– І хто ця мила леді? – Сказала Ірина Вікторівна, по-хазяйськи влаштувавшись на білому дивані. Михайло незграбно крутився навколо неї, то намагаючись підсунути жінці під спину подушку, то пропонуючи випити чаю. – Та ти не метушись, сідай. І ви теж, пробачте, не знаю, як вас звати.
Олена натягнуто посміхнулася і присіла на краєчок крісла, будь-якої миті готова кинутися з місця. Ця жінка викликала дуже суперечливі почуття! На вигляд, пристойна літня жінка, але з огляду на розказані Михайлом історії…
– Мене звуть Олена, приємно познайомиться.
– Бабусю, твій візит, звичайно, дуже приємний, але чому ти не подзвонила? – хлопець перевів увагу гості на себе, гарячково розмірковуючи на тему її тут появи. – А раптом ми б на навчанні затрималися? У нас сьогодні пара семінарів була у дуже прискіпливого викладача.
– Я в курсі, – царственно кивнула жінка, приймаючи з рук свого охоронця свіжозаварений чай. – Ти ж розумієш, що я не просто так приїхала? Хоча те, що я застала тебе не одного, для мене сюрприз.
– Олена моя дівчина! – Випалив хлопець, не подумавши. Помітивши вкрай здивоване обличчя дівчини, він поглядом попросив її допомогти. – Ми зовсім недавно з’їхалися, тож я ще не встиг вас познайомити. Сама розумієш, я хочу бути цілком впевненим у своїх почуттях перед таким відповідальним кроком!
– Так? – Жінка оцінювально оглянула Олену. Очевидно, результат її задовольнив. – А що ти мені можеш розповісти про якусь Ларису? Брюнетка, середнього зросту, блакитні очі.
– А ця! – зневажливо зморщив ніс Михайло. – Залицялася до мене при всьому чесному народі! Взяла собі на думку, що я просто зобов’язаний звернути на неї свою увагу.
– Допустимо, – відставила чашку Ірина Вікторівна. – А Настя? Цього разу блондинка…
– Найкраща подружка Лариси, – з неприязню пояснив хлопець. – Але її я бачив лише кілька разів і близько не спілкувався. Правда, Олено?
– Ну, принаймні, я цього не бачила. А з огляду на те, що ми вчимося в одній групі… – дівчина знизала плечима, не бажаючи говорити зайвого. Начебто і так все очевидно.
– Добре, – розщедрилася на усмішку пані, поплескуючи онука по руці. – Чекаю на вихідні додому. Вас обох.
На цих славах жінка граційно підвелася і, кивнувши охоронцеві поглядом, пішла, залишивши парочку відходити від цієї зустрічі.
********************
– І що це зараз було? – Після кількох хвилин мовчання, поцікавилася Олена. – Твоя дівчина? Я щось про нас не знаю?
– Вибач, Олено, ляпнув не подумавши, – з Михайла, здавалося, випили всі соки. – Бабуся без приводу до мене не навідується, поважаючи право на особистий простір. І сам факт, що вона сиділа на моєму дивані, трохи похитнув мене з колії. Значить, я по-великому накосячив, розумієш? І єдиний спосіб вгамувати її гнів – заявити про те, що я з кимось зустрічаюся. Вона давно натякає, що мені час задуматися про майбутнє.
– Не думаю, що я добрий претендент на роль твоєї пари, – скептично зазначила дівчина, схрестивши руки. Михайло добрий хлопець і відмінний друг, готовий завжди прийти на допомогу. Але рівень у них занадто різний! – Звичайне дівчисько, ні грошей, ні зв’язків… Що в нас може бути спільного?
– Це ти дарма! – протестуюче заявив Михайло в одну секунду ставши дуже серйозним. – Ти чудова! Ти надто низької думки про себе, Олено. А моїй сім’ї не потрібно посилювати свою статус через шлюбні узи. Я можу привести як наречену будь-кого. Ось один з моїх старших братів одружився з круглою сиротою і нічого!
– Гаразд, забудемо про це. Краще скажи, що це за Лариса з Настею? І звідки твоя бабуся про них знає?
– Сам би хотів знати, звідки бабусі все відомо! І з одною й другою познайомився в клубі, весела ніч – і розбіглися. Ось тільки вони чомусь вирішили, що це привід для чогось більшого. Довелося популярно пояснити.
Олена дозволила собі розсміятися. Аж надто кумедний вигляд був у хлопця. Але вже за хвилину вона насупилась. Їх запросили у гості. Як пару. Ось що що, але обманювати дівчина не вміє від слова зовсім.
Що ж вона тоді робила у квартирі хлопця? Все дуже просто – у гуртожитку стало просто неможливо жити! Дякую за це треба було сказати новенькій сусідці по кімнаті, Тані. Першокурсниця, яка замість навчання думає лише про те, як краще вискочити заміж, причому не цураючись досить брудних методів. Їхня кімната перетворилася незрозуміло на що! Сторонні люди, гучна музика та повна відсутність хоч якогось особистого простору. І кімнату змінити не вдалося, вільних місць просто не було! Тут на допомогу і прийшов Михайло. Він жив один у трикімнатній квартирі і зовсім не вмів готувати. Звісно, з огляду на родину в якій він народився, хлопець міг хоч щодня в ресторанах харчуватися.
– І як ми викручуватимемося? Ти ж мене знаєш, я обманювати не люблю. А доведеться. І якщо нас ще й в одну кімнату поселять.
– Розслабся, ми приїдемо на пару годин і поїдемо, – спокійно відмахнувся Михайло. – Ми маємо вагомий привід для такого короткого візиту – навчання! Наша майбутня спеціальність потребує величезних знань.
– До речі, завжди хотіла запитати, чому ти вчишся в медичному? – Олена принесла їм каву з найсмачнішим печивом. – Це якось нелогічно. Бізнес, економіка, управління… Чому такий дивний вибір?
– О, все дуже просто, – посміхнувся хлопець. – Бабуся, як ти знаєш, у нашій родині головна. І, незважаючи на вік, міцно тримає кермо влади у своїх руках. Якось вона серйозно занедужала, і їй довелося провести місяць у палаті. Звісно, у приватній. Але вона і тут спромоглася знайти купу претензій, у тому числі і до роботи персоналу. От бабуся й вирішила, що непогано було б відкрити парочку своїх клінік. Надалі вона планує віддати їх під моє крило, а отже, я повинен розбиратися в медицині.
– Це не обов’язково…
– Для бабусі – обов’язково! Ось я й навчаюсь. Мені, до речі, подобається. Та й у житті може стати в нагоді.
**********************
Зустріч проходила у приватному селищі. Олена була представлена всім членам великої родини і, здається, справила на них гарне враження. Принаймні матріархат сімейства спілкувалася з нею тепло і навіть онуку задоволено покивала, коли думала, що Олена не бачить. А ось сама Олена зрозуміла, що «закохалася».
Максим, старший брат її друга, був дуже привабливим чоловіком. А головне, він був не одружений і не перебував у стосунках. За інших обставин дівчина б обов’язково показала свою зацікавленість, але… Адже він вважав Олену дівчиною свого брата! Повний провал!
Олена смиренно чекала, коли фарс під назвою “відносини з Михайлом” закінчиться. Вони вже прикинули пару варіантів розставання, поки не стало надто пізно, адже Ірина Вікторівна не далі, як на минулій зустрічі, прямо запитала, коли вони збираються узаконити відносини.
Все вирішив випадок. Максим випадково підслухав розмову, де вони обговорювали черговий спосіб розлучитися. І… запропонував свій.
– Не треба недооцінювати бабусю, – спокійно промовив чоловік, дивлячись на збентежене обличчя брата. – Вона вже давно зрозуміла. Чекає, доки ти сам у всьому їй зізнаєшся. Ну, чи доведеш свій обман до логічного кінця, такий варіант її теж влаштує. Олена як невістка її влаштовує.
– Добре, піду здаватися, – перебільшено трагічно промовив Михайло. – Сподіваюся, мені не дістанеться.
– А я поки розважу даму, – привабливо посміхнувся Максим, беручи миттю почервонілу дівчину під руку. – Як щодо невеликої прогулянки?
P.s.
Михайла трохи посварили та пробачили. А Олена все ж таки стала невісткою Ірини Вікторівни, адже через пару місяців Максим зробив їй пропозицію…
