Наталя клопотала на кухні. Незабаром повернеться її чоловік. Зголоднілий. Треба приготувати ситний обід. У духовці вже тушкується курочка, а на плиті мліє борщик.
А в холодильнику охолоджується біленька. Нехай уже для апетиту буде йому трішки…
У неї дуже хороший чоловік, вона в ньому душі не чула, дуже любить його! Любить йому готувати всілякі смаколики, чоловікові треба добре харчуватися!
Сьогодні вона смажить йому курочку з часничком, як йому подобається! Наталя готує дуже смачно, все в неї виходить! Хоч печеня, хоч випічка, а борщ який ароматний!
Жінка сіла відпочити за стіл, оглянула кухню. Обід майже готовий, все прибрано й вимито, всюди порядок!
Наталя вже не працювала, коли їй виповнилося п’ятдесят пʼять, вийшла на пенсію.
Може, ще б і попрацювала, але останнім часом стала часто погано почуватися, слабкість якась іноді…
Вирішила вже зайнятися домом і сім’єю. Син їхній одружений, живе в іншому місті, все в них добре, часто приїжджає з сім’єю в гості.
А вони з Ігорем живуть тепер для себе тихо і мирно, як то кажуть, душа в душу.
Ігор у неї захоплюється з юності рибалкою і збиранням грибів. Часто їде кудись на всі вихідні. А якщо відпустка, то вона його майже не бачить…
Але вона звикла за тридцять спільно прожитих років. Він працює, дім – повна чаша, хай чоловік відпочине на природі!
Щоправда, коли Наталя працювала, її це не напружувало. Але коли вийшла на пенсію, то їй стало нудно залишатися вдома. Хотілося, щоб і чоловік удома побув…
Але чоловік зі своїм другом, теж таким затятим рибалкою й грибником, як і раніше, продовжував їздити десь на всі вихідні.
На цей раз поїхали в ліс, по грибочки. Ця осінь особливо на гриби багата… Наталя любила гриби, особливо смажені, але можна було й обійтися, в льосі ще були мариновані. Та й, окрім неї, в сім’ї ніхто більше грибів не любив. Але чоловік не слухав її.
– Поїду, але обіцяю, наступні вихідні проведемо разом! Я минулого року місце одне запримітив, то, може, за раз наберу на всю зиму! Я їх не люблю їсти, тільки збирати! Так тобі привезу, заморозиш, надовго тобі вистачить.
Наталя відпустила чоловіка, виїхали ще вночі, щоб рано на місці бути.
І ось уже повертається, правда, вже й не до обіду, а, скоріше, до вечері.
Наталі не хотілося вже поратися з грибами, пізно. Але, мабуть, доведеться ніч провести на кухні – дзвонив, хвалився, що багато набрав.
Повернувся Ігор, втомлений і зголоднілий, але все ж таки її порадував тим, що грибів багато зібрав, та ще й примудрився їх почистити.
Машина товариша зламалася, довелося повозитись, так Ігор і почистив грибочки.
– Ну і добре! – сказала Наталя.
Наталя нагодувала чоловіка, та й сказала йому йти відпочити, адже завтра на роботу! Але Ігор відмовився, рано ще, виспиться.
Він запропонував їй допомогти з грибами, адже, що очищені добре, звичайно, але треба і зварити, і помити, метушні багато.
Наталя вкотре пораділа, що в неї такий дбайливий чоловік, недаремно всі їй заздрили!
Удвох вони швидко впоралися, розклали по пакетах, та й пішли спати.
Вранці чоловік виїхав на роботу. Вона відкрила морозилку, гриби красиво вкладені в просторій камері, дійсно багато… Треба, напевно, все–таки посмажити трохи… Наталі захотілося смажених грибочків та з картопелькою! Чоловікові можна котлетки посмажити, а собі грибочків! Добре так обсмажити, щоб хрумкотіли, з цибулькою! Вона взяла пакетик побільше, а раптом і чоловік захоче! Не любить, не любить, а раптом і з’їсть!
Так і зробила. Чоловік приїхав на обід, а в неї все готове, запах на всю кухню! Та й сама сіла з ним.
Ігор картоплю з котлетками, а вона з грибочками. Ох і смачно! Чоловік задоволено дивився на дружину.
– Ну, я бачу, порадував я тебе! Тепер тобі твоїх улюблених грибів надовго вистачить!
– Може і тобі накласти, поки все не з’їла?
– Ну ні, я котлетки! Ти ж знаєш, не люблю!
Наталя засміялася – їй більше буде! І виклала решту зі сковороди собі в тарілку.
Пообідавши, Ігор поїхав. Вона прибрала зі столу і вирішила прилягти, щось голова злегка закружляла.
Наталя докоряла себе, що з’їла багато, адже ж готувала на двох!
Знайшла пігулку, випила. Та не допомагало…
Наталя ледь дотяглася до телефону, подзвонила сусідці.
–Таню, швидку!
І з останніх сил набрала чоловіка.
– Ігорю, недобре мені! Приїжджай!
Отямилась вона в лікарні… Над нею схилилася дівчата в білих халатах.
– Тихіше, дорогенька, мовчіть… Молодець, прокинулися! Ми вже й не сподівалися! Спіть, слабі ви дуже…
Наталя знову заснула…
…Минуло кілька днів. Чоловік приходив до неї, дуже хвилювався, переживав.
Говорив мало, сидів поруч і дивився на неї слабу, аж постарілу… А все ті гриби його…
Наталя провела у лікарні понад два тижні. Ледве видужала. Приїжджав синок, доглядав її. Дуже дивувався, як це вона примудрилася з грибами отак, адже вона ж непогано їх знала…
А вона й сама дивувалася, звідки там таке, адже ж чоловік чистив…
А він, вже, точно розбирався… Ну мало що, переглянув.
Гаразд, потім поговорять вони про це, зараз би головне додому повернутися, так скучила!
Їй стало краще, і син поїхав. Робота!
Нарешті, і її виписали. Щасливу дружину Ігор привіз додому. Останнім часом він був якийсь похмурий і стурбований. І що з ним таке, бо все обійшлося, вона вдома! Переживає через неї, коханий!
Наталя зовсім оговталася, й відразу взялася за домашні справи.
Хоч лікар наполягав на відпочинку, все–таки організм дуже ослаб. Тут і сусідка постукала в хвіртку.
– Привіт, ти нарешті вдома! – вигукнула вона.
Наталя заварила чайку, відкрила коробку цукерок. Так приємно посидіти вдома, побалакати з подругою. Вона приходила у лікарню, але про що там поговориш, слаба Наталя була… Подруга завела розмову.
– Ох, і налякала ти нас! Ти мені дзвониш, просиш швидку викликати, я викликала, та й до тебе! А хвіртка закрита! Стукаю – тихо. Довелося бігти до сусіда. Швидка приїхала, теж чекають. Відкрили і в будинок! Добре, хоч будинок був відкритий. А ти лежиш. Лікарі сказали – гриби.
– А Ігор, Ігор коли приїхав?
– Не було його довго… Я з тобою поїхала… А Ігор вже набагато пізніше в лікарню приїхав, я йому з твого телефону додзвонитися довго не могла… А знаєш, ти мене вибач, але дивно він себе поводив якось…
– Як це?! – ахнула Наталя.
– Дозвонилася ледве, сказала, що ти слаба… – сказала Тетяна. – А він знаєш, що запитав?
– Що? – застигла Наталя.
– А її не стало, чи ні? Так і сказав…
Наталя оторопіла… Ну, що ж, може він злякався…
– А коли я сказала йому, недолугий він, жива, жива Наталя, врятували, мені здалося, що він… Зітхнув і сказав негарне слово! Дивно…
– Таня, не вигадуй! Це він з переживань за мене! Він мене дуже любить! Чуєш, дуже! Ми стільки років разом, Ігор піклується про мене, шкодує! Перші дні він не виходив із лікарні!
– Та я ж нічого! Так, він переживав… Тільки, що ж, не приїхав одразу до тебе? А якби ти мені не подзвонила?
– Може, не зрозумів, що я сказала? Чи не почув! Таня, перестань!
Тетяна перевела розмову на іншу тему, а потім і, зовсім, зазбиралася додому.
Наталя провела сусідку. Зайшла в будинок, помалу почала готувати вечерю. Відкрила морозилку, жодного грибочка!
А в голові крутились слова подруги. А раптом, Ігор і справді з тими грибами? Але чому? Адже ж жила душа в душу! Ніколи не сварився…
…Ігор приїхав з роботи дуже пізно і не в настрої. Так, він останнім часом весь час був не в настрої, напевно, докоряє себе, що вона заслабла.
Треба його заспокоїти, все обійшлося, всяке буває! Наталя з любов’ю дивилася на чоловіка. Він мовчки сів вечеряти.
– Тетяна заходила, розповідала, як мені тут допомагали всією вулицею! А чому ти не приїхав, я ж тобі сказала, що мені недобре?
Чоловік раптом перестав їсти і якось недобре глянув на дружину.
– Я працював! Подумав, це ти від неробства дзвониш!
– Ще вона сказала, що ти одразу запитав, чи мене не стало? А я їй кажу, це вона, недолуга! Що ти переживав за мене!
– Правильно ти й сказала!
Наталя раптом відчула приплив ніжності до чоловіка, захотілося його обійняти! Він такий добрий!
Ігор ще сидів за столом, допивав чай. Вона підійшла ззаду і обійняла його за плечі… І тут вона зустрілася з його недобрим поглядом! Чоловік забрав її руки! Наталя оторопіла від несподіванки.
– Господи! Яка ж ти недолуга! Як ти мені набридла! І як ти тільки видужала!
– За що, Ігорчику, за що?
– Інша у мене, давно! Красива, молода! А ти, думаєш, я весь час де пропадаю! В друга прикуплю риби, чи грибів, а він і мовчить, йому вигода! Та хоч і без нічого приїду – значить невдала рибалка!
– У нас же ж син! Та й, якщо, не потрібна, то розлучився би… Навіщо ж ти так зі мною?
– Та вона приїжджа, квартиру я їй знімаю, а так би сюди привів!
– Ну ти й негідник! Пішов геть! Син мені повірить! Він виставить тебе!
– Та я сам піду! Але я все одно відсуджу при розлученні половину!
У Наталії більше не було сил сваритися з Ігорем. Вона пішла у спальню, лягла на ліжко і розплакалася.
Чоловік бігав по кімнатах, збирав валізу, кидав якісь речі, їй було все одно…
Незабаром у хаті запала тиша. Наталя почувала себе самотньою і нещасною…
Але ж вона жива! Яка ж вона нещасна…
Наталя витерла сльози. Тепер у неї буде нове життя… Без отаких зрадників…