– Схоже, нам доведеться розлучитися, – ліниво заявив Андрій, відчиняючи двері машини перед дівчиною. – Не те, щоб я мав сильне бажання… Просто така ситуація.
– У сенсі розлучитися? В сенсі ситуація? – шоковано спитала Сніжана, стискаючи в руках сумочку. – Наші почуття що вже нічого не означають? Я не згодна на розлучення!
– Я тебе дуже люблю! – =примирливо вимовив хлопець, притягуючи Сніжану в обійми. – Ось тільки моєму батькові начхати на мої почуття. Йому потрібно поріднитися зі своїм компаньйоном, і він на багато що заради цього готовий. Якщо я почну обурюватись і відмовляти – він миттю позбавить мене коштів для існування. І що я робитиму? Я ж на його фірмі працюю!
– Має бути якийсь вихід! Я вже наше весілля розпланувала! – Ображено надула губки дівчина. Те, з яким спокоєм Андрій підніс цю новину, їй зовсім не сподобалося. Він, виходить, навіть не засмучений? – І взагалі, я на дитину чекаю! Тож твоєму батькові доведеться змінити рішення! Якщо він, звичайно, хоче колись побачити онука.
– Так це чудова новина! – Андрій розважливо посміхнувся. – Скажеш, що, якщо на твоєму милому пальчику не з’явиться золоте колечко з чудовим камінчиком, ти звернешся до журналістів. Такої шкоди для репутації батько допустити не зможе.
*************************
Михайло Федорович зі знатним скептицизмом розглядав дівчину, що сиділа на дивані. Демонстративне мовчання чоловіка переконувало Сніжану хвилюватися, але вона наполегливо продовжувала гнути свою лінію. В її силах було забезпечити собі заможне майбутнє, і втрачати цей шанс дівчина не збиралася!
Сніжана знала, що за будь-якого іншого розвитку ситуації Андрій покинув би її через пару місяців. Молодий і вкрай розпещений хлопець навіть не думав про серйозні стосунки і тим більше про шлюб. Він хотів гуляти з друзями по клубах, ганяти на крутих тачках та ощасливлювати своєю увагою гарних дівчат. Те, що їй вдалося Андрія “підловити”, було величезним успіхом! Сніжана справді збиралася поставити хлопця перед фактом свого цікавого становища та просити весілля. А тут ніяких прохань не знадобилося, Андрій сам запропонував використати ненароджену дитину у своїх інтересах!
– Цікаво, на що ти взагалі розраховуєш? Думаєш, ваш шлюб, якщо він і станеться, триватиме довго? – чоловік негативно похитав головою. – Звичайно ж, ні. Максимум кілька років, після яких ти вилетиш у свою однокімнатну квартирку з дитиною на перевагу. Аліменти тобі платитимуть копійчані, адже сама знаєш, на якій посаді просиджує штани Андрій.
– Чому ви про сина так погано думаєте? Зрештою, він спадкоємець вашої імперії.
– Хто тобі таке сказав? – м’яко засміявся Михайло Федорович. – Андрію я ніколи в житті не довірю управління бізнесом, який стільки років будував. Скоріше, віддам все на благодійність. Розумієш, вихованням сина більшою мірою займалася моя вже колишня дружина і вона дуже його розбестила. Хлопець на першу вимогу отримував такі подарунки, що деяким дорослим і не снилися. Коли я, нарешті, це помітив, вже було надто пізно. Так, я не найкращий батько. Можливо, хлопцеві не вистачало чоловічої уваги. Чого зараз гадати?
– Ви хочете мені щось запропонувати? – обережно поцікавилась Сніжана. Не дарма ж такий зайнятий чоловік стільки часу їй приділив?
– Андрій занадто часто став вляпуватися в неприємності. Але він таки мій син, тож виставити його на вулицю я не можу, – Михайло розвів руками. – Тому я вирішив його одружити. Нехай хоч якусь користь сім’ї принесе. Софія чудова дівчина, у неї є та сама жилка, що надалі дозволить їй стати на чолі моєї кампанії. Про таку дочку можна лише мріяти! Тож їхній шлюб – справа вирішена.
– А як же я? Як же наше маля?
Дівчина інстинктивно поклала руку на животик. Надії на безхмарне майбутнє розчинялися зі швидкістю світла. Невже їй доведеться негайно вирішувати проблему? Термін підходить!
– А пропоную ось що. Ти підписуєш договір, і відразу після пологів віддаєш малюка. Натомість отримуєш хорошу квартиру, район сама вибереш, і щомісячна допомога до повноліття дитини. Думай! Бо іншої пропозиції не буде, я швидше Андрія на вільні хліба відправлю!
Сніжана думала недовго. Поцікавилася сумою допомоги, залишилася нею дуже задоволеною, уточнила ще кілька запитань і підписала вже готові документи.
Матерінський інстинкт? Він не нагодує її та не дасть дах над головою. Та й взагалі, не надто й хоче вона цієї дитини! Пелюшки, сорочечки, ночі без сну і зіпсована фігура… Якби не бажання отримати багатого чоловіка, Сніжана і замислюватися про дитину не стала.
***************************
– Ти навіть перевиконала план, – добродушно посміхнувся Михайло Федорович, роздивляючись близнюків, які мирно сплять. – Жаліти не будеш? Дороги назад не буде.
– Не пошкодую! – втомлено, але рішуче відповіла дівчина. – Не думаю, що з мене вийшла б хороша мати принаймні на цьому життєвому етапі. Я буду вчитися, розвиватися і зрештою знайду достойного чоловіка. Тоді і про дітей можна буде подумати.
– Добре. Ось документи на квартиру, ключі та банківська карта. І як премія, я вирішив подарувати тобі машину, навчання в автошколі вже оплачено. На цьому наші шляхи розходяться.
– Прощайте. З вами було приємно мати справу.
*************************
П’ять років по тому.
Ця зустріч була випадковою, можна сказати, була підлаштована долею. Сніжана зайшла до дитячого магазину, маючи намір купити подарунок для своєї маленької хрещениці, і вже на виході зустрілася з молодою дівчиною. Та міцно тримала за руки двох шибеників, однакових на обличчі.
Сніжана доброзичливо посміхнулася і відійшла з дороги, пропускаючи своїх синів. Так, вона стежила за їхньою долею, хоч і робила це таємно. Вона знала їхню няню, на яку і випав основний обовʼязок виховання близнюків, адже батькові вони були не дуже цікаві, а мама будувала кар’єру.
– Ні краплі не шкодую, – прошепотіла Сніжана і попрямувала до своєї машини.
Її життя вдалося…
