Генадій не любив свою дружину Аллу. Проте дуже любив її гроші.
Сам Геннадій був із маленького містечка, назву якого багато хто і не чув. Приїхав до великого міста, щоб його підкорити. У своєму містечку Генадій був, так би мовити, першим хлопцем на селі, завидним женихом. Але навіщо витрачати свою красу та розум на сільських бідних дівчат.
Він завжди мріяв про гарне життя. Жити у великому будинку, бути великою шишкою. І щоб найняті працівники обов’язково були, бо сам Генадій нічого робити не любив.
Невідомо, як це сталося. Чи Генадія цілеспрямованість спрацювала, чи випадок допоміг, але він і справді дуже вдало одружився.
Алла була старша за нього на сім років. Вона була дочкою багатих батьків, але ніколи не була ледаркою. Тому до своїх тридцяти п’яти років управляла однією з компаній батька, була розумною, з діловою хваткою.
Генадій познайомився з нею в кафе, куди Алла зайшла, щоб скинути напругу, що накопичилася за робочий тиждень. Генадій одразу її виділив: втомлена, незалежна, те, що треба. Генадій особисто не проти був залежати від когось.
Так, Генадій був гарний. І, на диво, розумний. Не сказати, що він мав гарну освіту або що він чудово навчався в школі, але якась чоловіча хитрість у ньому була присутня.
Алла була самотня, не до особистого життя їй було. Ось вона й не проти була провести вечір із гарним та дотепним чоловіком.
Вечір плавно перетік у ранок, а вже потім Генадій вчепився міцною хваткою в Аллу. Робив усе для неї, ладен був їй догоджати і день і ніч.
А Алла, маючи владний характер, якось зрозуміла, що це найкраща для неї партія. З Генадієм не соромно і у світ вийти (правильно поводити він себе вмів), і весело з ним, і командувати можна.
Так і склався їхній союз. Правда, Генадій розраховував, що він зможе заволодіти майном Алли, але не тут було. Вона склала шлюбний договір, за яким, у разі чого, Генадій піде від неї з тим самим, з чим і прийшов.
Довелося Генадію змиритися, що він житиме добре, тільки поки живе з Аллою. І що вона завжди буде головною.
Через деякий час після весілля Алла влаштувала чоловіка до себе на роботу. Начальник одного з відділів. Але одразу сказала, що якщо він не справлятиметься, то вона його викине з фірми, бо для неї головне – благополуччя фірми.
Довелося і тут підкоритися, хоча Генадій з радістю взагалі не працював би. Але дружині не подобалося, що він живе повністю за її рахунок. Ось і переконала вона його працювати.
Генадій навіть справлявся. Голова на плечах все ж у нього була. А ще тішило, що зарплата була лише його, її Алла не просила в нього грошей. Хотів Генадій підзбирати грошей про всяк випадок, та ось тільки потреби стали вищими. Нехай дружина і дала йому один зі своїх автомобілів, нехай він живе на всьому готовому, але Генадію захотілося і модно одягатися, і купувати собі всякі милі дрібнички.
Ніхто з них не будував ілюзій. Обидва розуміли, що цей шлюб – ні що інше, як угода. І обох це влаштовувало.
Але Генадій занудьгував. Зрозумів, що молоді роки витрачає на не любиму дружину, що не може проявити свій характер, і що навіть йому хочеться кохання та турботи.
От і завів собі Генадій, на свій страх та ризик, молоду коханку. Ще й під носом у дружини.
Єва працювала секретарем Генадія, все за класикою. У фірмі ніхто не знав про справжні стосунки Геннадія та Алли, знали лише, що вона влаштувала чоловіка на роботу. Але те, що Генадій бідний, як церковна миша і що він залежить від дружини, навіть не здогадувалися.
Єва була милою і наївною дівчинкою, принаймні так думав Генадій. І коли на неї звернув увагу начальник, ще й такий привабливий, Єву не збентежило, що він одружений на директорці фірми.
Закрутився роман. Генадій обманював Єву. Розповідав, що будинок, у якому вони живуть з Аллою, належить йому, що Алла лише номінально голова фірми, а так тесть зробив ставку на зяті. Просто доньку ображати не хочеться. І взагалі, у Генадія свій бізнес, який крутиться без його участі, а тут він, щоб допомогти своїй дружині.
– Чому ти її тоді не кинеш? – розвісила вуха молоденька Євочка.
– Алла дуже мене любить, вона не переживе, як я її покину. І тесть дуже просив доглядати її. Ти знаєш, вона була великою любителькою погульбанити, але зараз завʼязала з цією звичкою! І ми всі переживаємо, що вона знову почне шукати відради у чарці, коли я її покину.
Була б Єва досвідченішою і розумнішою, тут же збагнула б, що Генадій – її обманює. Але Єві хотілося вірити, що в неї закохана така впливова і багата людина. І він дарував їй дорогі подарунки, водив у розкішні ресторани. Отже, все, що він каже – правда.
Але потім Єві стало мало таємних зустрічей. Вона почала наполягати на тому, що Генадій має розійтися з дружиною та одружитися з нею. Дуже вже їй хотілося переїхати зі своєї орендованої квартирки в шикарний будинок. І вже стати дружиною такої великої людини.
Звичайно, все це в плани Генадія не входило. І він уже почав думати про те, як би розлучитися з Євою. Не думав він, що до такого дійде.
Але Генадій розумів, що просто кидати її не можна. Треба щось вигадати. А то ображена жінка цілком здатна зламати його хоч і покірливе, але все ж щасливе життя.
І тоді сказав Генадій, що розлучення не можливе. Що Алла важко занедужала, і невдовзі її не стане. Тільки це, звісно, таємниця. А Генадій, як дбайливий чоловік, повинен доглядати свою нездужу дружину. Але скоро вони зможуть бути разом…
Генадій просто відстрочив час, щоб придумати, як позбутися Єви. Навіть думав її якось підставити, щоб її з соромом виставили з фірми. І вже тоді він зможе трагічно сказати, що із зрадниками йому не по дорозі.
Але поки цей план лише зрів у голові Генадія, Єва вже думала про те, як прискорити процес відходу Алли в інший світ.
Геннадій неодноразово сказав про те, що його дружині не можна хвилюватися. Будь-яка погана новина – і її стан лише погіршиться. Єва запам’ятала це дуже добре.
Минали дні, тижні, місяці, а Алла продовжувала ходити на роботу, як ні в чому не бувало. Інша запідозрила б недобре, але тільки не Єва, яка перед сном мріяла, як вона стане господинею всього.
– Така вона сильна, – трагічно заявляв Генадій. – Зранку ледве з ліжка встає, а на роботу йде. І тут так добре тримається. І тільки я знаю, як їй тяжко. Не можу я покинути її у такий момент.
Але якщо Генадій стверджував, що має підтримувати свою дружину, то Єва думала інакше.
«І сама нормально не живе, і чоловікові не дає, – розмірковувала вона. – Ще й у хаті його оселилася. Ні, час із цим щось робити. Генадій дуже хороший, але я вважаю, що ми гідні щастя».
Єва не розповіла Генадію про свій план. Вона лише хотіла поговорити з його дружиною, щоб та повелася по-людськи. І пішла доживати своє життя десь в іншому місці. А Генадія вже нарешті відпустила.
Єву навіть не бентежило, що вона голова фірми. Якщо звільнить, то Генадій візьме її до своєї фірми, адже він стверджував, що така є.
Тому, коли Генадій поїхав у відрядження, Єва набралася нахабства і вирушила до свого головного начальства.
– Ви з якого питання? – запитала Алла, не підводячи голови. Звичайні співробітники рідко заглядали до неї. Якщо вони мали якісь проблеми, вони зверталися до свого безпосереднього начальства.
– По особистому, – опустивши очі, промовила Єва.
Алла здивувалася. Що може бути спільного в неї й простої секретарки.
– Я вас слухаю.
– Алло Іванівно, я вважаю, що ви повинні вчинити чесно.
– У чому? – здивовано спитала вона.
– Я все знаю. Я знаю про вашу недугу і як вам важко. І чесно, я вам співчуваю, дуже важко знати, що скоро покинеш цей світ.
Алла слухала, не зупиняючи. Було все цікавіше та цікавіше.
Єва ж прийняла її мовчання за згоду, тож продовжила.
– Але ваш чоловік не повинен закінчувати своє життя разом із вами! Алло Іванівно, знайдіть у собі мужність і йдіть від нього!
– Куди? – лише запитала Алла.
– Ну, у вас є якесь своє житло. Досить уже жити в хаті Генадія, вистачить користуватись його добротою до вас. Він зі мною щасливий, але хвилюється, що якщо ви дізнаєтеся, вам стане гірше. Але він вас не любить, він шкодує!
– Правда?
– Так! – щоки Єви почервоніли від гордості за свою сміливість. – І ми хочемо бути щасливими.
– І ви переїдете до його будинку замість мене?
Єва повела плечима. Звучало якось не дуже.
– Так, я житиму з ним. Але він вам допомагатиме. Його бізнес йде в гору, і якщо у вас не вистачатиме грошей… Хоча, ваша сім’я багата, нехай вони вам допомагають!
Якось різко Єві стало шкода грошей свого майбутнього чоловіка.
– Цікаво, – сказала Алла. – А як давно ви разом?
– Досить давно, – гордо підняла ніс Єва.
– Ох … Вибачте, Єво, а на що я конкретно нездужаю?
«Бідна,— подумала Єва,— їй зовсім погано. Навіть забула, яка в неї недуга».
– Я точно не знаю, але вам явно недобре…, – нерішуче сказала Єва.
– Ідіть, Єво, йдіть…
Коли Генадій повернувся з відрядження, на нього чекав сюрприз. Заява на розлучення та зібрані валізи.
– Господи, я б навіть пробачила твою зраду, – хитала головою Алла, – але таке вигадати про те, що я нездужаю? Так ще й обманювати, що цей дім твій!
Генадій мало не на колінах повзав, благаючи його пробачити. Але Алла зрозуміла, що час із цим зав’язувати. Пограли у сім’ю, і вистачить. Напевно, настав час знайти собі нормального чоловіка.
Вона навіть не звільнила Єву, просто розповіла їй усю правду. І коли Генадій пішов до коханки, щоб перекантуватися, та його теж прогнала.
Генадій дивився на себе в дзеркало і думав про те, що треба поспішати. А то краса його минає, і незабаром на нього перестануть клювати. А ще він пообіцяв собі, що наступного разу не витрачатиме гроші. Треба ж і на старість зібрати, а то старий дід точно нікому не потрібний буде.
