Тетяна щиро вважала, що вдало вийшла заміж. З Олексієм вони душа в душу жили вже двадцять два роки, виховували сина Віктора. Звичайно, він вже виріс і скоро мав закінчити університет, але батьки все одно вважали Вітю дитиною і, як він не просив, жити окремо не відпускали. Хоча квартира для нього, спадкова однокімнатна квартира, вже стояла і чекала свого часу.
– Мамо, ну навіщо там квартиранти, краще б я сам жив! – зітхав Віктор.
– Ага. І харчувався одними магазинними варениками! – обурювалася Тетяна. – Ти не готовий до самостійного життя.
– І не буду, якщо ви продовжите мене так опікувати! – пирхнув Віктор. – До сімдесяти років залишусь тут. І онуків не дочекаєтесь.
– Ну яка самостійність, якщо ти просто не можеш у своїй кімнаті порядок підтримувати? – зітхнула Тетяна. – Ось з’явиться дівчина, якій я зможу тебе довірити, тоді й поговоримо.
Взагалі, до здачі квартири вона особливого стосунку не мала, та була отримана у спадок чоловіком Тетяни Олексієм, і гроші від здачі за негласною домовленістю йшли на оплату навчання сина. На бюджет він не вступив, гриз граніт науки на комерційній основі, всіма формальностями та навіть пошуками квартирантів займався чоловік.
А Тетяна воліла просто вести сімейний бюджет і не особливо намагалася знайти заначку чоловіка чи невідповідність у його доходах та видатках.
Окрім квартири від свого діда, Олексій успадкував і гараж, новий, цегляний, у невеликому масиві. Там він бував нечасто. Тетяна навіть пропонувала продати обтяжливе майно, але чоловік незмінно відмовлявся, хоч машину в сім’ї не водив ніхто. Втім, нещодавно Віктор здав на права і тепер ділився з батьками мріями про власний автомобіль.
– Давайте купимо хоч якийсь, хай під відновлення, я сам готовий з ним поратися в гаражі, – обіцяв хлопець. – Ну, це ж не так дорого.
– Жодного гаража! – Раптом різко зупинив сина Олексій. – Там речі зберігаються, машина не поміститься.
– Тату, ну їх можна винести! – обурився Віктор. – І потім, напевно, це просто старий мотлох.
– Яка тобі різниця? Гараж мій, і ти від нього ключі не отримаєш! – різко сказав Олексій. – Краще б на навчанні зосередився. А то вітер у голові, а незабаром диплом.
– З вами взагалі неможливо розмовляти, – образився Віктор і пішов до кімнати.
– Ну, що ти з ним так строго? – Накинулася Тетяна на чоловіка. – І справді, стоїть же гараж просто так. А хлопець у нас спортсмен без поганих звичок, могли б і машину йому купити.
– Немає зараз зайвих грошей! – гаркнув зазвичай спокійний Олексій. – Вам би тільки тринькати, то продати щось хочете, то вкластися в колимагу, що жере бензин.
Тетяна притихла і подивилася на чоловіка, Олексій останнім часом був сам не свій, нервувався, здригався, коли хтось входив до кімнати несподівано. А ще її чоловік цього місяця приніс зарплату набагато менше, ніж зазвичай. Сказав, що премію вкоротили, але дружина його колеги подруга Тетяни Марія цю інформацію не підтвердила.
– Та ти що, мій навіть більше отримав! – обурилася вона. – Ми собі телевізор у вітальню купили з цієї його зарплати.
– Дивно, мій двадцять тисяч приніс, сказав, що це все, – зітхнула Тетяна. – Невже якісь інші витрати у нього з’явилися…
– Та годі тобі, твій начебто чесний до наївності, – розгублено простягла Марія. – З роботи додому, зайвого у їдальні навіть не витрачає. Чоловіки з нього посміюються.
Тетяна задумалася, але нічого говорити чоловікові не стала, але наступного місяця він знову приніс половину зарплати. А коли дружина почала обурюватися, не витримав і насварився на неї.
– Менше транжирити треба, інші і на скромніші суми чудово живуть!
– Олексію, та ти чого? Я просто запитала, – пробелькотіла Тетяна, яка не звикла до такої поведінки чоловіка. – Якщо на роботі проблеми, так і скажи.
– Та скрізь у нас з тобою одні проблеми! – вигукнув Олексій. – До речі, за навчання синочка нашого плата зросла. Він здоровий лоб, міг би підробіток знайти, а не з батьків гроші тягнути.
– Олексію, але ж ми домовилися! – обурилася Тетяна. – Нехай хлопчик спокійно вчиться.
– А має рацію Віктор, він у тебе в хлопчиках так і ходитиме до старості! – гаркнув Олексій і пішов з дому, гримнувши дверима.
Через тиждень Тетяна, яка мала переважно вечірні зміни на роботі, пішла у відпустку і несподівано для себе з’ясувала, що коханий чоловік вкрай рідко буває вдома.
Якщо раніше вечорами він приходив годині о сьомій, і вони разом дивилися телевізор або розмовляли, тепер чоловік з’являвся то о десятій, то об одинадцятій годині. На всі її запитання відповідав мовчанням, а коли Тетяна натиснула, сказав, що розбирає старі речі у гаражі.
Це дуже здивувало його дружину, донедавна гараж у їхній родині зовсім не згадувався, а тепер чоловік почав регулярно в нього навідуватися. Тетяна була заінтригована, що це за гараж такий, що потребує регулярного прибирання протягом кількох тижнів.
Та ще й приходив з нього чоловік злий, втомлений і небалакучий, а одного разу, відправляючи його речі в прання, Тетяна вловила слабкий запах жіночих парфумів.
Та ще Віктор знову пристав зі своїми мріями про машину:
– Мамо, ну поговори з батьком, нехай він дозволить мені користуватися гаражем. Друзі пропонують скутер купити недорого. Я свої накопичення витрачу на нього, вам навіть платити нічого не доведеться.
– Та як з ним говорити? Бачиш же, останнім часом батько твій дивний, – зітхнула Тетяна. – Я взагалі Олексія не впізнаю.
– Ну, може, й справді на роботі проблеми, – зітхнув Віктор. – Але мені терміново треба, аж надто класний скутер. Обіцяю, їздитиму в шоломі!
– Ну добре, я поговорю, – пообіцяла синові Тетяна. – А ти не знаєш, де він має цей гараж? Я ж там навіть жодного разу не була.
– Мене тато брав якось, – пригадав Віктор. – Та тут недалеко, масив же поряд із новобудовами. А біля нашого гаража яскраво-блакитні двері, він один там такий. І взагалі, мені цікаво, про який мотлох батько говорить. У гаражі було порожньо, коли ми приходили.
Ця розмова із сином лише зміцнила Тетяну в її підозрах.
Вона вирішила, що з гаража чоловік зробив собі зручне місце для побачень, і захотіла зловити його на гарячому, поки не закінчилася відпустка. Докази, на думку Тетяни, всі були в наявності, і небажання чоловіка пускати сина в гараж, і запах парфумів.
Одного дня, коли її чоловік нібито знову подався розбирати речі, Тетяна одягла спортивний костюм, прибрала волосся під кепку і пішла за ним. Почувалася вона в цей момент справжнім шпигуном, навіть кілька разів ховалася за деревами, коли чоловік нахилявся зав’язати шнурки.
Але Олексій взагалі не надто дивився на всі боки, зате він з кимось активно сперечався по телефону. І співрозмовницю свою називав Оленою. У Тетяни стислося все всередині – її підозри виявилися вірними.
Коли чоловік став перед дверима гаража і загримів ключами, вона вискочила з-за рогу. Ховатися тут було просто ніде, а Олексій розхвилювався і висмикнув ключ із замку:
– Таня, ти що тут робиш? – пробурмотів він. – Невже ти стежила за мною?
– Я все знаю, давай показуй своє гніздечко! – вигукнула Тетяна. – Ну! Відчиняй негайно двері!
Але Олексій відмовлявся, а вона наполягала, нарешті зумівши переламати цю суперечку на свою користь. Відібрала у чоловіка ключі та відчинила двері гаража, але всередині було темно, і Тетяна ввімкнула ліхтарик на телефоні. Промінь висвітлив темні надра гаража, де виявились якісь меблі, розібране дитяче ліжечко, ходунки та манеж.
А ще великі клітчасті сумки. Найменше гараж був схожий на місце для побачень, проте речі в ньому Тетяні та її чоловікові точно не належали.
– Олексію, а це взагалі наш гараж? – Поцікавилася вона у чоловіка. — Начебто діда не стало, коли Віктор в школі навчався. І ліжечка у нас такого не було, і ходунків. У тебе що, позашлюбна дитина?
– Скажеш також, – посміхнувся Олексій. – То я тут коханок вожу, тепер уже діти пішли. Дав же бог дружину з дуже багатою фантазією! Таня, немає жодних позашлюбних дітей. І коханки теж.
– Тоді звідки це добро? – наполягала Тетяна. – Що в тебе за секрети, які не можна розголошувати?
– Ну, не мої це таємниці. Гаразд, ходімо, – зітхнув Олексій. – Зараз усе сама побачиш.
Він прихопив з гаража якісь гвинтики та розібране дитяче ліжечко, і вони з дружиною попрямували за знайомою їй адресою. Там була квартира діда, обіцяна Віктору. Замість відчинити двері своїм ключем, Олексій натиснув на кнопку дзвінка, і незабаром двері їм відчинила жінка років тридцяти п’яти.
– Знайомся, – зітхнув Олексій, – Олена, моя зведена сестра і найнедолугіша людина на світі.
– Здрастуйте, – кивнула дівчина, – а ви, значить, Тетяна?
– Так, а що ви тут робите? – поцікавилася у новонабутої родички дружина Олексія.
– Від чоловіка ховаюсь, – ще раз зітхнула Олена. – Вирішила його провчити. І взагалі, він казав, що моїх дітей забере. Довелося йти серед ночі та речі вивозити екстрено до Олексія в гараж.
– То це ваші? – З полегшенням зітхнула Тетяна. – А ліжечко знадобилося дитині? До речі, скільки їх у вас?
– Четверо! Вже місця собі не знаходжу, тут в однокімнатній з ними, – зітхнула Олена. – А до чоловіка повертатись не хочу. Він, негідник, від мене заначку сховав, адже знав, що гроші сім’ї потрібніші. І тепер пише, але зарплату знову не віддає. Просить, щоб додому повернулася.
– А на що ви живете? – Запитала Тетяна.
– Так Олексій дає, – зітхнула Олена. — Але ж ви не думайте, я все поверну. І за ремонт теж, бо діти вже й шпалери змалювали, і кран у ванній довелося міняти.
– Так ось чому ти такий злий останнім часом! – здогадалася Тетяна. – І грошей менше стало, бо сестру тримаєш, а квартирантів довелося виставити.
– Та вони самі з’їхали незадовго до Олени. Я хотів невеликий ремонт зробити перед пошуком нових мешканців. А тут сестра звернулася. Від чоловіка йде, жити нема де, речей повна машина.
– А мені ти чому нічого не сказав? – обурилася Тетяна. – Що за не потрібна таємничість?
– Таня, ти навіть про сестру не знала, вона зведена, тато мій від матері всього на пару років йшов і потім повернувся вже з готовою дитиною на стороні. А тут одразу така купа новин. Як би я розповів? – Пробурчав Олексій. – І взагалі, ви ж одразу з Віктором почали на мене насідати з гаражем із цим. Ось і почав обманювати.
– І дуже безглуздо вчинив, – нарікала йому Тетяна. – Я через тебе всю відпустку провела в переживаннях. Я трохи на розлучення не подала, всі докази були проти тебе!
Після тієї ситуації чоловік пообіцяв, що дружині розповідатиме все, навіть якщо це її не зовсім стосується.
