– Мама житиме у нас у медовий місяць, – повідомила Майя Денису. – Вона вже взяла квитки, завтра зустрінеш її на вокзалі.
– Ми так не домовлялися, – обурився її наречений. – Твоя мати і так дуже втручалася в планування весілля, хоча не дала на нього жодної копійки.
– Ти просто не розумієш, – образилася Майя. – Мама хоче, щоб все було ідеальним. Ось у її житті цього не трапилося. Білої сукні, клятв, коротше, як у кіно. А вона дуже хоче, щоби так було у нас.
– Майя, це ти виходиш заміж, – нагадав їй Денис. – І ми не замовлятимемо лімузин, бо на нашій вулиці йому нема де розвернутися. А виїзну реєстрацію та намети на галявині нехай залишить для свого наступного весілля.
…Денис познайомився з Майєю в квітковому салоні. Він приїхав по букет на ювілей матері. А чарівна флористка його зібрала. Взагалі Майя приїхала до цього міста вчитися на актрису. Але досить швидко зрозуміла, що то не її. Кинула інститут на третьому курсі та пішла збирати букети, освоївши нову професію буквально за пару місяців.
Жила дівчина у квартирі з двома іншими флористками. Так було дешевше та простіше. Але після знайомства з Денисом, який виявився на п’ять років старшим і працював програмістом віддалено, переїхала до нього. Вони зустрічалися вже рік. Потім Денис зробив коханій пропозицію та отримав її згоду. Вони розпочали підготовку до весілля.
І з цього моменту для Дениса настали непрості часи. Адже його спробувала взяти в обіг мати нареченої, Юлія Вікторівна.
– Обов’язково замовте голубів – символ сімейного щастя, – просила майбутня теща у нього телефоном. – І карету з конями. Краще дві, для батьків та для вас. Все життя мріяла відчути себе королевою.
– Взагалі ми хочемо сучасне весілля, – сказав їй Денис. – Фуршет, заміський готель, потім поїдемо на відпочинок.
– Ну ні, а як же викуп нареченої у під’їзді, ігристе з її туфлі та вгадування по відбитку губ, де твоя суджена? – обурилася Юлія Вікторівна. – І взагалі, не дозволю заощаджувати на моїй дочці.
– Послухайте, ви, мабуть, самі можете сплатити за карети, голубів, якщо вони так потрібні, – запропонував Денис. – У нас і так витрат чимало.
– На що ж, цікаво? – обурилася Юлія Вікторівна, – До речі, не надумайте купувати весільну сукню з рук!
– Теж погана прикмета? – поцікавився Денис із усмішкою. – Ми її взагалі напрокат беремо.
– Не здумайте, – вигукнула Юлія Вікторівна. – Чужу долю на себе приміряєте.
Декілька місяців наречений, як міг, відпирався від ідей потенційної тещі. Спершу Майя його навіть підтримувала. Але потім їй почало здаватися, що хлопець просто відкидає всі ідеї її сім’ї. Та ще й подружки почали капати, що Денис – жмот, раз не сплачує сукні для них. Наслухавшись цих порад, Майя теж пішла в наступ:
– Ти не поважаєш мою маму, – обурилася вона. – Висміюєш усі її ідеї. Адже моя мати дуже багато пережила. Вона тричі була одружена. І жодного разу не одягала при цьому білу сукню з фатою. Що поганого в тому, що мама хоче для мене гарне весілля?
– То, може, вона його й сплатить? – поцікавився Денис. – Поки що я не почув жодної пропозиції, лише прохання. Але за все плачу я, а ще мої мати та батько – вони дарують нам оренду готелю та ресторану у ньому, сума чимала. Там буде і спа для вас з подружками та дівич-вечір, і спальні для всіх родичів та друзів. У нас і так дводенна церемонія, чого ти ще від мене хочеш?
– Просто зроби так, як просить моя мама, – обурилася Майя. – Наприклад, погодься кусати коровай або викуповувати мене.
– Я не хочу, – просто відповів Денис. – Знаєш, не всім подобається виступати у ролі актора.
– Моя мама просто хоче якнайкраще, – заплакала Майя. – А ти справді черствий і жадібний тип, як кажуть мої подружки.
– Вони одружені? – поцікавився у нареченої Денис. – А, може, готуються до весілля чи бодай одягли на руку обручку? Ти знаєш, у яку суму нам уже влетіла організація цього всього? У чотириста тисяч, і буде ще дорожче. Причому левова частка витрат якраз на твої примхи. Мені б вистачило розпису без суконь та промов.
Майя тоді образилася і тиждень із ним не розмовляла, але потім розтанула. І знову почала продавлювати ідеї своєї матері. А тепер Юлія Вікторівна збиралася приїхати до них напередодні весілля. Та ще й залишитись у гостях на весь медовий місяць. Денис спочатку щиро сподівався, що він не дочув. Але на вокзалі бадьора теща викотила з вагона одразу три величезні валізи. І скомандувала Денису:
– Ну, зятю, вези мене до вас у квартиру.
– Я думав, ви забронювали готель, – обурився Денис.
– Та зараз, ти ціни на них бачив? – поцікавилась Юлія Вікторівна. – Якщо в мене тут є майже рідня, то навіщо переплачувати?
– У нас немає для вас місця, – пояснив Денис. – В одній кімнаті спальня, в другій – мій робочий кабінет.
– А ти що, пан? – поцікавилася теща. – Ну, посидиш на кухні, попрацюєш. А можеш і в офіс вийти, я не ображусь. І взагалі, вся ця ваша віддалена робота – одна фікція. Напевне сидиш, у ігри граєш цілими днями.
Денис промовчав. Робити не було чого, довелося везти Юлію Вікторівну до них у квартиру. Але й там вона продовжувала виявляти невдоволення. Пройшлася по вибору меблів та дизайну інтер’єру. Засудила модель пральної машини та жалюзі на вікнах замість штор. Нарешті, до ночі майбутня теща вгамувалась і заливисто захропіла на всю квартиру, розташувавшись у вітальні, в якій у Дениса був виділений кабінет.
Вранці він збирався сісти за роботу. Мав бути важливий дзвінок. Але варто включити мікрофон, як Юлія Вікторівна обурилася. Зять перешкодив її чуйному сну. А потім захропіла так, що чути співрозмовників уже перестав Денис.
На обід майбутня теща прокинулася і попросила її розважати. Оскільки Майя була на роботі, діставалися її претензії переважно Денису.
– Ну ти все одно сидиш і в екран витріщаєшся, – обурювалася Юлія Вікторівна. – Звози мене на шопінг, а то навіть весільної сукні ще немає.
– Я ж казав, ми беремо її напрокат, – відірвався від роботи Денис.
– Я для себе хочу білу сукню з вуаллю, – безапеляційно заявила Юлія Вікторівна. – Теж хочу відчути себе нареченою.
– Не впевнений, що я до такого готовий, – стомлено сказав Денис. – І взагалі, може, вам все ж таки варто пошукати готель. Неможливо так працювати. Ви постійно відволікаєте мене.
– Та гаразд, ми чудово уживемося. Звичайно, працювати вдома – це не діло. Ми переобладнаємо вашу спальню в кімнату для мене. – весело щебетала Юлія Вікторівна. – А коли підуть діти, я зможу помагати з онуками.
– Ви що, зібралися тут залишитися назавжди? – грізно спитав у тещі Денис.
– Ну, звичайно, а хіба Майя тобі цього не казав? – усміхнулася Юлія Вікторівна. – У великому місті я, може, й собі нареченого знайду. Одружуся, тоді від вас і з’їду. А ти подумай про розширення житлоплощі, для нас трьох квартирка тісна.
Коли ввечері Майя приїхала з роботи, на неї чекали три валізи біля дверей і ображена Юлія Вікторівна. Денис поставив нареченій ультиматум: вона перевозить свою маму будь-куди або вони скасовують весілля. Звісно, Майя не повірила у реальність його слів. Усі подружки наввиперед запевняли, що тепер Денисом можна крутити, як завгодно. Він стільки витратив на організацію весілля, що просто не ризикнув би піти назад. Тому Майя впевнено сказала:
– Ти несеш нісенітницю, мама залишається.
– Ах ось як, – посміхнувся Денис. – Ну, добре, тоді весілля точно скасовується. Можеш повертатися до своєї орендованої квартири.
За годину Майя стояла біля під’їзду разом із Юлією Вікторівною та п’ятьма валізами. Речі нареченої Денис запакував сам і віддав, виставивши їх за двері. Наступного дня дівчина дізналася, що наречений забрав заяву та скасував ресторан та готель. Юлія Вікторівна розчаровано купила квиток на потяг назад до свого міста. Тріумфального переїзду не вийшло.
Втім, Майя зробила роботу над помилками. Через два місяці вона вмовила Дениса спробувати розпочати все наново. А за півроку вони скромно розписалися в ЗАГСі і поїхали на море. Матері нареченої було вирішено про весілля не повідомляти. Майя усвідомила, що розуміння у власній сім’ї їй набагато дорожче чужих забаганок і бажань. Тепер у них із Денисом все добре.
