– Іване, мені сьогодні прийшов дивний лист. Нічого не хочеш мені сказати? – сказала Наталя чоловікові під час вечері.
Іван швидко заморгав очима, розгубився. Наталя пильно дивилася на чоловіка.
– Наталю, все не так, як ти думаєш, я тебе запевняю!
– Так? І як же, розкажи!
– Я ні в чому не винен! Воно саме так вийшло!
– Цікаво… Продовжуй!
– Я їй одразу сказав, що дуже люблю свою дружину! А вона не відставала! Сам не зрозумів, як опинився в її ліжку.
Олена говорила потім, що покаже фото, як я солодко спав біля неї, але запевняю, я нічого не пам’ятаю, а отже, це не рахується.
Сама подумай, якби я тебе не любив, то пішов би, а так, я тут, і ніхто мені не потрібний. Сподіваюся, ти це розумієш?
Олена давно око на мене поклала. Ось такі в тебе подруги, люба! Підступні! Хіба ж можна залицятися до чоловіка подруги?
І хитрістю ж заманила мене того дня. Каже, тільки ти, Іване, можеш допомогти, розетка поламалася.
Як справжній електрик не зміг відмовити. Звідки я знав, що вона пригостить мене смачною вечерею і наливати почне.
Розморило мене. Дивлюся, халат її полетів в один бік. Захвилювався я дуже, не зрозумію, що власне відбувається…
Кажу, Олено, зупинися, ви ж подруги, не можу я так. Люблю Наталку, сил немає. А вона не збиралася зупинятися. У мене голова закружляла і далі нічого не пам’ятаю. Присягаюся.
Не було нічого, я спав просто. А вона давай фото робити, негідниця. Ось і полагодив розетку, називається…
Наталя здивовано слухала зізнання чоловіка. Від обурення вона навіть не змогла сказати, що лист прийшов про штраф, порушення правил дорожнього руху на її машині.
Сума немаленька, хотіла посварити чоловіка за неуважність на дорозі, а дізналася гірку правду про нього та свою подругу Олену.
Ось так говорити загадками, можна почути те, про що навіть не підозрюєш…
