Андрій вийшов з роботи і мало не послизнувся на сходах.
Напередодні йшов дощ зі снігом, вночі підморозило, а зранку віяв крижаний вітер.
На дорогах було повно машин. Усі поспішають додому, нетерпляче сигналили.
Раніше Андрій теж сердився б, що доведеться втратити багато часу в заторах, а зараз був цьому навіть радий.
Останнім часом повертатись додому не хотілося…
Щось розладналося у їхніх стосунках з дружиною. Може втомилися один від одного?
Не дивно, зустрічатися вони почали ще в інституті, одружені вже сім років.
Все частіше, Андрій замислювався – куди поділося кохання? А може, його й не було?
У всіх сімейних пар бувають складні моменти, напруга й охолодження в стосунках, сварки.
Але вони намагалися зберегти шлюб, наприклад, заради дітей. Але у них з дружиною не було дітей…
…Між ними з Ольгою стосунки завжди були спокійними, навіть на самому початку.
Андрій не втрачав голову від кохання, не шаленів від Ольги. Їм було просто добре вдвох.
– Ми разом уже чотири роки. Що далі? Мені треба знати, чи є я, наше спільне майбутнє у твоїх планах? – запитала Ольга одного разу.
Вона явно натякала на весілля. Щиро сказати, Андрій не думав про це. Але поспішив запевнити подругу у протилежному.
– Є, звісно. Ось отримаємо дипломи, підемо працювати, тоді й одружимося. А чому ти питаєш?
– Просто. Хотілося впевненості.
– Не хвилюйся, все у нас буде: і біла сукня, і весілля, і діти! – Андрій обійняв подругу.
На той момент він був певен, що так і буде.
Ольгу його відповідь влаштувала, до закінчення інституту вона більше не говорила на цю тему.
Минав час, після отримання дипломів вони влаштувалися на роботу, причому Ольга наполягла, щоб в різні фірми. Бачитися стали рідше.
Незадовго до свого дня народження Ольга натякнула, що чекає від Андрія рішучого кроку й каблучку в подарунок.
– Мама постійно питає, коли ми одружимося?
– А куди ж поспішати? Олю, давай ще почекаємо.
– Чого? Ти не любиш мене, не хочеш одружуватися? Так і сказав би, чого морочити мені голову стільки років?! – у її голосі почулися примхливі нотки та сльози.
Андрій звик, що Ольга завжди поряд. Справді, чого чекати й шукати?
У день народження він зробив те, чого чекали від нього подруга і її мама – подарував каблучку і зробив пропозицію.
Ольга радісно поцілувала його, а мама витерла сльози.
Вдома Андрій заявив батькам, що одружується.
– Куди ви поспішаєте? Стали б на ноги, тоді б і одружувалися. Чи обставини змушують поспішати? – запитала мама Андрія.
Ідея раннього одруження сина їй не подобалася, як і сама Оля. Мама вважала її не гідною сина, занадто норовливою і владною, хоч дівчина і справляла враження скромної тихоні.
– Мамо, немає жодних обставин. Просто ми кохаємо один одного. Ми разом уже чотири роки. Чого тягти?
– Це Оля, це вона так вирішила! Подумай гарненько, синку, не поспішай! – порадила мама.
– Я вже подумав, мамо…
…Весілля зіграли у травні. Ольга у білій сукні була прекрасна, як сама весна. Вони вирішили, що зачекають із дітьми. Спершу куплять квартиру, машину. Куди поспішати?
Батьки Андрія дали грошей на перший внесок на кредит. Молоді купили одразу двокімнатну квартиру, обставили її.
Потім батько купив собі нову машину, а стару віддав Андрієві. Все складалося добре. Молоді були щасливі.
Доки Оля не захопилася ідеєю, що Андрію пора рухатися далі, відкривати свій бізнес.
Вона розповіла йому, що зустріла колишнього однокурсника, той займається продажем комп’ютерів, йому потрібен помічник, обіцяв золоті гори.
– Я будівельник. Мені моя робота подобається. І ця ніша зайнята, конкуренція велика. Не бачу сенсу туди лізти, – відповів Андрій.
– Я думала, тобі сподобається ідея працювати на себе, а не на когось. Комп’ютери потрібні всім і завжди, навіть дітям і пенсіонерам. Можна ж обміркувати, як побудувати бізнес так, щоб конкуренції було менше.
– Олю, я ж сказав, що не хочу займатися цим.
– Тобто ти відмовляєшся? – у голосі Олі виразно почулися незадоволені примхливі нотки.
– Так, відмовляюсь. Якщо хочеш, займайся цим сама.
Ольга образилася, між ними відбулася перша серйозна сварка. Декілька днів вони не розмовляли. Потім помирились. Але через якийсь час Ольга знову повернулася до цієї розмови, переконуючи Андрія, що так вони швидше зароблять грошей і розплатяться з кредитом.
Ось тоді він вперше задумався, що, можливо, мати права, він поспішив і не любив Ольгу настільки, щоб заради неї ризикувати всім. І все ж таки Андрій майже поступився їй.
На щастя, колишній однокурсник прогорів зі своїм бізнесом…
…На якийсь час Ольга принишкла й відчепилася від чоловіка з ідеями заробітку великих грошей. Вони розплатилися з кредитом, Андрій взяв ще кредит і купив собі джип.
За рік вони купили невелику машину і для Ольги.
Настав час подумати про дітей. Мама Андрія почала хвилюватися, питати, чому вони не мають дітей? Що не так?
Сказати, що Ольга не хоче, значить, остаточно налаштувати маму проти неї.
– Розплатимося з кредитами, все буде, не хвилюйся, – заспокоїв маму Андрій.
– Твоя Ольга знову щось придумає. Не доживу я, мабуть, до онуків.
– Олю, у всіх наших друзів вже є діти, у Славка з Настею навіть двоє. Невдовзі тридцять, є робота, квартира, машини. Час подумати про дитину. Давай народимо сина чи доньку, – після розмови з мамою Андрій спробував поговорити з дружиною.
– Які діти, Андрію? Я не можу зараз все кинути й сісти в декрет. У мене тільки-но з’явилася реальна перспектива підвищення. Потім доведеться все починати спочатку.
– Навіщо? Народи й сиди вдома з дитиною.
– Ти пропонуєш мені покинути роботу? Стати домогосподаркою, як Настя, бавити дітей, готувати борщі й каші? Ти ж перший розлюбиш мене. Я сама перестану поважати себе. Ну, вже ні!
Незабаром Ольга справді отримала підвищення. Але тепер вона не могла залишити проєкти, від яких залежала робота всієї компанії. Вона все відкладала, вибравши кар’єру, а не дітей…
…Андрій вибрався із чергової тягнучки. До його будинку залишалося зовсім трохи. А він так і не вирішив, що з цим усім робити.
Коли він прийшов додому, Ольга сиділа на дивані, з телефоном в руках.
– Чого так довго? – запитала вона, не піднімаючи голови.
– Затори, – коротко відповів Андрій.
– Дзвонила Марійка, запрошувала святкувати Новий рік у них, – сказала дружина. – Ти що мовчиш? – Вона нарешті підвела голову і подивилася на Андрія.
– А що сказати? Ти ж погодилася, як я розумію.
– Так. А ти проти? У тебе є інша пропозиція? – невдоволено спитала Ольга.
– Я хотів залишитися вдома. Ми останнім часом мало буваємо разом, віддаляємось один від одного, – почав Андрій.
– Ти серйозно?
– Так. А що поганого? Відсвяткуємо у затишній домашній обстановці, влаштуємо романтичну вечерю при свічках. Це ж сімейне свято!
– Просидимо всю ніч біля телевізора, першого числа підемо до твоїх батьків на обід, а другого – до моєї мами, – в тон йому відповіла Ольга. – Нудно. І я вже пообіцяла Марійці.
Вона знову поринула в телефон.
– Можна сказати, що у нас змінилися плани. Олю, давай нікуди не підемо? – зробив ще одну спробу Андрій.
Вона рішуче похитала головою.
…У Марійки вдома було галасливо, багато людей, якісь нові друзі.
Андрій зауважив, що один із них не зводить з Ольги очей.
Вона теж поглядала в його бік, явно кокетуючи, надто голосно сміялася з його жартів.
Коли чоловік запросив Ольгу потанцювати, вона, забувши про Андрія, одразу пішла з ним, наче тільки й чекала цього.
Коли після танцю вони усамітнилися в кутку кімнати і про щось розговорилися, Андрію здалося, що вони давно знайомі.
Він встав і пішов з вечірки…
…Ольга прийшла додому через три години і влаштувала сварку.
– Ти мене покинув! Як ти міг?
– Ти була така зайнята. Дивуюсь, як ти взагалі помітила мою відсутність. Тебе ж провів твій знайомий?
– Звісно, провів. Він справжній джентльмен, а ти… – Ольга замовкла.
– Що я? Говори до кінця. У нього бізнес, він багатий, а я всього лише невдаха? Мені здається, ми не чуємо один одного. Може, нам пора розлучитися? – запропонував Андрій.
– А давай! – раптом погодилася Ольга.
Отак вони відсвяткували Новий рік. А як зустрінеш його, так і проживеш.
Загалом закінчилося все розлученням.
Ольга наполягала, щоб чоловік залишив їй квартиру. Андрій не погодився.
Він вкладався у неї, оплачував кредит. Він має на квартиру такі самі права, як і Ольга. Були б діти, залишив би, а так…
Ольга заявила, що він сам винен, що вони не мають дітей. Заробляв би більше, вона давно народила б. Але за рішенням суду їй все ж таки довелося погодитися на розмін квартири. Навіть довелося віддати Андрієві частину меблів. В однокімнатну квартиру їх просто було б не вмістити.
Спершу було сумно, а потім Андрію навіть сподобалося жити одному. Швидко пристосувався готувати, а прала машинка. Ось тільки прасувати він не любив, але нічого звик і до цього.
…Одного вечора він припаркував машину біля будинку. Тільки ступив на першу сходинку ґанку, як двері під’їзду відчинилися і сталося несподіване…
З дверей вискочила жінка.
Каблук її туфельки зачепився за поріг.
Якби не Андрій, який завдяки щасливому випадку опинився на її шляху, вона б опинилася на землі. Він встиг упіймати її. Точніше, вона опинилася прямо в його руках…
– Ну от, каблук зламався… Тепер я точно запізнюся! – заголосила жінка.
– Ходімо, я проведу вас до квартири, ви перевзуєтеся, і я відвезу вас, куди скажете.
– Справді? – усміхнулася жінка, але її очі залишилися сумними.
Всю дорогу вона дякувала Андрію.
– А ви не пам’ятаєте мене? Я залила вашу квартиру два місяці тому. Ви ж підімною живете.
Андрій і справді згадав її. Але тоді вона здалася йому набагато старшою…
– У мене сина не стало півтора роки тому… А чоловік не витримав і пішов… Він знову одружився, у нього ось-ось народиться дитина, – сумно сказала вона. – Ви теж не справляєте враження щасливої людини.
Але відповісти Андрій не встиг. Вони під’їхали до будівлі, де вона працювала.
Наступного дня жінка прийшла до нього додому і принесла на тарілці печеню з картоплею.
– Маю ж я вам віддячити. Наготувала, а їсти нікому.
Андрій запропонував поділити з нею вечерю. Вони познайомились.
– Мене звуть Майя. Син любив цей мультик, називав мене бджілкою Майєю… – її очі при згадці про сина потемніли, в них блиснули сльози.
Незабаром вона пішла.
Вони іноді зустрічалися на сходах або у дворі, віталися, перекидалися парою фраз. Якось Андрій занедужав. Вона прийшла і принесла йому купу ліків.
– Я чую, як ти кахикаєш, особливо вночі.
Готувала вона смачно і часто пригощала Андрія. Він не залишався в боргу, ремонтував, якщо щось ламалося у її квартирі.
…Наближався черговий Новий рік. Андрій вирішив, що проведе його вдома, один, хоч батьки і кликали його до себе.
Він випив ігристого і дивився всі програми підряд по телевізору, відчуваючи себе на березі безлюдного острова.
На початку дванадцятої години у двері подзвонили. На порозі стояла Майя. Він не відразу впізнав її з новою зачіскою, макіяжем і в гарній сукні.
– А вона нічого така, – подумав Андрій.
Майя запросила його до себе, сказала, що навіщось наготувала всього, а їсти нема кому. Від ігристого і смачної їжі Андрія невдовзі схилило на сон. Він старанно стримував позіхання.
– Мабуть, я піду до себе, бо засну прямо за столом, – сказав він.
Але Майя попросила залишитись.
– Будь ласка, не йди, приляж на дивані. Я не хочу залишатися сама. А то почну згадувати сина і плакати…
Андрій лишився. А серед ночі його розбудили її дотик, шепіт…
Вранці вона нагодувала його сніданком.
– А знаєш що? Ходімо на ковзанку? – запропонував Андрій.
– Ой, я років двадцять не каталася на ковзанах, – ніяково посміхнулася Майя.
– Я теж зі школи не катався. Ходімо.
Після ковзанки вони зайшли в кафе, потім повернулися додому. Підійшовши до своєї квартири, Андрій відкрив перед Майєю двері. Розлучилися вони аж наступного ранку, коли подзвонила мама і нагадала, що чекає сина до обіду.
Потім Майя зникла, не заходила до нього…
Цілий місяць не бачив її Андрій. Він став чатувати вечорами, прочинивши двері і прислухаючись до кроків на сходах.
– Що сталося? Ти уникаєш мене? Чому? – спитав він одного разу, дочекавшись її.
Майя зізналася, що він їй одразу сподобався. Вона дуже хотіла дитину, а час ішов. Ось вона і зважилася провести з ним ніч…
– Ти мене не любиш. Я старша, розумію, що між нами нічого не може бути. Не хочу нав’язувати тобі себе і свою дитину, – Майя зізналася, що вагітна.
Довго Андрій переконував її, що давно мріяв про дітей, дружина не хотіла народжувати, займалася кар’єрою. Та й різниця у віці смішна, всього п’ять років. Він готовий одружитися.
– Добре, але поки що ми нічого змінювати не будемо. Згоден? Ось народжу, тоді й подивимося.
Андрій часто залишався ночувати у Майї, підвозив її на роботу і на прийом у жіночу консультацію.
Якось до нього прийшла Ольга. Вона скаржилася, що нещасна, що припустилася помилки, що часто згадує Андрія і готова почати все спочатку.
Просила вибачити її.
У цей момент зайшла Майя.
Вона хотіла відразу піти, але Андрій затримав її.
– Ти, як я подивлюся, не гаяв часу даремно! Переключився на стареньких? – помітивши її округлий живіт, сказала Ольга.
Вона наговорила всякого неприємного і пішла…
Наприкінці вересня Майя народила гарненьку дівчинку. Вони з Андрієм розписалися.
А кохання?
Може, це і є кохання, коли поспішаєш додому, щоб обійняти дитину, радієш кожній хвилині, яку провели разом?!
І знову наближається Новий рік.
Нехай він принесе щастя тим, хто самотній, і хто шукає кохання!
