Ольга зайшла в палату з повними пакетами. Дочка не змогла приїхати, прислала свого чоловіка. Постільна білизна, продукти, все необхідне.
– Оля, а що це за чоловік приходив до тебе? Я зараз у вікно бачила, як ви йшли, – раптом запитала сусідка по палаті.
– Це зять мій, Дмитро. Дочка зібрала пакети, а він привіз. Її терміново на роботу викликали, сама не змогла. А зять у мене золотий, пощастило, – усміхнулася Оля.
– Знаєш, а я його часто бачу у своєму дворі. Він майже щодня приїжджає до Олени Микитенко, вона вагітна, гуляють разом.
Жінки в палаті переглянулись. Ну і ситуація…
– Та ти переплутала його з кимось, Рито. Ти ж у іншому кінці міста живеш, немає в нього там нікого з рідних та знайомих. Схожий просто той чоловік, напевно, – розвела руками Ольга.
– Я обличчя добре запам’ятовую. Він це, певна на сто відсотків. Машина біла, Мерседес?
– Так, Мерседес у зятя. Та просто збіг, он їх скільки містом їздить.
– Ну-ну… Моє діло сказати. Не віриш – ну й добре. Мені то що…
Ольга мовчки розібрала пакети та вийшла в коридор. Їй хотілося побути одній, обміркувати сказане сусідкою по палаті.
– Рито, ну ось що ти лізеш у чуже життя? Ользі хвилюватися не можна, а ти їй за зятя таке розповіла. Навіть якщо і є у нього хто, тобі – то що?” – почали повчати Риту сусідки по палаті.
– Дивні ви жінки! Він на стороні завів собі когось, а я маю покривати? Навпаки, спасибі сказала б мені, зятя на чисту воду вивела, викрила.
Ольга вийшла надвір. Погода чудова, сонце світить, весна, одним словом. Присіла на лаву.
“Це що виходить, у Дмитра є коханка, та ще й вагітна! Бідолашна Світлана, як же їй буде важко дізнатися про це!
Адже вона не могла завагітніти. Пройшла кілька процедур, але все марно. Спеціалісти сказали, що завагітніти шансів дуже мало.
Що ж робити? Мовчати, хай самі розбираються, чи сказати доці? “
У Ольги стало важко від цих думок. Сама вона ніколи не стикалася з такою ситуацією.
Зайшовши в палату, вона поводилася, як завжди, цю тему не порушувала. Рита також.
Невдовзі, Ольгу виписали. Приїхала забирати донька на білому Мерседесі. Ольга відразу згадала про зятя і зважилася розповісти те, що розповіла Рита.
– Мамо, ну що ти тепер бадьора та весела? Допомогли тобі хоч?
– Почуваюся чудово, тільки ось розмова є, неприємна.
– Що сталося? У тебе знайшли щось? Мамо, не мовчи.
– Це стосується Дмитра. Одна жінка з палати побачила його у вікно, коли він приносив речі. Каже, бачить його часто у своєму дворі із вагітною жінкою. Думає, що він із нею зустрічається. Звати її Олена Микитенко.
– Нісенітниця якась. Що за люди, вперше бачать людину і вигадують.Помилилася, звичайно ж. Ім’я незнайоме для мене. Я б здогадалася, обов’язково. Викинь із голови, мамо. У нас все гаразд з ним.
– А те, що він хоче сина, а ти не можеш народити? Може в цьому річ?
– Та він заспокоївся останнім часом, каже, не дає Бог дітей, отже, так треба. Навіщо йому обманювати мене?
– Ох, доню, треба б перевірити…
Світлана справді не вірила, що її Дмитро на таке здатний. Він так довго залицявся до неї, чекав, коли вона зверне увагу. Ніколи слова поганого не чула від нього.
На відміну від його мами. Як вона тільки не називала невістку. Їй дуже хотілося онуків. Дмитро ображався на матір, і завжди заступався за Світлану.
Увечері Світлана побачила, що чоловік з кимось переписується в телефоні. Раніше вона б і уваги не звернула, він часто спілкувався з кимось по роботі. Але зараз їй стало цікаво, з ким він листується.
– Дмитро, дай на хвилинку свій телефон, у мене інтернет щось не працює, треба терміново інформацію одну пошукати.
Дмитро схвильовано глянув на неї, і швидко згорнув листування.
– Давай пізніше, важлива розмова, вибач.
– На хвилинку дай, нікуди розмова не дінеться.
Вона підійшла і нахабно взяла його телефон. Дмитро помітно хвилювався.
Світлана почала шукати в пошуку будь-яку нісенітницю, чекала, щоб чоловік вийшов з кімнати. Але він напружено спостерігав за нею.
Раптом вискочило повідомлення:
“Дмитрик, я там колиску придивилася, і дрібнички різні. Хочеш фотки скину?”
Світлала відкрила листування і почала читати. Все стало зрозумілим.
Вона простягла телефон чоловікові.
– Там Олена колиску придивилася, хоче фотки надіслати…
Дмитро важко зітхнув, взявши телефон.
– Світлано, я давно хотів сказати, але не наважувався. У мене незабаром син народиться.
Світлана намагалася усвідомити почуте. Значить, це правда, що сказала та жінка матері. Який тісний світ. Випадково правда з’ясувалась, а вона не вірила.
– Дмитро, як ти міг… Ти ж знаєш, як я мрію народити, шанси, хоч невеликі, але є, і вік ще дозволяє. Але ні, знайшов когось на стороні…
– Пробач, я розумію, що зробив тобі важко. Але я мрію про сина, час іде, ми не молодшаємо. З Оленою я познайомився випадково у знайомого. Сам не знаю, як так далеко зайшло, але факт очевидний. Пробач, люба…
– Не називай мене так. Збирай речі і вмотуй до неї та своєї дитини. Час іде!
Сльози та образа нахлинули на жінку. Хотілося плакати. Але Світлана тримала себе в руках. Тільки після того, як двері за Дмитром зачинилися, вона дала волю сльозам.
Розвели їх швидко. Дмитро відразу одружився з Оленою. Квартира була продана, гроші поділені. Світлана купила собі невелику затишну однокімнатну квартиру. Життя тривало.
Через деякий час Світлана познайомилася з чудовим чоловіком, Олексієм, молодшим за неї на кілька років. Почали зустрічатись. І яке було її здивування, коли вона зрозуміла, що вагітна.
Радості не було меж. Коли вона навіть не думала про це, сталося диво! Олексій та Світлана одружилися. У належний термін народився хлопчик. За два роки народилася донька.
Напевно, це той випадок, коли кажуть – все, що робиться, на краще. Можливо, залишаючись у шлюбі з Дмитром, Світлана так і не мала б дітей. Буває таке. А з новим чоловіком все вийшло. Світлана зазнала радості материнства. Дмитро теж отримав те, що хотів – сина.
Звичайно ж, він вчинив некрасиво, щодо Світлани. Але, головне, що в цій історії всі щасливі в результаті, і це тішить.
