Ілона розкладала речі у шафі, коли пролунав дзвінок у двері.
– Хто б це міг бути? – подумала жінка.
Чоловік ще на роботі, а більше на нікого вона не чекала. Вона пішла у коридор і подивилася у вічко. За дверима стояла незнайома жінка, тримаючи в руках велику тарілку.
– Хто там? – запитала Ілона.
– Це Раїса, ваша сусідка, – весело відповіла незнайомка, і Ілона все ж таки відчинила двері.
– Здрастуйте! – привіталася Раїса, входячи в квартиру, хоча Ілона її ще не встигла запросити.
– Добрий вечір. Ви щось хотіли?
– Я познайомитись прийшла, – відповіла та, широко посміхнувшись. – Принесла пиріг до чаю, сама пекла. Ми ж тепер сусіди, а з сусідами треба дружити, бо мало що. Раптом допомога якась знадобиться, і хто врятує, як не сусіди? Ти ж згодна зі мною?
– Так, мабуть, – невпевнено відповіла Ілона.
– Тебе як звуть? – запитала Раїса.
– Ілона.., – відповіла молода жінка, дивуючись, чому сусідка, яку вона бачить сьогодні вперше, звертається до неї на «ти».
– Яке дивне ім’я! Ну ти чого стоїш, як укопана? Гостей ніколи не приймала? Пиріг візьми, і чайник постав!
Раїса віддала злегка збентеженій Ілоні тарілку з пирогом, зняла взуття й діловито пройшла у кімнату.
Ілона не розуміла, що відбувається.
– Подивлюся хоч як ви живете. А твій чоловік де?
– Олексій на роботі, – відповіла Ілона, пройшовши за Раїсою. – Ви вибачте, ми нещодавно сюди переїхали, і сьогодні я якраз займаюся розбором речей, тому…
– Та я ненадовго! Не бійся! – зупинила Ілону Раїса. – Чайку поп’ємо, познайомимося і все. Де в тебе кухня?
Ілона й Раїса зайшли на кухню. Непрохана гостя відразу вмостилася на м’який табурет, а Ілона поставила чайник і дістала з шафки заварку.
– Нічого тут у вас, затишно, фіранки миленькі, – сказала Раїса, оглядаючись на всі боки. – Знімаєте ж?
– Знімаємо.
Ілона й Олексій нещодавно винайняли цю квартиру. До недавнього часу вони взагалі проживали в іншому місті, але несподівано Олексію запропонували хорошу посаду в сусідній області, і подружжя зважилося на переїзд. Свою квартиру вони поки не продавали, здали в оренду, і на ці гроші зняли житло неподалік нового місця роботи Олексія.
Вони вирішили, що якщо все буде добре, і їм сподобається і місто, і нова робота, тоді можна подумати і про остаточний переїзд. Але поки що краще не поспішати. У разі чого вони завжди зможуть повернутися назад. Сама Ілона ще не встигла влаштуватися на роботу, шукала слушний варіант і займалася облаштуванням їх нового будинку.
Чайник закипів, й Ілона дістала кухлі та блюдця для пирога.
– Тобі скільки років? – запитала Раїса, уважно розглядаючи Ілону.
– Двадцять дев’ять. А що?
– Та так… Значить, тридцять майже… Діти в тебе є?
– Поки немає…
– А чого не народжуєш? Не хочеш чи проблеми які? У мене в твої роки вже було двоє.
Ілона не одразу знайшла, що відповісти на таке несподіване і нетактовне питання. Вони з Олексієм були одружені два роки і, звісно, планували дітей, але трохи згодом. Обговорювати це з незнайомою тіткою Ілона не збиралася.
Але Раїса так вп’ялася в неї своїми маленькими, глибоко посадженими очима, що вихованій і не звиклий комусь грубити Ілоні довелося відповісти на це незручне запитання.
– Проблем немає, і діти у нас будуть, коли ми із чоловіком цього захочемо.
– Як би чоловік на боці дітей не схотів! – засміялася Раїса, й Ілона мимоволі стрепенулася, сміх у сусідки був неприємний… – Даремно ти, дівко, тягнеш із цим. Чи все–таки не виходить? Тонка ти якась і біла. Напевно, їси не дуже? Давай, налягай на мій пиріг. Він з м’ясом та капустою, ситний. Де в тебе посуд? Я сама наріжу.
Ілона дістала з шухляди все що треба і мовчки подала Раїсі. Непрохана гостя встигла її втомити, але молода жінка не знала, як її випровадити.
Молода жінка розгубилася, не знаючи, як позбутися непроханої, та ще й такої безпардонної гості.
Раїса тим часом нарізала пиріг, поклала великий шмат спочатку собі, потім Ілоні, смачно облизала пальці і зі словами:
– Давай наминай, худорлява!
Сама приступила до трапези.
Ілона зʼїла маленький шматочок і зрозуміла, що пиріг їй не подобається. Капуста в ньому була дуже пересмажена, а м’ясо мало дивний смак. До того ж Раїса явно переборщила із сіллю та якимись приправами.
– Ох, яка смакота! – енергійно наминаючи пиріг, задоволеним тоном сказала сусідка. – А ти чого не їси? Не подобається, чи що?
– Та щось не хочеться, я нещодавно вечеряла, – відповіла Ілона.
Ні, змусити себе з’їсти ще шматочок вона зможе!
– То це ж не вечеря, а просто чаювання. Давай їж, тобі поправлятися треба, а то чоловік знайде собі якусь апетитнішу. Мене, наприклад!
Раїса знову засміялася своїм неприємним сміхом.
– Що, злякалася? – Запитала вона в Ілони. – Не бійся, я пожартувала. Сподобався пиріг? Хочеш рецепт дам, чоловіка здивуєш.
– Дякую, я вмію пекти пироги, – відповіла Ілона, поглядаючи на годинник. Незабаром з роботи повернеться Олексій і добре було б позбутися настирливої сусідки до його приходу.
Однак Раїса явно не збиралася йти. Вона з апетитом наминала свій пиріг, запиваючи вже четвертою чашкою чаю і розповідала Ілоні про свого чоловіка, синів, невістку, яку вона терпіти не могла і про зятя, якого, навпаки, любила, вважаючи, що дочці дуже пощастило.
Перебравши всю близьку рідню, Раїса почала згадувати троюрідного брата, з яким вона посварилася кілька років тому через те, що він не захотів дати їй у борг велику суму грошей.
– У нього цих грошей кури не клюють, а сестрі пошкодував. Я на весілля молодшому синові просила, а Вітька відмовив… Ну чи так можна? Як вважаєш?
– Вважаю, що це його гроші і йому вирішувати, позичати чи ні, – відповіла Ілона.
– Що? – обурилася Раїса. – Сестрі відмовив, не чужій людині! З того часу його й знати не хочу. А ось у мене племінник чотириюрідний…
Але договорити Раїса не встигла, пролунав дзвінок у двері, і Ілона поспішила відчинити, точно знаючи, що це Олексій.
Молода жінка сподівалася, що Раїса одразу зникне, але де там. Тепер сусідка захотіла познайомитися з чоловіком Ілони, і не просто познайомитися, а посидіти по-сусідськи.
– Пропоную дружити сім’ями, – заявила вона. – Я зараз схожу по свого Миколку, він, напевно, вже проспався і схоче пінного, а ти, Ілоно, поки на стіл приготуй чогось. А біленька є у вас?
– Ми не любимо, – відповів Олексій, який сьогодні дуже втомився і зовсім не хотів проводити вечір у компанії дивної тітки та її чоловіка.
– Порядні дуже чи що? – зареготала Раїса. – Давай–но, Олексію, збігай у магазин, ти молодий, жвавий.
Ілона з Олексієм переглянулися, після чого Олексій сказав:
– Значить так. Бігати я нікуди не збираюся, це раз. Я дуже втомився і хочу, щоб ви негайно покинули нашу квартиру, це два. Я зрозуміло висловився?
– Та вже зрозуміліше не буває, – скривившись, відповіла Раїса. – Ти чого злий такий? Може голодний? Так давай я тебе своїм борщиком нагодую. Твоя дружина тебе, мабуть, погано годує…
– Ідіть з нашої квартири, – спокійним, але впевненим тоном повторив Олексій.
– Та будь ласка! – вигукнула Раїса, схопивши тарілку з залишками пирога. – А квартира, між іншим, не ваша, ви її винаймаєте! Ох, що за люди! Я до вас з усією душею, пиріг принесла, від родини відірвала, можна сказати, а ви виставляєте… Ноги моєї більше тут не буде. І якщо щось трапиться у вас, навіть не надумайте звертатися… Я ж з усією душею…
– Та вже, з усією душею вона … Душевна жінка, – зі сміхом сказав Олексій, коли за Раїсою зачинилися двері.
Й Ілона теж засміялася.
Вони обнялися, після чого молода жінка нагодувала чоловіка вечерею, не згадуючи більше про візит безпардонної сусідки.
Наступного дня вона зустрілися з Раїсою в під’їзді і навіть хотіла привітатися, але сусідка відвернулася, вдавши, що вони не знайомі.
– І це навіть добре, – подумала Ілона.
А невдовзі вони з Олексієм познайомилися з іншими сусідами, молодою парою, які теж винаймали квартиру поверхом вище.
Олег та Аліна виявилися дуже приємними людьми, і Олексій з Ілоною подружилися з ними.
– Ой, що я вам зараз розповім, – сказала якось Аліна, коли молоді сім’ї влаштували суботні посиденьки. – Вчора до мене тітка одна приперлася, сусідка…
– Раїса? Яка прийшла «з усією душею» і пиріг, мабуть, принесла? – з усмішкою спитала Ілона.
– Так, з м’ясом та капустою. А ви знаєте її?
– Знаємо, – в один голос відповіла Олексій та Ілона. – Дуже душевна жінка!