– Ну і довго ти збираєшся це терпіти? – запитала Оля крізь сльози в Марини.
Вона була просто обурена поведінкою Федора, чоловіка подруги.
– Ти не повинна без відповіді дозволяти чоловіку критикувати себе при всіх! На все має бути гідна відповідь!
Маринка в цей момент, стоячи на ґанку ресторану, мовчки дивилася кудись у далечінь і обережно, щоб не потекла туш, витирала носовичком непрохані сльози.
Вона ж так старалася, хотіла зробити чоловікові сюрприз на день народження!
Замовлення банкету у ресторані, подарунок, гості! І що в результаті? Неповага – ось що!
– Так, смачно готують у цьому ресторані! А у моєї Маринки вічно то котлети пересмажені, то макарони недоварені! – задоволено заявив Федір за святковим столом.
Хтось із гостей, відчувши незручність, вирішив перевести розмову в інше русло – більш відповідне на цей момент і вирішив похвалити господиню:
– А Мариночка у тебе, Федоре, просто красуня! Прямо як з журналу мод! Зачіска – просто супер!
– Так ви не уявляєте, чого мені її зовнішність коштує! – раптом сказав Федір. – Вона ж по хаті завжди в бігудях і в хустці ходить! Ось тільки тут я Мариночку гарною й бачу! – заявив Федір, наминаючи котлетки.
Іменинник навіть не помітив, як образилася дружина мовчки встала з–за столу і вийшла на вулицю.
– От дивно, – думала вона. – Чому вдома Федір завжди добрий, чуйний, уважний, але варто йому потрапити в компанію… Він тут же починає з мене жартувати…
Наче підслухавши її думки, Ольга сказала:
– Знаєш, так буває: вдома – це чудовий хлопець, а як хтось з’являється сторонній, він одразу починає говорити про дружину всяке і навіть не помічає цього. Знаєш, чому так виходить?
– Чому?
– Тому що він не знає іншого способу підняти свою значущість в очах інших, от і робить це за рахунок того, що говорить таке про тебе.
Марина від цього ще більше заплакала тепер уже від безвиході.
– І що ж це тепер так буде? Мені тепер із цією ганьбою на люди вийти не можна?
– Ні, ну що ти! Спершу спробуй поговорити з ним відверто! Не зараз, звісно, а завтра вранці. Запитай, навіщо він так говорить про тебе в присутності інших людей.
Поясни, що тобі це дуже неприємно. І попроси більше ніколи так не робити. Ну а якщо не зрозуміє… Ну я не знаю, я б незлюбила і змилася б поки молода!
Залишок вечора Марина провела в компанії подруги, поза зоною видимості чоловіка, щоб зайвий раз не засмучуватися від нових його жартиків…
…Вранці Федір прокинувся в гарному настрої. Вчорашній банкет вдався на славу! Було смачно, весело, він отримав безліч подарунків, а окрім того – іменинник виблискував дотепністю і був у центрі загальної уваги.
Хвилюючий аромат кави як магнітом манив його на кухню.
– Привіт, кохана! – він поцілував Марину в щічку. – Наллєш і мені філіжанку кавусі?! – грайливим тоном почав він.
Марина мовчки встала й налила йому в чашку кави з турки.
– Спасибі, кохана! Кава чудова!
– Серйозно? А котлети як? – раптом запитала Марина.
– А що котлетки? – не зрозумів Федір і підняв на дружину здивований погляд
– Котлетки ж тобі мої не подобаються? – заявила Марина.
– Чому ти так вирішила? – здивувався чоловік. – Дуже навіть подобаються!
– А ще я весь час у бігудях по хаті ходжу, – продовжила Марина. – Ти вчора за столом всім розповідав про пересмажені котлетки і мої бігуді. Радів як дитина? Навіщо, Федю?
Федір так і застиг з чашкою в руках, не розуміючи, що відбувається.
Марина помітила розгублений погляд чоловіка. Адже раніше вони ніколи не обговорювали цієї теми. Чоловік поперхнувся і тепер мовчки дивився на дружину. Він навіть не одразу знайшов, що відповісти.
– Але я ж просто пожартував! Просто хотів, щоб усім було весело.
– Що справді? А чому об’єктом своїх жартів ти вибрав саме мене, а не Івана Павловича, свого начальника? Він теж дуже цікавий! Одні вуса чого варті! Не треба, не відповідай, я сама відповім – бо зі мною таке виробляти можна!
Федір почервонів. Він і справді не одразу зрозумів, що його жарти можуть образити Марину.
– Я просто не подумав, Марино, вибач. Давай, забудемо про це…
– Давай! – кивнула дружина. – Тільки для початку давай домовимося, що ти на людях не обговорюватимеш мої недоліки, навіть жартома! Нехай це буде нашим із тобою спільним секретом! Якщо щось не подобається, скажи мені про це вдома.
Так і вирішили. Федір обіцяв, що стежитиме за своїм язиком.
Якийсь час все йшло добре. Федір був ніжний з Мариною і всіляко показував їй своє кохання.
Дарував подарунки, приносив квіти… Ніяких жартів і претензій! Ну, не чоловік, а просто душка!
І одного разу настав день, коли їх запросили на черговий ювілей. Марина дуже турбувалася. Їй зовсім не хотілося знову виглядати в очах людей поганою господинею, промахи якої виставляються на всезагальний огляд.
Адже Федір цілком може забути за загальним столом дану обіцянку, особливо після біленької.
– Ну, що ж, у разі чого нагадаю йому про обіцянку! – вирішила Марина, ну а якщо не вийде… Побачим…
…Марина і Федір радісні та ошатні попрямували у ресторан.
Все починалося добре. Федір пам’ятав про обіцянку і до певного часу мовчав і жарти у бік дружини не відпускав.
Марина вже внутрішньо перехрестилася і подумала:
– Який Федько у мене все ж таки молодець!
Але тут якась пані впутила келих. Федір, як справжній джентльмен, одразу кинувся їй на допомогу. У тому сенсі, що вирішив підбадьорити добрим словом.
– Нічого страшного! Це нісенітниця! У мене в Маринки взагалі весь посуд отак! Як тарілки, чи чашки миє, так обов’язково щось і впустить! Скоро одноразовий посуд доведеться купувати…
Марина зсунула брови. Прикро було двічі – по–перше, Федько так і не зміг стримати обіцянки, а по–друге, історія з посудом була явно перебільшена.
Тоді Марина вирішила діяти! Відкинувшись на стільці, вона зовсім невимушено, з грайливою усмішкою на губах заявила:
– Любий, наш посуд тут нікого не цікавить, так що залиш свої надумані спогади при собі.
Федір стрепенувся, зрозумів, що знову перейшов межу. Він винувато глянув на дружину, і знизав плечима.
– Ну, добре, що зрозумів! – подумала Марина. – Сподіваюся, що сьогодні він мені вже не зіпсує настрій.
Але жінка помилилася: здавалося, Федір просто не вмів по–іншому розважатися, окрім як згадувати про Маринині промахи.
Варто було тільки Федорові почути, як дівчина за столом навпроти розповідала подрузі, що збираючись сьогодні на бенкет, ніяк не могла знайти свою сумочку. А виявилося, вона забула її у своїй машині.
– Ой, це ще що! – почав Федько, не звертаючи уваги на пильний погляд Марини. – Ми сьогодні Маринки браслет шукали! Знайшли – не повірите де!
– Де? – хором поцікавились дівчата.
– В холодильнику! І головне, немає жодних версій, як він туди потрапив! – весело закінчив Федір, задоволено посміхаючись.
– Ну що ж! Тепер тримайся! – вирішила Марина.
Дочекавшись, коли всі досхочу насміються і настане відносна тиша, вона з легким смішком, в тон чоловікові сказала:
– О, ви знаєте, це ніщо в порівнянні з одним випадком! Вирішила я шкарпетки Федора випрати. Глянула в коробку, яку спеціально йому для цієї мети у ванній поставила. Немає шкарпеток! Порожня коробочка! Ну не може бути такого, щоб шкарпеток не було! Адже щодня чисту пару видаю! Пішла шукати… Знаєте, куди він їх подів?
– Куди? – з цікавістю вигукнули всі, хто був за столом.
– Він їх зімʼяв і за батарею запхав!
Федір почервонів і замовк до кінця банкету. Більше його жартів і сміху ніхто не чув до кінця вечора…
…Вранці Маринка прокинулася у відмінному настрої. З кухні долинав бадьорий аромат кави.
Жінка, взула капці і накинувши на себе шовковий халат, рушила на запах.
За столом сидів похмурий Федір і пив каву.
– Любий, налий-но мені в чашку кавусі! – грайливо сказала вона.
Федір мовчки підвівся, налив з турки каву і підсунув чашку до дружини.
– Марино, навіщо ти з мене вчора так жартувала? – спитав він, ображено дивлячись на дружину.
– А я попереджала! Ти не виконав своєї обіцянки! Так що, любий мій, отак от!
Більше Федір ніколи при сторонніх жодних зауважень у бік Марини не говорив. Адже вона й відповісти може!
