– Ти ж казав, що твої батьки дізнаються про дитину і погодяться! – очі у Валі були злякані.
Але Анатолія це зовсім не зворушило, він так сильно змінився, що Валі здавався тепер зовсім іншою людиною.
А може він і справді був іншим?
– Ти мене не зрозуміла, мало що я в пориві просто так казав, ти що, зовсім? – крізь зуби сказав Толік, похмуро дивлячись на Валю.
– Просто так? А як же я тепер, тобто ми? – Валі все ще здавалося, що це неправда і що її Толік, просто жартує!
Ось він розсміється зараз, візьме її за руку і все буде, як раніше. Вони підуть з його батьками знайомитися, потім одружаться і будуть знову щасливі.
– Якщо ти ще й до моїх батьків причепишся, я їм швидко поясню, що ти за штучка! Бігаєш за багатим чоловіком, безпринципна дівчина, яка мене причарувала, а тепер за дитину виказує, ось ти хто. І не дзвони мені більше, жодних грошей я тобі не дам, сама винна, сама і розбирайся, – Толік зміряв Валю похмурим поглядом, недобре посміхнувся і пішов не озираючись.
Валя тільки зараз зрозуміла, як її обманули. Про те, що дитина буде, вона не відразу зрозуміла. А потім вона чекала відповідного моменту, уявляючи, як Толік буде радий. Адже його багаті батьки хотіли одружити з нелюбою, він сам їй розповідав. А коли дитина, то вже нічого не вдієш, і вони будуть разом.
Правильно мама казала, що Валя наївна і вірити нікому не можна. Тепер доведеться щось вирішувати з навчанням та з роботою.
Мама плакатиме, а батько як завжди обуриться, скаже, що піде розбиратися з цими нахабними багатіями. З мамою посвариться: – Ти ж мати, куди ти дивилася? Ти не пояснила їй, що від цього діти бувають!
Потім тато почне Валю шкодувати:
– Нічого, доню, ти не переживай, виростимо. Їм ще це відгукнеться, та щоб їм всім, багатіям цим!
І в результаті тато любитиме онука, Валя вже знала, що буде хлопчик. Тато скаже:
– Та ну їх, дивись який у нас хлопець росте, ці самі від свого щастя відмовилися, а ми щасливі…
Батьки її не покинуть, хоча вони небагато живуть.
Квартира у них маленька, двокімнатна в п’ятиповерхівці.
Мама в салоні краси майстриня з нігтів. Вона хотіла бути художницею, але на картинах не заробиш. А більше вона нічого не вміє, на нігтях клієнток малюнки малює.
Тато у Валі таксист, хоч мріяв бути музикантом.
У них вдома три гітари, батько романтик, навіть на фестиваль раніше їздив. Але не пробився, а коли Валя народилася, він у таксі пішов, от і вся романтика.
Хоча вдома він мамі пісні іноді співає під гітару, Валя йому навіть підспівує, ох, тату, підвела вас донька.
Злитися батько звісно не вміє, тільки на словах лякає. І завжди вважає, що людина сама повинна думати, а не інших звинувачувати. Та й мама, хоч і свариться з татом, а сама його любить, хороші вони обоє…
Але жити за рахунок батьків Валя не хотіла.
Сама закохалася, сама й відповідатиме…
Без участі батьків, звичайно, не обійдеться, але Валя швидко перебудується. Нема чого плакати, не вона перша в мужиках помилилася.
“Ну що робити, треба жити, як вмієш, Валю, ти тепер не одна”, – сказала собі вона, і чомусь одразу заспокоїлася.
Ну сталося так, вона така сама, як і її батьки, серцем живе. Треба піти і їм все розповісти, але це зовсім не означає, що вона із сином їм на шию сяде, не в її характері таке. Нічого, якось буде!
Наступного дня Валя поїхала до батьків із твердим наміром їм все розповісти.
Двері відкрив тато з гітарою в руках.
– Валю, як ти до речі приїхала, а в нас гості, я свого давнього друга зустрів, заходь швидше!
У тісній кімнатці було галасливо, стіл накритий. Незнайомий чоловік теж сидів із гітарою, поряд з ним жінка, вони з мамою сміялися.
– От і зустрілися друзі, бренькають на гітарах, як раніше!
– А це наша Валя, донечка наша, розумниця, студентка, третій курс…
Всі подивилися на Валю, а тато продовжував:
– Валю, я друга зустрів Аркадія, ми тоді обидва хотіли музикантами стати, а тепер він бізнесмен, шанована людина – Аркадій Іванович.
Дружину Аркадія Івановича звали Наталія Львівна, вона разом із усіма співала під гітару, потім усі пили каву та згадували молоді роки.
– Молодець, що зайшла, гарний вечір вийшов, – поцілувала Валю мама на прощання, коли вона йшла.
Так Валі й не вдалося їм нічого розповісти, гості засиділися, та й не псувати ж батькам такий теплий вечір.
Зате Валя зовсім заспокоїлася, зрештою всі живі і в ній тепер малюк, це ж нове життя.
Що може бути прекрасніше?
Батьки у неї розуміють все, не сваритимуться і з дому не виставлять. А з труднощами вона впорається, треба тільки все продумати.
Вона винаймає кімнату, це дорого, значить доведеться до батьків повернутися.
Так вони будуть тільки раді, вони й не хотіли, щоб вона окремо жила.
Вчитися вона продовжуватиме і рік закінчити зможе, адже їй влітку народжувати.
І підробляти продовжить, гроші відкладатиме на дитину. При цьому вона ще й досвід там уже хороший отримала.
Їй бухгалтерка довіряє майже повністю самостійно роботу робити.
Від цих думок Валя ще більше повеселішала.
І навіщо тільки вона у Толі допомоги почала просити? Та просто не очікувала від нього такої зради, от і розгубилася…
Ближче до вихідних Валі подзвонила мама.
– Валю, нас із татом за місто запросили на вихідні. Так, ті самі друзі, яких ти бачила, тебе до речі теж кликали, поїдеш з нами? Мені здалося ти якась бліда, відпочинеш на свіжому повітрі. Та й поговоримо, бо ми так з тобою й не поговорили.
Пропозиція мами Валі сподобалася, а чому ні? І їй і дитині корисно буде за містом провести вихідні.
І Валя із задоволенням погодилася.
Будинок татових друзів виявився досить великим, та й ділянка немаленька.
– А ти багатий став, Аркадію! – поплескав друга по плечу Михайло.
Валя помітила, що тато навіть помолодшав від зустрічі з другом юності.
Розповідав їй, як вони гурт намагалися створити, на гітарах бренькали, а потім якось роз’їхалися, сім’я, діти, ну як у багатьох.
– Мишко, я так радий, що ми з тобою знову зустрілися, До речі познайомтеся, це наш із Наталкою син, на п’ятому курсі вчиться. Трохи безвідповідальний ще, але сподіваюся, що одумається, одружиться та й батькові нарешті почне допомагати, – і Аркадій Іванович обійняв хлопця, що вийшов з дому.
Побачивши сина господарів, Валя побіліла і в неї аж голова закрутилася.
Бути цього не може! Оце так збіг, що тепер робити?
Перед нею поряд з Аркадієм Івановичем стояв… Анатолій.
– А ця що тут робить? Мене прийшла зганьбити? – Толік смикнув плечем і скинув руку батька.
– Та тобі ніхто не повірить, навіщо ти сюди приперлася, це взагалі не моя дитина!
– Анатолію, що з тобою, ти знову за своє? Не можеш спілкуватися нормально, та що ти таке тут влаштував? – Аркадій Іванович змінився.
– Ти що, з Валею знайомий? – Здогадалася Наталя Львівна.
– Та ну вас всіх, розбирайтеся без мене! – Анатолій викотив мопед з гаража й поїхав, а всі розгублено дивилися один на одного.
– Валю, про що наш син говорив? Це правда, що в тебе від нього буде дитина? – першою прийшла до тями Наталя Львівна.
І Валя змушена була все розповісти, намагаючись не очорняти сина господарів. Але спочатку вона вибачилася перед своїми батьками,
– Мамо, тату, я хотіла вам все розповісти, але ніяк не виходило, думала може тут поговоримо.
– Ну що ж у результаті так і вийшло, – посміхнувся Михайло Сергійович і запитливо подивився на свого друга Аркадія.
– От же ж, то одна в нього, то друга, а сам… дівчині гарній голову затуркав і кинув! Ну він у мене потанцює, він зобов’язаний з нею одружитися, я не потерплю, якщо мій онук буде без батька рости, – розізлився Аркадій Іванович.
Михайло Сергійович глянув на Валю, вона посміхнулася батькові, і спокійно сказала Аркадію Івановичу:
– Ви вибачте, я ж не знала, що Толік ваш син, інакше б, звісно, не прийшла б. А заміж за нього я нізащо не піду, мені чоловік зрадник не потрібний.
Ця подорож за місто всім надовго запам’яталася.
Просто відпочити звичайно не вийшло, але головне, що давні друзі не пересварилися.
Батьки Валі та Анатолія звичайно не очікували такої звістки. Але після першого враження прийшли до тями.
Аркадій Іванович сказав, що з сином він сам розбереться, але просив Валю не забирати в них онука й оформити батьківство.
Загалом вихідні пройшли дуже бурхливо, але правда сама випливла і все якось вирішилося.
Все–таки добрий у тата друг виявився, шкода, що його син не такий, як його батько.
Коли народився Славко, у Валі помічників було достатньо, вона й не очікувала, що так все буде.
Валя навіть змогла продовжити вчитися, адже у її Славка є дві люблячі бабусі і два діди.
Аркадій Іванович та Наталя Львівна просто обожнюють свого онука Славка.
Інших у них поки немає, Толік живе окремо, він так і не одружився й скривджений на батьків. Особливо на батька за те, що той його до себе на роботу так і не взяв.
– Навіщо мені такий напарник, який у будь-який момент може зрадити? – просто сказав Толіку Аркадій Іванович.
І запропонував роботу по каналах поставок своєму надійному старому другові Мишкові, Михайлу Сергійовичу, батькові Валі. Адже вони тепер не просто друзі, а ще й рідні!
– Валю, а ти до мене давай бухгалтеркою йди, буде повний сімейний бізнес, – кликав і Валю Аркадій Іванович, але вона поки що не пішла, від добра добра не шукають, у неї гарна робота.
– Ну що ж, будемо чекати, поки наш Славко підросте, буде діло своїх дідів продовжувати, на нього вся надія, – говорив Аркадій Іванович, підморгуючи другові Михайлові.
Сина свого Анатолія Аркадій Іванович до справ не допустив. Впіймав його пару разів на тому, що він гроші прогуляв, потім машину брав нишком.
Важко, коли син виявився не таким, як хотілося, начебто старалися, виховували, і коли проґавили, не зрозумієш…
А Валя з радістю виховує сина і вдячна долі, що поряд із нею такі люди близькі.
Про заміжжя вона поки не думає, не зустрілася їй ще така людина.
Для Валі поки що Славко – головна людина в її житті.
А ще – мама, тато та Аркадій Іванович і Наталя Львівна, або як вони самі себе вважають – свекор і свекруха.
– Чоловіка в мене немає і не було, а свекор і свекруха є, і вони дуже хороші, ось як мені пощастило! – сміється Валентина.
І вважає себе дуже щасливою!
