Дарина завжди переживала через неможливість позбутися постійного тиску свекрухи. У сім’ї Михайла мати вважалася авторитетом та лідером, проти якого ніхто не міг виступати. Віктор Петрович давно віддав кермо влади дружині, він був спокійною і небагатослівною людиною. Лідія Вікторівна все контролювала, і всі протести заспокоювала на початковому рівні. Сина і дочку вона тримала в завжди під контролем, а невістці так і поготів діставалося найбільше.
– Ти живеш у нашому домі, зобов’язана виконувати всі правила, інакше у нас не вийде мирне життя, – часто казала Лідія Вікторівна. – Поки молода, навчайся всьому.
Дарина вчилася, тільки свекруха все одно була незадоволена і знаходила причини причепитися. Вона вважала невістку зобов’язаною займатися більше чоловіком, ніж собою чи домом, хоча сама була кар’єристкою.
– Ви більшу частину життя пропрацювали на керівній посаді, а тепер розповідаєте про те, що я маю сидіти вдома, – не розуміла логіку Дарина.
– Раніше час був інший, і взагалі, не сперечайся зі мною, – бурчала Лідія Вікторівна.
Михайло та Оксана до поведінки матері звикли та реагували спокійно. Вони просто намагалися не звертати уваги на її витівки, а ось Дарина закривала очі на свекруху, бо вони з чоловіком поки що не могли дозволити собі окреме житло. Вона на всі витівки свекрухи реагувала спокійно і переживала слово проти сказати, бо в сім’ї чоловіка не було заведено сперечатися з Лідією. Вона ухвалювала рішення щодо відпустки, дозвілля, меню і навіть денного розпорядку всіх членів сім’ї.
Домочадці звикли до такого розкладу і згодом перестали навіть виявляти ініціативу, перекладаючи на Лідію відповідальність за те, що відбувається. І тільки з появою Дарини все могло б змінитися, тільки Михайло постійно нагадував про необхідність стримуватися, мовчати і не сваритися з матір’ю, і їй доводилося підкорятися.
– Днями Оксана приведе до нас знайомитись свого нареченого, – розповідав Михайло дружині. – Зараз мати і його налаштує, швидко про правила поведінки в сім’ї розповість, – сміявся Михайло.
– А може він виявиться сильним, вольовим і принесе зміни до цього будинку, – мріяла Дарина.
– Ні, такого мати точно не прийме в сім’ю і не дасть Оксані за нього вийти заміж, – міркував чоловік.
Дарині відчайдушно хотілося вірити в диво, і воно сталося. Андрій, що прийшов у суботу, виявився двометровим спортсменом, який явно не звикли до того, щоб ним командували або роздавали вказівки. Він відразу озирнувся на місцевості, оцінив потенційних родичів і діловито заявив:
– Квартира у вас, звичайно, замала, але нічого, якось помістимося на перший час, – впевнено казав він.
– В сенсі? – здивувалася Лідія Вікторівна. – Юначе, це ви зобов’язані забезпечити нашій дочці гідне життя.
– Не хвилюйтесь, матусю, – не особливо вибирав слова Андрій. – Потіснімо, поки в моїй квартирі ремонт іде. Потім ми з Оксаною переїдемо.
Дарина намагалася не розсміятися і ледве стримувалася, дивлячись на реакцію свекрухи. Вона насилу дочекалася відходу гостя і тут же накинулася на дочку.
– Де ти знайшла цього? – репетувала Лідія Вікторівна. – Я ніколи не дозволю тобі вийти за нього заміж. Цей чоловік недостойний стати членом нашої родини.
– Мамо, питання вже вирішене, ми з Андрієм вирішили створити сім’ю, і вам доведеться прийняти цей факт, – впевнено говорила дівчина.
Ось тільки Лідія не збиралася нічого приймати та влаштувала грандіозну сварку, намагаючись зробити все для відміни весілля. Але Оксана все одно одружилася з Андрієм і привела його додому. Дарина з великим інтересом спостерігала за змінами правил у будинку та намагалася зорієнтуватися, як бути далі. Зять виявився не з боязких, ніби не збирався дивитися свекрусі в рот і навіть претендував на роль нового лідера в сім’ї.
– Так, завтра на дачу всі поїдемо шашлики смажити, – міг сказати Андрій і всі дивилися на нього в очікуванні реакції Лідії.
– Взагалі це наша дача, і в нас зовсім інші плани, – намагалася сказати вона.
– Добре, значить, ви можете не їхати, ми самі поїдемо з Оксаною, може, й Михайло із Дариною нам компанію складуть, – впевнено вів далі Андрій.
– Я не проти, – підтримувала новоявленого однодумця Дарина.
Михайло від несподіванки з дружиною погоджувався і намагався не дивитись на матір, яка в цей момент блискавки очима метала. Потім Лідія влаштувала серйозну розмову синові з невісткою і, про всяк випадок, чоловікові. Вона втрачала владу та контроль над ситуацією, від чого приходила у велике обурення. Жінка так довго й наполегливо вибудовувала свою «імперію», а тут з’явився якийсь Андрій і міг усе зіпсувати. Вона вирішила його вивести з дому, будь-що-будь, і дочці всі вуха продзижчала. Тільки Оксана за чоловіка заступалася, не давала матері в їхні стосунки втручатися і просила їхню родину дати спокій.
– Привела до хати, невідомо кого, – бурчала Лідія Вікторівна. – Твій чоловік нахабний тип. Взагалі не розумію, що ти могла в ньому знайти і не вірю у ваш шлюб.
– Ти невістку постійно до мало не до сліз доводиш, а тепер вирішила за мого Андрія взятися, тільки не вийде, – обурювалася Оксана.
Лідія не здавалася та намагалася відновити втрачені позиції. Вона постійно намагалася зятя підловити чи сварку влаштувати, а дочка із зятем не йшли на провокації і якось мир примудрялися зберігати. Дарина з Михайлом вже з цікавістю спостерігали за тим, що відбувається, і просто чекали, хто кого переможе.
– Твій чоловік стільки їсть, що нам його не прогодувати, – вкотре обурювалася Лідія. – Грошей на продукти ви даєте тисячу, а з’їдаєте на десять.
– Почнемо з того, що Андрій непогано заробляє та часто купує продукти сам, – нагадувала Оксана.
– Ага, тільки готую я і не встигаю купувати продукти, – бурчала Лідія.
– Що трапилося, мамо? – намалювався у цей момент несподівано Андрій. – Ви вирішили порахувати мої калорії чи переглянути дієту?
– Та ні, – одразу знітилася Лідія Вікторівна. – Просто меню обговорюємо, от і зайшла розмова про те, хто скільки їсть.
– І ви, звичайно ж, висловилися, що ми з Дариною їмо найбільше? – поцікавився Андрій.
– Ні, тобі здалося, – навіть якось зменшилась у розмірах Лідія. – Я не думала вести такі підрахунки.
– Це добре і правильно, бо я дуже не люблю жадібних людей, – впевнено казав чоловік, дивлячись на тещу. – У мене ж рефлекс спортсмена спрацьовує, і щоразу при прояві подібних моментів хочеться комусь детально та докладно пояснити його неправоту.
Лідія ще щось бурмотити намагалася, а потім вважала за краще з кімнати ретируватися про всяк випадок.
– Ну, ти крутий, – захоплювалася родичем Дарина. – Вправно зміг Лідію не місце поставити і взагалі вона тебе поважає.
– Я ніколи не зроблю нічого поганого тещі, не дозволю собі відверте хамство на її адресу і не стану їй недругом, тільки собі на голову сісти не дозволю, – спокійно відповів Андрій. – Нічого, ми з тобою просто трохи не до двору припали в цій родині, але заради своїх половинок маємо боротися за щастя.
Дарина такої сили волі не мала, і вона не могла поставити свекруху на місце. При Андрію Лідія поводилася смирно і нічого зайвого собі не дозволяла, випромінюючи радість і створюючи ідилічний настрій у будинку. А після того, як Андрій із Оксаною до себе на квартиру перебралися, знову почала на Дарину насідати та відіграватися над нею за колишню незручність.
– Поводитися, як Андрій, я точно не зможу, закривати очі сил немає, нам залишається тільки переїхати в інше місце, щоб жити спокійно, – просила вона чоловіка. – Інакше твою матір не переробити, сперечатися з нею марно, а робити з позиції сили, як Андрій, я просто не зможу.
Михайло намагався поговорити з матір’ю, тільки нічого не вийшло і через два місяці вони з дружиною з’їхали на орендовану квартиру. Тепер до батьків у гості лише на свята приходили. Збираючись за великим столом, Лідія на зятя з коса поглядала і намагалася йому догодити. Дарина помічала зміни у її поведінці при Андрію і лише трохи шкодувала, що її чоловік не може поставити свою матір на місце, як це зробив чоловік Оксани. Єдиною втіхою було те, що вони тепер живуть окремо і не зобов’язані часто зустрічатися чи спілкуватися.
