денис уважно вислухав дружину і похитав головою:
– Звичайно гарно говориш, але до чого ці проблеми? Давай повечеряємо вдома.
– Ой, який ти в мене неотесаний, – обурилася дружина. – Твої думки далі спальні не простягаються. А як же ж романтична атмосфера? Затишне кафе і столик на двох, свічки, музика? Натомість ти кажеш мені, як завжди стояти біля плити, потім цю вечерю ти зʼїси за п’ятнадцять хвилин, і на цьому все?
– Нууу, чому ж все, ти сама щось говорила про спальню, – посміхнувся чоловік.
– Денисе, я теж хочу відпочити від плити.
– Ну гаразд, не хочеш готувати, ми з тобою замовимо їжу додому… Погодься, безглуздо якось після п’ятнадцяти років шлюбу, ми з тобою повинні вийти порізно з дому і вдавати, що ледве знайомі… А потім таємно зустрітися в кіно? Смішно, що за конспірація…
– Нічого не смішно. Мені набридло, як ти приходиш щовечора додому і лізеш у комп’ютер після вечері, спілкуєшся з купою друзів, а мені залишається милуватися твоєю спиною.
Аліна казала і дивилася в його спину, чоловік поринув у комп’ютер. Аліна зрозуміла, що романтикою чоловіка не взяти, і раптом їй прийшла одна думка.
– Ну зараз я тебе розіграю, подивимося, що ти робитимеш, – подумала дружина.
Вона знайшла фото гарної дівчини в інтернеті, встановила аватарку під ім’ям Ліза і написала чоловікові, що хоче з ним поспілкуватися.
Денис відповів, і між ними почалося листування, яке не зобов’язувало ні до чого. Минуло два дні, і Ліза стала натякати Денису, що віртуальне спілкування, звичайно, добре, але краще б зустрітися.
Денис відмовлявся, посилаючись на зайнятість. Дружина під ім’ям Ліза ніби раділа, адже чоловік виявився стійким і не погоджувався на зустріч із незнайомкою, а з іншого боку прикро, що романтична зустріч так і не настане. І руйнується весь її план.
До кінця тижня Ліза таки дістала Дениса своїми пропозиціями, і він погодився зустрітися з нею у п’ятницю ввечері у кафе. Аліна тріумфувала, але одночасно і засмучувалася, тому що чоловік виявився не таким вже ідеальним.
У п’ятницю вона відпросилася з роботи після обіду і вирушила в салон краси, освіжити свій зовнішній вигляд, потім прийшла додому і ближче до вечора одягла гарну сукню, викликала таксі.
У кафе вона приїхала раніше, сіла за столик і почала чекати. А сама думала:
– Ну от зрадник нещасний, зараз я тебе застукаю. Цікаво, що ти на це скажеш. Бач із Лізою він зібрався на побачення. Ну постривай у мене…
Кафе було тихе, приглушена музика, така романтична обстановка, а головне людей мало, зала майже порожня, дві парочки сидять біля вікна. Аліна чекала у напрузі. Ближче до призначеного часу нарешті відчинилися двері в кафе і зайшов Борис, давній друг Дениса.
– Оце так! Не хотілося б мені, щоб він мене тут застав, в такий вечір нікого не хочеться бачити.
Але не встигла вона подумати, як Борис підійшов до неї і здивовано сказав.
– Аліно, а ти що тут… Хоча, що я питаю, а я прийшов на зустріч. У мене тут призначено побачення з таємничою незнайомкою. Побачення це мені влаштував твій Денис по старій дружбі.
Аліна не змогла стриматись і розреготалася, а Борис не розумів, чого їй стало так весело.
– Іди додому, старий романтик, Ліза – це я. Хотіла чоловіка розіграти, а він тебе підсунув замість себе. Та й нічого. Сама і попалася.
Нарешті дійшло й до Бориса, він теж засміявся
– Що це таке? Виходить ти сама і потрапила на свою вудку?
Вони обоє посміялися і вийшли з кафе.
Денис зустрів Аліну в дверях, як і має бути у шортах і капцях.
Він здивовано глянув на дружину в ошатній сукні.
– Алінко, ну ти де ходиш? Я тут замовив їжу, купив гарного ігристого, чекаю на тебе, чекаю. Охололо вже все.
На столі справді чекала вечеря, вона посміхнулась і вмостилася за стіл.
Обидва з апетитом наминали гамбургери і все, що замовив чоловік, пили ігристе. Аліна, зі сміхом, розповіла чоловікові, як зустріла у кафе Бориса, і як провалилася її спланована авантюра.
А Денис сміючись зізнався:
– Цей віртуальний роман я вирішив крутити для того, щоб нарешті познайомити друга з дівчиною. Бо ж Борис досі не одружений, а як нам його одружити? Засидівся він у холостяках, я його до речі, ледве вмовив. Думав може влаштую в хороші руки.
Вони разом реготали, цей вечір вдався, ніч теж.
А потім Аліні пощастило витягнути чоловіка в кіно на нову мелодраму.
Обидва залишилися задоволені. А незабаром вже зустрічали з поїздки свого задоволеного Андрійка…
