Головна - Життєві історії - Тетяна поверталася з відрядження раніше. Попереджати про приїзд свого чоловіка Івана вона не стала. Жінка вирішила зробити йому сюрприз. Як у анекдоті – приїжджає дружина з відрядження, а там… Посміхаючись своїм думкам, вона вийшла з автобуса і зрозуміла, що дуже втомилася. Навіть до маршрутки, яка б довезла її до будинку, дійти вона була не в змозі. Тому Тетяна вирішила не скупитися й замовити таксі. Присівши на лавку, вона зробила замовлення і стала чекати… І ось нарешті таксі приїхало. Тетяна глянула на машину, яка підʼїхала, і аж окуляри дістала, не вірячи своїм очам

Тетяна поверталася з відрядження раніше. Попереджати про приїзд свого чоловіка Івана вона не стала. Жінка вирішила зробити йому сюрприз. Як у анекдоті – приїжджає дружина з відрядження, а там… Посміхаючись своїм думкам, вона вийшла з автобуса і зрозуміла, що дуже втомилася. Навіть до маршрутки, яка б довезла її до будинку, дійти вона була не в змозі. Тому Тетяна вирішила не скупитися й замовити таксі. Присівши на лавку, вона зробила замовлення і стала чекати… І ось нарешті таксі приїхало. Тетяна глянула на машину, яка підʼїхала, і аж окуляри дістала, не вірячи своїм очам

– Привіт, Іванку! – дружина подзвонила з відрядження раптово і невчасно.

Іван сів за стіл і відкрив баночку пінного. Але скинути виклик він не міг, тож відповів на дзвінок.

– Привіт, Тетяно.

– Будьмо, Іване! Потім погоовриш по телефону! – почулося на фоні.

– Так, я щось не зрозуміла? Ти з ким там? І що за «будьмо»? – Тетяна напружилася.

– Та тут… Просто… Раптом…

– Що?! Говори вже!

– Та Василь із сестрою поряд були і вирішили зайти.

– Кіт із дому, миші в танець?! Значить, у тебе гості.

– Та ну не гості. Так, чай п’ємо з ріднею.

– Ага! Чай! Ти не подумай, Таню! Ох, хороший чайок і з лимончиком! – на фоні почувся дзвін і сміх.

Тетяна розізлилася.

– Дивись, Іван, якщо знову зляжеш, поїдеш у лікарню сам, на мене не розраховуй! – сказала вона і скинула виклик.

Наступного дня Таня таки сама зателефонувала чоловікові. Він узяв слухавку досить швидко, і голос у нього був нормальний.

– Пішли гості? – спитала вона ображено.

– Пішли.

– Навіщо приходили?

– Та говорю ж – просто так! Що мене сестра відвідати не може?

– Може, звісно. Але якось підозріло все це. Я тільки з дому, а вони з Василем уже тут.

– Так співпало, – сказав Іван. – Ти краще розкажи, як справи?

– Все нормально. Містечко маленьке, але чисте. Дали непогану квартиру. Невелика, але для моїх потреб вистачить. До роботи чотири зупинки, але не дуже зручно, що зупинка 15 хвилин від будинку. Дорога розбита, стара маршрутка. Поки на таксі їжджу, нога турбує.

– Дуже?

– Так. Треба було долікуватися все ж таки, перш аніж їхати.

Вони помовчали, обговорили справи й розпрощалися.

А наступного тижня Таня задумалася, що так не піде.

– Треба мені машину забрати. Що вона стоїть біля під’їзду, іржавіє? Буду на роботу на своїй, як звикла, їздити. І на таксі не доведеться витрачати гроші, – подумала вона.

Тетяну відправили у відрядження на кілька місяців. Вона спочатку сумнівалася, не хотіла кидати чоловіка, але потім було вирішено, що вона поїде, і якщо все піде добре, Іван трохи пізніше переїде до неї.

Зарплата у Тані була в кілька разів вищою, аніж у нього, тож окрім насидженого місця й рідні, нічого в рідному місті Івана не тримало.

У результаті Таня поїхала, а Іван почав чекати на новини. Переїжджати йому не дуже хотілося, і він сподівався, що дружина через місяць повернеться.

Про це він сказав мамі, а та розповіла сестрі Ірині.

Ірина була кмітливою жінкою і тут же ж відправила свого чоловіка, Василя, в гості.

– Ну що, братику, залишила тебе Тетянка? Поїхала? А може, у неї там коханець, поки ти тут штани протираєш?

– Іро, ну чого ти? Який коханець?

– А такий. Молодий, красивий!

– Ні. Бути такого не може!

– А ти їдь і перевір… – підготувала його Ірина. – Чого тут сидиш?

– Розберемося, – відмахнувся Іван.

Вони перевели тему, й Ірина почала скаржитися на чоловіка.

– Сидить удома, не працює! Я сама на собі тягну все.

– Ой, Іро, не вигадуй! Сама знаєш, із моїм здоров’ям нікуди особливо не влаштуєшся, – вліз Василь.

– Та ти здоровий мужик! – обурилася Ірина.

Іван слухав сварку подружжя і розмірковував, як пощастило йому з дружиною.

Василь добряче погульбанив і заснув на кухні. Довелося Іванові його тягти в таксі. Ірина на порозі забарилася. Було видно, що вона щось хотіла.

– Іване, бачиш, у нас що діється… Все до розлучення йде. Василько вдома сидить, від неробства гульбанить. Та й із грошима у нас проблеми.

– Ну так а я чим можу допомогти? Це його вибір.

– Ти дуже можеш допомогти.

– Як?

– Надати нам послугу. Як рідні, – Іра зробила сумне обличчя. – Якщо не допоможеш ти, то ніхто не допоможе. В нас більше близьких немає. Якщо Василь на роботу не влаштується, скоро не буде чим за квартиру платити. Виселять нас.

Іван вислухав сестру і, почухавши потилицю, попросив час подумати.

– Треба з дружиною порадитись.

– Іване, Іване… Як був ти підкаблучником, так ним і залишився! – сказала Іра.

– Зате твій Василько не підкаблучник! А виховала б, то може б і не лежав би на дивані.

Вони обмінялися любʼязностями, й Ірина пішла.

Минув ще деякий час. Тетяна зрозуміла, що зволікати більше не можна. Попросила вихідний і поїхала у п’ятницю додому, відвідати чоловіка й забрати ключі від машини. Тому вона й квиток взяла тільки в один кінець – розраховувала назад на своїй машині повернутися.

Попереджувати про приїзд Івана вона не стала: вирішила зробити сюрприз. Як у анекдоті – приїжджає дружина з відрядження, а там…

Посміхаючись від своїх думок, вона вийшла з міжміського автобуса і зрозуміла, що її нога після тривалої поїздки на незручному сидінні зовсім вже не витримує.

Навіть до наступного автобуса, який би довіз її до будинку, дошкандибати вона не в змозі.

Тому Таня вирішила не скупитися й замовити таксі.

Присівши на лавку, вона зробила замовлення й стала чекати.

І ось нарешті таксі приїхало. Таня глянула на машину і аж окуляри дістала, не вірячи своїм очам!

До неї під’їхала її власна машина! Кузов, вм’ятина на бампері й номери! Все збігалося.

– Невже Іван дізнався, що я їду додому? Але звідки? І чому він приїхав за мною не на своїй машині, а на моїй? – було її першою думкою, коли вона відкривала дверцята.

Але в салоні на неї чекав новий сюрприз.

– Василь?! А ти як тут? – на сидінні водія був зовсім не її чоловік…

Більше того, салон був ніби чужим – брудним і чимось пропахлим… Класичний запах дешевого таксі. Тетяна скривилася. Килимки були в багнюці, оббивка салону в якихось плямах. А на кермі, на її рідному кермі красувалося рожеве в’язане обплетення. Просто неймовірно!

– Таня?! – Василь не очікував побачити Іванову дружину в ролі своєї пасажирки.

Вони здивовано дивилися один на одного.

Виходило, що Василь таксував! Таксував машиною Тетяни. Оце новини… Ось так співпало…

– А Іван не сказав, що ти приїжджаєш… Тебе відвезти додому? – уточнив чоловік.

– Додому! – сказала Тетяна.

Їхали вони мовчки. Запитувати щось у чоловіка зовиці Тетяна не хотіла. Їй хотілося швидше вийти з улюбленого салону й провітрити, вимити його. І самій помитися.

Коли машина під’їхала до пункту призначення, Василь натиснув на стоп у додатку таксі і вже хотів прийняти нове замовлення, але тут Таня зупинила його.

– Ні, Васильку. Більше ти нікого не повезеш! Вилазь. І давай мені ключі від машини!

– Таню? Але в мене зміна… Я маю працювати!

– Можеш на своїй доопрацювати.

– У мене немає машини!

– Тоді пішки ходи! Це не мої проблеми! – сказала вона і, вихопивши ключі, вискочила з автівки.

Тетяна була зла, найменше її цікавили проблеми родичів.

Попереду була важка розмова з чоловіком і сварка.

Вдома теж ситуація була похмурою. Чоловік за два тижні відсутності дружини забруднив квартиру так, що її неможливо було впізнати.

– Ти розчарував мене, Іване! Я думала, що ти дорослий чоловік, а ти як мале дитя! Та нашому коту простіше довіряти, він бодай у лоток ходить і закопує! А ти за собою не прибираєш і моїм майном розпоряджаєшся без дозволу! – сварилася Таня.

Іван, звісно, ​​намагався виправдати свій вчинок:

– Їм потрібні гроші, за квартиру платити! А Василь більше нічого не вміє! Я просто хотів допомогти…

– За чужий рахунок вирішив бути добрим? Чого ти не дав йому свою машину?

– Я на ній сам їздив. А твоя без діла стояла! – виправдався Іван.

– Тепер не стоятиме. Я її забираю в інше місто.

– А мене? – несміливо спитав Іван.

– А за тебе я ще не вирішила. Раптом твоя сестра вирішить пожити у нашій «непотрібній» квартирці, доки ми поїдемо! Або здавати її в оренду вирішить, бізнес робити!

Іван почервонів. Саме про це і просила його Ірина, благаючи не передавати їхню розмову Тетяні.

– Ми у вас поживемо, доки гроші збираємо. Так важко збирати на квартиру і на оренді жити… Ти б знав! Ну нічого, зараз Василько попрацює в таксі, поживемо у вас, і там за рік може й купимо своє житло, життя налагодиться! – раділа Ірина, підраховуючи подумки прибуток від брата.

Головне, щоб Іван скоріше поїхав і звільнив житло. А далі вони б розібралися самі. І добре б, щоб Таня довше не поверталася з відрядження, а краще і там залишилася б назавжди.

Іван уже хотів зглянутися на сестру, але Тетяна вчасно повернулася. Вона одразу припинила все це.

– І ще – машину після допомоги родичам сам відмивай! Щоб на вечір блищала і пахла трояндами! І в квартирі щоб чисто було! Я в такому жити не збираюсь! – Таня жбурнула чоловікові ключі, а сама лягла на диван.

З цим сюрпризом вона навіть тимчасово забула, що в її турбує нога.

Чоловік зітхнув і почав загладжувати провину перед Тетяною. Машину вимив, квартиру прибрав… Вибачився букетом троянд і вечерею. Став такий ідеальний, майже янгол.

Пізніше Тетяна Івана таки перевезла в інше місто. А вільну квартиру, щоб не простоювала, здала в оренду друзям. За гроші.

Ірина з Василем ще довго ображалися на дружину Івана, але потім все-таки заспокоїлися і навіть почали запрошувати їх на свята, сподіваючись, що Таня з Іваном подарують їм цінні подарунки, адже вони дуже потребували підтримки вигідної рідні.

Plitkarka

Повернутись вверх